Справа № 167/656/24
Номер провадження 2/167/280/24
(заочне)
27 серпня 2024 року м. Рожище
Рожищенський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Сіліча І. І.,
з участю: секретаря судового засідання Матвійчук Л. О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дітей.
Свій позов мотивує тим, що з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі. Під час шлюбу у подружжя народилось двоє дітей: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти проживають разом з позивачем. Згідно рішення Любомльського районного суду Волинської області від 23 березня 2011 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання дітей у твердій грошовій сумі в розмірі по 15 грн на кожну дитину щомісячно, до досягнення дітьми повноліття. Вказує, що на теперішній час у зв'язку з тим, що діти потребують більших витрат визначений судом розмір аліментів є недостатнім для їх повноцінного утримання, незважаючи на те, що позивач також працює. Крім того, зазначає, що відповідач ОСОБА_2 покращив матеріальний стан - отримує стабільний дохід у вигляді заробітної плати. Інших дітей на утриманні немає, аліментів більше нікому не сплачує.
За наведених обставин просить змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 23 березня 2011 року з твердої грошової суми на частку від заробітку (доходу) відповідача. Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття.
Ухвалою судді Рожищенського районного суду Волинської області від 11липня 2024 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, в позовній заяві просила розгляд справи проводити у її відсутності, позовні вимоги підтримує. Проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши та оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, вирішуючи справу, суд доходить такого висновку.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який 03 серпня 2010 року розірваний, що стверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Любомльського районного управління юстиції Волинської області 03 серпня 2010 року.
Під час шлюбу у подружжя народилось двоє дітей: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до рішення Любомльського районного суду Волинської області від 23 березня 2011 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі в розмірі по 15 грн на кожну дитину щомісячно, починаючи з 11 лютого 2011 року і до досягнення дітьми повноліття.
Згідно постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 17 березня 2023 року встановлено, що ВП №28446291 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітніх дітей повернуто ОСОБА_1 згідно її заяви у зв'язку із сплатою аліментів в самостійному порядку.
Згідно копії довідки командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_7 № 3415 від 18 квітня 2024 року встановлено, що відповідач ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за призовом по мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 з 12 березня 2024 року.
Неповнолітні діти ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зареєстровані з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом №1427 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 07 червня 2024 року.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частинами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до ст. 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
У ст. 7 Сімейного кодексу України (далі СК України) визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст. 180 СК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Зазначене також роз'яснено судам у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
Ураховуючи зміст ст. 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Під зміною сімейного стану розуміється з'явлення у сім'ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов'язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я платника аліментів.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Указане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13, і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року у справі № 343/945/19, провадження № 61-2057св20, від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19, провадження № 61-18145св20, від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18, провадження № 61-16697св21, та інших.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
Згідно з ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Вимогами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Звертаючись із даним позовом до суду, позивач просить змінити спосіб стягнення аліментів на утримання дітей - із твердої грошової суми (15 грн) на частку від доходу батька - 1/3 від усіх видів заробітку, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Позивач як підставу збільшення розміру аліментів визначила, як збільшення матеріальних потреб дітей і відповідно збільшення витрат для забезпечення їх повноцінного утримання та покращення матеріального стану платника аліментів (відповідач на даний час є військовослужбовцем, отримує стабільний дохід).
Відтак, покращення матеріального стану відповідача в порівнянні з часом призначення аліментів на утримання їхніх дітей підтверджено належними та допустимими доказами.
Суд погоджується із доводами позивача, що визначений судовим рішенням розмір аліментів на рівні 15 гривень на даний час не може повною мірою забезпечити усіх потреб дітей, зважаючи, що з моменту ухвалення судового рішення по даний час пройшло більше десяти років і відповідно змінилася цінова політика в державі в сторону подорожчання цін на одяг, взуття, продукти харчування, канцелярські вироби, медицину тощо, що в свою чергу свідчить про погіршення майнового стану позивача, відповідно погіршення її можливості забезпечити належне утримання дітей.
Крім того, з моменту присудження аліментів діти сторін підросли і в силу свого віку природно потребують більших витрат на матеріальне забезпечення, розвиток, освіту та інше, що призводить до порушення їхніх прав на належне матеріальне забезпечення.
Водночас відповідач є працездатною особою, будь-які відомості щодо наявності у нього захворювань у суду відсутні, інші особи на його утриманні не перебувають, отримує систематичний дохід у формі грошового забезпечення - заробітної плати.
Суд звертає увагу, що розмір аліментів 15 грн, який присуджений до сплати ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є меншою сумою за гарантований мінімум (прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: із 1 січня 2024 року - 3196 грн (50% - 1598 грн).
Ураховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що необхідно змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються з відповідача та виходячи з найкращих інтересів дітей, справедливих й розумних критеріїв належного розміру аліментів, матеріального становища сторін, суд вважає за необхідне стягувати в подальшому з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частки зі всіх видів доходу (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з такого.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з тим, що позивач при подачі позову звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а тому судовий збір в сумі 1211,20 грн необхідно стягнути з відповідача на користь держави.
Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 247, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів - задовольнити.
Змінити спосіб стягнення присуджених аліментів, встановлений в судовому рішенні Любомльським районного суду Волинської області від 23 березня 2011 року та стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дітьми повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивачем заочне рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення заочного рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складення повного судового рішення 27 серпня 2024 року.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Головуючий суддя І. І. Сіліч