Справа № 201/10352/24
Провадження № 1-кс/201/3611/2024
23 серпня 2024 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі слідчого судді ОСОБА_1 за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська в м.Дніпрі клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_3 , , погоджене прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Донецької обласної прокуратури ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 22024050000001660, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.06.2024 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Краматорськ Донецької області, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , офіційно не одружений,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,
У судовому засіданні приймали участь:
прокурор ОСОБА_4
захисник ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)
підозрюваний ОСОБА_5
Старший слідчий в ОВС слідчого відділу 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_3 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із клопотанням, погодженим прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Донецької обласної прокуратури ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 22024050000001660, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.06.2024, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Установлено, що згідно з Конституцією України, Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
24.02.2022 на виконання наказу, військовослужбовці Збройних Сил Російської Федерації, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглась на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснила збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією РФ проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України. Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента № 133/2022 від 14.03.2022, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента № 259/2022 від 18.04.2022, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 341/2022 від 17.05.2022, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 757/2022 від 07.11.2022, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 58/2023 від 06.02.2023, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 годин 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, згідно з Указом Президента №254/2023 від 01.05.2023 року, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 годин 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, згідно з Указом Президента №734/2023 від 06.11.2023 року, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 годин 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.
У невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше квітня 2024 року, громадяни України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за невстановлених обставин, маючи негативне ставлення до чинної влади держави Україна, будучи прихильниками проросійських поглядів, керуючись власними переконаннями, діючи умисно та з корисливих мотивів, перебуваючи у невстановленому місці на території міста Краматорськ Донецької області, розпочали спілкування за допомогою програмного забезпечення - мобільного додатку «Telegram» використовуючи мобільний телефон ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , із невстановленим представником іноземної організації - спеціальної служби держави-агресора Федеральної служби безпеки Російської Федерації (далі - ФСБ РФ), який використовує мобільний месенджер «Telegram» з логіном ( ОСОБА_8 ).
Надалі ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , будучи достовірно обізнаними про те, що вказана невстановлена особа є представником іноземної організації - спеціальної служби держави-агресора ФСБ РФ, який бере участь у бойових діях проти ЗС України й інших військових формувань України, здійснює збір інформації військового характеру з метою її подальшого використання проти українських військовослужбовців, з власної ініціативи надали останньому добровільну згоду на сприяння у проведенні підривної діяльності проти України, а саме на збір та передачу представнику іноземної організації спеціальної служби держави-агресора ФСБ РФ відомостей різного характеру за грошову винагороду.
Таким чином, у ОСОБА_5 та ОСОБА_7 виник злочинний умисел, спрямований на поширення інформації про переміщення, рух та розташування Збройних Сил України, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, в умовах воєнного стану та з корисливих мотивів, з метою надання такої інформації представникам держави, що здійснює збройну агресію проти України.
Так, в кінці червня 2024 року, точна дата в ході досудового розслідування не встановлена, в ході листування за допомогою програмного забезпечення - мобільного додатку «Telegram», невстановлений представник іноземної організації - спеціальної служби держави-агресора ФСБ РФ поставив ОСОБА_5 та ОСОБА_7 завдання виготовити спеціальний пристосований засіб дистанційного відеоспостереження у вигляді мобільного телефону з додатковими елементами живлення та встановлення відповідного програмного забезпечення з наданим онлайн-доступом до відеотрансляції та поїхати на ділянку траси «Костянтинівка-Покровськ» поблизу АДРЕСА_3 , з метою прихованого встановлення вищевказаного засобі на території автодороги поблизу вищевказаного селища та подальшого дистанційного передання вказаної інформації представниками іноземних спецслужб, за що пообіцяв ОСОБА_5 та ОСОБА_7 грошову оплату, на виконання якого останні надали свою добровільну згоду.
02.07.2024 ОСОБА_7 , та ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою між собою, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи вищевказані обставини та достовірно знаючи про заборону поширення інформації про переміщення, рух та розташування Збройних Сил України, виконуючи спеціальне завдання представника іноземної організації та передбачаючи можливу шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України у вигляді подальшого нанесення вогневого ураження по скупченню особового складу Збройних сил України та інших військових формувань, утворених згідно Законодавства України, виїхали з міста Краматорськ Донецької області, близько 15 години 55 хвилин, прибули на відкриту ділянку місцевості, що розташовується на трасі «Костянтинівка-Покровськ» Т0504. поблизу АДРЕСА_3 та встановили поблизу проїжджої частини коробку із мобільним телефоном з можливістю доступу до мережі Інтернет, запасними джерелами живлення, який, з метою фіксації переміщення особового складу сил та засобів ЗС України та інших військових формувань, утворених згідно Законодавства України, спрямували на територію зазначеної ділянки траси «Костянтинівка-Покровськ», а також надали онлайн-доступ до відеотрансляції з вказаного мобільного телефону невстановленому представнику іноземної організації - спеціальної служби держави-агресора ФСБ РФ для подальшого її використання на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України. За допомогою встановленого засобу дистанційного відеоспостереження представнику іноземної організації - спеціальної служби держави-агресора ФСБ РФ була передана інформація щодо переміщення особового складу сил та засобів ЗС України та інших військових формувань, утворених згідно Законодавства України.
Далі, на початку липня 2024 року, точна дата в ході досудового розслідування не встановлена, в ході листування за допомогою програмного забезпечення - мобільного додатку «Telegram», невстановлений представник іноземної організації - спеціальної служби держави-агресора ФСБ РФ поставив ОСОБА_5 завдання виготовити спеціальний пристосований засіб дистанційного відеоспостереження у вигляді мобільного телефону з додатковими елементами живлення та встановлення відповідного програмного забезпечення з наданим онлайн-доступом до відеотрансляції та встановити його у квартирі за адресою: АДРЕСА_4 , з метою прихованого спостереження за військовим аеродромом м. Черкас та подальшого дистанційного передання вказаної інформації представниками іноземних спецслужб, за що пообіцяв ОСОБА_5 грошову оплату, на виконання якого останній надав свою добровільну згоду.
Також, 06.07.2024 ОСОБА_5 діючи з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи вищевказані обставини та достовірно знаючи про заборону поширення інформації про переміщення, рух та розташування Збройних Сил України, виконуючи спеціальне завдання представника іноземної організації, виїхав з АДРЕСА_2 та усвідомлюючи можливу шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України у вигляді подальшого нанесення вогневого ураження по скупченню особового складу Збройних сил України та інших військових формувань, утворених згідно Законодавства України, прибув у м. Черкаси за адресою: АДРЕСА_4 , де встановив мобільний телефон з можливістю доступу до мережі Інтернет, запасними джерелами живлення, який, з метою фіксації переміщення особового складу сил та засобів ЗС України та інших військових формувань, утворених згідно Законодавства України, спрямував у напрямку військового аеродрому, а також надав онлайн-доступ до відеотрансляції з вказаного мобільного телефону невстановленому представнику іноземної організації - спеціальної служби держави-агресора ФСБ РФ для подальшого її використання на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України. За допомогою встановленого засобу дистанційного відеоспостереження представнику іноземної організації - спеціальної служби держави-агресора ФСБ РФ була передана інформація щодо переміщення особового складу сил та засобів ЗС України та інших військових формувань, утворених згідно Законодавства України.
Так, на початку липня 2024 року, ОСОБА_5 за допомогою програмного забезпечення - мобільного додатку «Telegram», невстановлений представник іноземної організації - спеціальної служби держави-агресора ФСБ РФ поставив завдання поїхати у АДРЕСА_5 та здійснити налаштування раніше встановленого спеціально пристосованого засобу дистанційного відеоспостереження у вигляді мобільного телефону з додатковими елементами живлення та встановленим програмним забезпеченням з наданим онлайн-доступом до відеотрансляції у квартирі за адресою: АДРЕСА_6 (розташована поблизу території Кременчуцького нафтопереробного заводу), за що пообіцяв ОСОБА_5 грошову оплату, на виконання якого останній надав свою добровільну згоду.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, 07.07.2024, ОСОБА_5 діючи з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи вищевказані обставини та достовірно знаючи про заборону поширення інформації про переміщення, рух та розташування Збройних Сил України, прибув до квартири за адресою: АДРЕСА_6 , де здійснив налаштування раніше встановленого спеціально пристосованого засобу дистанційного відеоспостереження у вигляді мобільного телефону з додатковими елементами живлення та встановленим програмним забезпеченням з наданим онлайн-доступом до відеотрансляції, про що прозвітував невстановленому представнику іноземної організації - спеціальної служби держави-агресора ФСБ РФ.
Вказана інформація про місця розташування особового складу та техніки ЗСУ та інших воєнізованих підрозділів України, не була розміщена у відкритому доступі Генеральним штабом ЗС України, Міністерством оборони України, Головним Управлінням розвідки Міністерства оборони України на офіційних сторінках, інших медіа-ресурсах або ЗМІ, дозвіл на її поширення не надавався.
Поширення вказаної інформації може наносити шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, підриває стан боєготовності військових формувань України, несе загрозу життю та здоров'ю їх військовослужбовців та використовується в проведення підривної діяльності проти України.
За викладених обставин, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України обґрунтовано підозрюється:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Краматорськ Донецької області, громадянин України, офіційно не одружений, зі слів раніше судимого, документований паспортом громадянина України № 006872739 виданий 08.10.2021 ДМС № 6324, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 .
22.08.2024 о 23 год. 22 хв. ОСОБА_5 затримано за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК на підставі п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України.
23.08.2024, ОСОБА_5 повідомлено про підозру у державній зраді, вчиненій в умовах воєнного стану, тобто у діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній безпеці України: наданні представникам іноземної організації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України вчиненій в умовах воєнного стану, - тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
1)протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - візуального спостереження за особою від 26.07.2024;
2)протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - спостереження за місцем від 05.08.2024;
3)протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - обстеження публічно недоступного місця, житла чи іншого володіння особи шляхом негласного проникнення до нього від 05.08.2024;
4)протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - обстеження публічно недоступного місця, житла чи іншого володіння особи шляхом негласного проникнення до нього від 07.08.2024;
5)протоколом обшуку від 22.08.2024;
6)протоколом обшуку від 22.08.2024;
7)протоколом затримання особи від 23.08.2024, складеним відповідно до вимог ст. 615 КПК України;
8)протоколом допиту підозрюваного від 23.08.2024;
9)матеріалами, забраними оперативним підрозділом, які згідно ст. 99 КПК України є документами.
Органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів обґрунтованості підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжкого злочину за який передбачене основне покарання в вигляді позбавленням волі на строк п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна, у зв'язку з чим, до нього відповідно до ст. 183 КПК України може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Одним із завдань кримінального провадження згідно зі ст. 2 КПК України є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.
Вирішуючи питання доцільності обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно враховувати вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до статті 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.
Встановлюючи обґрунтованість підозри слід виходити з того, що «обґрунтована підозра» означає наявність фактів чи інформації, які могли б переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила кримінальне правопорушення (справа «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Панченко проти Росії» та «Бекчиєв проти Молдови» зазначив, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вони маловірогідні і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Згідно зі статтею 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Підставами для застосування заходів забезпечення кримінального провадження ст. 194 КПК України визначає існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного може бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність, що передбачає недопущення ув'язнення особи до засудження її компетентним судом (пп. «а» п. 1ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Згідно зі ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, а також вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення - є одними з обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу. Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» також закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного періоду.
Метою та підставами застосування стосовно підозрюваного
ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити вищезазначені дії.
Підозрюваний ОСОБА_5 спроможний:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду: враховуючи, що ОСОБА_5 згідно із ст. 12 КК України підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі, тому підозрюваний ОСОБА_5 з метою ухилення від кримінальної відповідальності, розуміючи тяжкість та невідворотність покарання, яке, відповідно до чинного законодавства, пов'язане із позбавленням волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду шляхом зміни місця свого проживання, у тому числі шляхом виїзду за кордон або окупованої території.
Вказаній обставині також сприяє той факт, що підозрюваний зареєстрований та проживає в АДРЕСА_2 , яке розташоване поруч з лінією розмежування з окупованою територією та поруч з яким триває активна фаза бойових дій.
2) підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, що стосуються обставин вчинення кримінального правопорушення, тобто речі, які можуть бути знайдені та визнані у встановленим законом порядку речовими доказами у справі, або стосовно злочинів про які органами досудового розслідування не розпочато досудове розслідування.
У разі незастосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, останній буде в змозі знищити (видалити дистанційно з іншого пристрою відомості листування), сховати та спотворити будь-які предмети та речі, що мають істотне значення для встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні. Вказаному факту сприяє те, що кримінальне правопорушення вчинялось за допомогою інтернет месенджеру «Телеграмм», тому маючи дистанційний доступ до мережі Інтернет підозрювана буде спроможна дистанційно видалити відомості, що можуть мати істотне значення для розслідування вказаного кримінального провадження.
3) незаконно впливати на свідків, експерта, у кримінальному провадженні, а також інших осіб, які на теперішній час ще не надали органу досудового розслідування покази у кримінальному провадженні, однак їм можливо відомі обставини скоєння злочину;
На теперішній час органом досудового слідства не встановлені всі особи, причетні до вчинення цього кримінального правопорушення, а також, свідки, покази яких мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що у випадку не обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, створить передумови для продовження спілкування останнього з зазначеними особами, впливу на достовірність показань свідків у даному кримінальному провадженні.
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Враховуючи лояльне налаштування ОСОБА_5 до т.зв. «днр» та окупаційних військ рф, не обрання стосовно останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може створити передумови для вчинення ним нового кримінального правопорушення, або продовження злочину в якому підозрюється.
Застосування більш м'якого запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 неможливе, оскільки менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаних ризиків, а саме:
- застосування особистого зобов'язання не можливе у зв'язку з тим, що воно не буде відповідати тяжкості вчиненого кримінального правопорушення;
- застосування особистої поруки не можливе у зв'язку із відсутністю у підозрюваного осіб, які б могли взяти на себе передбачені законом процесуальні обов'язки;
- застосування домашнього арешту не можливе, оскільки поблизу м. Краматорська Донецької області відбуваються активні бойові дії, що робить неможливим здійснювати належну перевірку виконання підозрюваним вказаного запобіжного заходу, та може призвести до ухилення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності.
Згідно ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, зокрема передбаченого статтею 111 КК України.
Приймаючи до уваги викладене, з метою забезпечення виконання, покладених на нього процесуальних обов'язків, та враховуючи обставини, передбачені ст. 178 КПК України, слідчий просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
Прокурор у судовому засіданні підтримав подане клопотання, на його задоволенні наполягав.
Підозрюваний у судовому засіданні визнав свою вину, не заперечував проти задоволення клопотання.
Захисник у судовому засіданні підтримав позицію підозрюваного.
Вислухавши думку учасників, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявленого клопотання з таких підстав.
Відповідно до ч.2 ст.177КПК України однією з підстав для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
У судовому засіданні встановлено, що старшим слідчим в ОВС слідчого відділу 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях здійснюється досудове розслідування кримінального провадження 22024050000001660, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.06.2024 за підозрою ОСОБА_5 , 13 квітня 1997 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
22.08.2024 ОСОБА_5 затримано за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК на підставі п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України.
23.08.2024 ОСОБА_5 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, що підтверджується: протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - візуального спостереження за особою від 26.07.2024, протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - спостереження за місцем від 05.08.2024, протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - обстеження публічно недоступного місця, житла чи іншого володіння особи шляхом негласного проникнення до нього від 05.08.2024, протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - обстеження публічно недоступного місця, житла чи іншого володіння особи шляхом негласного проникнення до нього від 07.08.2024, протоколом обшуку від 22.08.2024, протоколом обшуку від 22.08.2024, протоколом затримання особи від 23.08.2024, складеним відповідно до вимог ст. 615 КПК України, протоколом допиту підозрюваного від 23.08.2024, матеріалами, забраними оперативним підрозділом, які згідно ст. 99 КПК України є документами.
Крім того, встановлено, що стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_9 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою отримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Отже, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування відносно такої особи запобіжного заходу, зокрема, у вигляді тримання під вартою.
При цьому суд звертає увагу, що для повідомлення про підозру не потрібна така ж ступінь доведення як для визнання особи винною, достатньо щоб у стороннього спостерігача склалось враження, що злочин було вчинено і підозрювана особа причетна до його вчинення. Такого ступеню доведення у цій справі було досягнуто. Згідно з доводами, викладеними у клопотанні, долученими доказами, обґрунтованість підозри щодо вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є підтвердженою.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК України).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Суд вважає встановленим наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, тобто ухилення від органу досудового слідства підозрюваним, оскільки враховуючи, що ОСОБА_5 , згідно із ст. 12 КК України підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років, тому підозрюваний ОСОБА_5 , з метою ухилення від кримінальної відповідальності, розуміючи тяжкість та невідворотність покарання, яке, відповідно до чинного законодавства, пов'язане із позбавленням волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду шляхом зміни місця свого проживання, у тому числі шляхом виїзду за кордон або до тимчасово окупованої території.
Про наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України свідчить те, що підозрюваний може незаконно впливати на експерта у кримінальному провадженні, а також інших осіб, які на теперішній час ще не надали органу досудового розслідування покази у кримінальному провадженні, однак їм можливо відомі обставини скоєння злочину. На теперішній час органом досудового слідства не встановлені всі особи, причетні до вчинення цього кримінального правопорушення, а також, свідки, покази яких мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що у випадку не обрання ОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, створить передумови для продовження спілкування останнього з зазначеними особами, впливу на достовірність показань свідків у даному кримінальному провадженні.
Про наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України свідчить те, що враховуючи лояльне налаштування ОСОБА_5 до т.зв. «днр» та окупаційних військ рф, не обрання стосовно останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може створити передумови для вчинення ним нового кримінального правопорушення або продовження злочину, у якому підозрюється.
Доходячи до висновку про наявність ризику, суд звертає увагу, що ризик не є фактом, а є ймовірністю вчинення певних дій, а тому має бути доведено в судовому засіданні саме ймовірність того, що підозрюваний може їх вчинити і суд вважає, що така ймовірність є доволі високою.
Таким чином судом встановлено наявність ризиків визначених п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому відносно підозрюваного може бути обрано запобіжний захід.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, тому необхідно взяти до уваги, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, скоєного під час воєнного стану.
Крім того, відповідно до ч.6 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2,258-258-5,260,261,437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжним заходом є тримання під вартою.
Вирішуючи питання про вид запобіжного заходу суд враховує дані про особу підозрюваного, який підозрюється у вчиненні злочину проти основ національної безпеки України, скоєний у воєнний час. Також суд враховує вид та ступінь встановлених ризиків, тяжкість злочину, обстановку в якій вчинено злочин, а саме, воєнний стан, який продовжується, суспільну небезпечність злочину, які підвищена з огляду на контекст у якому його вчинено, вимоги ч. 6 ст. 176 КПК України, яка передбачає можливість застосування єдиного запобіжного заходу у даному випадку у виді тримання під вартою, що в своїй сукупності свідчить про обґрунтованість клопотання слідчого та необхідність його задоволення.
Застосування більш м'якого запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 неможливе, оскільки менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаних ризиків, а тому, у задоволенні клопотання захисника про застосування до його підзахисного запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою слід відмовити.
У відповідності до ст. 219 КПК України досудове розслідування може бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Згідно з ч. 3 ст. 115 КПК України при обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку. Відповідно до ч. 5 ст. 115 КПК України, при обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою.
Згідно до ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2,258-258-5,260,261,402-405,407,408,429,437-442КК України.
Оскільки інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення входить до вищевказаного переліку, розмір застави слідчий суддя не визначає, оскільки застосування застави не відповідатиме тяжкості та характеру вчиненого злочину.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 369-372, 376, 395, 615 КПК України, суд -
Клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_3 , , погоджене прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Донецької обласної прокуратури ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 22024050000001660 від 06.06.2024 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 України, - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 20 жовтня 2024 року.
Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під вартою є 20 жовтня 2024 року.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, що тримається під вартою - протягом того ж строку з моменту отримання нею її копії.
Повний текст ухвали суду складений і оголошений о 10-20 годині 26.08.2024 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1