22 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 824/101/23
провадження № 61-18535ав23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,
Червинської М. Є.,
за участю:
секретаря судового засідання - Калішенка М. О.,
представників FL Technics, UAB (Закрите акціонерне товариство «ФЛ Текнікс») (Литовська Республіка): Перепелинської Олени Сергіївни і Козирєвої Анни Костянтинівни ,
учасники справи (сторони арбітражного спору):
заявник (позивач у арбітражному спорі) - FL Technics, UAB (Закрите акціонерне товариство «ФЛ Текнікс») (Литовська Республіка),
заінтересована особа (відповідач у арбітражному спорі)- Eastok-Avia FZC («Істок-Авіа» ФЗК) (Об?єднані Арабські Емірати (зона безмитної торгівлі Міжнародного аеропорту м. Шарджа)),
особа, прав якої може стосуватись заява, - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЯНЕІР ЛТД»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника
FL Technics, UAB (Закрите акціонерне товариство «ФЛ Текнікс») - Козирєвої Анни Костянтинівни на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 листопада 2023 року у складі судді Желепи О. В. у справі за заявою FL Technics, UAB (Закрите акціонерне товариство «ФЛ Текнікс») про визнання і надання дозволу на виконання рішення Вільнюського комерційного арбітражного суду від 27 грудня 2021 року в арбітражній справі № V-0069/2021e за позовом FL Technics, UAB (Закрите акціонерне товариство «ФЛ Текнікс») до Eastok-Avia FZC («Істок-Авіа» ФЗК) про стягнення заборгованості,
19 червня 2023 року FL Technics, UAB (Закрите акціонерне товариство
«ФЛ Текнікс» (далі - ЗАТ «ФЛ Текнікс»)) звернулося до Київського апеляційного суду як суду першої інстанції із заявою про визнання і надання дозволу на виконання рішення Вільнюського комерційного арбітражного суду від 27 грудня 2021 року в арбітражній справі № V-0069/2021e за позовом FL Technics, UAB (Закрите акціонерне товариство «ФЛ Текнікс») до Eastok-Avia FZC («Істок-Авіа» ФЗК) про стягнення заборгованості.
Звертаючись до суду, FL Technics,UAB (ЗАТ «ФЛ Текнікс») зазначило в заяві про наявність особи, прав та інтересів якої може стосуватись ця заява, а саме Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯНЕІР ЛТД» (далі - ТОВ «ЯНЕІР ЛТД»).
Заява обґрунтована тим, що між сторонами виник спір у зв'язку з неналежним виконанням Eastok-Avia FZC («Істок-Авіа» ФЗК) обов'язку зі сплати заборгованості за угодою про погашення заборгованості та забезпечення від 25 липня 2018 року № FLT-C-2018-07/25/8201.
Арбітражна угода у формі арбітражного застереження про передання спорів між стягувачем і боржником на розгляд та вирішення Вільнюського комерційного арбітражного суду викладена у пункті 6.4 зазначеної угоди, в якому передбачено: «Ця Угода у всіх аспектах, включаючи питання тлумачення, дійсності та виконання, будь-яких позадоговірних обов'язків, що виникають у зв'язку із Угодою, регулюється та тлумачиться відповідно до законодавства Литви. Будь-які спори, розбіжності чи вимоги, що виникають між Сторонами Угоди щодо тлумачення цієї Угоди або будь-якого іншого питання, що виникає у зв'язку із Угодою, у першу чергу підлягають вирішенню Сторонами шляхом добросовісних дружніх переговорів. У випадку недосягнення згоди щодо будь-якого спору, розбіжності чи вимоги, що виникають із цієї Угоди або у зв'язку із нею, у тому числі будь-яке питання щодо її дійсності, чинності або розірвання, підлягають передачі та остаточному вирішенню в арбітражному порядку Вільнюським комерційним арбітражним судом згідно із його Регламентом арбітражної процедури, при чому такий Регламент вважається включеним у цей пункт шляхом посилання. Арбітражний суд складається з трьох арбітрів. Місцем арбітражу
є м. Вільнюс, Литва. Мовою арбітражного розгляду є англійська. Правом, яким регулюється спір є право Литви. Всі процесуальні документи підлягають врученню англійською мовою на наступні електронні пошти Сторін».
Таким чином, спір з приводу виконання боржником угоди про погашення заборгованості та забезпечення від 25 липня 2018 року № FLT-C-2018-07/25/8201 підпадає під умови арбітражної угоди. Такий спір міг бути переданий до Вільнюського комерційного арбітражного суду, а Арбітражний трибунал мав компетенцію та юрисдикцію на розгляд і вирішення позовних вимог стягувача, що випливає із самого арбітражного рішення.
Арбітражний трибунал згідно з Регламентом арбітражної процедури Вільнюського комерційного арбітражного суду від 01 січня 2021 року виніс арбітражне рішення, в якому вирішено стягнути з Eastok-Avia FZC («Істок-Авіа» ФЗК), тобто боржника, на користь позивача, тобто стягувача, заборгованість
у розмірі 540 150,75 дол. США; відсотків в розмірі 47 217,06 дол. США; 8 % річних від загальної суми, присудженої до сплати у розмірі 587 367,81 дол. США,
з моменту подання заяви про арбітраж - 11 червня 2021 року до остаточного виконання цього арбітражного рішення; реєстраційного збору в розмірі
605,00 євро, арбітражного збору в розмірі 18 314,75 євро та арбітражних витрат
у розмірі 14 7940,08 євро, всього 33 713,83 євро.
Вказане арбітражне рішення набрало законної сили 27 грудня 2021 року,
є остаточним і обов'язковим для сторін та підлягає негайному виконанню. Станом на дату звернення із заявою до Київського апеляційного суду боржник не виконав у добровільному порядку арбітражного рішення, у зв'язку з чим стягувач вимушений звертатись до суду для його примусового виконання.
Звертаючись до Київського апеляційного суду із заявою про визнання і надання дозволу на виконання рішення і видачу виконавчого листа в арбітражній справі № V-0069/2021е за позовом FL Technics, UAB (ЗАТ «ФЛ Текнікс») до Eastok-Avia FZC («Істок-Авіа» ФЗК) про стягнення заборгованості, стягувач посилається на те, що на території України знаходиться майно боржника, а саме повітряні судна Boeing 737-300, зав. номер НОМЕР_2, державний та реєстраційний знак НОМЕР_3, Boeing 737-400, зав. номер НОМЕР_4, державний та реєстраційний знак НОМЕР_5, Boeing 737-400, зав. номер НОМЕР_6, державний та реєстраційний знак НОМЕР_7.
Ураховуючи викладене, FL Technics, UAB (ЗАТ «ФЛ Текнікс») просило визнати
і надати дозвіл на виконання на території України рішення Вільнюського комерційного арбітражного суду від 27 грудня 2021 року в арбітражній справі
№ V-0069/2021е за позовом FL Technics, UAB (ЗАТ «ФЛ Текнікс») до Eastok-Avia FZC («Істок-Авіа» ФЗК) про стягнення заборгованості в розмірі
540 150,75 дол. США; відсотків у розмірі 47 217,06 дол. США; 8 % річних від загальної суми, присудженої до сплати у розмірі 587 367,81 дол. США, з моменту подання заяви про арбітраж - 11 червня 2021 року до остаточного виконання цього арбітражного рішення; реєстраційного збору в розмірі 605,00 євро, арбітражного збору в розмірі 18 314,75 євро та арбітражних витрат у розмірі
14 7940,08 євро, всього 33 713,83 євро. Видати виконавчий лист на примусове виконання на території України рішення Вільнюського комерційного арбітражного суду від 27 грудня 2021 року у справі № V-0069/2021е про стягнення з компанії Eastok-Avia FZC («Істок-Авіа» ФЗК) на користь FL Technics, UAB (ЗАТ «ФЛ Текнікс»): заборгованості у розмірі 540 150,75 дол. США; відсотків в розмірі
47 217,06 дол. США; 8 % річних від загальної суми, присудженої до сплати у розмірі 587 367,81 дол. США, з моменту подання заяви про арбітраж - 11 червня
2021 року до остаточного виконання цього Арбітражного рішення; реєстраційного збору в розмірі 605,00 євро, арбітражного збору в розмірі 18 314,75 євро та арбітражних витрат у розмірі 14 7940,08 євро, всього 33 713,83 євро. Судові витрати покласти на компанію Eastok-Avia FZC («Істок-Авіа» ФЗК).
Аргументи інших учасників справи
15 серпня 2023 року від представника ТОВ «ЯНЕІР ЛТД» - адвоката Сичова Д. В. надійшли письмові заперечення, в яких вказано, що ТОВ «ЯНЕІР ЛТД»
є експлуатантом літальних апаратів Boeing 737-300, зав. номер НОМЕР_2, державний та реєстраційний знак НОМЕР_3, Boeing 737-400, зав. номер НОМЕР_4, державний та реєстраційний знак НОМЕР_5, Boeing 737-400, зав. номер НОМЕР_6, державний та реєстраційний знак НОМЕР_7. Ці літальні апарати не належать боржнику
в цій справі, а перебувають у власності Nebo LLC (Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕБО» (далі - ТОВ «НЕБО») США) з 2021 року. Таким чином, немає підстав для задоволення заяви FL Technics, UAB (ЗАТ «ФЛ Текнікс»), оскільки доказів наявності будь-якого іншого майна, що належить заявнику на території України, не надано.
18 серпня 2023 року на електронну адресу Київського апеляційного суду надійшли письмові заперечення, подані адвокатом Бас А. М. в інтересах Eastok-Avia FZC («Істок-Авіа» ФЗК), в яких він просить відмовити в задоволенні заяви.
Як на підставу для відмови вказує а те, що майна, на яке можна звернути стягнення, на території України немає. Посилання стягувача на те, що на території України перебувають три літаки Boeing 737-300, зав. номер НОМЕР_2, державний та реєстраційний знак НОМЕР_3, Boeing 737-400, зав. номер НОМЕР_4, державний та реєстраційний знак НОМЕР_5, Boeing 737-400, зав. номер НОМЕР_6, державний та реєстраційний знак НОМЕР_7, є безпідставними. Власником вказаних літаків
з 02 червня 2021 року є Nebo LLC (ТОВ «НЕБО» США): між Eastok-Avia FZC («Істок-Авіа» ФЗК) і Nebo LLC (ТОВ «НЕБО» США) 02 червня 2021 року були укладені договори про відчуження літаків, на підтвердження чого надано акти приймання-передачі конструкцій літальних апаратів, в яких сторони посилаються на конкретні договори купівлі-продажу конструкцій літальних апаратів.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали
Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 листопада 2023 року провадження у справі за заявою «FL Technics, UAB (ЗАТ «ФЛ Текнікс») про визнання і надання дозволу на виконання рішення Вільнюського комерційного арбітражного суду від 27 грудня 2021 року про стягнення заборгованості з боржника Eastok-Avia FZC («Істок-Авіа» ФЗК) та видачу виконавчого листа на підставі вказаного рішення закрито.
Ухвала мотивована відсутністю в Київського апеляційного суду компетенції для надання дозволу на виконання на території України судового рішення міжнародного комерційного арбітражу у справі за участю двох іноземних компаній (стягувача та боржника), жодна з яких не знаходиться в Україні, за відсутності доказів знаходження на території України хоча б якогось майна боржника.
Аргументи заявника
Не погоджуючись з ухвалою Київського апеляційного суду від 20 листопада
2023 року, представник FL Technics, UAB (ЗАТ «ФЛ Текнікс») - адвокат
Козирєва А. К. 26 грудня 2023 року через засоби електронного зв?язку (електронна пошта) подала для розгляду в апеляційному порядку до Верховного Суду апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 20 листопада 2023 року і постановити нову ухвалу, якою заяву про визнання і надання дозволу на виконання рішення Вільнюського комерційного арбітражного суду від 27 грудня 2021 року в арбітражній справі № V-0069/2021e задовольнити.
На обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначає, що Київський апеляційний суд неповно з?ясував обставини, які мають значення для справи,
а також неправильно дослідив та не надав належної оцінки доказам, наданим стягувачем на підтвердження наявності у боржника права власності на майно, яке знаходиться на території України. Київський апеляційний суд неправомірно прийняв до розгляду докази, надані боржником на підтвердження начебто відсутності у нього права власності на конструкції трьох цивільних повітряних суден. Такі докази не могли бути прийняті судом до розгляду. Внаслідок цього суд неправомірно визнав встановленими недоведені боржником обставини про начебто відсутність у нього права власності на таке майно і, відповідно, виніс незаконну ухвалу про відсутність у суду юрисдикції на розгляд справи. Київський апеляційний суд неправомірно визнав встановленими обставини про начебто відсутність у боржника права власності на щонайменше один авіаційний двигун, яким укомплектовано одне з повітряних суден, що знаходиться на території України, на підставі недостовірних та недостатніх доказів, наданих особою, якої може стосуватися заява. Таким доказам суд не надав належної оцінки.
Аргументи інших учасників справи
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу
26 січня 2024 року представник Eastok-Avia FZC («Істок-Авіа» ФЗК) - адвокат
Бас А. М. подав до Верховного Суду відзив, у якому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а ухвалу Київського апеляційного суду від
20 листопада 2023 року залишити в силі.
Відзив мотивований тим, що боржник заперечує наявність на території України майна, а також наявність повітряних суден, оскільки між Eastok-Avia FZC («Істок-Авіа» ФЗК) і Nebo LLC (ТОВ «НЕБО» США) 02 червня 2021 року укладено акти приймання-передачі конструкцій літальних апаратів (заводські номери: НОМЕР_2, НОМЕР_6, НОМЕР_4), в яких сторони посилались на конкретні договори купівлі-продажу конструкцій літальних апаратів, укладені між покупцем і продавцем. На підставі цих актів доставка літальних апаратів здійснена 02 червня 2021 року. Покупець безумовно приймає доставку конкретної конструкції Боїнгів моделей: 737-300 серійний номер НОМЕР_2, 737-400 серійний номер НОМЕР_6, 737-400 серійний номер НОМЕР_4, та усі документи на літальні апарати, а також усі запасні частини та деталі їх конструкцій встановленому у ньому. Право власності та право на літальні апарати передається та приймається покупцем Nebo LLC (ТОВ «НЕБО» США)
у визначений тут день, а саме 02 червня 2021 року. Крім того, Eastok-Avia FZC («Істок-Авіа» ФЗК) 02 червня 2021 року видало підтвердження переходу права власності на літальні апарати. Таким чином, з 2021 року після укладення вказаних правочинів законним власником зазначених повітряних суден є Nebo LLC (ТОВ «НЕБО» США). Боржник надав переклад наведених правочинів та
в судовому засіданні пред?явив до огляду їх оригінали, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств. Вказує, що реєстрація повітряного судна в Державному реєстрі цивільних повітряних суден України не є підтвердженням права власності на повітряне судно будь-якої юридичної або фізичної особи. Eastok-Avia FZC («Істок-Авіа» ФЗК) немає будь-якого майна на території України, а тому арбітражне рішення не може бути виконане на території України. Вказує, що представник ТОВ «ЯНЕІР ЛТД» надав відповідь ALLRICE CAPITAL Ink («Олрайз Кепітал Інк», США) від 17 жовтня 2023 року про те, що вони є офіційним власником авіадвигунів НОМЕР_4
і НОМЕР_9, які передали в оренду ТОВ «ЯНЕІР ЛТД». Сам факт знаходження одного з двигунів в Україні не свідчить, що такий двигун належить боржнику на праві власності, оскільки було доведено протилежне. Інші надані заявником письмові докази не свідчать про те, що Eastok-Avia FZC («Істок-Авіа» ФЗК) має на території України на праві власності будь-яке нерухоме чи рухоме майно, за рахунок якого FL Technics, UAB (ЗАТ «ФЛ Текнікс») може задовольнити свої майнові вимоги.
26 січня 2024 року представник ТОВ «ЯНЕІР ЛТД» - адвокат Сичов Д. В. подав до Верховного Суду відзив, у якому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а ухвалу Київського апеляційного суду від 20 листопада 2023 року залишити в силі.
Відзив мотивований тим, що обставини, які викладені в заяві про визнання
і надання дозволу на виконання рішення Вільнюського комерційного арбітражного суду від 27 грудня 2021 року та видачу виконавчого листа
в арбітражній справі № V-0069/2021e, не відповідають дійсності, оскільки повітряні судна не є власністю Eastok-Avia FZC («Істок-Авіа» ФЗК). Вказує, що відповідно до частини другої статті 39 Повітряного кодексу України реєстрація повітряного судна в Державному реєстрі цивільних повітряних суден України не є підтвердженням права власності на повітряне судно будь-якої юридичної або фізичної особи.
Короткий зміст відповіді на відзив
08 липня 2024 року представник FL Technics, UAB (ЗАТ «ФЛ Текнікс») -
Козирєва А. К. через «Електронний суд» подала до Верховного Суду відповідь на відзив, у якій просить повернути без розгляду відзив від 26 січня 2024 року особи, якої не може стосуватися заява, - ТОВ «ЯНЕІР ЛТД», мотивуючи це тим, що ЦПК України не передбачає права ТОВ «ЯНЕІР ЛТД» як особи, якої може стосуватися заява про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, подавати відзив на апеляційну скаргу. ТОВ «ЯНЕІР ЛТД» не є учасником справи, а тому взагалі не наділене процесуальними правами.
Аналогічну відповідь на відзив подано до Верховного Суду 09 липня 2024 року засобами поштового зв?язку.
08 липня 2024 року представник FL Technics, UAB (ЗАТ «ФЛ Текнікс») -
Козирєва А. К. через «Електронний суд» подала до Верховного Суду відповідь на відзив, у якій просить повернути без розгляду відзив від 26 січня 2024 року Eastok-Avia FZC («Істок-Авіа» ФЗК), долучити докази до матеріалів справи та скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 20 листопада 2023 року і ухвалити нове рішення, яким заяву задовольнити.
Відповідь на відзив мотивована тим, що боржник вводить суд в оману щодо дійсного власника повітряних суден з метою уникнення визнання та примусового виконання винесеного проти нього арбітражного рішення на території України. Боржник не надав доказів переходу права власності на літаки до іншої компанії.
Аналогічну відповідь на відзив подано до Верховного Суду 09 липня 2024 року засобами поштового зв?язку.
Рух апеляційної скарги та рух матеріалів справи
26 грудня 2023 року апеляційна скарга надійшла до Верховного Суду та передана судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою FL Technics, UAB (Закрите акціонерне товариство «ФЛ Текнікс») на ухвалу Київського апеляційного суду від
20 листопада 2023 року у справі за заявою FL Technics, UAB (Закрите акціонерне товариство «ФЛ Текнікс») про визнання і надання дозволу на виконання рішення Вільнюського комерційного арбітражного суду від 27 грудня 2021 року
в арбітражній справі № V-0069/2021е за позовом FL Technics, UAB (Закрите акціонерне товариство «ФЛ Текнікс») до Eastok-Avia FZC («Істок-Авіа» ФЗК) про стягнення заборгованості та витребувано її матеріали з Київського апеляційного суду.
22 лютого 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду як суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2024 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Позиція осіб, які брали участь у розгляді справи
У судовому засіданні представники FL Technics, UAB (Закрите акціонерне товариство «ФЛ Текнікс») (Литовська Республіка) - Перепелинська О. С.
і Козирєва А. К. підтримали аргументи апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Представники Eastok-Avia FZC («Істок-Авіа» ФЗК) і ТОВ «ЯНЕІР ЛТД», будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з?явилися, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали, причин неявки не повідомили.
Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Позиція Верховного Суду
У частині другій статті 24, частині другій статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частин першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження,
з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, урахувавши аргументи, наведені у відзивах на апеляційну скаргу та у відповідях на відзив, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи
Встановлено, що рішенням Вільнюського комерційного арбітражного суду від
27 грудня 2021 року у справі № V-0069/2021e за позовом FL Technics, UAB
(ЗАТ «ФЛ Текнікс») до Eastok-Avia FZC («Істок-Авіа» ФЗК) про стягнення заборгованості стягнено з Eastok-Avia FZC («Істок-Авіа» ФЗК) (м. Шарджа, міжнародний аеропорт Шарджа, зона SAIF, Об?єднані Арабські Емірати) на користь FL Technics, UAB (ЗАТ «ФЛ Текнікс») (Литовська Республіка): заборгованість у розмірі 540 150,75 дол. США; відсотки в розмірі
47 217,06 дол. США; 8 % річних від загальної суми, присудженої до сплати
у розмірі 587 367,81 дол. США, з моменту подання заяви про арбітраж - 11 червня 2021 року до остаточного виконання цього арбітражного рішення; реєстраційний збір у розмірі 605,00 євро, арбітражний збір у розмірі 18 314,75 євро та арбітражні витрати в розмірі 14 794,08 євро, всього 33 713,83 євро.
19 червня 2023 року FL Technics, UAB (ЗАТ «ФЛ Текнікс») звернулося до Київського апеляційного суду як суду першої інстанції із заявою про визнання
і надання дозволу на виконання рішення Вільнюського комерційного арбітражного суду від 27 грудня 2021 року, у якій просило:
визнати і надати дозвіл на виконання на території України рішення Вільнюського комерційного арбітражного суду від 27 грудня 2021 року в арбітражній справі
№ V-0069/2021е за позовом FL Technics, UAB (ЗАТ «ФЛ Текнікс») до Eastok-Avia FZC («Істок-Авіа» ФЗК) про стягнення: заборгованості у розмірі
540 150,75 дол. США; відсотків у розмірі 47 217,06 дол. США; 8 % річних від загальної суми, присудженої до сплати у розмірі 587 367,81 дол. США, з моменту подання заяви про арбітраж - 11 червня 2021 року до остаточного виконання цього арбітражного рішення; реєстраційного збору в розмірі 605,00 євро, арбітражного збору в розмірі 18 314,75 євро та арбітражних витрат у розмірі
14 7940,08 євро, всього 33 713,83 євро;
видати виконавчий лист на примусове виконання на території України рішення Вільнюського комерційного арбітражного суду від 27 грудня 2021 року в справі
№ V-0069/2021е про стягнення з компанії Eastok-Avia FZC («Істок-Авіа» ФЗК) на користь FL Technics, UAB (ЗАТ «ФЛ Текнікс») заборгованості у розмірі
540 150,75 дол. США; відсотків в розмірі 47 217,06 дол. США; 8 % річних від загальної суми, присудженої до сплати у розмірі 587 367,81 дол. США, з моменту подання заяви про арбітраж - 11 червня 2021 року до остаточного виконання цього Арбітражного рішення; реєстраційного збору в розмірі 605,00 євро, арбітражного збору в розмірі 18 314,75 євро та арбітражних витрат в розмірі
14 7940,08 євро, всього 33 713,83 євро. Судові витрати покласти на компанію Eastok-Avia FZC («Істок-Авіа» ФЗК).
Звертаючись із заявою про визнання і надання дозволу на виконання рішення та видачу виконавчого листа в арбітражній справі № V-0069/2021е, стягувач посилався на те, що на території України знаходиться майно боржника, а саме: повітряні судна Boeing 737-300, зав. номер НОМЕР_2, державний та реєстраційний знаки НОМЕР_3, Boeing 737-400, зав. номер НОМЕР_4, державний та реєстраційний знаки UR-CNP, Boeing 737-400, зав. номер НОМЕР_6, державний та реєстраційний знаки НОМЕР_7.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції представники стягувача також вказували на те, що боржнику на праві власності належать й авіаційні двигуни, що встановлені на повітряних суднах НОМЕР_4 та НОМЕР_9, із серійними номерами: НОМЕР_4: НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8; НОМЕР_9: НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13.
02 червня 2021 року між Eastok-Avia FZC («Істок-Авіа» ФЗК) і Nebo LLC (ТОВ «НЕБО» США) укладено акти приймання-передачі конструкцій літальних апаратів (заводські номери: НОМЕР_2, НОМЕР_6, НОМЕР_4), в яких сторони посилались на конкретні договори купівлі-продажу конструкцій літальних апаратів, укладені між покупцем і продавцем. На підставі цих актів доставка літальних апаратів здійснена
02 червня 2021 року. Покупець безумовно приймає доставку конкретної конструкції Боїнгів моделей: 737-300 серійний номер НОМЕР_2, 737-400 серійний номер НОМЕР_6, 737-400 серійний номер НОМЕР_4, та усі документи на літальні апарати, а також всі запасні частини та деталі їх конструкцій, встановлені у ньому. Право власності та право на літальні апарати передається та приймається покупцем Nebo LLC (ТОВ «НЕБО» США) у визначений тут день, а саме 02 червня 2021 року.
02 червня 2021 року Eastok-Avia FZC («Істок-Авіа» ФЗК) видало підтвердження переходу права власності на вказані літальні апарати.
Згідно з відповіддю компанії ALLRICE CAPITAL Ink («Олрайз Кепітал Інк», США) від 17 жовтня 2023 року, офіційним власником авіадвигунів НОМЕР_4 за
номерами НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8 та авіадвигунів НОМЕР_9 за номерами НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13 є компанія ALLRICE CAPITAL Ink («Олрайз Кепітал Інк», США), вказані двигуни передані в оренду ТОВ «ЯНЕІР».
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті III Нью-Йоркської конвенції про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень 1958 року (ратифікованої Указом Президії ВР УРСР від 22 серпня 1960 року) кожна Договірна Держава взяла на себе зобов'язання визнавати арбітражні рішення як обов'язкові та виконувати їх на власній території відповідно до власних процесуальних правил. Конвенція вказує, що визнання та виконання іноземних арбітражних рішень повинні здійснюватись шляхом звернення до «компетентної влади» держави - місця виконання арбітражного рішення.
Статтею 35 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» визначено, що арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов'язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та статті 36.
Рішення міжнародного комерційного арбітражу (якщо його місце знаходиться за межами України), незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається та виконується в Україні, якщо його визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності (частина перша статті 474 ЦПК України).
У частині першій статті 23 ЦПК України встановлено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.
Відповідно до частини третьої статті 23 ЦПК України справи щодо визнання та надання дозволу на виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу розглядаються: 1) якщо місце арбітражу знаходиться на території України - апеляційними загальними судами за місцезнаходженням арбітражу; 2) якщо місце арбітражу знаходиться поза межами України - апеляційним загальним судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ.
У визначенні, чи підлягає розгляду заява про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, Верховний Суд застосовує правила частин першої та другої статті 475 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 475 ЦПК України питання визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу розглядається судом за заявою стягувача відповідно до цієї глави, якщо боржник має місце проживання (перебування) або місцезнаходження на території України.
Якщо боржник не має місця проживання (перебування) або місцезнаходження на території України, або його місце проживання (перебування) чи місцезнаходження невідоме, питання про надання дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу розглядається судом, якщо на території України знаходиться майно боржника (частина друга статті 475 ЦПК України).
З метою визначення міжнародної підсудності судам України заяв про визнання
і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу
у статті 475 ЦПК України визначені такі прив'язки: місце проживання (перебування), місцезнаходження боржника на території України або знаходження на території України майна боржника.
При цьому останній критерій визначення підсудності - знаходження на території України майна боржника - застосовується у тому разі, якщо боржник не має на території України місця проживання (перебування) або місцезнаходження.
Визначені статтею 475 ЦПК України правила підсудності національному суду України заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу є втіленням принципу достатнього зв'язку держави, суд якої видає дозвіл на визнання і примусове виконання арбітражного рішення, з особою боржника.
Норми статті 475 ЦПК України узгоджуються з положеннями Закону України «Про виконавче провадження», що стосуються місця виконання рішення.
За загальним правилом, визначеним у частині першій статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
Відкриття виконавчого провадження з порушенням правил місця виконання рішення має наслідком порушення прав сторін, оскільки призводить до штучного збільшення витрат виконавчого провадження внаслідок віддаленості місцезнаходження органу чи особи, які здійснюють примусове виконання судового рішення, й безпосереднього місця вчинення виконавчих дій, що визначається місцем проживання, перебування боржника або місцезнаходженням його майна. Також виконання судового рішення не за місцезнаходженням майна боржника або його місця проживання ускладнює процес виконання та може призвести до порушення строків виконання судового рішення.
Аналогічні висновки зроблені у постановах Верховного Суду від 18 травня
2023 року у справі № 824/97/22 (провадження № 61-11254ав22), від 27 липня
2023 року у справі № 824/17/23 (провадження № 61-2155ав23), на які заявник посилається в апеляційній скарзі, і в постанові Верховного Суду від 02 жовтня
2020 року у справі № 824/103/2020 (провадження № 61-8883ав20).
Для правильного застосування частини другої статті 475 ЦПК України правове значення має не обсяг, а місцезнаходження майна боржника на території України на час подання заяви про визнання та надання дозволу на примусове виконання арбітражного рішення та її вирішення, підтверджене належними і достовірними доказами.
У цій справі представник стягувача звернувся до Київського апеляційного суду із заявою про визнання та надання дозволу на примусове виконання арбітражного рішення, ухваленого Вільнюським комерційним арбітражему справі, сторонами
у якій є дві іноземні компанії.
Подання цієї заяви саме до Київського апеляційного суду представник стягувача обґрунтовував тим, що на території України знаходиться майно боржника, а саме повітряні судна Boeing 737-300, зав. номер НОМЕР_2, державний та реєстраційний знаки НОМЕР_3, Boeing 737-400, зав. номер НОМЕР_4, державний та реєстраційний знаки UR-CNP, Boeing 737-400, зав. номер НОМЕР_6, державний та реєстраційний знаки НОМЕР_7.
На підтвердження вказаних обставин стягувач надав: свідоцтва про передання права власності на повітряні судна, відповідь Державної авіаційної служби України про перебування повітряних суден на території України, витяг з реєстру цивільних повітряних суден України станом на 13 червня 2023 року, витяги
з Міжнародного реєстру майнових прав (на рухоме авіаційне обладнання).
Проте надані стягувачем свідоцтва про право власності (т. 1, а. с. 64-74) не доводять належність літаків боржнику станом на час звернення із заявою про надання дозволу на виконання арбітражного рішення, оскільки відповідно до цих свідоцтв боржник отримав право власності в 2017 році, а 02 червня 2021 року вказані літаки за актами приймання-передачі передані у власність Nebo LLC (ТОВ «НЕБО» США) (т. 2, а. с. 17-19).
Ненадання боржником суду доказів проведення оплати за договорами купівлі-продажу, а також копій таких договорів не свідчить про те, що заявник надав суду належні та допустимі докази наявності у боржника на території України будь-якого майна, яке належить боржнику на праві власності.
Згідно з абзацом другим частини другої статті 39 Повітряного кодексу України реєстрація повітряного судна в Державному реєстрі цивільних повітряних суден України не є свідченням права власності на повітряне судно будь-якої юридичної або фізичної особи, а тому аргументи заявника про те, що витяг з реєстру цивільних повітряних суден України підтверджує право власності на повітряні судна, є безпідставними.
Крім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції представники стягувача також зазначали про те, що боржнику на праві власності належать й авіаційні двигуни, що встановлені на повітряних суднах НОМЕР_4 та НОМЕР_9, із серійними номерами НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8; НОМЕР_9: НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13.
Проте вказані твердження стягувача також не знайшли свого підтвердження, оскільки, як відомо з матеріалів справи, офіційним власником вказаних авіаційних двигунів є компанія ALLRICE CAPITAL Ink («Олрайз Кепітал Інк», США)
(т. 3, а. с. 17).
Сам факт знаходження одного з двигунів в Україні, на підтвердження чого суду надано відповідь Державної авіаційної служби України про перебування повітряних суден на території України, не свідчить, що такий двигун належить боржнику на праві власності.
Інші надані заявником письмові докази також не свідчать про те, що Eastok-Avia FZC («Істок-Авіа» ФЗК) має на території України на праві власності будь-яке нерухоме чи рухоме майно, за рахунок якого FL Technics,UAB (ЗАТ «ФЛ Текнікс») може задовольнити свої майнові вимоги (повністю чи частково), згідно
з рішенням Вільнюського комерційного арбітражного суду від 27 грудня 2021 року в арбітражній справі № V-0069/2021е.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), не
є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви № 17160/06 та № 35548/06; пункт 33).
Суд також враховує вже зазначену позицію ЄСПЛ у справі «Голдер проти Сполученого Королівства», згідно з якою саме «небезпідставність» доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду. У пунктах 30-32 рішення у справі «Наталія Михайленко проти України» (заява №49069/11) Суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками цивільного характеру (див. рішення ЄСПЛ у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пункт 36, Series A № 18). На це «право на суд», в якому право на доступ до суду є одним
з аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання
в реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним, та скаржиться на те, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції йому не було надано жодних можливостей подати до суду скаргу (див. серед іншого (inter alia), рішення ЄСПЛ у справах «Рош проти Сполученого Королівства» (Roche v. the United Kingdom), заява №32555/96, пункт 117, та «Салонтаджі-Дробняк проти Сербії» (Salontaji-Drobnjak v. Serbia), заява № 36500/05, пункт 132). Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб» (див. рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), пункт 57, Series A № 93). Встановлюючи такі правила, договірна держава користується певною свободою розсуду, однак обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Крім того, обмеження не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну мету та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення
у справі «Кордова проти Італії» (№ 1) (Cordova v. Italy (no. 1)), заява №40877/98, пункт 54, та рішення у справі «Фаєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), пункт 65, Series A № 294-B).
Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав,
а прав практичних та ефективних. Це особливо стосується гарантій, закріплених статтею 6 Конвенції, з огляду на визначне місце, яке в демократичному суспільстві займають право на справедливий суд разом з усіма гарантіями за цією статтею (див. рішення ЄСПЛ у справі «Принц Ліхтенштейну Альберт-Адам ІІ проти Німеччини» (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany) [ВП], заява
№ 42527/98, пункт 45). У пункті 54 рішення у справі «Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland, заява № 28249/95) Суд також погодився, що можуть бути справи, в яких майбутній позивач повинен мати попередній дозвіл до того, як йому дозволять процедуру подання позову (див. рішення суду у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), серія A, № 93,
пункт 59).
Установивши, що Eastok-Avia FZC («Істок-Авіа» ФЗК) зареєстроване відповідно до законодавства Об'єднаних Арабських Еміратів, місцезнаходження боржника
є зона SAIF (зона безмитної торгівлі Міжнародного аеропорту м. Шарджа), Міжнародний аеропорт м. Шарджа, Р3-02, Об'єднані Арабські Емірати, п/с 120719, а також те, що на території України будь-якого майна боржника немає, Київський апеляційний суд зробив правильний висновок про відсутність у нього компетенції для надання дозволу на виконання на території України судового рішення міжнародного комерційного арбітражу відповідно до статті 475 ЦПК України
у справі за участю двох іноземних компаній (стягувача та боржника), жодна
з яких не знаходиться в Україні, та обґрунтовано закрив провадження у справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального
і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не впливають на законність та обґрунтованість судового рішення.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на те що Верховний Суд як суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в апеляційному порядку, перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 24, 351, 367, 368, 369, 374, 375, 381-384, 487, 480 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Апеляційну скаргу представника FL Technics, UAB (Закрите акціонерне товариство «ФЛ Текнікс») - Козирєвої Анни Костянтинівни залишити без задоволення.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 20 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 26 серпня 2024 року.
Судді: В. М. Коротун
Є. В. Коротенко
М. Є. Червинська