26 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 646/7639/17
провадження № 61-11635ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах представником - адвокатом Шаповаловим Антоном Романовичем, на ухвалу Харківського апеляційного суду від 31 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сфінкс», про стягнення заборгованості за договором оренди,
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив стягнути з Приватного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (далі - ПрАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») на його користь заборгованість за договором оренди у період з 04 грудня 2008 по 01 жовтня 2014 року у сумі 32 390 296, 32 грн, що еквівалентно на момент звернення до суду 2 260 313, 77 доларів США. В подальшому 26 грудня 2017 року позивач позов уточнив та просив стягнути з ПрАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за орендною платою за період з 04 грудня 2008 по 04 червня 2014 року в сумі 999 150,90 доларів США , а також неустойку за весь час неповернення оренди на період з 01 травня 2011 року по 04 червня 2014 року в сумі 1 103 539,80 доларів США, неустойку та штраф- 17 596,98 доларів США, три процента річних від простроченої суми- 94 915,19 доларів США, а всього - 2 215 202,87 доларів США, що за курсом комерційних банків складає 62 147 516,51 грн.
Рішенням від 08 квітня 2021 року Червонозаводський районний суд м. Харкова частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1
Стягнув з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором оренди від 29 квітня 2005 року у розмірі 19 899 017,49 грн, в тому числі: 13 175 370,45 грн заборгованості з орендної плати, 696 977,76 грн - 3% річних, 76 501,98 грн - пені за прострочення платежів з орендної плати та 5 950 167,30 грн неустойки у розмірі подвійної орендної плати за весь час прострочення повернення майна з оренди. В іншій частині позовних вимог - відмовив.
Постановою від 03 листопада 2021 року Харківський апеляційний суд скасував рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2021 року та відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 . Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Постановою від 13 грудня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду змінив постанову Харківського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
28 лютого 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шаповалов А. Р. звернувся до Харківського апеляційного суду із заявою про перегляд постанови Харківського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року за нововиявленими обставинами, в якій просив скасувати оскаржуване судове рішення, а рішення Червонозаводського суду м. Харкова від 08 квітня 2021 року у справі № 646/7639/17 залишити в силі або ухвалити нове власне судове рішення, яким задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 .
В якості нововиявлених обставин вказав, що 23 січня 2024 від Національного банку України ним було отримано відповідь від 22 січня 2024 за вих. № 27-0007/5295 на адвокатський запит, згідно якої стало відомо про те, що у спірний період з 2009 по 2015 роки у відповідача за адресою: АДРЕСА_1 функціонували його відокремлені підрозділи (філії, відділення), що повністю спростовує висновки суду в частині щодо звільнення орендованого приміщення та повернення об'єкта оренди орендодавцю, які слугували підставою для відмови у позові. Вважав, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України наявні підстави для перегляду оскаржуваної постанови Харківського апеляційного суду за нововиявленими обставинами, які є істотними, та повторного розгляду справи в цій частині (в межах нововиявлених обставин) з метою встановлення і досягнення істини та правильного вирішення справи по суті.
Ухвалою від 31 липня 2024 року Харківський апеляційний суд залишив без задоволення заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Шаповалова А. Р. про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року, а вказану постанову залишив в силі.
Оскаржуване судове рішення мотивоване тим, що зазначеніу заяві обставини щодо того, що відповідач орендував нежитлові приміщення у зазначений у позові період з 04 грудня 2008 по 04 червня 2014 року, були відомі позивачу, він їх доводив в судах першої та другої інстанції, ці судові рішення були перевірені судом касаційної інстанції, а тому колегія суддів вважає, що заява про перегляд постанови Харківського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року ґрунтується не на нововиявлених обставинах, а на новому доказі, який був запитаний стороною позивача та отриманий у НБУ вже після розгляду справи та набрання судового рішення апеляційної суду законної сили. Доводи заявника, на які він посилається, як на нововиявлені обставини, не є такими у розумінні пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України.
12 серпня 2024 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Шаповалов А. Р. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Харківського апеляційного суду від 31 липня 2024 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції належним чином не переглянув постанову Харківського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року у справі №646/7639/17 в межах нововиявлених обставин, не врахував наведену релевантну судову практику та помилково не встановив наявність саме нововиявлених обставин у справі, які є істотними та суттєво впливають на правильне вирішення справи по суті.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Верховного Суду дійшла наступного висновку.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду лише тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення (рішення Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску прти Румунії» («Brumarescu v. Romania»), п. 61). Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення ЄСПЛ від 24 липня 2003 року у справі «Рябих проти росії» («Ryabykh v/ russia»), п. 52), рішення ЄСПЛ від 29 січня 2016 року у справі «Устименко проти України», п. 46).
Отже, забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.
Порядок перегляду судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами у цивільних справах врегулювано главою 3 розділ 5 ЦПК України.
Процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинні відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, положенням законодавства України та мають бути збалансовані з ефективністю правового захисту і обов'язковістю остаточних рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.
Відповідно до положень статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (пункт 1 частини другої статті 423 ЦПК України).
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні в справі «Правєдная проти Росії» від 18 листопада 2004 року зазначив, що одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що, якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду. Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало законної сили, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин. Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості надати цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним.
Отже, істотними обставинами справи вважаються ті, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, а це, передусім, ті, що взагалі не були предметом розгляду у вказаній цивільній справі, у зв'язку з тим, що вони не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи.
Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювались судом у процесі розгляду справи.
Неналежне виконання сторонами своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і неподання суду усіх доказів, збирання нових доказів після розгляду справи на думку колегії суддів не є нововиявленими обставинами, а тому і не можуть тягнути за собою перегляд судового рішення з зазначених підстав.
Звертаючись до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заявник посилався на те, що 23 січня 2024 від Національного банку України ним було отримано відповідь від 22 січня 2024 за вих. № 27-0007/5295 на адвокатський запит, згідно якої стало відомо про те, що у спірний період з 2009 по 2015 роки у відповідача за адресою: АДРЕСА_1 функціонували його відокремлені підрозділи (філії, відділення), що повністю спростовує висновки суду в частині щодо звільнення орендованого приміщення та повернення об'єкта оренди орендодавцю, які слугували підставою для відмови у позові.
Системний аналіз заяви, доданих до неї документів з огляду на зазначені норми права дає підстави для висновку, що наведені адвокатом Шаповаловим А. Р. обставини не є нововиявленими у розумінні пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України, оскільки:
зазначені обставини існували на час розгляду справи і заявник, за умови належної реалізації своїх процесуальних прав, в ході розгляду справи не був позбавлений можливості отримати зазначену інформацію;
заявником не доведено факту неможливості подати відповідні докази під час розгляду справи.
При таких обставинах суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про перегляд постанови Харківського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року за нововиявленими обставинами.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судом апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених заявником постановах Верховного Суду, є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди із висновками суду апеляційної інстанції щодо встановлених обставин та зводяться до переоцінки доказів, які були досліджені та оцінені судом з додержанням норм процесуального права. У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення, тому є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою.
Керуючись статтею 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сфінкс» про стягнення заборгованості за договором оренди за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданої в його інтересах представником - адвокатом Шаповаловим Антоном Романовичем, на ухвалу Харківського апеляційного суду від 31 липня 2024 року відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
А. Ю. Зайцев
М. Ю. Тітов