14 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 760/4661/20
провадження № 61-15867св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Сердюка В. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 15 вересня 2022 року у складі суддіЗуєвич Л. Л. та постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Гуля В. В., Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С.,
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів.
Позов обґрунтований тим, що рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 18 березня 2019 року з нього на користь ОСОБА_2 стягнено аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 25 червня 2018 року і до їх повноліття.
Водночас фактичні обставини, зокрема щодо місця проживання ОСОБА_5 , суттєво змінилися, оскільки вона стала проживати з батьком. ОСОБА_4 залишилася проживати з матір'ю.
За вказаних обставин виникла ситуація, що мати, з якою дитина не проживає, отримує на її утримання аліменти, проте жодних витрат на її утримання не несе. Він повністю забезпечує неповнолітню дочку ОСОБА_5 .
З урахуванням уточнених позовних вимог просив:
- припинити стягнення з нього аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , присуджених на користь ОСОБА_2 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, що стягуються з нього згідно з рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 18 березня 2019 року у справі № 757/31144/18;
- стягнути з нього на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня звернення з цим позовом і до її повноліття;
- позовну вимогу про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня звернення до суду з цим позовом і до її повноліття, залишити без розгляду.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 15 вересня 2022 року в позові відмовлено.
Відмовивши у позові, суд першої інстанції керувався тим, що зміна місця проживання дитини за ініціативи того з батьків, з якого за рішенням суду вже стягуються аліменти, без погодження з іншим з батьків та без одночасного звернення до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, а також про звільнення від сплати аліментів, не може однозначно свідчити про те, що така зміна місця проживання дитини буде постійною, та відповідно не є безумовною підставою для звільнення від сплати аліментів, оскільки звільнення від сплати аліментів може мати довготриваліші та істотні для дитини наслідки. Відповідні дії, вчинені в умовах правового конфлікту щодо визначення місця проживання дитини та всупереч думки іншого з батьків, не можуть мати перевагу, в тому числі щодо сплати (звільнення від сплати) аліментів.
Постановою Київського апеляційного суду від 23 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 15 вересня 2022 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів залишено без змін.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 15 вересня 2022 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів скасовано.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів залишено без розгляду.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів, суд апеляційної інстанції керувався тим, що немає підстав для задоволення цих вимог.
Залишаючи без розгляду позовну вимогу ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд апеляційної інстанції керувався пунктом 5 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), згідно з яким суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Постановою Верховного Суду від 28 червня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2023 року скасовано. Справу в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу), та про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частки з усіх видів його заробітку (доходу), направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що місце проживання ОСОБА_5 не визначене ні законом, ні рішенням суду (спір про визначення місця проживання дитини перебуває на розгляді в суді). Тому суди передчасно відмовили у задоволенні вимог позивача про припинення стягнення аліментів, оскільки стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини за умови, що вона проживає з ним та перебуває на його утриманні суперечить приписам статті 181 Сімейного кодексу України (далі - СК України), згідно з якою аліменти на утримання дитини присуджуються за рішенням суду до стягнення з одного з батьків дитини на користь того з батьків, разом з яким проживає дитина.
Постановою Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 15 вересня 2022 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що з 2018 року сторони проживають окремо. До квітня 2019 року ОСОБА_5 проживала з матір'ю ОСОБА_2 та сестрою ОСОБА_4 .
Під час вирішення справи про стягнення аліментів ОСОБА_1 не заперечував щодо місця проживання дітей, зокрема, проживання ОСОБА_5 з матір'ю, спору щодо визначення місця проживання дитини між сторонами не було. Та обставина, що з квітня 2019 року дочка сторін ОСОБА_5 за ініціативою позивача без згоди відповідача почала проживати з ним не може свідчити, що така зміна місця проживання дитини буде постійною. Відповідні дії, вчинені в умовах правового конфлікту щодо визначення місця проживання дитини та всупереч думки іншого з батьків, не можуть мати перевагу щодо сплати (звільнення від сплати) аліментів, про що обґрунтовано зазначив суд першої інстанції.
Таким чином, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та проаналізувавши докази у справі у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку, що немає підстав для припинення стягнення аліментів з ОСОБА_1 на утримання дітей та стягнення з ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 15 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року, просив їх скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не застосували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 596/826/21-ц, від 22 листопада 2022 року у справі № 188/1029/19, від 12 травня 2023 року у справі № 686/12480/22.
Під час нового розгляду цієї справи суд апеляційної інстанції проігнорував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28 червня 2023 року та не навів підстави, чому апеляційний суд відступив від висновків суду касаційної інстанції та усталеної практики в аналогічних спорах.
З урахуванням предмета цього спору (припинення стягнення аліментів на утримання дитини), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме проживає дитина на час вирішення спору судом.
Стягнення з нього аліментів на утримання дитини, за умови, що ця дитина проживає з ним та перебуває на його утриманні, суперечить приписам статті 181 СК України, згідно з якою аліменти на утримання дитини присуджуються за рішенням суду до стягнення з одного з батьків дитини на користь того з батьків, разом з яким проживає дитина.
Невирішений спір між батьками дитини щодо визначення її місця проживання також не може бути підставою для відмови у стягненні аліментів на користь того з батьків, з ким фактично проживає дитина на момент пред'явлення позову про стягнення аліментів.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи.
У березні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2024 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п'яти суддів.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржуються в частині вирішення вимог про припинення стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 . В іншій частині судові рішення не є предметом перегляду в касаційному порядку (стаття 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
24 грудня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 укладено шлюб, у якому народилися дочка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дочка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 15 березня 2019 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Цим рішенням, зокрема, встановлено, що питання щодо утримання дітей вирішується між сторонами в окремому порядку, неповнолітні діти сторін залишаються проживати разом з матір'ю.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 18 березня 2019 року у справі № 757/31144/18-ц, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 10 липня 2019 року та постановою Верховного Суду від 18 грудня 2019 року, ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 25 червня 2018 року і до їх повноліття.
Згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання особи від 27 травня 2019 року № 3336793 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до акта-довідки від 13 грудня 2018 року № 29/6/1 з 2016 року ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 фактично постійно проживали у квартирі АДРЕСА_2 .
Із актів обстеження умов проживання від 04 червня 2019 року, 10 червня 2019 року, 23 липня 2019 року, 24 липня 2019 року, складених представниками органу місцевого самоврядування та начальником Служба у справах дітей та сім'ї Васильківської районної державної адміністрації Київської області, письмових звернень ОСОБА_2 до ОСОБА_1 від 01 серпня 2019 року, 28 січня 2020 року, 15 липня 2019 року, 19 липня 2019 року, договору про надання освітніх послуг у дошкільному навчальному закладі від 03 червня 2019 року, розпорядження Васильківської районної державної адміністрації Київської області про затвердження висновку про підтвердження місця проживання малолітньої ОСОБА_5 разом з батьком ОСОБА_1 та надання їй дозволу виїзду за межі України від 01 липня 2019 року випливає, що ОСОБА_5 проживає з батьком ОСОБА_1 .
Згідно з довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Заклад загальної середньої освіти - початкова школа «Колегія мрій» від 27 січня 2020 року, ОСОБА_5 відвідує зазначену школу з 02 вересня 2019 року до сьогодні. До закладу дитину привозить та забирає батько ОСОБА_1 .
У травні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до Солом'янського районного суду міста Києва з позовом про визначення місця проживання дітей, ухвалою суду від 21 червня 2019 року відкрито провадження у справі № 760/15413/19.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2019 року у справі № 760/15413/19 прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім'ї Печерської районної у м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Васильківської районної державної адміністрації Київської області, про визначення місця проживання малолітніх дітей.
На сьогодні розгляд справи № 760/15413/19 триває.
Відповідно до висновку від 13 липня 2020 року № 105/01-1363/В-140 Печерська районна в м. Києві державна адміністрація як орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю ОСОБА_2 .
Згідно з висновком від 13 березня 2020 року № 337/6-23 Васильківська районна державна адміністрація вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_1 .
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 320/4159/20 позов ОСОБА_2 до Васильківської районної державної адміністрації Київської області, Служби у справах дітей та сім'ї Васильківської районної державної адміністрації Київської області про визнання рішення та дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправним розпорядження від 01 липня 2019 року № 141 Васильківської районної державної адміністрації Київської області за підписом в. о. голови адміністрації Є. Червенка «Про затвердження Висновку служби у справах дітей та сім'ї Васильківської районної державної адміністрації про підтвердження місця проживання малолітньої ОСОБА_5 для тимчасового виїзду за межі України».
Визнано протиправними дії Служби у справах дітей та сім'ї Васильківської районної державної адміністрації щодо неналежного виконання своїх обов'язків при підготовці висновку про підтвердження місця проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для її тимчасового виїзду за межі України.
Визнано протиправною відмову Служби у справах дітей та сім'ї Васильківської районної державної адміністрації у наданні інформації та документів на адвокатський запит від 21 квітня 2020 року, поданого в інтересах ОСОБА_2 .
Зобов'язано Службу у справах дітей та сім'ї Васильківської районної державної адміністрації надати адвокату на адвокатський запит від 21 квітня 2020 року запитувані документи та інформацію у повному обсязі.
В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2021 року у справі №320/4159/20 рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування розпорядження від 01 липня 2019 року № 141 Васильківської районної державної адміністрації Київської області за підписом в. о. голови адміністрації Є. Червенка «Про затвердження Висновку служби у справах дітей та сім'ї Васильківської районної державної адміністрації про підтвердження місця проживання малолітньої ОСОБА_5 для тимчасового виїзду за межі України» та про визнання протиправними дій Служби у справах дітей та сім'ї Васильківської районної державної адміністрації щодо неналежного виконання своїх обов'язків при підготовці висновку про підтвердження місця проживання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для її тимчасового виїзду за межі України скасовано, провадження у справі в цій частині закрито.
В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року залишено без змін.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
У цій справі спір виник щодо припинення сплати аліментів на дитину, яка після рішення суду про стягнення з батька аліментів на її утримання та її сестри, проживає з батьком. Водночас спір між батками неповнолітніх дітей щодо визначення їх місця проживання перебуває у провадженні суду.Цей спір стосуються також прав та інтересів дитини.
Відповідно до частин сьомої-дев'ятої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява №10383/09) ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Верховний Суд зауважує, що принцип забезпечення найкращих інтересів для дитини виражається через такі засади, як рівність, пріоритетність сімейних форм виховання, забезпечення всебічного та гармонійного розвитку дитини тощо. Водночас у кожній конкретній справі реалізація принципу «найкращих інтересів дитини» потребує диференційованого підходу, який, з урахуванням конкретних життєвих обставин, суд застосовує під час вирішення питань, що стосуються прав та інтересів дитини.
Оскільки у цій справі суди встановили обставини справи, але витлумачили норми матеріального права без урахуванням принципу найкращих інтересів дитини, то судові рішення необхідно скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позову з огляду на таке.
Суди першої та апеляційної інстанцій, ухваливши рішення про відмову в позові, керувалися тим, що між батьками існує спір про визначення місця проживання дитини,за ініціативою позивача (батька) без згоди відповідача (матері) дитина проживає з батьком, така зміна місця проживання дитини не може свідчить про його постійний характер. Відповідні дії, вчинені в умовах правового конфлікту щодо визначення місця проживання дитини та всупереч думки іншого з батьків, не можуть мати перевагу над сплатою (звільненням від сплати) аліментів позивача - батька.
Верховний Суд зазначає, що у цьому спорі між батьками, як і в інших спорах, що стосуються прав та інтересів дітей, визначальне значення мають її найкращі інтереси, а саме вчинення батьками як особами, які несуть відповідальність за дитину, дій або прийняття ними рішень в інтересах дитини, тобто створення найкращих умов, необхідних для її утримання, забезпечення потреб у благах, що сприятимуть гармонічному, здоровому і нормальному розвитку такої дитини як особистості у фізичний, розумовій, моральній, духовній і соціальній сферах.
У разі виникнення спору між батьками, який випливає з сімейних відносин, суди мають керуватися справедливою рівновагою між інтересами дитини та інтересами обох батьків, яка має бути спрямована на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності, тобто отримання дитиною належного матеріального утримання від обох батьків.
Відповідно до практики ЄСПЛ рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у спорі, а вже тільки потім права батьків.
Отже, з огляду на об'єктивні обставини спору насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини. Тому поведінка батьків має забезпечувати найкращі інтереси дитини незалежно від того, що між ними існує спір про визначення місця проживання дітей, який розглядається в судах з травня 2019 року і на сьогодні не вирішений.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
У статті 181 СК України встановлено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до частин першої та другої статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Отже, статтею 179 СК України врегульовано питання права власності на аліменти, а також їх призначення.
Верховний Суд зауважує, що тлумачення приписів статті 179 СК України дає підстави зазначити, що аліменти - це кошти особливого призначення, їх належить використовувати для потреб дитини. На одержувача аліментів покладається обов'язок розпоряджатися аліментами лише за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Під цільовим призначенням необхідно розуміти витрати спрямовані на забезпечення потреб та інтересів дитини, зокрема потреби у харчуванні, лікуванні, одязі, гігієні, забезпечення речами, необхідними для розвитку і виховання дитини, реалізації її здібностей.
Одержання аліментів на дитину тим з батьків, з яким дитина не проживає, не відповідає її інтересам і не забезпечує розпорядження аліментами виключно за цільовим призначенням.
У справі, яка переглядається, установлено, що рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 18 березня 2019 року у справі № 757/31144/18-ц, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 10 липня 2019 року та постановою Верховного Суду від 18 грудня 2019 року, ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 25 червня 2018 року і до їх повноліття.
Суди попередніх інстанцій не встановили, що аліменти використовуються для потреб дитини ОСОБА_5 незалежно від того, що вона проживає з батьком, з якого стягуються аліменти на її утримання на ім'я матері.
Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно з частиною четвертою статті 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Отже, закон передбачає можливість звільнення особи від сплати аліментів.
У цій справі позивач вважає, що змінилися обставини, які впливають на припинення стягнення з нього аліментів на одну з дочок, оскільки на сьогодні вона проживає з ним.
Суди встановили, що неповнолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживала разом із матір'ю, а з квітня 2019 року проживає з батьком та перебуває на його утриманні.
За своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, з ким проживає дитина і який бере активну участь у її вихованні (див.: постанову Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 711/8561/16-ц (провадження № 61-21318св18)).
Стягнення з позивача аліментів на утримання дитини, за умови, що ця дитина проживає з ним та перебуває на його утриманні, суперечить нормам статті 181 СК України, згідно з якою аліменти на утримання дитини присуджуються за рішенням суду до стягнення з одного з батьків дитини на користь того з батьків, разом з яким проживає дитина.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 596/826/21-ц, провадження № 61-3738св22, від 22 листопада 2022 року у справі № 188/1029/19, провадження № 61-11986св20, від 12 травня 2023 року у справа № 686/12480/22, провадження № 61-12518св22, на які посилається заявник у касаційній скарзі.
Припинення стягнення аліментів з відповідача за встановлених судами обставин у цій справі відповідає лігітимній меті - захисту прав дитини.
Визначаючи, чи є необхідним за встановлених обставин (перебування у провадженні суду справи про визначення місця проживання неповнолітніх дітей) такий захід як припинення стягнення аліментів з батька на дитину, яка проживає з ним, Верховний Суд бере до уваги обставини справи в цілому і ту обставину, що рішення судів про відмову в позові не забезпечують інтереси дитини. Суди не дотримались справедливого балансу між конкуруючими інтересами дитини і обох батьків.
Згідно з обставинами цієї справи перевагу необхідно надати інтересам дитині ОСОБА_5 , які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків - вирішення спору щодо місця проживання неповнолітніх дітей, тобто над усіма іншими питаннями, які виникли у цій справі.
Вирішуючи спір у справі в частині позовних вимог про припинення сплати аліментів, Верховний Суд керується тим, що у квітні 2019 року настала обставина, а саме, фактичне проживання дитини ОСОБА_5 з батьком, який зобов'язаний сплачувати аліменти на її утримання на користь матері, з якою на час ухвалення рішення про стягнення аліментів дитина проживала. Настання такої обставини має значення для вирішення цього спору.
З огляду на викладене позов в частині вимог про припинення стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , присуджених на користь ОСОБА_2 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу) позивача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, що стягуються з ОСОБА_1 згідно з рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 18 березня 2019 року у справі № 757/31144/18 підлягає задоволенню.
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
У статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно зі статтею 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У позовній заяві ОСОБА_1 просить стягнути з нього на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня звернення з цим позовом і до її повноліття, враховуючи, що після рішення суду про стягнення з нього аліментів змінилися обставини, а саме молодша дочка проживає з ним і перебуває на його утриманні.
Враховуючи, що рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 18 березня 2019 року у справі № 757/31144/18-ц на утримання двох дітей стягнено 1/3 частку з усіх видів заробітку (доходу) позивача, тобто по 1/6 частці на кожну дитину, то з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 необхідно стягнути аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня звернення з цим позовом і до її повноліття.
Щодо визначення іншого розміру аліментів на утримання дочки ОСОБА_4 мати доказів не надала.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частин першої, другої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
З огляду на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій помилково застосували норми матеріального права, оскаржувані судові рішення в частині вирішення вимог про припинення стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову в цій частині.
Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 15 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року в частині вирішення вимог про припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині про припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів задовольнити.
Припинити стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , присуджених на користь ОСОБА_2 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 , але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, що стягуються з ОСОБА_1 згідно з рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 18 березня 2019 року у справі № 757/31144/18.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 , але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня звернення з цим позовом і до її повноліття.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуюча І. М. Фаловська
Судді: В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
А. С. Олійник
В. В. Сердюк