19 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 2-2642/2010
провадження № 61-10813ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Фаловської І. М.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 16 травня 2016 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 24 червня 2024 року
у справі за заявою Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У квітні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»
(далі - ПАТ «Універсал Банк»), правонаступником якого є Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк») в порядку цивільного судочинства звернулось до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення його до виконання.
Ухвалою Корабельного районного суду міста Миколаєва від 06 травня
2016 року, яка залишена без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 24 червня 2024 року, заяву ПАТ «Універсал Банк» задоволено.
Видано ПАТ «Універсал Банк» дублікат виконавчого листа відповідно до заочного рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва
від 04 жовтня 2010 року у справі №2-2624/2010 за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Поновлено пропущений строк для пред'явлення до виконання виконавчого документа відповідно до заочного рішення, постановленого Корабельним районним судом міста Миколаєва від 04 жовтня 2010 року, у справі
№2-2624/2010 за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, керувався тим, що оскільки виконавчий лист на виконанні не перебуває, його оригінал втрачено під час пересилання з виконавчої служби до ПАТ «Універсал Банк» не з вини стягувача (протилежного не встановлено), то суд дійшов висновку про видачу дубліката виконавчого листа.
При цьому, суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи не містять рекомендованого повідомлення про вручення стягувачу постанови про повернення виконавчого документа та оригіналу виконавчого листа, тому
є всі підстави для видачі дубліката виконавчого листа з метою забезпечення законних прав та інтересів АТ «Універсал Банк » щодо виконання заочного рішення.
28 липня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Дідух К. О. через підсистему «Електронний Суд» направила до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 16 травня 2016 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 24 червня 2024 року.
У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити
у задоволенні заяви.
Необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження щодо оскарження ухвали Корабельного районного суду м. Миколаєва
від 16 травня 2016 року та постанови Миколаївського апеляційного суду
від 24 червня 2024 рокув частині вирішення заяви про поновлення строку на пред'явлення виконавчого листа до виконання з огляду на таке.
Відповідно до пункту 24 частини першої статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Оскарження ухвал суду першої інстанції щодо поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання (пункт 24
частини першої статті 353 ЦПК України), після їх перегляду в апеляційному суді, статтею 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень у касаційному порядку, не передбачено. Так само не підлягає касаційному оскарженню і постанова суду апеляційної інстанції, прийнята за наслідками перегляду такої ухвали.
У пункті 1 частини другої статті 394 ЦПК України визначено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Таким чином, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва
від 16 травня 2016 року та постанову Миколаївського апеляційного суду
від 24 червня 2024 рокув частині вирішення питання про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання слід відмовити.
Щодо оскарження ухвали Корабельного районного суду м. Миколаєва
від 16 травня 2016 року та постанови Миколаївського апеляційного суду
від 24 червня 2024 року в частині вирішення заяви про видачу дубліката виконавчого листа, то необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
У частині першій статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Згідно із прецедентною практикою Європейського суду з прав людини
(далі - ЄСПЛ) право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду.
ЄСПЛ наголосив, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).
Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно із підпунктом 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.
Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.
Крім того, однією з підстав видачі дубліката виконавчого документа
є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.
Отже, при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку із його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має перевірити, чи не було виконано рішення суду, на підставі якого його видано, чи не втратило судове рішення законної сили, чи не пропущений строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
У постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 2-1380/08 зазначено, що при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку із його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року
у справі № 2-836/11 вказано, що у разі пропуску стягувачем строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання відсутні перешкоди для задоволення заяви такого стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа за умови, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред'явлення такого документа для виконання. Тобто, якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дублікату втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
У постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 643/20898/13-ц, від 19 квітня 2021 року у справі № 2-1316/285/11, від 20 травня 2021 року у справі № 1005/7133/2012, від 19 липня 2022 року у справі № 750/13088/14, від 14 грудня 2022 року у справі № 753/20452/21, від 01 березня 2023 року у справі № 433/1335/14-ц, від 09 червня 2023 року у справі № 607/13804/13 зазначено, що дублікатом називається документ, який видається замість втраченого оригіналу і має силу первісного акта. Від останнього його відрізняє спеціальна позначка «Дублікат». При розгляді питання про видачу дубліката перевіряється, чи не виконано рішення, чи не втратило воно законної сили. У випадку часткового виконання змінювати у дублікаті загальну суму не можна. Це враховується в ході подальшого виконавчого провадження. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. У той же час, обов'язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред'явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.
Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції встановив, що з листа Корабельного Відділу державної виконавчої служби від 15 червня 2015 року №13219, наданого у відповідь на звернення
ПАТ «Універсал Банк» від 18 травня 2015 року та 19 травня 2015 року, вбачається, що 05 жовтня 2011 року державний виконавець відкрив виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа
№2-2642, виданого Корабельним районним судом м. Миколаєва 29 квітня 2011 року. В подальшому, 25 червня 2013 року державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу згідно
з пунктом 5 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження». Виконавчий документ з постановою про повернення виконавчого документа стягувачу направлено на адресу банку. Також повідомлено, що станом на 15 червня 2015 року виконавчий лист №2-2642 на виконанні у відділі не перебуває.
Відповідно до довідки ПАТ «Універсал Банк» та згідно з журналом вхідної кореспонденції, починаючи з 25 червня 2013 року по 08 липня 2015 року, постанова про повернення виконавчого документа стягувача від 25 червня 2013 року та виконавчий лист №2-2642 від 29 квітня 2011 року щодо боржника ОСОБА_1 до банку не надходили.
Колегія суддів погоджується з висновком суду, що оскільки виконавчий лист на виконанні не перебуває, його оригінал втрачено під час пересилання з виконавчої служби до ПАТ «Універсал Банк» не з вини стягувача (протилежного не встановлено), то є підстави для видачі дубліката виконавчого листа.
При цьому, колегія суддів виходить із того, що у матеріалах справи немає рекомендованого повідомлення про вручення стягувачу постанови про повернення виконавчого документа та оригіналу виконавчого листа, тому
є підстави для видачі дубліката виконавчого листа з метою забезпечення законних прав та інтересів АТ «Універсал Банк » щодо виконання заочного рішення.
Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з наданою судами оцінкою зібраним у справі доказам та встановленим на їх підставі обставинам, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин
в тому контексті, який, на думку боржника, свідчить про відсутність підстав для задоволення вимог заяви та є поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
У частині четвертій статті 394 ЦПК України передбачено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Таким чином, за результатами оцінки доводів заявника та змісту оскаржуваних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосування норм права судами першої та апеляційної інстанції є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Корабельного районного суду
м. Миколаєва від 16 травня 2016 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 24 червня 2024 року у справі за заявою Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
А. С. Олійник
І. М. Фаловська