22 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 337/6335/21
провадження № 61-2821св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2022 року в складі судді Котляр А. М. та постанову Запорізького апеляційного суду від 16 січня 2024 року в складі колегії суддів: Дашковської А. В., Бєлки В. Ю., Кочеткової І. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив: визначити спосіб його участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 та спілкуванні з останнім шляхом встановлення систематичних побачень: у будній день з 18:00 год до 21:00 год та у вихідний день з 09:00 год до 21:00 год без присутності матері дитини за місцем фактичного проживання батька з правом відвідування членів його родини та розвиваючих, культурних, лікувальних та розважальних закладів; спільний відпочинок батька разом з сином щорічно, враховуючи особливості графіків щорічних відпусток батька, а також офіційно вільного від часу (святкові дні, карантини тощо) закладів культури без присутності матері дитини ОСОБА_2 з правом виїзду за межі міста Запоріжжя; зобов'язати ОСОБА_2 не перешкоджати йому в реалізації його прав на особисте спілкування з сином ОСОБА_3 , дотримуватись встановленого порядку з урахуванням інтересів дитини; зобов'язати ОСОБА_2 надавати йому точну та своєчасну інформацію щодо фактичного місця проживання та навчання дитини, зміни контактних даних, перш за все номерів мобільного телефону, що використовуються відповідачкою, у разі виникнення таких змін повідомити про це його особисто на наступний день з дня настання зазначених обставин.
Позов мотивований тим, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач у серпні 2019 року самовільно, незважаючи на його незгоду щодо зміни місця проживання сина, перевезла дитину до своєї матері, створює перешкоди в його спілкуванні з сином, у зв'язку з чим він змушений був звертатися до районного відділу поліції для фіксування правопорушення, про такі дії відповідача він повідомляв орган опіки та піклування відповідною заявою від 12 травня 2021 року.
Згідно з розпорядженням Голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району від 16 листопада 2020 року № 408 р «Про встановлення порядку побачень з малолітнім сином ОСОБА_3 , 25.07.2019 року» встановлено порядок його побачень з сином щонеділі з 10:00 год до 12:00 год та з 16:00 год до 18:00 год у присутності матері та ОСОБА_2 попереджено про передбачену частинами п'ятою, шостою статті 184 КУпАП відповідальність за невиконання рішення органу опіки та піклування щодо визначення способу участі у вихованні дитини та спілкування з нею батька, який проживає окремо від дитини. Розпорядженням від 25 серпня 2021 року № 407 р «Про внесення змін до розпорядження голови районної адміністрації від 16.11.2020 року № 408» доповнено абзац 1 пункту 1 розпорядження словами «з правом відвідування парків, дитячих культурних та розважальних закладів».
Незважаючи на це, відповідач продовжує чинити перешкоди та не надає йому можливості спілкуватися з сином, кожної неділі вчиняє сварку з ним та під будь-яким приводом відмовляє у проведенні зустрічі.
Про такі протиправні дії ОСОБА_2 він неодноразово повідомляв орган опіки та піклування шляхом подання заяв від 05 серпня 2021 року, 19 серпня 2021 року, 28 вересня 2021 року, також звертався до поліції щодо перешкоджання відповідачем його спілкуванню з дитиною.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень в справі
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 16 січня 2024 року, позов задоволено частково.
Визначено спосіб участі ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною, встановивши йому побачення з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :
- щовівторка та щочетверга з 18:00 год до 20:00 год, щонеділі з 16:00 год до 20:00 год у присутності ОСОБА_2 до досягнення дитиною чотирьох років;
- щовівторка та щочетверга з 18:00 год до 20:00 год після досягнення малолітнім чотирьох років без присутності ОСОБА_2 з правом відвідування дитячих культурних та розважальних закладів та місця проживання батька ОСОБА_1 ;
- щонеділі з 09:00 год до 20:00 год після досягнення малолітнім чотирьох років без присутності ОСОБА_2 з правом відвідування дитячих культурних та розважальних закладів та місця проживання батька;
- щороку 10 днів відпочинку батька з сином після досягнення дитиною чотирьох років без присутності ОСОБА_2 ;
- інші дні та часи за згодою між батьками.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що між сторонами у справі існує конфлікт щодо участі кожного з батьків у вихованні дитини.
Випадків, які обмежують ОСОБА_1 право на спілкування з дитиною, суди під час розгляду справи не встановили.
Оскільки дитина потребує спілкування з батьком, позивач був позбавлений можливості особисто спілкуватися з дитиною протягом тривалого часу, що з урахуванням віку дитини не могло не вплинути на втрату емоційного контакту між ними, суди дійшли висновку про визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною на підставі запропонованого 22 лютого 2022 року органом опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району висновку щодо розв'язання спору між сторонами по справі, якій складений з урахуванням попередньо встановленого графіку спілкування і його виконання сторонами у справі та відповідає інтересам дитини з урахуванням її вікових особливостей.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У лютому 2024 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_4 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила змінити рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 16 січня 2024 року й ухвалити нове судове рішення, яким визначити наступний спосіб участі ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною, встановивши побачення із сином ОСОБА_3 :
щовівторка та щочетверга з 18:00 год до 20:00 год, щонеділі з 16:00 год до 20:00 год у її присутності (до моменту налагодження довірливих стосунків батька з дитиною та з урахуванням бажання дитини) з правом відвідування дитячих культурних та розважальних закладів та місця проживання батька ОСОБА_1 ;
після налагодження довірливих стосунків батька з дитиною та з урахуванням бажання дитини щонеділі з 09:00 год до 20:00 год без її присутності з правом відвідування дитячих культурних та розважальних закладів та місця проживання батька;
після налагодження довірливих стосунків батька з дитиною та з урахуванням бажання дитини щороку 5 днів відпочинку батька з сином без її присутності;
інші дні та години за згодою батьків та за бажанням дитини.
На обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 14 грудня 2016 року в справі № 6-2445цс16 та у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2019 року в справі № 300/908/17, від 06 червня 2019 року в справі № 495/2106/17, від 23 червня 2020 року в справі № 754/9026/16-ц, від 19 листопада 2020 року в справі № 757/4643/18- ц, від 29 липня 2021 року в справі № 758/5545/18, від 05 жовтня 2022 року в справі № 196/1202/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
Також оскаржила судові рішення з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Суди попередніх інстанцій не врахували, що проведення зустрічей батька з дитиною без присутності матері може негативно вплинути на психоемоційний стан дитини навіть після настання чотирирічного віку, оскільки між позивачем та сином відсутній сталий психологічний зв'язок та дитина, враховуючи її вік та тривале проживання з матір'ю, повноцінно не сприймає позивача як батька. З огляду на наведене, зустрічі батька з дитиною доцільно проводити з урахуванням бажання дитини.
Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України вона разом з сином та старшою дочкою поїхали з України, належним чином повідомили суд першої інстанції про те, що вона та її представник знаходяться закордоном та не можуть брати участь в судових засіданнях, однак суд розглянув справу без її участі.
Позивач не надав належні та допустимі докази на підтвердження наявності у нього перешкод у спілкуванні з дитиною.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини основним є врахування якнайкращих інтересів дитини.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Хортицького районного суду м. Запоріжжя.
12 квітня 2024 року справа № 337/6335/21 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що сторони є батьками дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з матір'ю.
Між сторонами існує спір щодо участі батька у вихованні дитини, про що свідчать численні звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів.
За заявою ОСОБА_1 орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району 16 листопада 2020 року видав розпорядження, яким встановив порядок побачень батька з малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : щонеділі з 10:00 год до 12:00 год у присутності матері; щонеділі з 16:00 год до 18:00 год у присутності матері; інші дні та години за домовленістю між батьками.
17 січня 2022 року відділом по Шевченківському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради було проведено обстеження умов проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , та встановлено, що для організації зустрічей батька з сином ОСОБА_3 створені належні умови, є місце для ігор та занять, місце для відпочинку, наявні іграшки, розвиваючи ігри.
22 лютого 2022 року орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району затвердив висновок щодо розв'язання спору між сторонами по справі, встановивши такий графік побачень ОСОБА_1 із сином:
щовівторка та щочетверга з 18:00 год до 20:00 год, щонеділі з 16:00 год до 20:00 год у присутності ОСОБА_2 до досягнення дитиною чотирьох років;
щовівторка та щочетверга з 18:00 год до 20:00 год після досягнення дитиною чотирьох років без присутності ОСОБА_2 ;
щонеділі з 09:00 год до 20:00 год після досягнення дитиною чотирьох років без присутності ОСОБА_2 ;
щороку 10 днів відпочинку батька з сином після досягнення дитиною чотирьох років без присутності ОСОБА_2 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частиною першою статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно зі статтею 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Згідно із статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Згідно зі статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.
Батько та мати мають рівні права та обов'язки і при вирішенні питання про періодичність побачень, можливість спільного відпочинку, відвідування місця проживання того з батьків, з ким дитина не проживає, слід виходити виключно з інтересів дитини.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§ 54) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).
Отже, положення про рівність прав та обов'язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Батько, який проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.
У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.
Встановивши характер спірних правовідносин, дослідивши наявні у справі докази, врахувавши принцип рівності прав батьків у вихованні дитини, а також інтереси дитини, які мають пріоритет над інтересами батьків, вік дитини, суди дійшли обґрунтованого висновку про доцільність встановлення порядку та способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином, входячи передусім з якнайкращих інтересів дитини та запропонованого органом опіки і піклування графіку спілкування батька з дитиною.
Висновки судів не суперечать висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених у касаційних скаргах постановах.
Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, зводяться до власного тлумачення норм права, необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, і підстав для їх скасування немає.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишити без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 16 січня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко