20 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 752/22076/16
провадження № 61-13493св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «СіДжіЕмЧек а.с.» («CGM Czech a.s.») в особі арбітражного керуючого ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_1 ,
третя особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «СіДжіЕмЧек а.с.»(«CGM Czech a.s.») в особі арбітражного керуючого ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування державної реєстрації та повернення майна
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Дяченка Ігоря Вікторовича, до якої приєднався ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 16 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року Акціонерне товариство «СіДжіЕмЧек а.с.»(«CGM Czech a.s.») в особі арбітражного керуючого ОСОБА_4 (далі - АТ «СіДжіЕмЧек а.с.») звернулося до суду з позовом, у якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просило визнати недійсним договір купівлі-продажу від 20 травня 2014 року, укладений між АТ «СіДжіЕмЧек а.с.» в особі представника ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 , посвідчений нотаріусом Київського нотаріального округу Мінюковою-Кручиною Т. П., зареєстрований в реєстрі за № 441; скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 , а також повернути у власність АТ «СіДжіЕмЧек а.с.» квартиру АДРЕСА_1 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги, АТ «СіДжіЕмЧек а.с.» посилалося на те, що в 2009 році Чеське підприємство АТ «Ставбі», яке перейменоване на АТ «СіДжіЕмЧек а.с.», інвестувало кошти у будівництво квартири АДРЕСА_1 . Право власності на зазначену квартиру було зареєстроване за позивачем у 2013 році.
У 2014 році розпочато процедуру банкрутства позивача і Крайовий суд м. Градець-Кралове Чеської Республіки постановою від 15 жовтня 2014 року призначив арбітражного керуючого ОСОБА_4, який мав право розпоряджатися майном АТ «СіДжіЕмЧек а.с.».
Наприкінці 2014 року ОСОБА_4 стало відомо про продаж спірної квартири від його імені ОСОБА_3 на підставі довіреності від 19 лютого 2014 року, що підтверджується договором купівлі-продажу від 20 травня 2014 року.
Особи, які підписали від імені товариства довіреність на право відчуження нерухомого майна, - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , заперечують факт її видачі, підпис уповноваженої працівниці пошти Чеської Республіки - ОСОБА_8 , яка нібито посвідчила довіреність, є підробленим і штамп пошти не відповідає дійсному, що підтверджується офіційною відповіддю Пошти Праги, та є доказом того, що довіреність була підроблена.
Оскільки ОСОБА_3 , укладаючи оспорюваний правочин діяв на підставі підробленої довіреності, квартира вибула з володіння власника поза його волею, внаслідок вчинення злочину, тому договір купівлі-продажу квартири має бути визнаний недійсним на підставі статті 203 ЦК України, а квартира - повернена законному власнику.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Голосіївський районний суд міста Києва рішенням від 31 січня 2023 року позов задовольнив. Визнав недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 20 травня 2014 року між АТ «СіДжіЕмЧек а.с.» в особі представника ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мінюковою-Кручиною Т. П., зареєстрований в реєстрі за № 441. Скасував рішення від 20 травня 2014 року № 13170701 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 . Повернув у власність АТ«СGM Czech a.s.» квартиру АДРЕСА_1 . Стягнув з АТ «СіДжіЕмЧек а.с.» на користь ОСОБА_1 188 739,35 грн, що становило 16 060,00 дол. США, в рахунок повернення отриманого за недійсним правочином. Вирішив питання про розподіл судових витрат. Скасував арешт на вказану квартиру, накладений ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 22 лютого 2017 року.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, оскільки договір купівлі-продажу квартири від 12 травня 2014 року є недійсним, адже укладений ОСОБА_3 від імені позивача без відповідних повноважень та, як наслідок, без вільного волевиявлення продавця на його укладення. Оскільки квартира вибула з володіння позивача не з його волі, а внаслідок незаконних дій ОСОБА_3 , тому має бути повернута її власнику - АТ «СіДжіЕмЧек а.с.».
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Київський апеляційний суд постановою від 16 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Дяченком І. В. , та апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_11 , задовольнив частково. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 31 січня 2023 року скасував та ухвалив нове рішення, яким визнав недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 20 травня 2014 року між АТ «СіДжіЕмЧек а.с.» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мінюковою-Кручиною Т. П., зареєстрований в реєстрі за № 441. Скасував рішення від 20 травня 2014 року № 13170701 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 . Повернув у власність АТ «СіДжіЕмЧек а.с.» квартиру АДРЕСА_1 . Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Суд апеляційної інстанції мотивував постанову тим, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності учасника справи ОСОБА_2 , належним чином не повідомленого про місце, дату і час судового засідання, що відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового Водночас апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність передбачених законом підстав для визнання оспорюваного договору купівлі-продажу квартири недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на спірну квартиру. Оскільки договір купівлі-продажу спірної квартири є недійсним, а позивач є власником спірної квартири, яка вибула з його володіння поза його волею, відповідно, є усі передбачені законом підстави для повернення зазначеної квартири у власність позивача.
Водночас ОСОБА_1 не позбавлена можливості вирішити питання про повернення сторін недійсного договору у попередній стан, а саме про стягнення сплачених нею грошей за недійсним договором купівлі-продажу, проте таких вимог в цій справі вона не заявляла.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У вересні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Дяченко І. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Київського апеляційного суду від 16 серпня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Підставою касаційного оскарження вказував те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2018 року у справі № 914/809/18, від 21 вересня 2022 року у справі № 645/5557/16, від 10 грудня 2019 року у справі № 923/1061/18, від 19 грудня 2019 року у справі № 925/185/19, від 23 січня 2020 року у справі № 925/186/19, від 09 липня 2020 року у справі № 922/404/19, від 15 лютого 2022 року у справі № 175/3267/17, від 17 лютого 2023 року у справі № 902/560/20 (902/301/21), від 30 травня 2023 року у справі № 914/4127/21, від 06 листопада 2019 року у справі №752/4256/17;
відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини третьої статті 203 ЦК України стосовно визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, з підстав його вчинення від імені продавця - іноземної юридичної особи (у якої взагалі не було волевиявлення на укладення оспорюваного правочину), фізичною особою - нерезидентом, що діяла на підставі фіктивної довіреності.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням апеляційним судом того, що матеріали справи не містять доказів, які б достеменно підтверджували наявність як у керуючого іноземною процедурою банкрутства (арбітражного керуючого) АТ «СіДжіЕм Чек а.с» магістра ОСОБА_4 повноважень на подання позову до суду від імені товариства, через відсутність у матеріалах справи відповідних підтвердних документів, так і наявність повноважень на здійснення в судах представництва інтересів позивача у представників, які діяли на підставі довіреності. Суд апеляційної інстанції, не надавши належної правової оцінки змісту заяви про збільшення позовних вимог, а також змісту первісної позовної заяви та конкретним обставинам справи, дійшов необґрунтованого висновку щодо наявності підстав для прийняття заяви сторони позивача про збільшення позовних вимог. Апеляційний суд не звернув уваги на те, що в порядку застосування реституції за наслідком визнання недійсним правочину на користь відповідача мали бути стягнуті грошові кошти, перераховані на виконання договору визнаного судом недійсним.
У жовтні 2023 року АТ «СіДжіЕм Чек а.с» подало відзив на касаційну скаргу, у якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, оскільки це судове рішення є законним і обґрунтованим, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам.
У грудні 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Пекар А. О. подала до Верховного Суду заяву про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 16 серпня 2023 року, у якій просила касаційну скаргу задовольнити.
У грудні 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Пекар А. О. подала до Верховного Суду письмові пояснення.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції. 02 жовтня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2023 року прийнято заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Пекар А. О. про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 16 серпня 2023 року.
Фактичні обставини справи
Апеляційний суд встановив, що 16 березня 2009 року між Закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» і АТ «Ставбі», яке в подальшому перейменоване на АТ «СіДжіЕм Чек а.с», був укладений інвестиційний договір про участь у фонді фінансування будівництва виду «А» № 27, предметом якого, зокрема, був об'єкт нерухомості - квартира АДРЕСА_1 .
22 березня 2013 року АТ «СіДжіЕм Чек а.с» отримало свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 80,4 кв. м, та зареєструвало право власності на цей об'єкт.
20 травня 2014 року між АТ «СіДжіЕм Чек а.с», країна реєстрації - Чеська Республіка, в особі голови правління ОСОБА_6 та заступника голови правління ОСОБА_7, які уповноважили на підставі довіреності товариства (перекладена з чеської мови на українську мову та засвідчено підпис перекладача приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оніщук О. М. 26 лютого 2014 року за № 1562, № 1563) громадянина Чеської Республіки ОСОБА_3 на укладення від імені товариства правочину, яке надалі іменується «продавець», з однієї сторони, та ОСОБА_1 , яка іменується «покупець», з другої сторони, було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 80,3 кв. м, що складається з двох житлових кімнат, вартістю 188 739,00 грн, що становило на той час суму, еквівалентну 16 060,00 дол. США. Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мінюковою-Кручиною Т. П., зареєстрований в реєстрі за № 441.
Рішенням районного суду м. Кутна Гора Чеської Республіки від 20 квітня 2018 року, яке набрало законної сили 11 вересня 2018 року, встановлено факт відсутності повноважень у ОСОБА_3 на укладення спірного договору, оскільки довіреність від 01 липня 2014 року ніколи не видавалася повноважними особами товариства, була підроблена та є фіктивною.
Згідно з висновком технічного та почеркознавчого дослідження Українського центру судових експертиз від 30 жовтня 2017 року № 1-30/10 підписи ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на довіреностях від 01 липня 2014 року та від 19 лютого 2014 року були виконані не рукописним способом, а отримані з одного й того ж підпису за допомогою технічних засобів (монтажу).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частин першої, третьої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої, третьої статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Відповідно до статті 246 ЦК України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї особи.
Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_3 , укладаючи 20 травня 2014 року від імені АТ «СіДжіЕм Чек а.с» («CGM Czech a.s.») договір купівлі-продажу квартири зі ОСОБА_1 , не був уповноваженою особою позивача на укладення зазначеного договору у зв'язку з тим, що довіреність, на підставі якої він діяв, ніколи не видавалася повноважними особами товариства, була підроблена та є фіктивною, що встановлено рішенням Районного суду м. Кутна Гора Чеської Республіки від 20 квітня 2018 року, яке набрало законної сили 11 вересня 2018 року.
Встановлено, що зазначене судове рішення завірене належним чином, оскільки з матеріалів справи відомо, що рішення Районного суду м. Кутна Гора Чеської Республіки від 20 квітня 2018 року, надане чеською мовою, містить необхідні реквізити, а саме: підпис посадової особи та печатку суду. Також позивач надав суду переклад цього рішення на українську мову, виконаний перекладачем Чернишовим Д. П. , який зазначив, що відповідає за точність перекладу. Справжність підпису перекладача Чернишова Д. П. засвідчив приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Биков В. О., який прошив, пронумерував і скріпив печаткою 17 аркушів, що включають рішення суду чеською та переклад українською мовами. Наведені дії вчинені нотаріусом відповідно до глави 8 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.
У пункті 10 частини першої статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що визнання рішення іноземного суду - це поширення законної сили рішення іноземного суду на територію України в порядку, встановленому законом.
Відповідно до статей 81, 82 вказаного Закону в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин. Визнання та виконання таких рішень здійснюється у порядку, встановленому законом України (глави 1 та 2 розділу ІХ ЦПК України).
Водночас у статті 3 цього Закону вказано, що якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору.
28 травня 2001 року між Україною та Чеською Республікою укладено Договір про правову допомогу у цивільних справах, який ратифіковано Законом України від 10 лютого 2002 року і який набув чинності 18 листопада 2002 року.
Відповідно до пункту 5 статті 55 вказаного Договору на території Договірних Сторін визнаються також без спеціального провадження рішення органів юстиції у цивільних справах, які не потребують за своїм характером виконання, якщо інше не передбачено цим Договором.
Суд встановив, що рішення Районного суду м. Кутна Гора Чеської Республіки від 20 квітня 2018 року не потребує за своїм характером виконання в Україні, оскільки встановлює лише юридичний факт фіктивності довіреності від 01 липня 2014 року. За таких обставин це судове рішення визнається в Україні як на території Договірної Сторони без спеціального провадження рішення органів юстиції.
Апеляційний суд також врахував, що згідно із технічним та почеркознавчим дослідженням Українського центру судових експертиз від 30 жовтня 2017 року № 1-30/10 підписи ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на довіреності від 01 липня 2014 року та від 19 лютого 2014 року були виконані не рукописним способом, а отримані з одного й того ж підпису за допомогою технічних засобів (монтажу).
За таких обставин апеляційний суд дійшов правильного висновку про наявність передбачених законом підстав для визнання оспорюваного договору купівлі-продажу квартири недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на спірну квартиру та повернення її власнику.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 752/4256/17 (провадження № 61-12120св19), у справі № 752/22080/16-ц (провадження № 61-12256св19), від 29 січня 2020 року у справі № 752/4254/17 (провадження № 61-15176св19), від 20 жовтня 2020 року у справі № 752/4254/17 (провадження № 61-7641св20), від 19 травня 2021 року у справі № 752/22078/16 (провадження № 61-8663св20) та від 18 січня 2023 року у справі № 752/22077/19 (провадження № 61-1069св22)
Доводи касаційної скарги про відсутність в арбітражного керуючого АТ «СіДжіЕм Чек а.с.» магістра ОСОБА_4, повноважень на подання позову до суду обґрунтовано спростовані апеляційним судом з посиланням на те, що це питання було предметом судового розгляду, за результатом якого Київський апеляційний суд прийняв постанову від 08 жовтня 2022 року, якою скасував ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 04 листопада 2021 року про залишення позову без розгляду з підстав відсутності повноважень. При цьому суд встановив, що позивач надав документи, які підтверджують факт процедури банкрутства АТ «СіДжіЕм Чек а.с.» та призначення магістра ОСОБА_4 арбітражним керуючим, який відповідно до законодавства Чеської Республіки має право діяти від імені товариства. Позов до суду від імені товариства він пред'явив не як фізична особа, а як повноважний представник товариства, і довіреності він видав адвокатам Мохнюк Р. Г. і Савченко В. С. саме на представництво інтересів товариства.
У частинах першій, п'ятій статті 216 ЦК України зазначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.
Тобто суд має право, а не обов'язок самостійно застосувати правові наслідки недійсності правочину (зокрема, зобов'язати продавця повернути покупцеві кошти).
Апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що ОСОБА_1 не позбавлена права на вирішення питання про повернення сторін недійсного договору у попередній стан, а саме про стягнення сплачених нею грошей за недійсним договором купівлі-продажу, однак таких вимог в цій справі вона не заявляла. У зв'язку з цим безпідставними є доводи касаційної скарги в цій частині.
Інші доводи касаційної скарги, зокрема про порушення норм процесуального права, не заслуговують на увагу, оскільки вони не призвели до ухвалення неправильного по суті рішення.
З огляду на вказане Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги (в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження) не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а зводяться до незгоди заявника з ухваленими у справі судовими рішеннями та необхідності переоцінки доказів у справі. Водночас суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і згідно з вимогами процесуального закону не здійснює переоцінки доказів у зв'язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.
Ураховуючи конкретні обставини цієї справи, встановлені судом, оскаржувана постанова не суперечить правовим висновкам, які зазначені в касаційній скарзі як підстава для відкриття касаційного провадження.
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскаржувана постанова відповідає вимогам закону, і підстав для її скасування немає.
Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Оскільки дію постанови Київського апеляційного суду від 16 серпня 2023 року було зупинено ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2023 року, у зв'язку із залишенням цього судового рішення без змін його дію необхідно поновити.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дяченка Ігоря Вікторовича до якої приєднався ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 16 серпня 2023 року залишити без змін.
Поновити дію постанови Київського апеляційного суду від 16 серпня 2023 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
М. Ю. Тітов