21 серпня 2024 року
м. Київ
Справа № 463/13223/21
Провадження № 61-6505св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Ситнік О. М.
суддів: Ігнатенка В. М., Олійник А. С., Пророка В. В., Сердюка В. В.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року у складі колегії суддів Шандри М. М., Крайник Н. П., Левика Я. А.
у справі за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та
Короткий зміст позовної заяви
У січні 2022 року Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» (далі - ЛМКП «Львівтеплоенерго») звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за послуги з централізованого опалення за період з 01 листопада 2019 року до 30 вересня 2020 року у розмірі 4 412,07 грн, інфляційні втрати у розмірі 45,87 грн, 3 % річних у розмірі 64,77 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
04 листопада 2022 року рішенням Личаківського районного суду м. Львова позов ЛМКП «Львівтеплоенерго» задоволено. Стягнуто солідарно із ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ЛМКП «Львівтеплоенерго» заборгованість за послуги з централізованого опалення за період з 01 листопада 2019 року до 30 вересня 2020 року у розмірі 4 412,07 грн, інфляційні втрати у розмірі 45,87 грн, 3 % річних у розмірі 64,77 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення мотивоване тим, що позивач надає послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 відповідачам, яким для здійснення оплати за надані послуги з централізованого опалення був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 , а також щомісячно направлялися повідомлення про нарахування вартості цієї послуги з метою її оплати. Відповідачі не в повному обсязі вносили плату за надані послуги, внаслідок чого утворилася заборгованість за централізоване опалення за період з 01 листопада 2019 року до 30 вересня 2020 року в розмірі 4 412,07 грн, інфляційні втрати в розмірі 45,87 грн, 3 % річних в розмірі 64,77 грн, які підлягають солідарному стягненню відповідачів.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанцій
15 квітня 2024 року ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 подали апеляційну скаргу на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 04 листопада 2022 року.
22 квітня 2024 року ухвалою Львівського апеляційного суду відмовлено в відкритті апеляційного провадження.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що апеляційна скарга подана зі спливом одного року з дня складення повного тексту рішення суду першої інстанції, а наявність випадків, за яких можливе відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, поданою зі спливом одного року з дня складення повного тексту судового рішення, колегією суддів не встановлена, як і не встановлено виникнення обставин непереборної сили, тому у відкритті апеляційного провадження слід відмовити відповідно до положень частини другої статті 358 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
29 квітня 2024 року ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просять ухвалу Львівського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження судового рішення за пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України особи, які подали касаційну скаргу, послалися на те, що вони не були обізнані про розгляд справи, не отримали вчасно судову кореспонденцію, а про ухвалене рішення про стягнення з них заборгованості дізналися після відкриття виконавчого провадження.
Доводи інших учасників справи
Відзивів на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходило.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
10 червня 2024 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду відкрито касаційне провадження у цивільній справі та витребувано її із Личаківського районного суду м. Львова.
У липні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
14 серпня 2024 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п'яти суддів.
Позиція Верховного Суду
Касаційне провадження в справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі в справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи.
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Право на доступ до суду також означає обов'язок суду забезпечити: ефективний розгляд справи; дотриманням принципів змагальності (статті 12 ЦПК України) та диспозитивності (статті 13 ЦПК України); рівні можливості надавати докази на підтвердження своїх позицій; організацію розгляду справи впродовж розумного строку; неможливість зловживання правом з боку сторін.
ЄСПЛ указав, що там, де існують апеляційні та касаційні суди, гарантії, що містяться у статті 6 Конвенції, повинні відповідати, зокрема, забезпеченню ефективного доступу до цих судів, щоб учасники судового процесу могли отримати рішення, яке стосується їх «цивільних прав та обов'язків» (рішення від 11 жовтня 2001 року в справі «Гоффман проти Німеччини» (Hoffmann v. Germany); рішення від 26 жовтня 2000 року в справі «Кудла проти Польщі» (Cudla v. Poland)).
Згідно з пунктом 8 частини другої статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.
Конституція України як закон прямої дії має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп; абзац сьомий пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції є складовою конституційного права особи на судовий захист. Таке право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).
Перегляд судових рішень, зокрема, в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
За вимогами статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
За вимогами частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Отже, річний преклюзивний строк для поновлення строку на апеляційне оскарження не поширюється на учасників справи, не повідомлених про розгляд справи.
Із матеріалів справи вбачається, що 18 травня 2022 року ухвалою Личаківського районного суду м. Львова прийнято позовну заяву ЛМКП «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, визначено відповідачам п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву та п'ятнадцятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив подати заперечення. Копію ухвали разом з копією позовної заяви та доданих до неї матеріалів зазначено направити сторонам (т. 1, а. с. 34).
Згідно з довідкою помічника судді Личаківського районного суду м. Львова від 18 травня 2022 року у зв'язку з відсутністю фінансування з 13 травня 2022 року відправка судом почтової кореспонденції призупинена (т. 1, а. с. 35).
15 червня 2022 року суд направив відповідачам ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 копію ухвали від 18 травня 2022 року про відкриття провадження у справі разом з позовом та додатками до нього за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 36).
Разом з тим вказана кореспонденція повернулись до суду без вручення адресату з поміткою працівника поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання» (т. 1, а. с. 37-39).
Згідно з протоколом судового засідання судовий розгляд справи 04 листопада 2022 року проведений за відсутністю всіх учасників справи (т. 1, а. с. 40).
04 листопада 2022 року рішенням Личаківського районного суду м. Львова справу розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження, проте ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не були повідомлені про існування цього судового провадження, були позбавлені можливості подати відзив на позовну заяву ЛМКП «Львівтеплоенерго», у якому заперечити проти доводів позову із посиланням на норми права, що їх спростовують, та встановлені судом відповідно до цих норм обставини справи, що є порушенням закріпленого у статті 12 ЦПК України принципу рівності і змагальності сторін, а також у пункті 1 статті 6 Конвенції принципу про доступ до правосуддя.
Зазначене спростовує висновки апеляційного суду про те, що відповідачі, будучи належним чином повідомленими про наявність поданого ЛМКП «Львівтеплоенерго» позову та обізнаними із суттю пред'явлених до них позовних вимог, відзиву на позов із викладом своїх заперечень щодо заявлених позивачем позовних вимог чи заяви про визнання позову на адресу суду не скерували.
У пункті 7 розділу II рішення у справі «Мінак та інші проти України» ЄСПЛ указав, що загальна концепція справедливого судового розгляду, яка охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу (рішення від 23 червня 1993 року в справі «Руїз-Матеос проти Іспанії», пункт 63), вимагає, щоб особу, щодо якої порушено провадження, було проінформовано про цей факт (пункт 77 рішення від 04 березня 2014 року в справі «Діліпак та Каракайя проти Туреччини», заяви № 7942/05 та 24838/05). Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (рішення від 27 жовтня 1993 року в справах «Авотіньш проти Латвії», заява № 17502/07, пункт 119 та «Домбо Бехеєр Б. В. проти Нідерландів», пункт 33). Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи (пункти 17, 18 рішення від 06 лютого 2001 року в справі «Беер проти Австрії», заява № 30428/96).
Відповідно до пункту 8 розділу ІІ рішення у справі «Мінак та інші проти України» у разі невручення стороні належним чином судових документів вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні (пункт 70 рішення від 21 травня 2015 року в справі «Заводнік проти Словенії», заява № 53723/13).
Про те, що ненадання сторонам можливості подати заперечення є процедурним порушенням, а тому прийняття судом рішення у такому випадку не можна вважати справедливим, виснувала і Велика Палата Верховного Суду в постановах від 03 березня 2020 року в справі № 2а-1421/10/1916 та від 22 лютого 2022 року в справі № 642/8107/14-ц.
09 листопадна 2022 року Личаківський районний суд м. Львова направив відповідачам ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 копію рішення суду від 04 листопада 2022 року за адресою: АДРЕСА_1 в одному конверті одним відправленням (т. 1, а. с. 46).
У матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, проте, хто саме із відповідачів отримав поштову кореспонденцію, встановити неможливо (т. 1, а. с. 48).
Відповідно до частини п'ятої статті 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Тобто судове рішення направляється всім учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні. Направлення сторонам судових рішень в одному конверті, навіть у разі проживання їх за одною адресою, ЦПК України не передбачено, оскільки це унеможливлює підтвердження отримання конкретною особою конкретного процесуального документа для подальшого відліку процесуальних строків апеляційного оскарження.
Для реалізації права на подання апеляційної скарги визначальним є отримання заявником повного судового рішення, так як без ознайомлення з повним судовим рішенням неможливо зрозуміти мотиви суду, якими він керувався при ухваленні рішення, а, отже, неможливо сформулювати підстави апеляційної скарги.
Верховний Суд у постанові від 29 травня 2024 року в справі № 473/1467/22 (провадження № 61-2399св24) виснував, що коли учасник справи не був повідомлений про розгляд справи і не отримав судове рішення, такі обставини слід вважати як пропуск строку з інших поважних причин і застосовувати до нього правило частини третьої статті 354 ЦПК України в сукупності із пунктом 1 частини другої статті 358 ЦПК України, тобто без застосування річного преклюзивного строку. У цьому випадку питання про проміжок часу, що минув з дня складення повного тексту судового рішення, протягом якого можливе поновлення строку на подання апеляційної скарги, суд має вирішити на власний розсуд, реалізуючи своє дискреційне повноваження.
Крім того, апеляційний суд не врахував, що відповідно до доданих до апеляційної скарги доказів відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є інвалідами ІІ групи, а відповідно до статті 13 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права осіб з інвалідністю держави-учасниці забезпечують особам з інвалідністю рівний з іншими ефективний доступ до правосуддя, передбачаючи процесуальні та відповідні вікові корективи, які полегшують виконання ними своєї ефективної ролі прямих і опосередкованих учасників на всіх стадіях юридичного процесу.
Колегія суддів висновує, що оскаржувана ухвала суперечить вимогам цивільного процесуального законодавства, а також гарантіям, закріпленим у статті 6 Конвенції про доступ до правосуддя, тому має бути скасована з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно із частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
У зв'язку з наведеним з метою забезпечення завдання цивільного судочинства, а саме забезпечення справедливого розгляду справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Щодо судових витрат
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 389, 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 задовольнити частково.
Ухвалу Львівського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. М. Ситнік
Судді:В. М. Ігнатенко
А. С. Олійник
В. В. Пророк
В. В. Сердюк