14 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 712/3945/24
провадження № 61-10723ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Пархоменка П. І., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписаною адвокатом Євтушенком Миколою Павловичем, на постанову Черкаського апеляційного суду від 26 квітня 2024 року та додаткову постанову Черкаського апеляційного суду від 18 липня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити певні дії, заінтересована особа - Другий відділ Державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
29 березня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою, у якій просила зобов'язати Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешти з майна ОСОБА_1 по виконавчих провадженнях №33140619, №44652087, №47527459, №47527306, №33140429, у зв'язку з їх закінченням.
Скарга обґрунтована тим, що 04 жовтня 2012 року та 09 вересня 2014 року Придніпровським відділом ДВС Черкаського міського управління юстиції накладено арешти на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 29 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернулася до державної виконавчої служби із заявою щодо зняття арешту з нерухомого майна. Проте отримала відповідь про відмову у знятті арешту з майна громадянки ОСОБА_1 та повідомлення, що виконавчі провадження N? 33140619, 44652087, 47527459, 47527306, 33140429 є знищеними та завершеними. Вказані виконавчі провадження є закінченими, про що свідчить відсутність ОСОБА_1 в єдиному реєстрі боржників та відповідь ДВС про знищення виконавчих проваджень. Тому на підставі частини першої 1 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» необхідно зняти арешти з майна ОСОБА_1 по виконавчих провадженнях у зв'язку з їх закінченням.
Ухвалою Соснівського районного суду міста Черкаси від 06 травня 2024 року скаргу ОСОБА_1 задоволено. Зобов'язано Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешти з майна ОСОБА_1 по виконавчих провадженнях № 33140619, № 44652087, № 47527459, № 47527306, № 33140429 у зв'язку з їх закінченням.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що оскільки судом встановлено, що виконавчі провадження закінчено, арешт на майно має бути знятий в порядку захисту прав власника арештованого майна, яким є скаржник.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 26 квітня 2024 року апеляційну скаргу Другого відділу Державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) задоволено. Ухвалу Соснівського районного суду міста Черкаси від 06 травня 2024 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні скарги.
Додатковою постановою Черкаського апеляційного суду від 18 липня 2024 року заяву Другого відділу Державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат задоволено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь Другого відділу Державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) судовий збір у сумі 3 028,00 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими статтею 450 ЦПК України, за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються. До участі у справі як заінтересована особа залучається інша сторона виконавчого провадження, оскільки судовим рішенням може бути вирішено питання про її права чи інтереси. Близьких за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 09 лютого 2022 року у справі № 569/18319/20 (провадження № 61-13694св21) та від 20 липня 2022 року у справі № 213/3685/20 (провадження № 61-2074св22);
ОСОБА_1 , звертаючись до суду зі скаргою про зняття арештів з майна, зокрема на усунення недоліків скарги долучила до скарги копію договору застави від 24 грудня 2009 року, згідно з яким КС «Кредит-Союз» є заставодержателем, тобто учасником виконавчого провадження, проте заінтересованою особою у справі не зазначила, клопотань про залучення до участі у справі КС «Кредит-Союз» не подавала. Cуд фактично прийняв рішення про права, свободи, інтереси та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, що згідно пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України є обов'язковою та самостійною підставою для скасування рішення.
Додаткова постанова мотивована тим, що постановою Черкаського апеляційного суду від 26 квітня 2024 року апеляційну скаргу Другого відділу Державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) задоволено. Ухвалу Соснівського районного суду міста Черкаси від 06 травня 2024 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні скарги. При поданні апеляційної скарги відділом сплачено судовий збір в сумі 3 028,00 грн за розгляд скарги в суді апеляційної інстанції. Враховуючи, що при винесенні постанови апеляційним судом не вирішено питання щодо розподілу судових витрат, тому заява про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню.
25 липня 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржені судові рішення, ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що матеріалами справи встановлено, що виконавчі провадження закриті, тому арешт має бути знятий в порядку захисту права власності боржника, дія арештів на належне скаржнику майно порушує право власності на безперешкодне володіння та користування власністю. Крім того, кредитор у даних правовідносинах припинений, правонаступників немає, що свідчить про відсутність відкритих виконавчих проваджень.
Додаткова постанова є необґрунтованою, оскільки судовий збір сплачується при основному розгляді справи, а на стадії виконання судового рішення судовий збір не сплачується.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Суди встановили, що звертаючись до суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця Кандиба С. І. посилалась на те, що звернулася до державної виконавчої служби із заявою щодо зняття арешту з нерухомого майна 29 лютого 2024 року та 21 березня 2024 року отримала відповідь, якою відмовлено у знятті арешту з її майна, повідомлено, що виконавчі провадження N?33140619, 44652087, 47527459, 47527306, 33140429 є знищеними та завершеними. На думку скаржника, вказані виконавчі провадження є закінченими, про що свідчить відсутність ОСОБА_1 в єдиному реєстрі боржників та відповідь ДВС про знищення виконавчих проваджень.
Постановами Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції від 20 червня 2012 року № 33140619 та 05 вересня 2014 року № 44652087 накладено арешт на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.
Виконавчі провадження №№ 33140619, 44652087, 47527459, 47527306, 33140429 відносно боржника ОСОБА_1 завершені на підставі пункту 5 частини першої статті 47 (повернення виконавчого документа стягувачу у разі, якщо у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи,) та пункту 10 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону від 21 квітня 1999 року N 606-XIV (закінчення виконавчого провадження у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби).
Перевіркою Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що на виконанні в Другому відділі державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкриті виконавчі провадження відносно боржника ОСОБА_1 , не перебувають.
Станом на час розгляду вказаної скарги арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 не знятий.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, цим законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону, а також рішеннями, які відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом частини четвертої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» (в чинній редакції), у разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню, арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються (частина перша статті 450 ЦПК України).
Згідно з частинами першою, другою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь, чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими статтею 450 ЦПК України, за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються. До участі у справі як заінтересована особа залучається інша сторона виконавчого провадження, оскільки судовим рішенням може бути вирішено питання про її права чи інтереси. Такі висновки зробив Верховний Суд у постановах від 09 лютого 2022 року у справі № 569/18319/20 (провадження № 61-13694св21) та від 20 липня 2022 року у справі № 213/3685/20 (провадження № 61-2074св22), які врахував апеляційний суд при прийнятті оскарженої постанови.
Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 488/89/18 (провадження № 61-10144св21) вказано, що «переглядаючи в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції про задоволення скарги, суд апеляційної інстанції, керуючись положеннями пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України, обґрунтовано виходив із наявності підстав для скасування зазначеного судового рішення, оскільки рішення стосується прав та інтересів ОСОБА_2 як стягувача у виконавчому провадженні, який не був залучений до участі у справі, чим порушено його право як стягувача, оскільки предметом вимог скарги є питання, вирішення яких безпосередньо впливає на права, обов'язки та інтереси останнього. Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду відповідає вимогам закону, підстави для його скасування відсутні. Інші доводи касаційної скарги не можуть бути прийняті до уваги, оскільки встановлене апеляційним судом порушення норм процесуального права судом першої інстанції під час розгляду скарги є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухваленням нового відповідно до положень статті 376 ЦПК України. Колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_1 не позбавлений права звернутися із відповідною скаргою до суду в порядку розділу VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень», із врахуванням суб'єктного складу учасників, визначеного статтею 450 ЦПК України».
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 березня 2021 року у справі № 344/5950/18 (провадження № 61-340св21).
Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 , звертаючись до суду зі скаргою про зняття арештів з майна, заінтересовану особу не зазначила, клопотань про залучення до участі у справі КС «Кредит-Союз», як іншого учасника виконавчого провадження, не подавала. Суд першої інстанції розглянув справу без участі стягувача, тому фактично прийняв рішення про права, свободи, інтереси та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі.
Тому апеляційний суд зробив обґрунтований висновок, що згідно пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України зазначене порушення є обов'язковою та самостійною підставою для скасування рішення суду, з прийняттям нового судового рішення.
Колегія судів відхиляє доводи касаційної скарги, що кредитор у цих правовідносинах припинений, правонаступників немає, оскільки апеляційний суд встановив, що іншим учасником виконавчого провадження є КС «Кредит-Союз». Скаржник установлених судами обставин справи не заперечує та не спростовує. Між тим, згідно з публічними відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань КРЕДИТНА СПІЛКА «КРЕДИТ-СОЮЗ» (КС «КРЕДИТ-СОЮЗ»), ідентифікаційний код юридичної особи 25204519, не припинена, в процесі припинення, провадження у справі про банкрутство, санації не перебуває.
Посилання заявника на порушення права власності діючими постановами про накладення арештів на майно є необґрунтованими, оскільки апеляційним судом скарга по суті не вирішувалася, а рішення суду скасоване з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні скарги у зв'язку з незалученням іншого учасника виконавчого провадження до участі у розгляді скарги.
Колегія судів відхиляє доводи касаційної скарги в частині оскарження додаткової постанови з посиланням на те, що судовий збір на стадії виконання судового рішення не сплачується.
Відповідно до вимог стаття 452 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
Апеляційний суд встановив, що при подачі апеляційної скарги Другим відділом Державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було сплачено судовий збір в сумі 3 028,00 грн за розгляд скарги в суді апеляційної інстанції, тому обґрунтовано ухвалив додаткову постанову, якою стягнув ці судові витрати з ОСОБА_1 .
Закон України «Про судовий збір» не містить положень про звільнення органів державної виконавчої служби від сплати судового збору.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженого судового рішення свідчить, що правильне застосовування судом норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.
У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 26 квітня 2024 року та додаткову постанову Черкаського апеляційного суду від 18 липня 2024 року у справі № 712/3945/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Краснощоков
Д. А. Гудима
П. І. Пархоменко