06 березня 2024 року Справа № 160/34634/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Юхно І. В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
29.12.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №0826566-2411-0466-UA12020010000033698, прийняте ГУ ДПС у Дніпропетровській області 31.10.2023 року про нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2020 рік, в частині суми визначеного зобов'язання у розмірі 1 771,12 гривень;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №0826565-2411-0466-UA12020010000033698, прийняте ГУ ДПС у Дніпропетровській області 31.10.2023 року про нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2021 рік, в частині суми визначеного зобов'язання у розмірі 2 250 гривень.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що фізичним особам - платникам податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об'єктів житлової нерухомості у 2020 та 2021 році податок нараховується виходячи із бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, а також з урахуванням пільг, наданих на підставі рішень органів місцевого самоврядування з неоподатковуваної площі таких об'єктів (у разі її встановлення) та відповідної ставки податку. Дніпровською міською радою на 2020 та 2021 роки була встановлена додаткова пільга зі сплати податку, яка полягала у збільшенні площі квартири, яка звільняється від оподаткування з 60 до 85 метрів квадратних. Оскільки вищезазначені рішення Дніпровської міської ради не скасовані в судовому або іншому порядку, то вони є обов'язковими для врахування при нарахування податків і ГУ ДПС у Дніпропетровській області мало розрахувати мені суму податку на нерухомість, відмінну від земельної ділянки за 2020 та 2021 роки щодо об'єкту житлової нерухомості - квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 102 метри квадратні, з урахуванням пільг з податку на нерухомість на території м. Дніпра, встановлених вищевказаними рішеннями Дніпровської міської ради. Натомість в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях міститься розрахунок суми податку, який виконаний без врахування даної додаткової пільги. Тобто при прийнятті зазначених вище податкових повідомлень-рішень від 31.10.2023 відповідач не застосував чинні рішення органу місцевого самоврядування в частині пільг для фізичних осіб, наданих відповідно до п. 266.4 ст. 266 ПК України, чим фактично збільшив площу оподаткування, що стало підставою для звернення із цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін в режимі відеоконференції; встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали на подання відзиву на позов та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача; витребувано від відповідача для залучення до матеріалів справи додаткові докази та встановлено строк для їх подання; встановлено позивачу 5-денний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу - 5-денний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.
Згідно з даними КП «ДСС» копію ухвали про відкриття провадження 15.02.2024 надіслано одержувачам - ОСОБА_1 та Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області за допомогою підсистеми «Електронний суд» в електронний кабінет, а копію адміністративного позову відповідачу - 29.12.2023 та, що підтверджується матеріалами справи. Тобто, строк на подання відзиву до 01.03.2024.
26.02.2024 від Головного управління ДПС у Дніпропетровській надійшов відзив на адміністративний позов, у якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні з огляду на те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області, в Правобережній ДПІ, як платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна є ОСОБА_2 є власником об'єктів житлової нерухомості: квартири, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 544478512101; за адресою: АДРЕСА_2 ; загальною площею: 102,0 кв.м.; дата державної реєстрації права власності: 29.11.2014; частка власності 1/1. Керуючись пп. 266.7.1 п.266.7 ст. 266 ЇЖУ, контролюючим органом, платнику сформовано ППР про нарахування податку на нерухоме майно за 2020-2021 роки: - ППР 0826565-2411-0466-UА12020010000033698 від 31.10.2023 на суму 3 780,00 грн.; - ППР №0826566-2411-0466-UА12020010000033698 від 31.10.2023 на суму 2975,49 грн. Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області при розрахунку суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020 пік було застосовано ставку податку на будівлі 1,50 % від мінімальної заробітної плати, що становить 70,85 грн. за 1 кв. м, за 2021 рік - 1,50 % від мінімальної заробітної плати, що становить 90,00 грн. за 1 кв. м правомірно, у відповідності норм ПКУ. Пільги передбачені згідно з підпунктом 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПКУ. Зменшення бази оподаткування відбувається наступним чином: - для квартири/квартир незалежно від їхньої кількості - на 60 кв. метрів. Податковий орган повністю наводить розрахунки грошових зобов'язань з орендної плати, що необхідно сплатити ОСОБА_3 за 2020, 2021. Також повідомлено, що у грудні 2023 року ОСОБА_1 звертався до ДПС України зі скаргою. ДПС України залишила скаргу ОСОБА_1 без задоволення.
До відзиву відповідачем додані додаткові докази у справі. Вказаний відзив було направлено засобами електронного зв'язку на адресу електронної пошти позивача 23.02.2024. Тобто, строк на подання відповіді на відзив до 28.02.2024.
За правилами ст.262 КАС України адміністративна справа мала бути розглянута до 01.03.2024, проте з урахуванням перебування головуючого судді Юхно І.В. у відпустці в період з 19.02.2024 по 05.03.2024 суд на підставі положень ч.6 ст.120 КАС України розглядає справу в перший робочий день - 06.03.2024.
У ході судового розгляду справи сторони правом на подання відповіді на відзив та заперечень відповідно не скористались.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Згідно з даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна громадянину України ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 2014 року на праві приватної власності належить квартира загальною площею 102 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , копія витягу з ЄДР міститься у матеріалах справи.
31.10.2023 Головним управління ДПС у Дніпропетровській області сформовані податкові повідомлення-рішення форми «Ф» про нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості:
- №0826566-2411-0466-UA12020010000033698 за 2020 рік на суму 2975,49 грн;
- №0826565-2411-0466-UA12020010000033698 за 2021 рік на суму 3780,00 грн.
Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями рішеннями, позивач подав до Державної податкової служби України скаргами від 06.12.2023, які рішеннями ДПС України від 25.12.2023 №37884/6/99-00-06-01-03-06 та №37886/6/99-00-06-01-03-06 залишені без задоволення, а ППР ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 31.10.2023 №0826566-2411-0466-UA12020010000033698 та №0826565-2411-0466-UA12020010000033698 - без змін.
Вважаючи протиправними податкові повідомлення-рішення від 31 жовтня 2023 року №0826566-2411-0466-UA12020010000033698 та №0826565-2411-0466-UA12020010000033698 в частині, позивач звернувся за захистом своїх прав та законних інтересів до суду з адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 2 зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Частиною 1 статті 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий Кодекс України (ст.1 ПК України).
Пунктом 10.1 статті 10 ПК України передбачено, що до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок.
Статте 15 ПК України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з вказаним Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з вказаним Кодексом.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Положення підпункту 266.2.1, підпункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначають, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
У відповідності до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Підпунктом 266.4.2. п. 266.4. ст. 266 Податкового кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).
Згідно підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Відповідно до підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Абзацом сьомим підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Згідно підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з пп. 266.7.1 п. 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Підпунктом 266.7.3. п. 266.7 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо: об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
З аналізу викладеного вбачається, що обчислення суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток, здійснюється виходячи з загальної площі об'єкта нерухомості та відповідної ставки податку, шляхом множення бази оподаткування на ставку податку.
Судом встановлено, що Дніпровською міською радою у спірний період були встановлені на території м. Дніпра пільги з податку на нерухомість, а саме рішенням №4/32 від 23.05.2018 р. «Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 №12/27 «Про ставки та пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста» (набрало чинності з 01.06.2018 року), Приміткою 2 якого встановлено, що житлова нерухомість, що перебуває у власності фізичних осіб - платників податку, а саме: квартира/квартири, їх частки, незалежно від їх кількості, загальна площа яких сумарно не перевищує 85 кв. м, оподатковуються податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за нульовою ставкою.
Якщо житлова нерухомість, що перебуває у власності фізичних осіб - платників податку, а саме: квартира/квартири, їх частки, незалежно від їх кількості, загальна площа яких сумарно перевищує 85 кв. м, то таке перевищення оподатковується податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на загальних підставах.
Таким чином, з червня 2018 року по січень 2022 року міська рада своїми рішеннями встановила нульову ставку Податку на нерухомість на площу до 85 кв.м тепер вже загальної площі квартир на території м. Дніпра, які знаходяться у власності одного платника податку.
Суд зазначає, що вищезазначене рішення Дніпровської міської ради не скасовано в судовому або іншому порядку, внаслідок чого є обов'язковим для врахування контролюючим органом при нарахування податків.
З урахуванням вищезазначеного суд вважає, що відповідач мав розрахувати позивачу суму податку на нерухомість у 2020 - 2021 роках щодо: квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 102 кв.м. з урахуванням пільг з податку на нерухомість на території м. Дніпра, встановлених вищеозначеним рішенням Дніпровської міської ради.
Як свідчать наявні в матеріалах справи розрахунків спірних податкових повідомлень-рішень, відповідачем при нарахуванні податкових зобов'язань за квартири не застосовувалась податкова пільга у розмірі 85 кв.м., а при розрахунку податкових зобов'язань на належну позивачу квартиру враховувалась податкова пільга у розмірі 60 кв.м.
Таким чином, спірні податкові повідомлення-рішення за податковий період 2020 - 2021 року прийняті посадовими особами контролюючого органу без урахуванням пільг з податку на нерухомість на території м. Дніпра, встановлених рішенням Дніпровської міської ради №4/32 від 23.05.2018 р. «Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 №12/27 «Про ставки та пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста».
З огляду на вищевикладене, суд погоджується з твердженнями позивача, що для розрахунку необхідно було приймати базу оподаткування не 42 м кв. (102 - 60), а 17 м кв. (102-85).
Отже, вірний розрахунок податкового зобов'язання позивача за 2020 рік є таким: 17 м кв. (102 м кв. (площа квартири) - 85 м кв. (зменшення бази оподаткування згідно пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України та з урахуванням додаткової пільги наданої рішенням Дніпровської міської ради)) х 4723 (розмір МЗП) х 1,5% (ставка податку) = 1204,37 гривень.
Отже внаслідок неправомірних дій відповідача, що полягали у неврахуванні при розрахунку суми податку у повідомленні-рішенні №0826566-2411-0466- UA12020010000033698 від 31.10.2023 рішення Дніпровської міської ради №4/32 від 23.05.2018 р., допущено завищення (збільшення) розміру податкового зобов'язання в сумі 1 771,12 гривень (2 975,49 грн. - 1 204,12 грн.), у зв'язку з чим ППР від 31.10.2023 №0826566-2411-0466-UA12020010000033698 є протиправним та підлягає скасуванню в цій частині.
Водночас, за 2021 рік вірний розрахунок є таким: 17 м. кв. (102 м кв. (площа квартири) - 85 м кв. (зменшення бази оподаткування згідно пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України та з урахуванням додаткової пільги наданої рішенням Дніпровської міської ради)) х 6000 грн. (розмір МЗП) х 1,5% (ставка податку) = 1530 гривень.
Тобто, контролюючим органом було допущено завищення (збільшення) розміру податкового зобов'язання в сумі 2 250 гривень (3780 грн. - 1530 грн). Отже, податкове повідомлення-рішення від 31.10.2023 №0826565-2411-0466-UA12020010000033698 є протиправним та підлягає скасуванню в цій частині.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Усі інші аргументи сторін, вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому, суд звертає увагу, що у рішенні від 10.02.2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський Суд з прав людини наголосив, що «... Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9.12.1994 року). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 1.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001 року)».
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 139 КАС України, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судовий збір у загальному розмірі 858,88 грн, сплачений позивачем при поданні до суду адміністративного позову відповідно до квитанції від 29.12.2023 №0.0.3387968957.1, підлягає стягненню з Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись статтями 9, 73-77, 86, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.17-а; код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в частині- задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №0826566-2411-0466-UA12020010000033698, прийняте ГУ ДПС у Дніпропетровській області 31.10.2023 року про нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2020 рік, в частині суми визначеного зобов'язання у розмірі 1 771,12 гривень.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №0826565-2411-0466-UA12020010000033698, прийняте ГУ ДПС у Дніпропетровській області 31.10.2023 року про нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2021 рік, в частині суми визначеного зобов'язання у розмірі 2 250 гривень.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області сплачені позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 858,88 грн. (вісімсот п'ятдесят вісім гривень 88 копійок).
Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя І.В. Юхно