Справа №127/27740/24
Провадження №1-кс/127/12087/24
22 серпня 2024 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого СВ ВП № 3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках кримінального провадження № 12024020050000776 від 19.08.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, -
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання слідчого СВ ВП № 3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_6 .
Клопотання мотивовано тим, що проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12024020050000776 від 19.08.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ніч з 18 на 19 серпня 2024 року, більш точний час в ході проведення слідчих (розшукових) дій встановити не надалося за можливе, перебуваючи на подвір'ї домогосподарства, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом вільного доступу, незаконно заволодів автомобілем марки «ВАЗ», моделі «2101», з реєстраційним номером НОМЕР_1 , помаранчевого кольору (гранатовий колір відповідно до технічного паспорту), 1973 року випуску, двигун № НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_3 , що на праві власності належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за наступних обставин.
Так, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, свідомо допускаючи та передбачаючи реальну можливість настання суспільно-небезпечних наслідків, керуючись корисливим мотивом, переконавшись у тому, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, у зв'язку із чим не зможе завадити реалізації його злочинного умислу, ОСОБА_6 , підійшов до автомобіля марки «ВАЗ», моделі «2101», з реєстраційним номером НОМЕР_1 , та відчинивши незачинені передні водійські двері, сів до салону вищевказаного транспортного засобу (на місце водія).
В подальшому, ОСОБА_6 , побачивши, що в замку запалювання присутній ключ, усвідомив реальну можливість заволодіння вказаним транспортним засобом, шляхом використання сприятливих умов для реалізації свого злочинного умислу.
Так, діючи умисно та незаконно, тобто не маючи дійсного, передбаченого законом, права володіння або користування вказаним транспортним засобом, таємно, з метою використання у власних цілях, скориставшись наявністю ключа, який знаходився в замку запалювання, запустив двигун вищевказаного автомобіля.
Після чого, ОСОБА_6 , на автомобілі марки «ВАЗ», моделі «2101», з реєстраційним номером НОМЕР_1 , виїхав з подвір'я вищевказаного домогосподарства, тим самим почав рух на вказаному транспортному засобі, чим довів свій злочинний намір до кінця, в подальшому попрямувавши територією селища Садове, Вінницького району, Вінницької області (незаконно заволодів вищевказаним транспортним засобом).
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив кримінально-протиправні дії, що підпадають під ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України.
19.08.2024, о 23 годині 50 хвилин, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано відповідно до вимог ст. 208 КПК України.
20.08.2024, при всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Ситківці, Гайсинського району Вінницької області, громадянина України, українця, офіційно не працевлаштованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,- повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України.
Провина ОСОБА_6 у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні підтверджується наступними доказами, що містяться у матеріалах кримінального провадження, а саме:
?протоколом прийняття заяви від ОСОБА_8 від 19.08.2024 про вчинення кримінального правопорушення;
?протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 ;
?протоколом допиту свідка ОСОБА_7 ;
?протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ;
?протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ;
?протоколом допиту свідка ОСОБА_11 ;
?протокол огляду місця події від 19.08.2024;
?протокол огляду місця події від 19.08.2024;
?протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину;
?повідомленням про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні не тяжкого злочину, за вчинення якого, передбачене покарання у виді обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
Підставою для обрання запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення та наявність ризиків, передбачених п.п. 1 та 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зокрема, ОСОБА_6 може почати переховуватися від органів досудового розслідування та суду, усвідомлюючи тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винним у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, а також відсутність стримуючих факторів, таких як: відсутність офіційного місця роботи (працевлаштування), відсутність міцних соціальних зв'язків (офіційно не одружений, дітей та батьків на утриманні не має).
Крім того, після вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, ОСОБА_6 майже добу (лише через 24 години був затриманий співробітниками поліції) нікому не повідомляв про вчинений ним злочин (хоча мав можливість зв'язатись із потерпілим, або повідомити про вчинок до правоохоронних органів), що вказує на небажання особи понести відповідне покарання за свої дії.
Також підозрюваний може незаконно впливати на потерпілого та свідків у вказаному кримінальному провадженні, так як особисто знайомий із ними та проживає в одній територіальній громаді;
В свою чергу, покази потерпілого та свідків у вказаному кримінальному провадженні мають вирішальне значення для прийняття судом законного рішення.
Викладене свідчить про наявність достатніх підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту та неможливість запобігання вказаним вище ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, оскільки вони не забезпечать його належну процесуальну поведінку та виконання ним покладених на нього обов'язків, а також запобігання вчинення дій, передбачених п. п. 1 та 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, під час кримінального провадження.
При цьому враховується, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти зазначеним ризикам. Так, особисте зобов'язання не може бути застосовано у зв'язку з тим, що це найбільш м'який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості вчиненого злочину та наслідкам, які були завдані вчиненням злочину. Особиста порука не може бути застосована в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу, тому слідчий просив клопотання задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав, оскільки під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тому необхідно застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Слідчий ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав клопотання.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні просила задовольнити клопотання частково та обрати арешт у нічну пору доби.
Підозрюваний ОСОБА_6 в судовому засіданні по суті клопотання вину визнав, просив обрати домашній арешт у нічну пору доби.
Слідчий суддя, вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали клопотання слідчого та матеріали кримінального провадження, прийшов до наступного висновку.
У провадженні СВ Відділу поліції № 3 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області перебувають матеріали кримінального провадження № 12024020050000776 від 19.08.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України.
Згідно підозри, оголошеної ОСОБА_6 20.08.2024, останній вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 289 КК України, тобто у незаконному заволодінні транспортним засобом.
Щодо обґрунтованості підозри слідчий суддя зазначає, що оскільки чинне законодавство не розкриває це поняття, враховуючи ст. ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.
Дослідивши матеріали кримінального провадження та клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що підозра щодо вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України обґрунтована, про що свідчать докази, які зібрані в кримінальному провадженні та доведені прокурором при розгляді даного клопотання. Причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення достатньою мірою, для даної стадії кримінального провадження, доводиться доказами, які долучені слідчим до матеріалів клопотання.
Згідно ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
В судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України та обставини правопорушення свідчать про те, що інший запобіжний захід не зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного.
Зокрема, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, санкцією якого передбачено покарання у виді обмеження або позбавленням волі на строк до п'яти років, у зв'язку з чим, слідчий суддя приходить до висновку, що підозрюваний може здійснити спроби переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду.
Згідно із позицією Європейського суду з прав людини, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч.4ст.95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків може існувати не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Враховуючи, що підозрюваному відомі персональні дані свідків та потерпілого у кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до переконання, що ОСОБА_6 може незаконно впливати на вказаних осіб, шляхом проведення зустрічей з ними, спонуканням до зміни показів з метою надання останніми показань, які є вигідними саме для підозрюваного, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України.
Ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що він обов'язково здійснюватиме такі дії. Однак суду необхідно встановити, чи підозрюваний наразі має об'єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.
Відповідно до ст. 178 КПК України, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_6 раніше до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувався, проживає у цивільному шлюбі, має малолітню дитину на утриманні. Разом з тим, це не є безумовними підставами для застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки вказані обставини на даний час не мають такого ступеню довіри, які можуть бути враховані судом, як такі, що мають запобіжний вплив на поведінку підозрюваного, та не є такими, що спростовують встановлені судом ризики.
Крім того, в судовому засіданні встановлено, що під час вчинення правопорушення ОСОБА_6 перебував у стані алкогольного сп'яніння, після вчинення злочину переховувався від слідства.
За змістом ст.131 КПК запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження, а відтак їх застосування має на меті досягнення дієвості цього провадження. Дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що застосування іншого запобіжного заходу ніж цілодобовий домашній арешт, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти встановленим ризикам, які вказані слідчим та доведені матеріалами справи. Тому, для досягнення мети застосування запобіжних заходів, на даному етапі досудового розслідування запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту є необхідним та доцільним. Інший, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, що випливають зі змісту ст. 177 КПК України.
Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, особу підозрюваного, відомості про його майновий та сімейний стан, наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, майнову шкоду завдану потерпілому, слідчий суддя приходить до висновку, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту здатен забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та є спів мірним з вчиненим кримінальним правопорушенням.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 181, 193, 194, 196, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого СВ ВП № 3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_4 задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2 , строком на 2 місяці.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_6 наступні обов'язки:
-прибувати на виклики до слідчого, прокурора та суду у кримінальному провадженні за першою вимогою;
-цілодобово не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-утримуватися від спілкування з особами, які являються потерпілими та свідками у вказаному кримінальному провадженні.
Встановити строк дії ухвали в межах строку досудового розслідування, але не більше 60 днів, починаючи з 22.08.2024.
Копію ухвали суду для організації виконання направити начальнику Головного управління Національної поліції в Вінницькій області.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя