26 серпня 2024 року справа №200/519/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року (головуючий суддя І інстанції - Троянова О.В.), складену у повному обсязі 11 липня 2024 року, у справі №200/519/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про:
визнання протиправними дій щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років з 80% відповідних сум грошового забезпечення до 70% від відповідних сум грошового забезпечення під час її перерахунку на підставі постанови КМ України 103 від 21.02.2018 р.; зобов'язання здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років у розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення та здійснити виплату пенсії в цьому розмірі з 01.01.2018 року із врахуванням раніше виплачених сум; визнання протиправними дій щодо обмеження призначеної та виплачуваної пенсії за вислугу років максимальним розміром під час перерахунку на підставі довідки Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції 3/332 від 07.07.2021 року, виданої станом на 05.03.2019 року; зобов'язання перерахувати виплачувати з 01.04.2019 року пенсію за вислугу років на підставі довідки Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції 3/332 від 07.07.2021 року, виданої станом на 05.03.2019 року з основним розміром пенсії 80% грошового забезпечення, з урахуванням раніше проведених виплат без обмеження її максимальним розміром, а також здійснити виплату різниці між нарахованим розміром пенсії та фактично виплаченим з 01.04.2019 р. по день проведення перерахунку;
визнання протиправними дій щодо обмеження призначеної та виплачуваної пенсії за вислугу років максимальним розміром під час перерахунку на підставі довідки Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції 3/439 від 12.04.2023 року, виданої станом на 01.01.2022 року; зобов'язання перерахувати виплачувати з 01.02.2022 року пенсію за вислугу років на підставі довідки Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції 3/439 від 12.04.2023 року, виданої станом на 01.01.2022 року з основним розміром пенсії 80% грошового забезпечення, з урахуванням раніше проведених виплат без обмеження її максимальним розміром, а також здійснити виплату різниці між нарахованим розміром пенсії та фактично виплаченим з 01.01.2022 р. по день проведення перерахунку.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року у справі №200/519/24 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Визнано протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 з 80 до 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення при проведенні її перерахунку з 01.02.2022 року, та обмеження її максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 01.12.2019 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років у розмірі 80 відсотків відповідних сум грошового забезпечення без обмеження її максимального розміру, з урахуванням виплачених сум.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року у справі № 200/519/24 повернуто апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року у справі № 200/519/24.
02 липня року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 в порядку ст. 382 КАС України про встановлення судового контролю за виконанням рішення, відповідно до якої просив встановити судовий контроль за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року у справі 200/519/24;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області подати до Донецького окружного адміністративного суду письмовий звіт про виконання Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року у справі №200/519/24.
Заява обґрунтована тим, що на даний час рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року у справі №200/519/24 не виконано належним чином, оскільки відповідач - Головне управлінням Пенсійного фонду України у Донецькій області, всупереч судового рішення, продовжує протиправно обмежувати пенсію максимальним розміром, та перераховувати пенсію виходячи з 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 в порядку ст. 382 КАС України про встановлення судового контролю за виконанням рішення відмовлено.
Не погодившись з вищевказаною ухвалою, позивач (через свого представника) подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати вищевказану ухвалу, оскільки рішення суду по цій справі не є виконаним та встановити контроль за виконанням судового рішення.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встанови наступне.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
У відповідності до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
У Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Судовий контроль є спеціальним видом провадження в адміністративному судочинстві, відмінним від позовного. Головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.
Суд звертає увагу, що вищезазначені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення.
У відповідності до частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
З матеріалів адміністративної справи встановлено, що рішення суду, яке набрало законної сили, не є виконаним.
У відповідності до частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.
Аналіз цих рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
У пунктах 46, 48, 51, 53, 54 рішення від 15 жовтня 2009 року у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Отже, відповідачем не виконано рішення суду, що є порушенням статті 129-1 Конституції України.
КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб'єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Норма статті 382 КАС України не містить застереження, що суд може встановити судовий контроль за виконанням судового рішення лише одночасно з ухваленням останнього.
У випадку ухилення боржника - суб'єкта владних повноважень від виконання судового рішення суд може постановити ухвалу про зобов'язання останнього подати звіт і після постановлення рішення у справі, якщо цього потребують обставини справи.
При цьому суд зазначає, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2020 року у справі № 800/320/17 сформульовано правовий висновок про можливість встановлення судового контролю, передбаченого ст. 382 КАС України, після прийняття кінцевого рішення у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року по справі №200/519/24, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 01.12.2019 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років у розмірі 80 відсотків відповідних сум грошового забезпечення без обмеження її максимального розміру, з урахуванням виплачених сум.
Суд першої інстанції, відмовляючи у встановлені судового контролю вказав, що матеріали справи не містять доказів відкриття примусового виконання рішення суду, а державний виконавець має встановлені законом повноваження щодо впливу на боржника (накладення штрафу, постановлення питання про притягнення до кримінальної відповідальності), суд не знаходить підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду за заявою позивача в порядку ст. 382 КАС України.
Однак, наявність визначеного законодавством порядку примусового виконання рішень суду не позбавляє боржника обов'язку самостійно виконати рішення суду без застосування засобів примусу, чого відповідачем здійснено не було.
При цьому, норми процесуального законодавства не ставлять в залежність встановлення судового контролю за виконанням судового рішення від наявності відкритого виконавчого провадження у справі.
Доказів того, що рішення по справі № 200/519/24 є виконаним, матеріали справи не містять, тобто матеріали справи не містять докази проведеного перерахунку пенсії.
Відтак, оскільки до теперішнього часу судове рішення по даній справі не виконано, а визначені вище обставини свідчать, що відповідач ухиляється від його виконання, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати спірну ухвалу суду та встановити контроль за виконанням рішення суду - шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подати до суду звіт про його повне виконання у місячний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Відповідно до положень ч.1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити заяву позивача про встановлення удового контролю.
Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року - скасувати.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області протягом одного місяця з дня отримання копії даної ухвали подати до Донецького окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року по справі № 200/519/24.
Попередити начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про можливість накладення штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за наслідками розгляду звіту або у разі неподання звіту про виконання рішення суду.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку, встановленому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Ухвала складена та підписана 26 серпня 2024 року.
Судді А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв
І.Д.Компанієць