26 серпня 2024 року справа №200/1110/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 8 квітня 2024 року у справі № 200/1110/24 (головуючий І інстанції Крилова М.М.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним дії та зобов'язання вчинити певні дії ,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач) про:
- визнання протиправними дії відповідача щодо здійснення розрахунку заробітку для обчислення пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати на одну застраховану особу в цілому по Україні з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки;
- зобов'язання відповідача, з урахуванням висновків суду у справі, здійснити перерахунок пенсії за віком з 07.11.2023 року із застосуванням середньої заробітної плати на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020-2022 роки.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 8 квітня 2024 року позов задоволено:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо здійснення розрахунку заробітку для обчислення пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати на одну застраховану особу в цілому по Україні з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки при призначенні позивачу пенсії за віком у 2023 році;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити позивачу призначення і виплату пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за 2020-2022 роки, починаючи з 07.11.2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального, процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просив скасувати рішення суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову.
Апелянт зазначив, що Донецький окружний адміністративний суд прийшов хибного висновку, що у справі відбулося саме призначення пенсії.
В даному випадку відбулося саме переведення з одного виду пенсії на інший, а саме, перехід з пенсії за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення» (та обчисленої у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») на пенсію за віком відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії - пенсії за віком. Пенсія ОСОБА_1 призначалась за Законом №1788 (набуття права на пенсію) та обчислювалася в подальшому за Законом № 1058.
Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Позивачу з 03.06.2014 року призначена пенсія за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
07.11.2023 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління ПФУ в м. Києві із заявою про призначення пенсії за вислугу років замість пенсії за віком, продовжила працювати.
Звернення було опрацьовано за принципом екстериторіальності спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 № 339/35961.
Рішенням відповідача від 17.11.2023 року №914130183807 ОСОБА_1 з 07.11.2023 року року переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 12).
На звернення позивача від 24.01.2024 року відповідач листом від 15.02.2024 року №3482-1792/К-02/8-0500/24 повідомив, що для обчислення пенсії за вислугу років враховано показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки. Під час переведення па пенсію за віком враховано показник середньої заробітної плати, з якого обчислювалась пенсія за вислугу років (а.с. 13).
За ст. 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058) особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
За ч. 3 ст. 45 Закону № 1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі Закон № 1788) передбачені інші умови і порядок призначення та обчислення пенсії, зокрема, пенсія за вислугу років.
За п. «е» ч. 1 ст. 55 Закону № 1788 право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
07.11.2023 року позивач звернулась із заявою № 16610 про призначення іншого виду пенсії - за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка їй була призначена, але з застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014-2016 роки.
Згідно абз. 4 ч. 2 ст. 40 Закону № 1058 порядок визначення показників середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії, затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади у галузях статистики, економіки, праці та соціальної політики і фінансів.
Абз. 4 ч. 2 статті 40 Закону № 1058 в редакції Закону № 107-VI від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008; в редакції Закону № 3668-VI від 08.07.2011; із змінами, внесеними згідно із Законами № 5462-VI від 16.10.2012, № 231-VII від 14.05.2013, № 2148-VIII від 03.10.2017.
За ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Отже, з 01.01.2004 року обов'язковими кваліфікуючими умовами для включення періоду трудової діяльності громадянина до страхового стажу є одночасна сукупність таких обставин як: 1) провадження діяльності, котра є об'єктом загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; 2) реальність щомісячної оплати страхових внесків (тобто єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно ч. 2 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» правила обчислення стажу роботи громадянина у цілях пенсійного забезпечення визначались, зокрема, ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ч.1 якої містила положення про те, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
За ст. 62 Закону № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, до 31.12.2003 року страховий стаж громадянина має складатись виключно з проміжків часу ведення трудової діяльності або часу належності до кола осіб, визначених ч.3 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», підтверджених записами у трудовій книжці або іншими об'єктивними даними за Порядком № 637 та безвідносно до події оплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 40 Закону № 1058 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Отже, при призначенні пенсії на підставі Закону № 1058 при обчисленні пенсії враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 15.08.2019 року у справі № 521/9597/17, від 11.09.2019 року у справі № 363/1493/17, від 10.10.2019 року у справі № 520/7533/17.
Суд враховує, що позивачу пенсія призначена 03.06.2014 року за Законом України «Про пенсійне забезпечення» за вислугу років, як працівнику освіти.
Водночас, норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачають такого виду пенсії.
Отже, відповідачем необґрунтовано використано механізм переведення з одного виду пенсії на інший, а саме: з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, а тому при обчисленні пенсії необхідно було застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) за три роки, що передували року призначенню пенсії за віком, відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За матеріалами справи позивачу призначено пенсію відповідно до ст. 55 Закону № 1788, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а призначення пенсії відповідно до Закону № 1058 позивачу здійснено вперше в листопаді 2023 року.
Отже, в такому випадку має місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду пенсії на інший, тому пенсійний орган має враховувати показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії - пенсії за віком відповідно до Закону № 1058.
За ч. 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про:
- визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо здійснення розрахунку заробітку для обчислення пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати на одну застраховану особу в цілому по Україні з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки при призначенні позивачу пенсії за віком у 2023 році;
- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити позивачу призначення і виплату пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за 2020-2022 роки, починаючи з 07.11.2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 8 квітня 2024 року у справі № 200/1110/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним дії та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Повний текст постанови складений 26 серпня 2024 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Геращенко
Судді: А.А. Блохін
Т.Г. Гаврищук