Справа № 367/674/21 Головуючий у суді І інстанції Саранюк Л.П.
Провадження № 22-ц/824/13468/2024 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
про відмову у відкритті апеляційного провадження
26 серпня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Голуб С.А., суддів: Слюсар Т.А., Таргоній Д.О., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 16 червня 2021 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 16 червня 2021 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 12 грудня 2006 року у розмірі 31 344,47 грн та судовий збір у розмірі 2270,00 грн.
20 липня 2021 року відповідач звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Ірпінського міського суду Київської області від 16 червня 2021 року.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 16 лютого 2022 року заяву відповідача про перегляд заочного залишено без задоволення.
Не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції, 14 червня 2024 року відповідач звернувся засобами поштового зв'язку з апеляційною скаргою.
Дослідивши матеріали цивільної справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не може бути прийнята до апеляційного провадження з наступних підстав.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Відповідно до частини першої статті 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Частиною четвертою статті 287 ЦПК України передбачено, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Зазначений порядок є спеціальним і представляє окрему стадію судового процесу, дотримання якої для відповідача є обов'язковим.
Процесуальне право на звернення з апеляційною скаргою на заочне рішення від 16 червня 2021 року виникло у ОСОБА_1 після постановлення ухвали про його перегляд і строк на апеляційне оскарження почав відраховуватись з моменту постановлення зазначеної ухвали від 16 лютого 2022 року.
Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:
1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки;
2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Згідно з частиною першою статті статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Аналіз вказаних правових норми дає підстави для висновку, що сплив річного строку з дня складання повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку.
Таким чином, сплив річного строку з дня складання повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Вищевказане узгоджується з висновками, викладеними у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352ск18).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З матеріалів справи вбачається, що 20 липня 2021 року відповідач засобами поштового зв'язку звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення.
Ухвалою суду першої інстанції від 16 лютого 2022 року вказану заяву відповідача залишено без задоволення.
Відповідно до відомостей, наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень, які перебувають у відкритому доступі згідно вимог Закону України «Про доступ до судових рішень», ухвалу суду від 16 лютого 2022 року було надіслано судом першої інстанції до реєстру 03 червня 2022 року та оприлюднено в ньому 06 червня 2022 року.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 16 червня 2021 року подана засобами поштового зв'язку тільки 14 червня 2024 року, тобто більше ніж через два роки після постановлення ухвали про перегляд заочного рішення та складання повного тексту зазначеної ухвали.
Установлено, що ОСОБА_1 був обізнаний про розгляд його заяви про перегляд заочного рішення, оскільки 16 лютого 2022 року особисто подав заяву про розгляд справи без його участі (а.с. 148).
Отже, відповідач мав здійснювати розумні кроки щодо виконання обов'язків по захисту своїх прав та інтересів в суді протягом розгляду справи, про який йому було достовірно відомо, та бути обізнаним про її рух.
Відповідного клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з підстав існування обставин непереборної сили в апеляційній скарзі відповідачем порушено не було.
Слід врахувати, що річний строк, визначений частиною другою статті 358 ЦПК України, є присічним і поновленню з інших підстав не підлягає.
Таким чином, оскільки апеляційна скарга відповідача подана після спливу одного року з дня постановлення ухвали про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення і в ній не зазначено виключних випадків, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України, для поновлення строку на апеляційне оскарження, у відкритті апеляційного провадження у даній справі слід відмовити.
Статтею 9 Конституції України також передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження рішення (справи «Олександр Шевченко проти України» 26 квітня 2007 року, справа «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).
У рішенні від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» Європейський суд з прав людини визначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Отже, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком осіб, які беруть участь у справі і безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За таких обставин, надаючи правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам в їх сукупності і співставленні, колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутні умови необхідні для поновлення цього процесуального строку, а відтак з підстав, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України, відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Керуючись пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтями 352, 358 ЦПК України, суд
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 16 червня 2021 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Копію ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження надіслати скаржнику разом з апеляційною скаргою та доданими до неї матеріалами. Копію апеляційної скарги залишити у справі.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених в частині другій статті 389 ЦПК України.
Судді: С.А. Голуб
Т.А. Слюсар
Д.О. Таргоній