справа № 356/482/23
провадження № 22-ц/824/3113/2024
26 серпня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Бабенка Сергія Сергійовича на рішення Березанського міського суду Київської області від 21 вересня 2023 року в складі судді Дудар Т.В.,
встановив:
15.06.2023 Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 12.12.2012 ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву №б/н від 12.12.2012 року.
Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг (далі договір), що підтверджується підписом у заяві.
Відповідно до виявленого бажання, відповідачу було відкрито кредитний рахунок, що підтверджується виписко по рахунку, та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначеній в довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.
Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку.
У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 90 000 грн, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.
АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором.
Відповідач не надав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.
У зв'язку із неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору станом на 13 березня 2023 року утворилась заборгованість у розмірі 106 064,65 грн, з якої: 84016,72 грн заборгованість за тілом кредиту; 22 047,93 грн - заборгованість за простроченими процентами.
Вказану суму заборгованості АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь.
Рішенням Березанського міського суду Київської області від 21 вересня 2023 року позов задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 12.12.2012 у розмірі 84 016, 72 грн - заборгованість за тілом кредиту. В задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
23.10.2023 представник ОСОБА_1 - адвокат Бабенко С. С. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішенням Березанського міського суду Київської області від 21 вересня 2023 року в частині задоволених вимог щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 84 061,72 грн та постановити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Судові витрати, включаючи витрати на правничу допомогу, покласти на позивача.
Свої доводи мотивує тим, що позивачем не доведено обґрунтування розміру кредитних коштів, які було видані відповідачу та дати виникнення боргового зобов'язання, що позбавляє суд можливості дійти висновку пор обґрунтованість позовних вимог.
Між сторонами не укладалось будь-яких угод щодо підвищення кредитного ліміту.
Звертає увагу, що в матеріалах справи не міститься детального розрахунку заборгованості відповідача. Відповідач не погоджується з розрахованою сумою заборгованості, оскільки в наданому розрахунку не зазначено усіх дат погашення позичальником тіла кредиту та відсотків за його користування, а також суми, яка підлягала сплаті кожного місяця.
Вважає, що виписка по рахунку не є первинним документом, а інших допустимих доказів на підтвердження кредитної заборгованості банком не надано.
Зазначив, що між сторонами не було досягнуто згоди щодо підвищення кредитного ліміту, а тому його підвищення не відповідало волевиявленню відповідача.
З довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки вбачається, що кредитний ліміт надавався за карткою № НОМЕР_1 , дата відкриття якої 30.10.2017, термін дії 05/21.
Проте, встановлення кредитного ліміту у розмірі 90 000 грн відбулося 15.02.2022, після закінчення терміну дії картки НОМЕР_1.
Зміна кредитного ліміту до 0,00 грн можлива лише після повного погашення заборгованості.
На переконання відповідача, суду слід було встановити суму отриманих відповідачем кредитних коштів та суму повернутих коштів, оскільки відповідач здійснив погашення існуючої заборгованості за тілом кредиту у розмірі 421 158,46 грн, що перевищує суму вимоги в цій справі.
05.12.2023. представник АТ КБ «ПриватБанк» - адвокат Абібулаєва Т. Г. на електронну адресу суду надала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Свої доводи обґрунтовує тим, що на підтвердження суми використаного кредиту, порядку сум погашення кредиту, порядку користування відповідачем кредитними коштами, отримання кредитних карток та наявність заборгованості за кредитом банком надано до суду виписки по рахунку, з якої вбачається, що послугую з кредитування рахунку відповідач користувався з грудня 2012 року, тобто протягом 11 років поспіль, доки заборгованість за такою формою кредиту не стала простроченою. Факт користування карткою та її погашення визнається відповідачем.
Вважає, що виписка по рахунку, додана до матеріалів справи, містить всі необхідні реквізити, визначені п. 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою правління НБУ від 04.07.2018 №75. Посилання відповідача на те, що вона не є первинним документом, а відтак не може бути взята судом до уваги як доказ, не відповідає чинним нормам законодавства, що регулює дане питання.
Таким чином, надана банком виписка за картковим рахунком відповідача підтверджує обставини видачі кредиту, його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідача.
Таких висновків щодо належності як доказів виписки по картковому рахунку та довідки банку про зміну умов кредитування дійшов і Верховний Суд у своїх постановах по справам №200/5647/18, №456/3643/17, №205/4176/18.
Щодо відсутності домовленості сторін про підвищення кредитного ліміту зазначила, що само по собі встановлення кредитного ліміту без його використання позичальником жодного негативного наслідку не має. Клієнт на власний розсуд вирішує чи використовувати наданий йому кредитний ліміт чи утримуватися від його використання. Ключовим моментом є власне дії відповідача з ініціювання платіжної операції за рахунок не власних коштів, а за рахунок кредитних коштів, що становить собою операцію з кредитування рахунку.
Своїми діями, які полягали в ініціюванні платіжних операцій за рахунок запозичених в банку кредитних коштів, відповідач фактично акцептував пропозицію банку з кредитування рахунку в обсязі та в межах оновленого кредитного ліміту, що свідчить про прийняття та схвалення власними діями факту кредитування рахунку в обсязі, що визначив сам відповідач вчиняючи саме таку кількість транзакцій і в такому обсязі, в якому він порахував за доцільне використати запозичені кошти.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справ матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 12 грудня 2012 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір б/н, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.
У анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послугу ПриватБанку ОСОБА_1 погодився, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Умови та Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.ua, яківін зобов'язується виконувати, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку.
Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк», за кредитним договором №б/н ОСОБА_1 було надано наступні кредитні картки:
- НОМЕР_1, дата відкриття 30.10.2017, термін дії 05/21; карта універсальна Gold;
- НОМЕР_2, дата відкриття 01.06.2021, термін дії 05/24; карта універсальна Gold;
- НОМЕР_3, дата відкриття 06.12.2021, термін дії 07/25; карта універсальна Gold;
- НОМЕР_4, дата відкриття 15.02.2022, термін дії 11/25; виртуальна карта універсальна Gold;
- НОМЕР_5, дата відкриття 15.02.2022, термін дії 12/25; картка «Універсальна» Gold.
Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 :
30.10.2017 - старт карткового рахунку № НОМЕР_1 ;
30.10.2017 - встановлення кредитного ліміту, кредитний ліміт - 6 000 грн;
30.10.2017 - зменшення кредитного ліміту, кредитний ліміт - 6 000 грн;
05.12.2019 - зменшення кредитного ліміту, кредитний ліміт - 3 960 грн;
17.12.2019 - зменшення кредитного ліміту, кредитний ліміт - 1 840 грн;
16.04.2020 - зменшення кредитного ліміту, кредитний ліміт - 0 грн;
01.06.2021 - збільшення кредитного ліміту, кредитний ліміт - 5 000 грн;
14.12.2021 - збільшення кредитного ліміту, кредитний ліміт - 75 000 грн;
15.02.2022 - збільшення кредитного ліміту, кредитний ліміт - 90 000 грн;
09.05.2022 - зменшення кредитного ліміту, кредитний ліміт - 0 грн.
За розрахунком позивача, станом на 13 березня 2023 року відповідач має заборгованість за кредитним договором у розмірі 106 064,65 грн, яка складається із: 84 016,72 грн - заборгованість за тілом кредиту; 22 047,93 грн - заборгованість за простроченими процентами.
Банком надана виписку по рахунку ОСОБА_1 за кратками НОМЕР_1, № НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_5.
Ухвалюючи рішення про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту в розмірі 84 016 грн 72 коп., суд першої інстанції виходив з того, що вказаний розмір заборгованості підтверджується випискою по картковому рахунку, яка є належним доказом на підтвердження вказаної обставини. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Станом на час розгляду справи відповідач не надав докази сплати ним зазначеної суми заборгованості за тілом кредиту.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не врахована відсутність первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували факт видачі кредиту є безпідставними.
За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Вирішуючи спір, апеляційний суд дослідив наявні у справі докази у сукупності з розрахунком заборгованості та іншими доказами, які було подано до позовної заяви, та дійшов висновку про доведеність факту видачі відповідачу кредитних коштів у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Як вбачається з виписки по картковому рахунку, позичальник ОСОБА_1 користувався кредитними коштами та частково виконував свої кредитні зобов'язання щодо повернення цих коштів.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 , виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 .
Відповідно до пункту 63 цієї Постанови, виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити:
1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.
Надана позивачем виписка по рахунку відповідача містить всі вищевизначені реквізити, а тому може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту.
Досліджуючи надану виписку в частині заборгованості за тілом кредиту, судом встановлено, що остання підтверджує факт користування відповідачем кредитними коштами шляхом придбання товарів, здійснення платежів, переказу на інші рахунки, до 09.12.2022 здійснював повернення отриманих кредитних коштів, при цьому сума повернутих відповідачем кредитних коштів не перевищувала суму отриманого ним кредиту в межах кредитного ліміту 90 000 грн, який було встановлено 15.02.2022, після видачі кредитної картки НОМЕР_5, термін дії якої до 12/25.
Разом з тим, апеляційний суд не в повному обсязі погоджується з висновками суду першої інстанції та доводами позивача в частині розміру заборгованості за тілом кредиту в сумі 84 016,72 грн.
Так, відповідно до наданої суду виписки, станом на 06.05.2022 розмір заборгованості за тілом кредиту становив 90 000 грн.
З урахуванням повернення сум коштів 25.06.2022 в розмірі 6 грн, 09.07.2022 - 500,13 грн, 19.08.2022 - поповнення рахунку 8 571,53 грн, 03.09.2022 - автоматичне погашення простроченої заборгованості -51,79 грн; 27.09.2022 - зарахування решти за операцією -0,18 грн, 09.12.2022 - переказ 500 грн , загальна сума заборгованості за тілом кредиту становила 80 370,37 грн.
При цьому розмір нарахованих відсотків за використання кредитного ліміту становив 25 694,28 грн, а саме : 01.06.2022 - 1 559,28 грн, 01.07.2022 -1 535,10 грн, 01.08.2022 -3 155,74 грн; 01.09.2022 - 2 446,45 грн, 01.10.2022 - 2 817,30 грн, 01.11.2022 - 2 911, 21 грн, 01.12.2022 - 2 817,30 грн, 01.01.2023 - 2 911,21 грн, 01.02.2023 - 2 911,21 грн, 01.03.2023 - 2 629,48 грн.
Залишок після операції - 106 064, 65 грн, що відповідає зазначеному в позові розміру заборгованості відповідача.
Таким чином наявна в матеріалах справи виписка по рахунку, за яким обліковуються кошти клієнта банку, в сукупності з іншими доказами, підтверджує заборгованість відповідача ОСОБА_1 за виданим кредитом в сумі 80 370, 37 грн.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, наявні правові підстави для стягнення із ОСОБА_1 суми непогашеного кредиту у розмірі 80 370,37 грн.
За таких підстав суд дійшов висновку про необхідність зміни рішення суду першої інстанції шляхом зменшення суми стягнення заборгованості за тілом кредиту з 84 016, 72 грн до 80 370,37 грн.
Доводи апеляційної скарги про необхідність підтвердження первинними документами бухгалтерського обліку господарських операцій - видачі кредитних коштів не відповідають обставинам справи, оскільки кредитні кошти надавалися банком шляхом встановлення кредитного ліміту, який використовувався відповідачем під час здійснення операцій з використанням відповідної банківської карти. Банком надано виписку з рахунку позичальника, що відображає деталі операцій, проведених з використанням кредитних коштів, сум відповідних операцій та залишок на картці після відповідних операцій, що не спростовані відповідачем.
При цьому підвищення кредитного ліміту за відсутності на це документально підтвердженої згоди відповідача не перешкоджало останньому не використовувати суму кредитного ліміту в розмірі, який не перевищував би суму бажаного кредитного ліміту в розмірі 8 000 грн. Використовуючи кредитні кошти в розмірі, які перевищували вказану суму, відповідач фактично схвалив власними діями факт кредитування рахунку в обсязі, який визначив позивач, встановлюючи кредитний ліміт в сумі 90 000 грн.
Доводи відповідача про те, що зміна кредитного ліміту до 0,00 грн можлива лише після повного погашення заборгованості є необґрунтованими.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення процентів по договору сторони оскаржують, а тому в цій частині воно не є предметом апеляційного розгляду.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
АТ КБ «ПриватБанк» при зверненні до суду з позовом сплачено 2 684 грн судового збору, а ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги - 3 189,08 грн.
Враховуючи те, що розмір задоволених позовних вимог становить 75,77 %, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню із ОСОБА_1 в розмірі 2 033,67 грн.
Враховуючи часткове задоволення вимог апеляційної скарги, понесені відповідачем судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги підлягають відшкодуванню в розмірі 138, 41 грн ( 4, 34 %).
Керуючись статтями 367, 374, 376 , 381-384 ЦПК України суд
Постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - адвоката Бабенка Сергія Сергійовича задовольнити частково.
Рішення Березанського міського суду Київської області від 21 вересня 2023 року в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 84 016 грн 72 коп. та судового збору в розмірі 2 126 грн 05 коп. змінити.
Зменшити суму заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», з 84 016, 72 грн до 80 370, 37 грн, а суму судового збору з 2 126 грн 05 коп. до 2 033,67 грн.
В іншій частині рішення Березанського міського суду Київської області від 21 вересня 2023 року в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту залишити без змін.
Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 138 грн 41 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. І. Ящук