Справа № 11-cc/824/3745/2024 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер: № 759/8117/24
15 серпня 2024 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 19 квітня 2024 року, -
за участю:
представників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 19.04.2024 року задоволено клопотання прокурора Святошинської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 та накладено арешт на майно, вилучене 18.04.2024 року в ході проведення обшуку квартири АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
одну купюру номіналом 100 доларів США серія та номер PF89008163K, яку поміщено до сейф пакету № PSP1372664;
паспорт громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серія та номер НОМЕР_1 , який поміщено до сейф пакету №PSP1372992.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу у якій просить ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 19.04.2024 року скасувати в частині накладення арешту на паспорт громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серія та номер НОМЕР_1 , який поміщено до сейф пакету №PSP1372992.
Щодо пропуску строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що з копією оскаржуваного рішення ознайомився 03.05.2024 року, а подана апеляційна скарга 06.05.2024 року.
Автор апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала винесена без належних на те правових підстав та суперечить вимогам кримінально процесуального закону.
Вилучений паспорт є документом, що посвідчує особу ОСОБА_6 та використовується останнім для виїзду закордон. Вилучення та подальше накладення арешту на поспорте унеможливлює право останнього на виїзд закордон для відвідування своєї сім'ї, яка проживає закордоном.
Крім того, відсутні жодні об'єктивні дані, які можуть свідчити про те, що вилучений паспорт може мати значення для кримінального провадження, чи може містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. ОСОБА_6 у даному кримінальному провадженні повідомлення про підозру не вручалось.
В судове засідання прокурор не з'явився, на адресу Київського апеляційного суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, однак колегією суддів причини неявки визнанні неповажними.
Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана бути зацікавленою провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов'язки.
Враховуючи викладене, а також для забезпечення можливості розгляду апеляційної скарги у розумних строк, з метою недопущення затягування розгляду справи, колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників, які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити в повному обсязі, вивчивши матеріали судового провадження, та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, в провадженні СВ Святошинського УП ГУ НП у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 42023102080000035 від 11.04.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України.
Досудовим розслідуванням зазначено, що у ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спільно з іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, які достовірно знаючи про те, що на території України Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, що встановлює обмеження на виїзд осіб чоловічої статі та призивного віку за межі України, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, виник злочинний умисел, спрямований на сприяння громадянам України чоловічої статі та призивного віку у організації незаконного переправлення їх через державний кордон України, за незаконно виготовленими за грошову винагороду документами, які є підставою для виїзду за межі України, а саме: оформлення завідомо неправдивої довідки МСЕК про встановлення другої групи інвалідності, тим самим, здійснити організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, шляхом усунення перешкод.
Після цієї домовленості ОСОБА_11 та невстановлені досудовим розслідуванням особи, з метою реалізації спільного злочинного умислу почали діяти узгоджено, за попередньою змовою між собою, при цьому дії кожного з них охоплювалися умислом кожного іншого члена групи.
Так, реалізуючи спільний злочинний умисел, ОСОБА_11 26.04.2023 року, зустрівся з громадянином ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_2 . В ході розмови ОСОБА_10 повідомив, що може сприяти в незаконному переправленні ОСОБА_13 через державний кордон України шляхом оформлення завідомо неправдивої довідки МСЕК про встановлення другої групи інвалідності за грошову винагороду в сумі 6000 (шість тисяч) доларів США. При цьому, ОСОБА_11 повідомив ОСОБА_12 про те, що йому необхідно надати копію паспорта громадянина України, амбулаторну карточку (за наявності), трудову книжку (за наявності). Зазначені документи будуть використані для оформлення завідомо неправдивої довідки МСЕК про встановлення другої групи інвалідності.
Далі, діючи за попередньою домовленістю, ОСОБА_11 повідомив невстановлену особу про ОСОБА_13 , як про особу, яка бажає за грошові кошти попри встановлені режимом воєнного стану та оголошеною загальною мобілізацією заборони та обмеження перетнути державний кордон України.
15.05.2023 року, ОСОБА_11 , діючи умисно, за попередньою домовленістю з невстановленою особою та з відома останнього, з корисливих мотивів, для доведення спільного злочинного умислу до кінця, знаходячись по АДРЕСА_3 , зустрівся з ОСОБА_12 від якого отримав грошову винагороду у сумі 6000 доларів США, та документи на ім'я громадянина України ОСОБА_13 , для оформлення завідомо неправдивої довідки МСЕК про встановлення другої групи інвалідності останньому, задля безперешкодного перетину ним державного кордону України під час дії воєнного стану на території України, таким чином, сприяючи в організації незаконного переправлення останнього через державний кордон України шляхом усунення перешкод.
02.04.2024 року Житомирською міською МСЕК, розташованої по АДРЕСА_4 , ОСОБА_13 було видано «Довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією» про встановлення другої групи інвалідності. Відповідно до вказаної довідки, ОСОБА_13 , було оглянуто комісією про що складено акт огляду №1457/11 від 29.03.2024.
Таким чином, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , своїми умиснами діями, які виразились у сприянні незаконному переправленню особи через державний кордон України, вчиненому усуненням перешкод, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 332 КК України.
18.04.2024 року ОСОБА_14 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України.
Під час досудового розслідування було зазначено, що до вчинення вказаного кримінального правопорушення можливо причетний ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1
19.04.2024 року прокурор Святошинської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 звернувся з клопотанням до Святошинського районного м. Києва про накладення арешту на майно, яке було вилучене 18.04.2024 року в ході проведення обшуку квартири АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
одну купюру номіналом 100 доларів США серія та номер PF89008163K, яку поміщено до сейф пакету № PSP1372664;
паспорт громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серія та номер НОМЕР_1 , який поміщено до сейф пакету №PSP1372992.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 19.04.2024 року задоволено клопотання прокурора Святошинської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 та накладено арешт на майно, вилучене 18.04.2024 року в ході проведення обшуку квартири АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
одну купюру номіналом 100 доларів США серія та номер PF89008163K, яку поміщено до сейф пакету № PSP1372664;
паспорт громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серія та номер НОМЕР_1 , який поміщено до сейф пакету №PSP1372992.
Задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно, внесене в межах кримінального провадження № 42023102080000035 від 11.04.2023 року, слідчий суддя дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до висновку, про необхідність у накладенні арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів.
Колегія суддів з таким рішенням слідчого судді погодитись не може з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1)збереження речових доказів;
2)спеціальної конфіскації;
3)конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4)відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Статтею 98 КПК України визначено що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення зберегли на собі його сліди або містять інші відомості які можуть бути використані як доказ факту чи обставин що встановлюються під час кримінального провадження в тому числі предмети що були об'єктом кримінально протиправних дій гроші цінності та інші речі набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Стороною обвинувачення у клопотанні про накладення арешту на майно зазначено, що метою застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна - є збереження речових доказів.
Разом з тим, наведені прокурором у клопотанні про арешт майна підстави, у зв'язку з якими майно відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, не може бути визнано достатнім для висновку, що це майно є речовим доказом, оскільки, згідно положень ст. 171 КПК України, наведені у клопотанні обставини мають бути доведені доказами, доданими до клопотання.
З огляду на те, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_6 , лише формально визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні, без зазначення яким критеріям, визначеним ст.98 КПК України він відповідає, правові підстави для накладення арешту на це майно були відсутні.
При цьому такі висновки колегія суддів робить виключно щодо паспорта і перевіряє законність накладення арешту тільки щодо даного майна згідно положенням ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що існування правової підстави для арешту на паспорт громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серія та номер НОМЕР_1 , який поміщено до сейф пакету №PSP1372992, не підтверджується відповідними доказами і саме тому на вищезазначений паспорт, не може бути накладено арешт без наявності на це законних підстав.
На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про неповноту та однобічність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню в частині накладення арешту на паспорт, а апеляційна скарга задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора в накладенні арешту на майно в зазначеній вище частині, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 19 квітня 2024 року, якою задоволено клопотання прокурора Святошинської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 в частині накладення арешту на майно, яке вилучене 18.04.2024 року в ході проведення обшуку квартири АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на:
паспорт громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серія та номер НОМЕР_1 , який поміщено до сейф пакету №PSP1372992, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання прокурора Святошинської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 в частині накладення арешту на майно, яке вилучене 18.04.2024 року в ході проведення обшуку квартири АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на:
паспорт громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серія та номер НОМЕР_1 , який поміщено до сейф пакету №PSP1372992, - відмовити.
Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
__________________ ______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3