КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
19 серпня 2024 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Ігнатов Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 червня 2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватиму вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
ОСОБА_1 притягнутий до адміністративноївідповідальності за те, що06 квітня 2024 року о 06 годині 01 хвилинапо вул. Офіцерська в м. Біла Церква Київської області керував транспортним засобом «SkodaFabia» з д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'янінняпроводився на місцізупинки за допомогоюприладуAlcotest 7510 ARMF-0338, проба позитивна - 0,37 проміле, тест № 807. В лікарнюїхати для встановлення стану сп'яніннявідмовився. ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожньогоруху України, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постаноновою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 червня 2024 року, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Не погоджуючись з постановою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 червня 2024 року скасувати, а провадження закрити, у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування своїх вимог вказав, що ініціювати процедуру огляду на стан сп'яніння поліцейський може лише за наявності у водія ознак сп'яніння, а не у разі припущення поліцейського. З переглянутого відеозапису, на думку апелянта, у нього не вбачається зовнішніх ознак алкогольного сп'яніння. Він виконує всі вказівки, що надають працівники поліції. Протягом всього спілкування поводив себе спокійно, координація рухів та мови в нього не порушена, пальці рук не тремтять, він мав цілком природній вигляд. Відеозапис з бодікамери 477736 доданий до матеріалів справи, складається з двох частин, є перерваним, що суперечить наказу та інструкції. Також апелянт вказав, що мінімальна межа вмісту алкоголю для визначення стану алкогольного сп'яніння, згідно норм міжнародного права повинна становити 0,25 мг. на літр повітря, що видихається, і, у перерахунку одиниць виміру алкоголю в крові і повітрі, що видихається, становить 0,5 проміле. На думку апелянта, в нього були відсутні ознаки алкогольного сп'яніння, він заперечував вживання спиртних напоїв 06 квітня 2024 року, а тому показники технічного приладу 0,37 проміле, що згідно з норм міжнародного законодавства є природною нормою алкоголю у повітрі, що видихається, винуватість водія у порушенні п. 2.9а ПДР України є недоведеною поза розумним сумнівом. Вважає, що суд розглянув справу поверхнево і формально, не з'ясував повно, об'єктивно та всебічно всіх обставин справи, натомість вирішив її без дотримання норм процесуального та матеріального права, прийшов до передчасного висновку про його винуватість.
Заслухавши доповідь судді, з метою перевірки доводів апеляційної скарги передослідивши письмові матеріали, а саме відеозапис з нагрудної камери поліцейського, перевіривши законність та обґрунтованість постанови місцевого суду в межах апеляційної скарги, а також доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає апеляційні вимоги такими, що не підлягають до задоволення з таких підстав.
Приписами п. 2.9. (а) ПДР України встановлено заборону водію керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп?яніння або перебувати під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Між тим, згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, перевіркою судом апеляційної інстанції постанови місцевого суду на відповідність зазначеним вимогам закону в межах доводів апеляційної скарги встановлено, що оскаржуване судове рішення є законним, обґрунтованим і вмотивованим, а висновки суду першої інстанції про порушення ОСОБА_1 вимог п.2.9. (а) ПДР України, за що передбачено відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП, за наведених у постанові суду обставин є обґрунтованим, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються представленими в матеріалах провадження доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 562031 від 06 квітня 2024 року, який складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП та в якому викладено повні відомості щодо особи правопорушника, суть правопорушення, обставини, час та місце вчиненого правопорушення, посилання на відповідний пункт ПДР України та на статтю, яка передбачає відповідальність за такі дії, дані щодо вилучених документів та містить підпис та письмові пояснення ОСОБА_1 згідно яких, останній вказав, що випив вечором 1 літр пива.
Так, з вказаного протоколу всатнволено, що ОСОБА_1 06 квітня 2024 року о 06 годині 01 хвилина по вул. Офіцерська в м. Біла Церква Київської області керував транспортним засобом «SkodaFabia» з д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився на місці зупинки за допомогою приладу Alcotest 7510 ARMF-0338, проба позитивна - 0,37 проміле, тест № 807. В лікарню їхати для встановлення стану сп'яніння відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху України, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 1);
- роздруківкою Alkotest 7510 згідно якого встановлено, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп'яніння, результат тесту 0,37 % (а.с. 3);
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого встановлено, що огляд проведено у зв'язку з виявленими у ОСОБА_1 ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя. Результат огляду 0,37 % (а.с. 4);
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 2);
- розпискою ОСОБА_3 від 06 квітня 2024 року, який забрав автомобіль Шкода Фабіяд.н.з. НОМЕР_2 та зобов'язується доставити його за адресою: вул. Миру, м. Біла Церква, а водія не допускати до керування ним (а.с. 5);
- відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, з якого вбачається, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд або на місці зупинки або у закладі охорони здоров'я, у зв'язку з виявленими у нього ознаками алкогольного сп'яніння, на що останній погодився. Після, окрему було запропоновано проїхати до медичного закладу з метою перевірки його стану, на що він відповів: «ні». (а.с. 7).
Зазначені докази є належними, допустимими та достатніми, з огляду на що суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про доведення винуватості ОСОБА_1 в порушенні вимог п. 2.9а. ПДР України, що як наслідок тягне за собою відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, а також зібрані у справі докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про скасування оскаржуваної постанови закриття провадження у справі, у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення - не заслуговують на увагу.
Так, в судовому засіданні апеляційного суду був переглянутий відеозапис, який знаходиться в матеріалах справи та з якого встановлено, що факт руху транспортного засобу «SkodaFabia» з д.н.з. НОМЕР_1 , автомобіль працівників поліції рухався назустріч. Працівники поліції підходять до транспортного засобу та запитали у водія, чому він їздить петлями, на що водій повідомив, що цією дорогою він їде на роботу. Далі працівники поліції попросили водія зробити видих, однак водій відмовився. Водію було запропоновано пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу, проїхати до медичного закладу для огляду або ж відмовитися від огляду та повідомлено, що в такому разі на нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за відмову від проходження огляду. Водій погодився пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу. Водієві було запропоновано вибрати мундштук серед тих, що лежали у кейсі для приладу Драгер, що той і зробив, перевірив цілісність упакування та передав його поліцейському. Під час перевірки цілісності упакування, працівники поліції роз'яснили ОСОБА_1 його права. Працівник поліції розпакував мундштук, встановив до приладу Драгера і увімкнув його, оголосив дату та місце проведення огляду. Водій дув у мундштук, однак прилад не спрацював через недостатній об'єм видихуваного повітря. Далі водій повторно повторив спробу, але прилад знову не спрацював по тій же причині. За третім разом водій надув достатній для аналізу об'єм повітря, результат огляду склав 0,37 проміле. Працвник поліції в голос озвучив результат огляду та показав екран приладу водієві, повідомивши, що водій перебуває у стані алкогольного сп'яніння і що результат удвічі перевищує норму. На запитання поліцейського чи потрібно їхати до лікарні для перевірки результату, ОСОБА_1 відповів «ні» та повідомив, що вчора ввечері випив пляшечку пива. Далі працівник поліції повідомив, що у зв'язку із виявленими ознаками, проведеним оглядом, стосовно нього буде складено протокол та ще раз роз'яснив його права. На запитання чи є у водія скарги, клопотання, заперечення, чи згоден водій, останній повідомив, що згоден. Також на відеозаписі чітко встановлено, що водій запитав працівника поліції «чи можна вирішити», на що той повідомив, що дача хабара карається кримінальною відповідальністю.
Вказане, з урахуванням вищевказаних доказів, повністю доводить винуватість ОСОБА_1 в порушенні п. 2.9а ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП та повністю спростовує його доводи в цій частині.
Більш того, з переглянутого відеозапису чітко встановлено, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніннябуло проведено у відповідності до вимог ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452\735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою КМУ № 1103 від 17 грудня 2008 року.
Посилання ОСОБА_1 на те, що працівники поліції можуть ініціювати процедуру огляду на стан сп'яніння лише за наявності у водія ознак сп'яніння, однак, у нього не вбачалося таких ознак - не заслуговують на увагу.
Відповідно до п. 2, 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452\735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці
З аналізу вказаних норм слідує, що огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння підлягають водії, у яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
З відеозапису наявного в матеріалах справи встановлено, що у поліцейського виникли підозри щодо перебування водія ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим він запропонував йому зробити видих повітря. Водій, усвідомлюючи те, що у поліцейського виникли такі підозри та знаючи, що він напередодні вживав алкоголь, відмовився це робити. Однак, в подальшому погодився пройти огляд на місці зупинки.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, останнім не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд першої інстанції дотримався загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачених ст. 33 КУпАП та наклав його в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП. Більш того, санкція вказаного закону є безальтернативною.
За таких обставин, постанова Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 липня 2024 року є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її зміни чи скасування не вбачається.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя -
Апеляційну скаргуОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 червня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік - без зміни.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Р.М. Ігнатов
Справа № 357/6124/24
Апеляційне провадження № 33/824/4044/2024
Категорія: ч.1 ст.130КУпАП
Суддя у першій інстанції - Клепа Т.В.
Суддя в апеляційній інстанції - Ігнатов Р.М.