Справа № 11-сс/824/2741/2024 Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_1
Унікальний № 761/8385/24 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ст. 199 КПК
20 серпня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді- ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання - ОСОБА_5
за участю:
прокурора - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7
підозрюваного - ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05 березня 2024 року, -
Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ Шевченківського УП ГУ НП у
м. Києві ОСОБА_10 , погодженого прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 10.04.2024 включно відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Узбекистан, громадянина Вірменії, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, захисник підозрюваного подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05 березня 2024 року, постановити нову ухвалу, якою звільнити з-під варти підозрюваного.
Мотивуючи вимоги своєї апеляційної скарги, вказує на те, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та постановленою з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.
Як зазначає захисник, ОСОБА_11 фактично не набув процесуального статусу підозрюваного, оскільки у встановленому законом порядку не отримував повідомлення про підозру. Долучене до клопотання слідчого письмове повідомлення про підозру від 10.01.2024 не містить підпису підозрюваного про отримання, а акт про відмову від підпису, долучений стороною обвинувачення, на переконання апелянта, є сфабрикованим.
Крім того, апелянт наголошує, що повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 11.01.2024 вручено ОСОБА_12 на українській мові, без перекладу на його рідну вірменську мову.
Крім того, повідомлена ОСОБА_12 підозра не підтверджується жодними доказами, а інформаційна довідка від 09.01.2024 УБН ГУ НП у м. Києві щодо документування діяльності телеграм каналу зі збуту наркотичних та особливо небезпечних наркотичних засобів - взагалі не підпадає під визначені законом критерії доказу.
Окрім цього, сторона захисту зазначає, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, відсутні та ґрунтуються лише на припущеннях органу досудового розслідування і не підтверджені жодними доказами.
На думку захисника, під час розгляду клопотання, стороною обвинувачення також не було доведено неможливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Заслухавши доповідь судді, думку захисника та підозрюваного, які підтримали подану апеляційну скаргу і просили її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а тому такою, яку необхідно залишити без змін, дослідивши матеріали провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, слідчим відділенням ВП № 2 Шевченківського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12022100100001746 від 14.07.2022 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України.
09.01.2024 ОСОБА_8 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
10.01.2024 ОСОБА_12 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
11.01.2024 ОСОБА_12 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду від 11.01.2024 відносно ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 08.03.2024.
Постановою керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Києва від 04.03.2024 строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, тобто до 10 квітня 2024 року.
05.03.2024слідчий СВ Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_10 , за погодженням з прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про продовження ОСОБА_12 строку тримання під вартою, посилаючись на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні останнім інкримінованого йому кримінального правопорушення, яка підтверджується наявними в матеріалах провадження доказами, а також з урахуванням наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися та продовжують існувати, а також враховуючи те, що для закінчення досудового розслідування необхідно провести ряд слідчих та процесуальних дій, строк тримання під вартою ОСОБА_12 підлягає продовженню.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05 березня 2024 року вказане клопотання органу досудового розслідування задоволено та продовжено строк тримання підозрюваного ОСОБА_8 під вартою до 10.04.2024 включно.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
За вимогами ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.
При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_8 були належним чином досліджені обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку даного запобіжного заходу, та обґрунтований висновок про існування обставин, які виправдовують подальше перебування підозрюваного під вартою.
Зокрема, зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що під час судового розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав продовження запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України та встановив, що ризики, які існували на час застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 не зменшилися та продовжують існувати.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя не вирішуючи наперед питання про винуватість підозрюваного у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, правильність кваліфікації його дій, допустимість доказів щодо встановлення винуватості підозрюваного, прийшов до висновку, що зміст клопотання та долучених до нього документів можуть свідчити про існування фактів і інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, отже про існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_13 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
Крім того, слідчий суддя врахував, що ризиками неналежної процесуальної поведінки підозрюваного визнано ризики переховування від органу досудового слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності; незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, можливості вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, колегія суддів приймає до уваги, що існує ймовірність того, що ОСОБА_11 з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину, вчинить дії щодо ухилення від органу досудового розслідування та суду.
Так, інкриміноване ОСОБА_12 діяння відповідно до ст. 12 КК України віднесено до особливо тяжкого злочину, відповідальність за яке передбачено у вигляді позбавлення волі строком до 12 років, у зв'язку з чим є всі підстави вважати, що тяжкість покарання у разі визнання судом його винним сама по собі може бути обставиною, яка може обумовити ризик переховування останнього від органів досудового розслідування, суду.
Крім того, ризик можливості впливу на свідків, інших підозрюваних, обвинувачених також існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.
Щодо ризиків перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та можливого вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження злочинної діяльності, які поряд із ризиком можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду теж залишаються існувати та вірогідність їх настання є досить високою.
Відтак, враховуючи конкретні обставини справи, дані про особу підозрюваного ОСОБА_8 , а також те, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до положень ст. 12 КК України віднесено до категорії особливо тяжкого злочину, слідчий суддя не знайшов підстав для скасування чи застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу.
При цьому колегія суддів бере до уваги, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_8 , чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
Крім того слід зазначити, що згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.
Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, суд приймає до уваги, що у рішенні ЄСПЛ у справі "Соловей і Зозуля проти України" зазначено, що суд має перевірити не лише дотримання процесуальних норм національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої особу взято під варту.
Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах "Ilgar Mammadov v. Azerbaijan п. 88", "Erdagoz v. Turkey п. 51", "Cebotari v. Moldova п. 48" "обґрунтована підозра" передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, зокрема у рішенні "Murray v. the United Kingdom".
Колегією суддів встановлено, що доказів, які надані органом досудового розслідування до клопотання про продовження запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою на момент розгляду вказаного клопотання, було достатньо для продовження строку дії такого запобіжного заходу, оскільки вони в сукупності можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальні правопорушення.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_14 , з вчиненими кримінальними правопорушеннями підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_8 , до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України є вірогідною, що дає підстави для продовження йому строку тримання під вартою з метою запобіганню ризикам, встановленим та доведеним стороною обвинувачення.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, чи невинуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, тобто наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Таким чином, слідчим суддею досліджено доводи викладені в клопотанні та з урахуванням тяжкості та суспільної небезпечності кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_11 , а також наявності ризиків, на які посилалась сторона обвинувачення, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти зазначеним ризикам.
Всупереч тверджень апелянта, колегією суддів встановлено, що стороною обвинувачення у судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які дають підстави для продовження ОСОБА_12 , строку тримання під вартою та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам, які на даний час не зменшилися та продовжують існувати, що підтверджується вищевикладеним.
Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити. Отже, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови достатньої їх ймовірності.
Оскільки заявлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшились та виправдовують тримання підозрюваного під вартою, клопотання слідчого задоволено слідчим суддею обґрунтовано та продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_12 .
На підставі зазначеного, слідчим суддею були враховані обставини справи, в сукупності з особою підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим ОСОБА_12 продовжено строк тримання під вартою, який на думку колегії суддів апеляційного суду в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю злочину та його наслідками, є обґрунтованим, а тому підстав вважати його занадто суворим - немає.
Таке обмеження права ОСОБА_8 , на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Відтак, доводи сторони захисту про те, що відсутня обґрунтована підозра, рішення суду першої інстанції необґрунтоване та невмотивоване, оскільки органом досудового розслідування та прокурором не було доведено наявність обґрунтованої підозри, ризиків та неможливість застосувати інший запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, а суд першої інстанції об'єктивно не з'ясував обставини справи та в ухваленому рішенні не навів достатні та належні мотиви, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Окрім цього, доводи захисника про неналежне повідомлення ОСОБА_12 про підозру спростовуються долученими до клопотання матеріалами, з яких вбачається, що 10.01.2024 ОСОБА_8 у приміщенні Шевченківського УП ГУ НП в м. Києві вручалося повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України. Разом з тим, ОСОБА_15 відмовився від отримання повідомлення, про що складено відповідний акт від 10.01.2024 року. У подальшому, слідчим Шевченківського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_10 10.01.2024 винесено постанову про зміну правової кваліфікації кримінального провадження, а 11.01.2024 ОСОБА_8 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри, від отримання якої особа відмовилася, про що свідчить складений 11.01.2024 акт. Таким чином, у встановленому законом порядку ОСОБА_12 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, відтак, він має статус підозрюваного у кримінальному провадженні №12022100100001746 від 14.07.2022 року.
Також суд відкидає доводи адвоката про неналежний рівень володіння ОСОБА_13 українською мовою, з огляду на те, що останній проживає в України останні тридцять років, отримав юридичну освіту за спеціальністю міжнародні відносини у Київському інституті міжнародних відносин та, як вбачається з ухвали слідчого судді і журналу судового засідання, вільно спілкувався у судовому засіданні цією мовою, що свідчить про не лише належний рівень володіння останнім українською мовою, а і про знання специфічної юридичної термінології.
Зважаючи на викладене, ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05 березня 2024 року, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, оскільки постановлена згідно норм матеріального права, з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України та ухвалена на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження. Натомість доводи та твердження захисника, про які йдеться в поданій апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає - безпідставними, в зв'язку з чим приходить до остаточного висновку про залишення апеляційної скарги захисникаОСОБА_9 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , без задоволення.
Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 194, 196, 199, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05 березня 2024 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Шевченківського УП ГУ НП у
м. Києві ОСОБА_10 , погодженого прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 10.04.2024 включно, відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - залишити без змін, а апеляційну захисника ОСОБА_9 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , - без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
_____________ _______________ ________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4