Справа № 11-сс/824/726/2024 Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_1
Унікальний № 757/41782/23-к Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ст. 303 КПК
19 серпня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання - ОСОБА_5
за участю:
прокурора - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 листопада 2023 року,
Цією ухвалою залишено без задоволення скаргу захисника - адвоката ОСОБА_7 на повідомлення старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_9 про підозру ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України у кримінальному провадженні № 12021220480000102 від 13.01.2021.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, захисник підозрюваної подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 листопада 2023 року, постановити нову ухвалу, якою задовольнити скаргу та скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України у кримінальному провадженні № 12021220480000102 від 13.01.2021, зобов'язати прокурора у кримінальному провадженні № 12021220480000102 від 13.01.2021 або компетентну посадову особу Офісу Генерального прокурора вчинити дії щодо виключення з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей у вказаному кримінальному провадженні.
Мотивуючи свою апеляційну скаргу вказує на те, що ухвала слідчого судді незаконна та необґрунтована, а тому підлягає скасуванню.
Вважає, що стороною обвинувачення належним чином не дотримано вимог ст.ст. 135, 278 КПК України, оскільки ОСОБА_8 повідомлено про підозру шляхом її направлення Голові адміністрації Салтівського району Харківської міської ради.
Однак адміністрація Салтівського району Харківської міської ради по суті не є житлово-експлуатаційною організацією за місцем проживання, тобто особі повідомлено про підозру з порушенням вимог встановлених КПК України.
Крім того, сама підозра по своїй суті є необґрунтованою. Згідно тексту підозри, ОСОБА_8 підозрюється у готуванні до злочину, тобто підшукуванні засобів, змови на вчинення злочину, інше умисне створення умов для вчинення шахрайства, тобто придбання прав на майно шляхом обману, вчиненого за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах, а саме підготовку до шахрайського заволодіння правом на майно ОСОБА_10 .
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні будь-які докази (документи) наявності права власності на майно або права на майнові права саме ОСОБА_10 , а також відсутня будь-яка матеріальна оцінка цього майна або майнових прав.
Тобто, на думку захисника відсутні докази існування як предмету злочину так і розміру шкоди заподіяній ним.
Окрім цього, у кримінальному провадженні проведено судово-почеркознавчі експертизи, на підставі висновків яких ОСОБА_8 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.
При цьому, як стверджує захисник, зазначені висновки експертів є недостовірними, з підстав того, що дослідження проведені з порушенням Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, зокрема, вказаними рекомендаціями встановлено порядок використання експериментальних зразків почерку та (або) підпису особи при проведенні експертного дослідження та порядку відбору зразків.
Згідно відомостей системи «Аркан-ЦП» щодо перетину державного кордону громадянкою ОСОБА_10 з 01.01.2019 по 16.10.2022, остання в 2022 році не перебувала на підконтрольній території України, відтак не могла безпосередньо надати слідчому експериментальні зразки почерку та підпису, які були використані під час проведення експертиз.
Таким чином, при проведенні цих експертиз були використані невідомо чиї зразки почерку та підпису потерпілої.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а ухвалу слідчого судді такою, яку необхідно залишити без змін, дослідивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів провадження, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Харківській області здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12021220480000102 від 13.01.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України.
На підставі постанови заступника Генерального прокурора від 26.07.2023, досудове розслідування y кримінальному провадженні № 12021220480000102 від 13.01.2021 доручено здійснювати Головному слідчому управлінню Національної поліції України.
Нагляд за додержанням законів у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 12021220480000102 від 13.01.2021 здійснюється прокурорами Офісу Генерального прокурора.
27.02.2023 у вказаному кримінальному провадженні, старшим слідчим СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_9 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України ОСОБА_8 .
19.09.2023 захисник - адвокат ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва зі скаргою в порядку п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України про скасування вказаного повідомлення про підозру ОСОБА_8 у кримінальному провадженні № 12021220480000102 від 13.01.2021 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 листопада 2023 року відмовлено у задоволенні скарги сторони захисту.
З висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі, колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ч. 2 ст. 309 КПК України, під час досудового розслідування, крім іншого, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
У теоретичному аспекті «належна правова процедура» - це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя. До гарантій, які у своїй сукупності формують належну правову процедуру, відносяться право на судовий захист, право на ефективне розслідування; право на швидкий суд; право на публічний суд; право на неупереджений суд; право на суд неупереджених присяжних; право на змагальний процес; презумпція невинуватості; право не свідчити проти себе; право на допит в суді свідків обвинувачення; право на допомогу адвоката під час судового розгляду; право бути вислуханим; право не піддаватися двічі покаранню за один й той самий злочин; право на безпосередній процес; право на безперервний процес; право на оскарження.
Застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.
Підозра - це ймовірне судження, припущення, попередній висновок про причетність конкретної особи до вчинення кримінального правопорушення. У разі отримання нових доказів раніше повідомлена підозра може бути змінена. Це відрізняє підозру від підсумкового висновку слідчого чи прокурора про винуватість особи, який формулюється у обвинувальному акті, та має бути з точки зору сторони обвинувачення обґрунтованим, достовірним та остаточним, оскільки саме направленням до суду обвинувального акта, зокрема, закінчується досудове розслідування як стадія кримінального провадження. Саме тому обвинувачення відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України є твердженням про вчинення певною особою діяння, передбаченого Законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, установленому Кримінальним процесуальним кодексом України.
Загальний порядок повідомлення про підозру передбачений главою 22 КПК України, із системного аналізу якої вбачається, що процедуру здійснення повідомлення про підозру особі умовно можна поділити на такі етапи:
1) прийняття рішення щодо необхідності здійснення особі повідомлення про підозру, який передбачає перевірку підстав здійснення такого повідомлення згідно з ч. 1 ст. 276 КПК України;
2) об'єктивація/вираження сформованого внутрішнього волевиявлення уповноваженої посадової особи щодо прийнятого рішення в зовнішню форму шляхом складання тексту повідомлення про підозру відповідно до вимог, передбачених ст. 277 КПК України, та його підписання;
3) доведення інформації до відома адресата, щодо якого прийнято рішення про повідомлення про підозру, шляхом безпосереднього вручення його тексту особі згідно зі ст. 278 КПК України.
При цьому, дотримання встановленої правової процедури повідомлення про підозру означає, що дії процесуальних суб'єктів мають відповідати вимогам закону, має забезпечувати відповідність стандартам захисту прав людини, єдність змісту та форми кримінального провадження, налагоджену взаємодію верховенства права і законності, що в результаті врівноважує приватні і публічні (суспільні) інтереси заради досягнення цих завдань.
Порушення порядку повідомлення про підозру призводить до нівелювання завдань кримінального провадження, окреслених у ст. 2 КПК України, що полягають в охороні прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення того, щоб до кожного учасника кримінального провадження було застосовано належну правову процедуру.
У той же час, підозра також повинна бути обґрунтованою, оскільки закон вимагає, що особа обов'язково повідомляється про підозру передусім за наявності достатніх доказів для її підозри у вчиненні кримінального правопорушення (п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України).
Згідно п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках:
1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення;
2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів;
3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.
Зміст письмового повідомлення про підозру має відповідати вимогам, передбаченим ч. 1 ст. 277 КПК України, а саме містити наступні відомості: прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; зміст підозри; правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; права підозрюваного; підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
КПК України не містить визначення терміну "обгрунтована підозра" і визначення змісту поняття «підозра» обумовлює необхідність врахування практики Європейського суду з прав людини з питань застосування кримінального процесуального законодавства (ч.1 ст. 9 КПК України).
За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального правопорушення, про яке йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».
Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах "Ilgar Mammadov v. Azerbaijan п. 88", "Erdagoz v. Turkey п. 51", "Cebotari v. Moldova п. 48" "обґрунтована підозра" передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.
Отже, на стадії досудового розслідування, суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в повідомленні про підозру ОСОБА_8 від 24.02.2023 року у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, викладено зміст підозри та правову кваліфікацію кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється остання із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Здійснюючи судовий контроль під час оскарження повідомлення про підозру, слідчий суддя не наділений повноваженням здійснювати перевірку обґрунтованості підозри і встановлювати в діях підозрюваної склад того чи іншого злочину.
Положення ч. 3 ст. 17, ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 94, п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України дають підстави для висновку, що при оскарженні повідомлення про підозру слідчий суддя уповноважений перевіряти достатність доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Таку перевірку слідчий суддя здійснює виключно з метою судового контролю за дотриманням саме прав, свобод та інтересів особи у кримінальному провадженні.
Враховуючи, що стандарт достатніх підстав (доказів) є нижчим ніж стандарт обґрунтованої підозри, для цілей повідомлення особі про підозру він передбачає наявність доказів, які лише об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування до висунення обвинувачення або спростування такої підозри.
Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, доказів, які пов'язують підозрювану з кримінальними правопорушеннями, достатньо аби виправдати подальше розслідування до висунення обвинувачення або спростування такої підозри, відтак доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості повідомленої підозри, є безпідставними.
Щодо посилань сторони захисту про порушення порядку вручення письмового повідомлення про підозру, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Статтею 278 КПК України визначено, що письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до наданих матеріалів та тексту оскаржуваної ухвали слідчого судді, повідомлення про підозру від 24.02.2023 було здійснено шляхом вручення повідомлення про підозру через житлово-експлуатаційну організацію за місцем проживання у зв'язку із тимчасово відсутністю особи за місцем проживання.
27.02.2023 було здійснено шляхом надсилання засобами поштового зв'язку викликів ОСОБА_8 на 03.03.2023, 04.03.2023 та 06.03.2023 до слідчого з метою вручення письмового повідомлення про підозру.
В подальшому 02.03.2023 захиснику ОСОБА_8 - адвокату ОСОБА_7 вручено повідомлення про підозру ОСОБА_8 .
Також встановлено, що 19.04.2022 ОСОБА_8 перетнула державний кордон України в пункті пропуску «Лужанка» та в зворотному напрямку не поверталася.
Зі змісту ч. 1 ст. 278 КПК України вбачається, що письмове повідомлення про підозру слідчий або прокурор повинні вручати безпосередньо тій особі, яка зазначена в повідомленні.
Проте в нормах КПК не роз'яснюється значення терміну "вручення". Це поняття охоплює низку процесуальних дій, які мають бути виконані слідчим або прокурором, а саме: 1) виклик особи відповідно до вимог статей 133,135-143 КПК України; 2) установлення особи, якій повинно бути вручено повідомлення про підозру; 3) усне оголошення їй повідомлення про підозру у вчиненні конкретного кримінального правопорушення, роз'яснення суті підозри, відібрання в особи розписки про виконання зазначених дій слідчим або прокурором; 4) повідомлення особі про її процесуальні права, передбачені ст. 42 КПК України, роз'яснення їх суті, відібрання в особи відповідної розписки; 5) фактична передача письмового повідомлення про підозру особі; 6) відібрання в особи розписки про те, що їй вручено письмове повідомлення про підозру, із зазначенням часу та дати виконання такої дії слідчим або прокурором.
Наведене узгоджується з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду, яка у Постанові від 11.12.2019 року №536/2475/14-к насамперед зауважує, що виділяється кілька підходів до розуміння поняття «здійснення повідомлення про підозру». Перший підхід полягає у розумінні повідомлення про підозру як процесуального рішення, прийнятого уповноваженим на це органом/посадовою особою з підстав та в порядку, визначеному КПК України. Другий підхід передбачає сукупність ряду послідовних процесуальних дій, які охоплюють собою окремі етапи.
Глава 22 КПК України регулює питання щодо порядку вручення письмового повідомлення про підозру, де законодавець, окрім термінів «здійснюється» та «складається», вживає також термін «вручається» в контексті повідомлення про підозру (частини перша і друга статті 278 КПК України).
Згідно з практикою Верховного Суду, викладеною в постановах від 18 грудня 2019 року в справі № 588/1199/16-к (провадження №51-3127 км 19), від 22 жовтня 2021 року в справі №487/5684/19 (провадження № 51-1569км21), від 27 жовтня 2021 року в справі №712/2374/18 (провадження №51-2166км21) вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, суд повинен насамперед з'ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.
Таким чином, апеляційний суд вважає твердження сторони захисту про наявність істотних порушень чинного законодавства під час здійснення повідомлення про підозру необґрунтованими, оскільки вказані доводи захисника належним чином не підтверджені.
Решта доводів апеляційної скарги також не підтверджені, а тому не можуть слугувати підставою для скасування ухвали слідчого судді.
За таких обставин, ухвала слідчого судді відповідно до вимог ст. 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, про що йде мова в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень вимог КПК України при постановленні ухвали слідчим суддею, не встановлено.
Керуючись ст.ст. 5, 26, 42, 276-278, 303, 376, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 листопада 2023 року, якою залишено без задоволення скаргу захисника - адвоката ОСОБА_7 на повідомлення старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_9 про підозру ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України у кримінальному провадженні № 12021220480000102 від 13.01.2021, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 , - без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
_____________ _______________ ________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4