15 серпня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
підозрюваного ОСОБА_6
захисників ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києвіапеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києвавід 23 липня 2024 року,
Ухвалою слідчого судді Шевченківськогорайонного суду міста Києва від 23.07.2024 задоволено клопотання старшого слідчого 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_10 , погоджене прокурором третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 , та продовжено підозрюваному ОСОБА_6 строк тримання під вартою до 20.09.2024 включно.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого та змінити підозрюваному
Справа № 761/26281/24 Слідчий суддя - ОСОБА_12
Апеляційне провадження № 11-сс/824/5371/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
ОСОБА_6 запобіжний захід на такий, що не пов'язаний із триманням під вартою.
14.08.2024 від захисника ОСОБА_9 надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких останній зазначав, що вирішення питання щодо запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_6 вже неодноразово було предметом розгляду судами першої та апеляційної інстанції.
Сторона обвинувачення завжди наполягала виключно на застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, однак оцінивши всі ризики, передбачені ст. 177 КПК України, судом не встановлено підстав для тримання підозрюваного ОСОБА_6 під вартою, що підтверджується рішеннями слідчих суддів Шевченківського районного суду та суддями Київського апеляційного суду.
Звертаючись до суду із клопотанням про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , стороною обвинувачення не наведено нових обставин, що є підставою для продовження такого запобіжного заходу, у відповідності з вимогами ч. 3 ст. 199 КПК України, проте наведено підстави, які раніше вже були оцінені слідчим суддею, та які не прийнято до уваги, через їх безпідставність та необґрунтованість.
Також апелянт вказував, що фактично єдиною підставою для зміни ОСОБА_6 попереднього запобіжного заходу та його продовження, було повідомлення ОСОБА_6 про зміну раніше повідомленої підозри, що на думку сторони обвинувачення, збільшує ризики переховування,
Проте, нова підозра, як і попередня, має свої недоліки та протиріччя, що свідчить про відсутність обґрунтованої підозри.
На думку апелянта, стороною обвинувачення невірно кваліфіковано дії окремих осіб за ч. 4 ст. 28 та ст. 255 КК України, оскільки в діях цих осіб відсутні ознаки вчинення кримінального правопорушення у складі злочинної організації.
Так, за версією сторони обвинувачення, підозрювана у даному кримінальному провадженні ОСОБА_13 не вчиняла злочину у складі «злочинної організації», ї її дії не охоплюються ч. 4 ст. 28 та ст. 255 КК України, відповідно вона не може входити до складу злочинної організації, а тому кількісний склад учасників наведений стороною обвинувачення зменшується до чотирьох осіб: ОСОБА_14 , ОСОБА_6 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , що свідчить про відсутність однієї з ключових ознак «злочинної організації», а саме її кількісний склад.
Отже, обставини викладені у повідомленнях про підозру ОСОБА_6 та іншим підозрюваним у даному кримінальному провадженні містять суттєві протиріччя, що фактично спотворює обставини події, участь і роль підозрюваних та кваліфікацію їх дій.
Крім того, апелянт зазначав, що при застосуванні найсуворішого запобіжного заходу, сторона обвинувачення формально підійшла до свого обов'язку доведення та обґрунтування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, ОСОБА_6 повідомлено про підозру у серпні 2023 та застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту, який в подальшому було змінено на особисте зобов'язання. Перебуваючи на волі, підозрюваний прибував за кожним викликом слідчого чи прокурора, надавав показання, добровільно надав логіни та паролі від вилученої у нього техніки та мобільних телефонів.
Фактично, ризик переховування підозрюваного зводиться виключно до тяжкості інкримінованих кримінальних правопорушень та можливого виду та розміру покарання, що не є самостійною і достатньою підставою для встановлення такого ризику.
Ризик незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних у кримінальному провадженні може бути актуальним та суттєвим лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів стороною обвинувачення.
Крім того, покладення на ОСОБА_6 обов'язків утримуватись від спілкування з іншими особами з приводу обставин даного кримінального провадження, нівелює вказаний ризик, що також підтверджується і належною поведінкою останнього.
Твердження у клопотанні, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, є виключно припущеннями, яке не підтверджено жодними доказами.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_6 , який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку, та його захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22023000000000169 від 20.02.2023 року за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1; ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 332; ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1; ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 332; ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1; ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332; ч. 2 ст. 255; ч. 4 ст. 358 КК України; за підозрою ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1; ч. 2 ст. 332; ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1; ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332 та ч. 2 ст. 255 КК України; та за підозрою ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1; ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332 та КК України.
25.08.2023 року ОСОБА_17 затримано відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України.
26.08.2023 року ОСОБА_18 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 332 КК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26.08.2023 року до підозрюваного ОСОБА_17 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту до 23.10.2023 року.
Постановою першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_19 від 18.10.2023 строк досудового розслідування у даному провадженні продовжено до трьох місяців, тобто до 25.11.2023 року.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20.10.2023 продовжено строк дії раніше застосованого до ОСОБА_17 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, строком до 25.11.2023.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 17.11.2023 строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжено до шести місяців, тобто до 25.02.2024 року.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 16.01.2024 року продовжено строк дії раніше застосованого до ОСОБА_17 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту до 25.02.2024 року включно.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20.02.2024 року строк досудового розслідування у даному провадженні продовжено до дев'яти місяців, тобто до 25.05.2024 року.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 23.02.2024 у зв'язку із закінченням шестимісячного строку тримання під домашнім арештом до підозрюваного ОСОБА_17 , до останнього застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання із покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
23.02.2024 ОСОБА_18 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1; ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 332; ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1; ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 332; ч. 4 ст. 358 КК України.
04.04.2024 ОСОБА_18 повідомлено про нову підозру за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1; ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 332; ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1; ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 332; ч. 4 ст. 358 КК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16.05.2024 строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжено до 25.08.2024 року.
22.05.2024 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва строк покладених на підозрюваного ОСОБА_17 обов'язків при застосованому запобіжному заході у вигляді особистого зобов'язання продовжено до 21.07.2024 року.
29.05.2024 року підозрюваного ОСОБА_17 затримано, у порядку п. 4 ч. 1 ст. 208 КПК України, оскільки є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ст. 255 КК України.
29.05.2024 року підозрюваного ОСОБА_17 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру в участі в злочинній організації, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 255 КК України; перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, що вчинене злочинною організацією, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України; організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, що вчинене злочинною організацією, повторно, з корисливих мотивів, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332 КК України; перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, за попередньою змовою групою осіб, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України; організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, що вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 332 КК України; закінченому замаху на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, за попередньою змовою групою осіб, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України; закінченому замаху на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, що вчинене з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 332 КК України; використанні завідомо підробленого документа, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 358 КК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 31.05.2024 підозрюваному ОСОБА_6 змінено запобіжний захід із особистого зобов'язання на тримання під вартою строком до 60 діб, тобто до 27.07.2024.
28.06.2024 стороні захисту у порядку ст. 290 КПК України повідомлено про відкриття матеріалів досудового розслідування та надання доступу для ознайомлення.
22.07.2024 старший слідчий 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_10 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 , в якому просив продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 на 60 днів без визначення застави.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 23.07.2024 задоволено клопотання старшого слідчого 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_10 , погоджене прокурором третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 , та продовжено підозрюваному ОСОБА_6 строк тримання під вартою до 20.09.2024, включно.
З висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі, колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
За змістом ч. 3 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування, в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання колегії суддів, при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 , слідчий суддя дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 2 ст. 255; ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1; ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332; ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1; ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 332; ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1; ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 332; ч. 4 ст. 358 КК України, що підтверджується фактичним даними, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, оцінюючи їх достатність для висновку про причетність ОСОБА_6 до інкримінованих йому злочинів, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у кримінальному провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255; ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1; ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332; ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1; ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 332; ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1; ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 332; ч. 4 ст. 358 КК України.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя станом на день розгляду клопотання дійшов правильного висновку про продовження їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, його наслідки, на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження відомості і обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що у кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, які існували на момент вирішення слідчим суддею питання про застосування запобіжного заходу тримання під вартою, а саме те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, продовжити вчинення інкримінованих йому дій, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, її вік та стан здоров'я, майновий та сімейний стан, репутацію, спосіб життя, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Слідчим суддею також досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які станом на день звернення із клопотанням перешкоджали закінченню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та встановлено, що органу досудового розслідування необхідно завершити виконання вимог ст. 290 КПК України.
З урахуванням наведених обставин у їх сукупності, враховуючи також дані про особу підозрюваного ОСОБА_6 , колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого, а тому слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_6 виняткового запобіжного заходу.
При цьому, продовживши щодо підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до положень ч. 4 ст. 183 КПК України не визначив йому розмір застави, враховуючи правову кваліфікацію інкримінованих йому злочинів та зміст підозри.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 , ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
Крім того, колегія суддів враховує, що згідно вимог ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто у виді тримання під вартою.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв'язку з чим ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю кримінальних правопорушень та їх наслідками, є обґрунтованим, та підстав для застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає.
Доводи захисника в апеляційній скарзі про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255; ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1; ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332; ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1; ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 332; ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1; ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 332; ч. 4 ст. 358 КК України..
За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення. При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального кодексу ця особа підлягає відповідальності.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, апеляційний суд враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
З наведених підстав, доводи захисника в апеляційній скарзі щодо невірної кваліфікації дій окремих осіб за ч. 4 ст. 28 та ст. 255 КК України, та наявність суттєвих протиріч в обставинах інкримінованих ОСОБА_6 злочинів, є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для продовження щодо підозрюваного запобіжного заходу.
Посилання захисника в апеляційній скарзі на те, що органом досудового розслідування не доведено продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
Ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_6 в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки достатніх стримуючих факторів, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, колегія суддів виходить із встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків та підозрюваних безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.
Враховуючи конкретні обставини інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, не виключена ймовірність того, що останній у разі, якщо не буде обмежений у спілкуванні зі свідками та іншими учасниками, яким відомі обставини інкримінованого злочину, може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Крім того, колегія суддів враховує висновки Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, ризик того, що затриманий, якщо його звільнять, може чинити тиск на свідків чи інших підозрюваних або іншим чином перешкоджати провадженню часто є особливо високим у справах, що стосуються організованої злочинної діяльності чи злочинних угруповань («Штвртецький проти Словаччини» (Stvrtecky v. Slovakia), § 61; «Подескі проти Сан Маріно» (Podeschi v. San Marino), § 149).
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності станом на день розгляду клопотання ризику впливу на свідків та інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки він існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
При цьому, посилання захисника на те, що підозрюваний за час перебування під дією біль м'яких запобіжних заходів у даному кримінальному провадженні прибував за кожним викликом слідчого чи прокурора та надавав показання, самі по собі не забезпечують впевненості у подальшій належній процесуальній поведінці підозрюваного на наступних етапах досудового розслідування.
Даних, які б унеможливлювали подальше тримання ОСОБА_6 під вартою, матеріали судового провадження не містять та колегією суддів не встановлено.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час розгляду клопотання, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
За таких обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києвавід 23 липня 2024 року,- без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3