Справа № 753/4565/20
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/5415/2024
26 липня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - адвоката Базика Олексія Павловича на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 серпня 2021 року (суддя Трусова Т.О.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Корал Тревел», третя особа: Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві про стягнення вартості ненаданих туристичних послуг, компенсації за відмінений рейс та відшкодування моральної шкоди,
встановив:
у березні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів у солідарному порядку 45 562грн 50коп., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000грн та судовий збір у розмірі 840,90грн.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що 29 вересня 2018 року уклав з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 , яка діяла від імені та за дорученням ТОВ «Корал Тревел», договір на туристичне обслуговування № 29092018/21, згідно умов якого йому мали бути надані наступні послуги: тур «Київ - Шарм Ель Шейх - Київ», термін якого з 20 жовтня 2018 року по 27 жовтня 2018 року; переліт «Київ - Шарм Ель Шейх» (Ukraine International Airlines, Boryspil Airport - SSH:PS 5205 Boeing 737-900, виліт о 15:00 за київським часом, приліт о 18:00 за місцевим часом); переліт «Шарм Ель Шейх - Київ» (Ukraine International Airlines, Boryspil Airport - SSH:PS 5205 Boeing 737-900, виліт о 7:00 за місцевим часом, приліт о 18:00 за київським часом); проживання в готелі «Cleopatra Luxury Resort Sharm El Sheikh 5*»; розміщення та харчування «Luxury All Inclusive»; апартаменти у вказаному готелі: 1 AD, queen size bed, трансфер від аеропорту в Шарм Ель Шейх до готелю 20 жовтня 2018 року та з готелю до аеропорту 27 жовтня 2018 року; медичне страхування на період з 20 жовтня 2018 року по 27 жовтня 2018 року.
Позивач зазначав, що згідно умов вказаного договору вартість туристичних послуг становила 26 050грн, які він сплатив у повному обсязі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , вказаний у договорі, трьома траншами: 29 вересня 2018 року - 10 000грн; 1 жовтня 2018 року - 3 000грн; 3 жовтня 2018 року - 13 050грн.
Позивач посилався не те, що станом на 19 жовтня 2018 року, тобто за один день до запланованого туру, він не отримав жодної інформації або документів, необхідних для відпочинку, тому звернувся до ФОП ОСОБА_1 у телефонному режимі, однак відповіді не отримав, а через додаток «Viber» йому направили повідомлення про скасування туру, не зазначивши причини такого скасування, його вимога надати письмові
пояснення, ігнорувалися. 20 жовтня 2018 року він отримав бланк ануляції туру від 19 жовтня 2018 року, з вимогою направити заповнений бланк на адресу ОСОБА_1 , однак він надіслав 30 жовтня 2018 року письмову вимогу про повернення коштів, на яку отримав відповідь, що виплата затримується з поважних причин, які пов'язані з організаційними та структурними особливостями підприємницької діяльності турагента.
Позивач вважав, що оскільки відповідачі не виконали умови договору, не надали послуги та не повернути йому кошти, повинні нести відповідальність відповідно до чинного законодавства у солідарному порядку.
Також позивач просив стягнути з відповідачів моральну шкоду, посилаючись на те, що запланований тур не відбувся, будь-якої альтернативи йому запропоновано не було, сплачені кошти не повернуті, тому у нього погіршилося самопочуття у зв'язку з вчиненими йому душевними стражданнями, у нього погіршився апетит та сон, внаслідок чого погіршилась якість роботи.
Позивач вважав, що має право на компенсацію моральної шкоди у розмірі 2 000грн.
Крім цього, позивач просив стягнути компенсацію за відмінений рейс відповідно до ч. 5 ст. 104 Повітряного кодексу України у розмірі 450 євро, що в еквіваленті становить 14 512грн 50коп.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 17 серпня 2021 року позов задоволено частково, стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вартість ненаданих туристичних послуг в сумі 26 050грн, моральну шкоду в розмірі 2 000грн та судовий збір в сумі 554,93грн. В решті позову відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі представник фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - адвокат Базик О.П. просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом всіх обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Представник відповідачки зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивачу не були надані туристичні послуги, оскільки в матеріалах справи наявна заява від 19 жовтня 2018 року, у якій позивач сам відмовився від заброньованого ним туру.
Крім цього представник відповідачки посилається на агентський договір № 1773/2018 від 19 березня 2018 року, укладений між ТОВ «Корал Тревел» (Туроператор) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 , згідно умов якого розмір неустойки за ануляцію туру менш ніж за одну добу становить 100 % вартості туру, зазначаючи, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про розірвання вказаного договору.
Також представник відповідачки вказує, що до матеріалів справи долучено докази того, що позивачем було заявлено аналогічний позов у рамках кримінального провадження № 12019100020003259, порушеного по відношенню до ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 190 КК України, а відтак суд першої інстанції мав ухвалити судове рішення про закриття провадження у даній справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 186, п. 6 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Крім цього представник відповідачки стверджує, що матеріали справи не містять доказів належного повідомлення фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про час та місце судового розгляду.
Відзив на апеляційну скаргу подано не було.
Представник ТОВ «Корал Тревел» - адвокат Резніченко А.Ю. у письмових поясненнях, направлених до апеляційного суду, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що агентський договір, укладений з ФОП ОСОБА_1 , був розірваний 27 вересня 2018 року, тому товариство не надавало свого погодження на укладення договору між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 , не отримувало від ФОП ОСОБА_1 жодних замовлень на туристичні послуги для позивача, ніяких рахунків не виставляло та оплат не отримувало.
Представник третьої особи подав до апеляційного суду пояснення, в яких просить рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 29 вересня 2018 року між ФОП ОСОБА_1 (турагент), яка діяла від імені та за дорученням ТОВ «Корал Тревел» (туроператор), та ОСОБА_2 (турист) був укладений договір на туристичне обслуговування № 29092018/21, згідно умов якого турагент за встановлену в договорі плату зобов'язався забезпечити надання туристу комплекс туристичних послуг: тур «Київ - Шарм Ель Шейх - Київ», термін якого з 20 жовтня 2018 року по 27 жовтня 2018 року; переліт «Київ - Шарм Ель Шейх» (Ukraine International Airlines, Boryspil Airport - SSH:PS 5205 Boeing 737-900, виліт о 15:00 за київським часом, приліт о 18:00 за місцевим часом); переліт «Шарм Ель Шейх - Київ» (Ukraine International Airlines, Boryspil Airport - SSH:PS 5205 Boeing 737-900, виліт о 7:00 за місцевим часом, приліт о 18:00 за київським часом); проживання в готелі «Cleopatra Luxury Resort Sharm El Sheikh 5*»; розміщення та харчування «Luxury All Inclusive»; апартаменти у вказаному готелі: 1 AD, queen size bed, трансфер від аеропорту в Шарм Ель Шейх до готелю 20 жовтня 2018 року та з готелю до аеропорту 27 жовтня 2018 року; медичне страхування на період з 20 жовтня 2018 року по 27 жовтня 2018 року (пункт 1.2.).
Відповідно до п. 2.1. договору турагент зобов'язаний надати замовлені послуги в обсязі і термінах, передбачених даним договором, уклавши з правомочними контрагентами від імені туриста і за його рахунок договори на туристичне обслуговування останнього в обсязі, визначеному п. 1.2. договору; видати туристу документи, що забезпечують надання йому туристичних послуг, передбачених п. 1.2. договору, за умови повної сплати туристом вартості туристичного продукту у строки, встановлені договором.
Пунктом 2.4.4. договору передбачено, що у випадку невиконання умов цього договору з боку турагента, турист має право вимагати повернення оплачених коштів за ненадані послуги, за умови дотримання вимог п. 2.2.5, п. 6 цього договору.
Пунктом 3.1 договору визначена загальна вартість послуг - 26 050грн, яка повинна бути оплачена повністю до 5 жовтня 2018 року.
Згідно квитанцій від 29 вересня 2018 року та від 1 жовтня 2018 року ОСОБА_2 сплатив ФОП ОСОБА_1 10 000грн та 3 000грн відповідно, а платіжним дорученням № 62 від 3 жовтня 2018 року перерахував - 13 050грн (с.с.24, 25, 26).
Згідно з пунктом 5.3. договору турагент може відмовитися від виконання договору за умови компенсації туристу документально підтверджених збитків, заподіяних унаслідок такого розірвання, за винятком випадків, коли таке розірвання відбулося з вини туриста.
19 жовтня 2018 року позивач подав ФОП ОСОБА_1 заяву про анулювання заброньованого ним туру, у зв'язку з невиконанням турагентом взятих на себе зобов'язань, та про повернення сплачених грошових коштів у розмірі 26 050грн (с.с.27 т.1).
Листом-повідомленням від 19 жовтня 2018року ФОП ОСОБА_1 повідомила ОСОБА_2 , що грошові кошти будуть перераховані на вказаний у заяві рахунок (с.с.31-32 т.1).
Під час судового розгляду було встановлено, що грошові кошти повернуті позивачу не були.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, пред'явлених до ТОВ «Корал Тревел», суд першої інстанції зазначив, що товариство не укладало договір з позивачем і не брало на себе зобов'язання за договором, який був укладений ФОП ОСОБА_1 , так як агентський договір з останньою був розірваний 27 вересня 2018 року.
Також суд першої інстанції вважав безпідставними позовні вимоги про стягнення компенсації за скасований рейс та недоведеними вимоги про компенсацію позивачу витрат на правову допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Позивачем рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог та вимог про відшкодування витрат на правову допомогу не оскаржується, апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Базика О.П., хоч і містить вимоги про скасування рішення суду у повному обсязі, однак не містить доводів незаконності рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог та вимог про відшкодування судових витрат, тому відповідно до положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України в цій частині апеляційним судом рішення суду не переглядається.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ФОП ОСОБА_1 не виконала взятих на себе зобов'язань за договором, укладеним зі ОСОБА_2 , а відтак повинна повернути йому отримані грошові кошти.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про наступне.
У статті 5 Закону України «Про туризм» визначено, туристичні агенти (далі - турагенти) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб'єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг.
Згідно частин 1 та 2 статті 20 Закону України «Про туризм» за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов'язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов'язується оплатити його. До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом.
Частиною 9 статті 20 Закону України «Про туризм» передбачено, що туроператор або турагент вправі відмовитися від виконання договору лише за умови повного відшкодування замовникові збитків, підтверджених у встановленому порядку та заподіяних внаслідок розірвання договору, крім випадку, якщо це відбулося з вини туриста.
Положеннями статті 25 Закону «Про туризм» визначено, що туристи мають право на відшкодування матеріальних та моральних збитків у разі невиконання або неналежного виконання умов договору на туристичне обслуговування.
За неналежне виконання своїх зобов'язань туроператор, турагент, інші суб'єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену у договорі відповідно до чинного законодавства (стаття 32 Закону «Про туризм»).
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно частини 1 статті 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо
інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (стаття 611 ЦК України).
Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не виконала своїх зобов'язань за договором на туристичне обслуговування, який уклала зі ОСОБА_2 , замовлені послуги не надала, до ТОВ «Корал Тревел» за наданням туристичних послуг для ОСОБА_2 не зверталася, отримані від позивача грошові кошти туроператору не перерахувала, на вимогу позивача сплачені ним грошові кошти не повернула, а відтак суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що отримані від ОСОБА_2 грошові кошти підлягають стягненню з ФОП ОСОБА_1 у примусовому порядку, а також підлягає відшкодуванню позивачу завдана йому у зв'язку із невиконанням умов договору моральна шкода.
Доводи апеляційної скарги, що позивач відмовився від заброньованого туру, подавши відповідну заяву 19 жовтня 2018 року за один день до початку туру, тому неустойка за анулювання туру складає 100% вартості туру, колегія суддів вважає безпідставними.
З наявних матеріалів справи вбачається, що агентський договір № 1773/2018, який був укладений 19 березня 2018 року між ТОВ «Корал Тревел» та ФОП ОСОБА_5 , був розірваний ТОВ «Корал Тревел» з 27 вересня 2018 року, а відтак ФОП ОСОБА_5 не могла надати позивачу туристичні послуги на підставі договору від 29 вересня 2018 року.
Крім того, до апеляційної скарги не було надано доказів на підтвердження виконання ФОП ОСОБА_1 своїх зобов'язань за договором, укладеним з позивачем, зокрема, про бронювання відповідачкою туру у ТОВ «Корал Тревел» для позивача, замовлення квитків та інших послуг, які були визначені сторонами у договорі. Також відповідачка не надала доказів перерахування ТОВ «Корал Тревел» грошових коштів, отриманих від позивача.
Зі змісту заяви ОСОБА_2 від 19 жовтня 2018 року вбачається, що підставою для анулювання заброньованого туру стало саме відмова відповідачки від виконання взятих на себе зобов'язань. При цьому, у листі-повідомленні від 19 жовтня 2018 року відповідачка підтвердила своє зобов'язання по поверненню ОСОБА_2 сплачених ним грошових коштів.
Апеляційна скарга не містить доводів незаконності рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди, тому відповідно до положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України колегія суддів рішення суду в цій частині не переглядає.
Посилання в апеляційній скарзі на порушення судом норм процесуального права, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Згідно статті 128 ЦПК України, у редакції на час ухвалення судом рішення, суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із
розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається:1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_1 на час розгляду справи судом господарську діяльність не здійснювала, за адресою АДРЕСА_1 не зареєстрована, інформації про нове місце її реєстрації матеріали справи не містять, тому про судове засідання, призначене на 17 серпня 2021 року, відповідачка була повідомлена шляхом розміщення 2 серпня 2021 року оголошення на веб-сайті судової влади України (с.с.246 т.1), що відповідає положенням ст. 128 ЦПК України.
Отже, доводи апеляційної скарги, що суд розглянув справу у відсутність відповідачки ФОП ОСОБА_1 , яка не була повідомлена про день, час та місце судового засідання, є безпідставними.
Щодо доводів апеляційної скарги про недотримання судом положень п. 3 ч. 1 ст. 186 та п. 6 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
До апеляційної скарги представник відповідачки додав документи, з яких вбачається, що впровадженні Дарницького районного суду міста Києва перебуває кримінальна справа № 753/10601/19 по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч. 2, 4 ст. 190 КК України. 19 червня 2019 року ОСОБА_2 у порядку ст. 128 КПК України подав до Дарницького районного суду міста Києва цивільний позов про стягнення з ОСОБА_1 спричиненої злочинними діями матеріальної шкоди на загальну суму 52 000грн.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач підтвердив, що ним не подано іншого позову до ФОП ОСОБА_1 та до ТОВ «Корал Тревел» з тим самим предметом та з тих самих підстав.
За таких обставин, суд першої інстанції не мав правових підстав для відмови у відкритті провадження у даній справі.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 186 цього Кодексу.
Згідно з п. п. 4, 5 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: 4) є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або скасував рішення третейського суду і розгляд справи в тому самому третейському суді виявився неможливим; 5) є рішення суду іноземної держави, визнане в Україні в установленому законом порядку, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Правові підстави для застосування положень п. 6 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у даній справі відсутні, так як представником відповідачки не надано доказів про наявність рішення третейського суду або рішення суду іноземної держави, визнане в Україні, з
приводу правовідношення, яке виникло між сторонами.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Представником відповідачки до апеляційної скарги не додано судове рішення, прийняте за результатами розгляду цивільного позову ОСОБА_2 у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_1 .
Згідно пункту 4 частини 1 статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 вказано, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Надана представником відповідачки копія цивільного позову від 19 червня 2019 року не містить викладення обставин позовних вимог ОСОБА_2 , що позбавляє можливості зробити висновок, що даний позов є тотожним цивільному позову, заявленому у кримінальному провадженні, що вказані позови мають один предмет та підставу позову, при цьому, ціна позовів є різною.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції норми процесуального права при розгляді даної справи не порушені, а правові підстави для закриття провадження у даній справі або залишення позову без розгляду не встановлені.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, оцінені надані докази, правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушень норм процесуального права, тому відсутні підстави для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381- 383 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - адвоката Базика Олексія Павловича залишити без задоволення, рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 серпня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.І. Ящук