Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
з питань залишення позовної заяви без руху
26 серпня 2024 року Справа № 420/15546/24
Харківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження питання про залишення позовної заяви без руху у справі за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про визнання дії протиправними щодо завдання збитків державі, в особі військової частини НОМЕР_1 під час проходження військової служби в частині нанесення шкоди по речовій службі та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 АДРЕСА_2 ), в якому просить суд:
- визнати дії ОСОБА_1 протиправними щодо завдання збитків державі, в особі військової частини НОМЕР_1 під час проходження військової служби в частині нанесення шкоди по речовій службі на загальну суму 11707 грн. 00 коп. (одинадцять тисяч сімсот сім гривень 00 копійок).
- стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 завдану шкоду по речовій службі в розмірі 11707 грн. 00 коп. (одинадцять тисяч сімсот сім гривень 00 копійок);
- стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 судовий збір в розмірі 2422 грн. 40 коп. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.).
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року позовну заяву передано на розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.
Ухвалою судді від 22 липня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі; справу вирішено розглядати у порядку спрощеного письмового провадження.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
31 жовтня 2019 року набув чинності Закон № 160-ІХ, який визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків.
Дія цього Закону поширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби, військовозобов'язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань, співробітників Служби судової охорони (далі - особи).
З комплексного аналізу норм Закону № 160-ІХ слідує висновок, що особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди (стаття 4).
У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб (частина друга статті 8). Поряд із цим, нормами Закону № 160-ІХ передбачено випадки, коли причини завдання шкоди, її розмір та винна особа можуть бути встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.
У таких випадках службове розслідування може не призначатися. У разі, якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню (частина сьома статті 8). Наказ командира (начальника) про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності може бути оскаржено старшому за службовим становищем командиру (начальнику) та/або до суду в порядку, передбаченому законодавством (частина перша статті 14).
Разом із тим, у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку (стаття 12).
Як вбачається з позовної заяви, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13.08.2018 № 168 капітан ОСОБА_1 , заступник командира 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону з озброєння військової частини НОМЕР_1 вважається таким, що справу та посаду здав, з 13.08.2018 виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення і направлений для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до абзацу 9 пункту 19 даного наказу командира військової частини НОМЕР_1 було зазначено про необхідність проведення відрахування вартості обмундирування в сумі 11707,00 грн., обчисленій пропорційно часу, що залишився до кінця строку носіння.
Проте, з даним позовом позивач звернувся до суду лише 21.05.2024р., що свідчить про пропуск як тримісячного, так і трирічного строку для звернення до суду суб'єкта владних повноважень.
Вказане узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 520/11225/23.
Разом з позовною заявою позивачем до суду надано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, згідно якого заявник просив вважати причину пропуску процесуального строку поважною та поновити пропущений строк.
В обґрунтування заяви посилався на початок збройної агресії російської федерації проти України 24 лютого 2022 року та уведення в Україні воєнного стану, а також неналежне виконання попередніми начальниками юридичної служби ВЧ НОМЕР_1 своїх функціональних обов'язків в частині організації та ведення претензійної і позовної роботи.
Дослідивши подану заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд вважає викладені в ній доводи такими, що не свідчать про наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду.
Суд зазначає, що при визначенні поважності причин пропуску строку звернення до суду слід виходити з правової позиції, висловленої, зокрема, Верховним Судом в постанові від 31.05.2023р. у справі № 160/9356/22, згідно якої поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання позовної заяви здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду із позовом.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин їх недотримання - вони повинні бути поважними, реальними або, непереборними і об'єктивно нездоланними на час перебігу строків звернення до суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:
1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;
2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;
3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;
4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Також Верховний Суд зазначив, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Суд звертає увагу, що обставина, на яку посилається позивач в обгрунтування поважності пропущення ним строку звернення до суду (уведення в Україні воєнного стану) виникла у лютому 2022 року, тобто вона не відповідає наведеному вище критерію, визначеному Верховним Судом, а саме: ця причина виникла протягом строку, який пропущено.
Крім того, що стосується питання поновлення строку звернення до суду у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні було предметом дослідження Верховним Судом, зокрема у постановах від 04.04.2023 у справі № 140/1487/22, від 23.01.2023 у справі № 496/4633/18, від 23.12.2022 у справі № 760/5369/19, від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22, від 02.06.2022 у справі у №757/30991/18-а.
Так, у вищевказаних постановах Верховний Суд зазначив, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Суд зазначає, що позивачем не надано жодного доказу на обґрунтування доводів поданої заяви, зокрема, про те, яким чином введення на території України воєнного стану вплинуло на неможливість своєчасного звернення до суду з даним позовом. Позивач не конкретизував межі впливу запровадження воєнного стану на роботу Військової частини НОМЕР_1 та не надав належних і допустимих доказів на підтвердження таких обставин.
Доводи позивача про неналежне виконання посадовими особами ВЧ НОМЕР_1 своїх обов'язків стосовно вчасного звернення до суду очевидно не є поважними причинами, за яких було пропущено строк звернення до суду.
Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку, що наведені представником позивача обставини, якими обґрунтовано поважність причин пропуску звернення до суду не пов'язані з об'єктивними перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду, а тому є неповажними.
Відповідно до статті 171 частини 13 КАС України, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
За таких обставин, згідно з вимогами ст. 169 КАС України позовну заяву слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення вказаних недоліків. Враховуючи викладене, заява відповідача про залишення позову без розгляду підлягає частковому задоволенню.
На підставі наведеного та керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 248 КАС України, суд,-
Визнати підстави, викладені представником позивача щодо поновлення пропущеного строку звернення до суду неповажними.
Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про визнання дії протиправними щодо завдання збитків державі, в особі військової частини НОМЕР_1 під час проходження військової служби в частині нанесення шкоди по речовій службі та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність надати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду в якій вказати інші підстави, ніж були зазначені заявником та докази на підтвердження поважності причин пропуску такого строку.
Запропонувати позивачу усунути недоліки позовної заяви у 5-денний строк з дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити позивачеві, що у разі не усунення у визначений судом термін недоліків, позов буде залишено без розгляду відповідно до приписів ч.15 ст.171 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Повна ухвала складена 26.08.2024 року.
Суддя Бадюков Ю.В.