Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
26 серпня 2024 року № 520/13483/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління служби безпеки України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 кизи) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (далі по тексту -відповідач, ГУ ДМС в Харківській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління служби безпеки України в Харківській області (далі по тексту - третя особа, УСБУ в Харківській області), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 29.04.2024 № 63014300022105 щодо відмови у наданні дозволу на імміграцію в Україну.
- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на імміграцію Україну.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона є звернулася до відповідача з заявою про надання дозволу на імміграцію у зв'язку з тим, що 02.07.2009 року зареєструвала шлюб з громадянином України ОСОБА_2 та весь час проживала на території України з родиною. В шлюбі народилося двоє дітей. 29.04.2024 року відповідач прийняв Рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну, на підставі пункту 4, 6 частини 1 статті 10 Закону України «Про імміграцію», не пояснюючи у самому рішення ніяких обґрунтувань щодо відмови, що змусило позивача звернутися до суду за захистом своїх прав. Відсутні будь яких відомостей що позивачем скоєні будь які правопорушення на території України та вона є особою причетною до діяльності іноземних спеціальних служб та радикально налаштованих екстремістських організацій.
Зазначає, що перебуває в Україні на законних підставах, родинні стосунки з чоловіком та дітьми підтверджено, що позивач проживає з ними та має намір зареєструватися за однією адресою.
Позивач вважає вказане рішення протиправним та необґрунтованим, оскільки нею були надані всі документи для отримання дозволу на імміграцію.
Ухвалою суду від 28.05.2024 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що 26.10.2023 позивачка, перебуваючи в Україні на законних підставах, звернулась до Основ'янського відділу ГУДМС у Харківській області з клопотанням про надання їй дозволу на імміграцію в Україну відповідно до пункту 1 частини третьої статті 4 Закону України "Про імміграцію", оскільки є матір'ю громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 08.08.2014, та довідкою про реєстрацію особи громадянином України №6131-КВ-107, виданою 23.12.2022 Посольством України в Азербайджані.
За результатами перевірки, здійсненої ХРУП №1 ГУ НП в Харківській області, відповідачу надано відповідь від 01.12.2023 №16375/119-36/03/11-2023 з інформацією про те, що під час перевірки було встановлено, що громадянка ОСОБА_3 за вказаною адресою не проживає.
За результатами перевірки здійсненої ГВКР УСБ України в Харківській області надано відповідь від 22.12.2023 №31339/1/6301-23 із запереченнями в наданні дозволу на імміграцію позивачки, на підставі пункту 4 частини першої статті 10 ЗУ «Про імміграцію», оскільки остання не користується номером мобільного телефону, зазначеним у заяві-анкеті, та за вказаною адресою не проживає.
Додатково, 03.04.2024 року за № 6301.5.1-5790/63.2-24 було направлено повторний запит до Управління СБУ в Харківській області щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію громадянці ОСОБА_1 . 29.04.2024 надійшла відповідь Управління СБУ в Харківській області від 26.04.2024 № 70/2-3230 про те, що в ході перевірки, яка була проведена Управлінням СБУ в Харківській області, отримано дані про схвалення ОСОБА_1 збройної агресії російської федерації у відношенні України.
Крім того, Управлінням СБУ в Харківській області встановлено, що відповідно листа Головного Управління Національної поліції в Харківській області № 3841/119/04/20-2023 від 04.12.2023 та безпосереднім виїздом 25.04.2024 співробітників Управління за адресою АДРЕСА_1 , зазначена особа не мешкає за місцем проживання, вказаним у заяві.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року залучено Управління служби безпеки України в Харківській області (61002, м. Харків, вул. Мироносицька, 2, код ЄДРПОУ 20001711) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору до участі у справі.
Представник третьої особи надав пояснення по справі та зазначив, що ОСОБА_1 , громадянка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернулася 26.10.2023 з заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну.
Відповідно до заяви в пункті «місце проживання в Україні» ОСОБА_1 вказано адресу: АДРЕСА_1 .
З метою перевірки достовірності зазначеної інформації, оперуповноваженим 1 відділу ГВ КР УСБУ в Харківській області старшим лейтенантом ОСОБА_5 здійснено виїзд за вищевказаною адресою, де виявлено громадянина України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
ОСОБА_6 пояснив, що за адресою: АДРЕСА_1 , проживає сам, близько 10 років, громадянки Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 не знає.
Співробітником Управління продемонстровано ОСОБА_6 фото ОСОБА_1 (взято з заяви), на що він заявив, що такої жінки ніколи не бачив. Разом з тим, ОСОБА_6 повідомив, що систематично приходять співробітники правоохоронних органів та шукають іноземців, які ніби-то проживають за адресою його мешкання.
26.04.2024 ОСОБА_1 викликано до Управління для опитування. У ході опитування ОСОБА_1 пояснила, що фактично проживає у своєї подруги ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 . В свою чергу, ОСОБА_1 сказала, що за адресою: АДРЕСА_1 , не проживає та ніколи не проживала.
Разом з тим ОСОБА_1 повідомила, що в майбутньому особа на ім'я « ОСОБА_8 » (м.т. НОМЕР_2 ) планує зареєструвати її за адресою: АДРЕСА_1 . Хто такий « ОСОБА_8 » ОСОБА_1 пояснити не змогла.
Щодо близьких родичів, які проживають за кордоном ОСОБА_1 повідомила, що на території Азербайджану проживають її батьки та брат: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Причини не зазначення близьких родичів, що проживають в Азербайджані, в графі заяви «відомості про близьких родичів, що живуть в Україні та за кордоном» опитувана пояснити не змогла.
У подальшому в ході опитування, ОСОБА_1 зазначила, що зв'язків на території російської федерації не має.
При цьому, під час огляду мобільного телефону опитуваної виявлено номер НОМЕР_3 з яким вона зв'язується, на що ОСОБА_1 повідомила, що він належить доньці її дядька - ОСОБА_12 , яка проживає на території рф.
Причин не повідомлення зазначених контактів відразу опитувана пояснити не змогла. Характер та періодичність спілкування ОСОБА_1 з особою, яка користується російським номером не встановлено.
Приховування російських контактів, може свідчити про схвалення ОСОБА_1 російської агресії проти України.
Беручи до уваги факти свідомого внесення до заяви неправдивих відомостей та контактів іноземки з особою, яка використовує російський номер, характер яких не встановлений, за результатами перевірки надано відповідь про наявність підстав для відмови в наданні дозволу на імміграцію.
Вказує, що зазначення позивачем завідомо неправдивої інформації про місце проживання в Україні є самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на імміграцію відповідно до приписів частини 4 статті 10 ЗУ «Про імміграцію».
Крім того, позивачем надавалися взаємовиключні пояснення, а також наявні ознаки приховування від органів безпеки та митних органів інформації, яка має значення для вирішення питання про надання дозволу на імміграцію.
Завідоме введення в оману співробітників СБ України щодо відсутності зв'язків з особами, які перебувають на території рф може свідчити про несення позивачем загрози національній безпеці в умовах збройної агресії відносно України з боку рф.
Отже, відповідно до ч. 6 ст. 10 ЗУ «Про імміграцію», ЗУ «Про Службу безпеки України», ЗУ «Про національну безпеку України» та інших нормативних актів, що регулюють діяльність органів безпеки в Україні наявні підстави для відмови у наданні позивачу дозволу на імміграцію в Україну.
Таким чином, відмовляючи у наданні дозволу на імміграцію в Україну, органи державної влади діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Представником позивача надано відповідь на відзив, я якій представником повністю підтримано правову позицію, викладену у позові, та просила задовольнити позовні вимоги.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.
Згідно положень ст. ст. 12, 257 КАС України даний спір віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАСУ суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 є громадянкою Республіки Азербайджан, що підтверджується копією паспорту № НОМЕР_4 , виданого 19.04.2022.
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 , позивачка з 02.07.2009 одружена з ОСОБА_2 який є громадянином України.
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 у позивачки та ОСОБА_2 народився син - ОСОБА_13 , який є громадянином України.
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 у позивачки та ОСОБА_2 народилася донька - ОСОБА_14 , яка є громадянкою України.
26.10.2023 позивачка звернулась до відповідача із заявою про надання дозволу на імміграцію до України згідно пункту 1 частини третьої статті 4 Закону України "Про імміграцію" як особа, яка являється матір'ю громадянина України.
У зазначеній заяві позивачка, зокрема, зазначила у графі «місце проживання в Україні» - АДРЕСА_1 . тел. НОМЕР_8 .
Як убачається з матеріалів справи, означена квартира належить на праві власності ОСОБА_15 на підстав договору купівлі-продажу квартири від 11.12.2009 р., посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Гавриловою С. А. та зареєстрованим в реєстрі за № 5155. Згода ОСОБА_15 на реєстрацію та проживання громадянки Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 у належній йому квартирі підтверджується копією заяви останнього, посвідченої приватним нотаріусом ХМНО Мангушевою О.С. 13.10.2023, зареєстрованої у реєстрі за № 667.
Відповідач надіслав листа №6324-646/6324-23 від 27.10.2023 начальнику відділу поліції № 1 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області полковнику поліції ОСОБА_16 , яким просив надати всю наявну інформацію, відповідно до якої може бути прийнято рішення про відмову у наданні громадянці Азербайджанської Республіки Алізаде ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 дозволу на імміграцію в Україну.
Відповідач, листом №6324-103/6324-24 від 16.01.2024 повторно надіслав листа начальнику відділу поліції № 1 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області полковнику поліції ОСОБА_16 , яким просив надати всю наявну інформацію, відповідно до якої може бути прийнято рішення про відмову у наданні громадянці Азербайджанської Республіки Алізаде ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 дозволу на імміграцію в Україну.
Відповідач надіслав листа №630181-19927.63.1-23 від 07.11.2023 начальнику відділу міжнародного поліцейського співробітництва Головного управління Національної поліції в Харківській області Василю ГАЙЧУКУ, яким просив провести перевірку громадянки Азербайджанської Республіки Алізаде ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка звернулася до ГУ ДМС у Харківській області із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну та оформлення посвідки на постійне проживання за кримінальними обліками Генерального секретаріату Інтерполу та Європолу.
Відповідач надіслав листа №6301.8.1-19873.63.1-23 від 06.11.2023 начальнику Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, яким просив повідомити про наявність чи відсутність підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянки Азербайджанської Республіки Алізаде ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Листом №91-7268/19/23 -вих від 07.11.2023 Адміністрація Державної прикордонної служби України проінформувала, що відповідно до пункту 14 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 № 1983, Головним центром проведено відповідну перевірку зазначеного у запиті іноземця. Перевіркою встановлено, що станом на 08:30 07 листопада 2023 року інформація про цього іноземця у базі даних осіб, яким на підставі закону органами охорони державного кордону заборонено в'їзд в Україну, відсутня.
Листом №16375/119-63/03/11-2023 від 01.12.2023 ГУ Національної поліції в Харківській області повідомлено, що з метою перевірки громадянки Азербайджанської Республіки Алізадс ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка звернулась з клопотанням про надання дозволу на імміграцію, було встановлено, що громадянка Азербайджанської Республіки Алізаде ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не мешкає та на внутрішніх обліках Національної поліції не перебуває. Компрометуючих матеріалів відносно ОСОБА_1 , в відділу поліції № 1 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області не має.
Відповідач надіслав запит №6301.8.1-19925/63.1-23 від 07.11.2023 щодо наявності або відсутності підстав для надання дозволу на імміграцію в Україну Начальнику ГВ КР УСБУ в Харківській області полковнику Сергію СОХАНЮ, яким просив здійснити перевірку, ознайомитися з матеріалами справи та повідомити щодо наявності або відсутності в СБ України інформації про те, що дії громадянки Азербайджанської Республіки Алізаде ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 можуть загрожувати національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, що відповідно до статті 10 Закону України "Про імміграцію" від 07.06.2001, є підставою для відмови в наданні дозволу на імміграцію.
Листом від 22.12.2023 №70/2-13062 УСБУ в Харківській області повідомило відповідача, що в результаті проведеної перевірки встановлено, що ОСОБА_1 к. номером мобільного телефону, зазначеним в анкеті, не користується. За вказаною адресою не проживає (відповідь Головного Управління Національної поліції в Харківській області №3841/119/04/20-2023 від 04.12.2023). Таким чином, ОСОБА_1 надала недостовірні відомості щодо себе. З огляду на викладене, Управлінням прийнято рішення щодо висловлення заперечення в отриманні дозволу на імміграцію в Україну, на підставі п. 4 ст. 10 Закону України «Про імміграцію».
Відповідач надіслав запит №6301.5.1-5790/63.2-24 від 03.04.2024 щодо наявності або відсутності підстав для надання дозволу на імміграцію в Україну Начальнику ГВ КР УСБУ в Харківській області полковнику Сергію СОХАНЮ, яким просив здійснити перевірку, знайомитися з матеріалами справи та повідомити щодо наявності або відсутності в СБ України інформації про те, що дії громадянки Азербайджанської Республіки Алізаде ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 можуть загрожувати національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, що відповідно до статті 10 Закону України "Про імміграцію" від 07.06.2001, є підставою для відмови в наданні дозволу на імміграцію.
Листом від 26.04.2024 №70/2-3230 УСБУ в Харківській області повідомило відповідача, що в ході перевірки, яка була проведена Управлінням Служби безпеки України в Харківській області, отримано дані про схвалення ОСОБА_1 к. збройної агресії російської федерації у відношенні України. Крім того, встановлено, що зазначена особа не мешкає за адресою, вказаною в заяві, що підтверджується відповіддю Головного Управління Національної поліції в Харківській області №3841/119/04/20-2023 від 04.12.2023 та безпосереднім виїздом 25.04.2024 співробітників Управління за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, ОСОБА_1 к. свідомо надала недостовірні відомості щодо проживання на території України та близьких родичів, що проживають за кордоном.
З огляду на викладене, Управлінням прийнято рішення щодо висловлення заперечення в отриманні дозволу на імміграцію в Україну, на підставі п. 4 ст. 10 Закону України «Про імміграцію».
Висновком, затвердженим Т.в.о. першого заступника начальника ГУ ДМС у Харківській області, про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянці Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 головний спеціаліст відділу з питань постійного проживання іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС у Харківській області ОСОБА_18 вважав би відмовити в наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянці Азербайджанської Республіки Алізаде ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
29.04.2024 року відповідач прийняв Рішення №63014300022105 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну, на підставі пункту 4, 6 частини 1 статті 10 Закону України «Про імміграцію».
Не погодившись із вказаним рішенням відповідача, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, які знаходяться в Україні на законних підставах користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж самі обов'язки, що і громадяни України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 № 3773-VI (далі Закон № 3773-VI) іноземець - це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
Іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до частини першої статті 4 Закону № 3773-VI іммігрувати в Україну на постійне проживання.
Умови та порядок імміграції в України іноземців та осіб без громадянства, регулюється Законом України "Про імміграцію" від 07.06.2001 № 2491-III (далі - Закон № 2491-ІІІ).
У розумінні положень статті 1 Закону № 2491-ІІІ, імміграцією є прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрантом - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; квота імміграції - це гранична кількість іноземців та осіб без громадянства, яким передбачено надати дозвіл на імміграцію протягом календарного року; дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.
Відповідно до статті 4 Закону № 2491-ІІІ дозвіл на імміграцію надається іммігрантам, категорії яких визначені в частинах другій і третій цієї статті. У разі масового прибуття іммігрантів в Україну для державного регулювання процесу імміграції за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, Кабінетом Міністрів України встановлюється квота імміграції у визначеному ним порядку.
Дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України;
Згідно зі статтею 6 Закону № 2491-ІІІ Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів:
1) організовує роботу з прийняття заяв разом із визначеними цим Законом документами щодо надання дозволу на імміграцію від осіб, які перебувають в Україні на законних підставах;
2) організовує роботу з перевірки правильності оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, у тому числі перевірку обставин, визначених статтею 4-1 цього Закону, відсутності підстав для відмови у його наданні, надсилає запити до заінтересованих органів державної влади з метою отримання інформації про наявність/відсутність підстави для відмови у наданні дозволу на імміграцію;
3) організовує роботу з прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видачі копій цих рішень особам, яких вони стосуються;
4) організовує роботу з видачі та вилучення у випадках, передбачених цим Законом, посвідок на постійне проживання;
5) забезпечує ведення обліку осіб, які подали заяву про надання дозволу на імміграцію, та осіб, яким надано такий дозвіл на імміграцію, відмовлено у його наданні або прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію;
6) організовує роботу щодо перевірки законності надання дозволу на імміграцію та видачі посвідки на постійне проживання особам, які звернулися із заявою про обмін посвідки на постійне проживання або набуття громадянства України, а також у разі встановлення обставин, за яких дозвіл на імміграцію підлягає скасуванню відповідно до статті 12 цього Закону, забезпечує ведення провадження щодо прийняття такого рішення.
Порядок та перелік документів, необхідних для вирішення питання про надання дозволу на імміграцію, визначені статтею 9 Закону № 2491-ІІІ.
Так, згідно зі статтею 9 Закону № 2491-ІІІ заяви про надання дозволу на імміграцію подаються: 1) особами, які постійно проживають за межами України, - до дипломатичних представництв та консульських установ України за кордоном за місцем їх постійного проживання; 2) особами, які перебувають в Україні на законних підставах, - до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
Відповідно до частин другої та п'ятої статті 9 Закону № 2491-ІІІ заяву про надання дозволу на імміграцію заявник подає особисто до відповідного органу державної влади. За наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо) заява може надсилатися поштою або за дорученням заявника, посвідченим нотаріально, подаватися іншою особою.
Для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи: 1) три фотокартки; 2) копія документа, що посвідчує особу; 3) документ про місце проживання особи; 4) відомості про склад сім'ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі); 5) документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Відповідно до пункту 6 частини сьомої статті 9 Закону № 2491-ІІІ крім зазначених документів подаються для осіб, зазначених у пункті 6 частини другої статті 4 цього Закону, - копії документів, що засвідчують їх родинні стосунки з іммігрантом, і документ про те, що іммігрант не заперечує проти їх імміграції та гарантує їм фінансове забезпечення на рівні не нижчому від прожиткового мінімуму, встановленого в Україні.
У разі неподання особою всіх визначених цим Законом документів заява про надання дозволу на імміграцію не приймається.
Строк розгляду заяви про надання дозволу на імміграцію не може перевищувати шість місяців з дня її подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, або один рік з дня її подання до дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордоном.
У свою чергу, суд звертає увагу, що підстави для відмови у наданні дозволу на імміграцію встановлені статтею 10 цього Закону.
Зокрема відповідно до пунктів 4 та 6 частини першої статті 10 Закону України "Про імміграцію" дозвіл на імміграцію не надається:
особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи або документи, що не підтверджують законність перебування на території України на день подання документів для отримання дозволу на імміграцію чи наявність підстав для отримання дозволу на імміграцію, передбачених статтею 4 цього Закону, або документи, що підтверджують підстави, які припинилися;
в інших випадках, передбачених законами України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 № 1983 затверджено Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (в редакції, станом на час розгляду заяви позивача) (далі - Порядок № 1983).
Пунктом 1 Порядку № 1983 передбачено, що квота імміграції формується за категоріями іммігрантів і за регіональним принципом (з урахуванням поточної демографічної ситуації) відповідно до пропозицій центральних та місцевих органів виконавчої влади.
Пропозиції стосовно формування квоти імміграції повинні ґрунтуватися на результатах аналізу імміграційного процесу у попередньому календарному році та враховувати необхідність максимального обмеження квоти імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства з країн походження значної кількості нелегальних мігрантів.
Разом з тим, Порядком № 1983 визначено процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 Порядку № 1983 рішення за заявами про надання дозволу на імміграцію залежно від категорії іммігрантів приймають територіальні підрозділи ДМС (надалі - територіальні підрозділи) - стосовно іммігрантів, які на законних підставах перебувають на території України і є іммігрантами позаквотової категорії (крім іммігрантів, стосовно яких рішення приймає ДМС), а саме батьків громадян України.
Згідно з підпунктом 3 пункту 2 Порядку № 1983 рішення за заявами про надання дозволу на імміграцію залежно від категорії іммігрантів приймають територіальні підрозділи Державної міграційної служби - стосовно іммігрантів, які на законних підставах перебувають на території України і є іммігрантами позаквотової категорії (крім тих, стосовно яких рішення приймає ДМС), а саме: батьків громадян України.
Пунктом 14 цього Порядку передбачено, що територіальні органи і підрозділи після отримання документів від зазначених у пунктах 12 і 13 Порядку № 1983 Територіальні органи і територіальні підрозділи після отримання документів від зазначених у пунктах 12 і 13 цього Порядку органів перевіряють у місячний термін правильність їх оформлення, з'ясовують у межах своєї компетенції питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, передбачених статтею 10 Закону України "Про імміграцію", надсилають відповідні запити до МВС, органів Національної поліції, регіональних органів СБУ та Держприкордонслужби.
МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ та Держприкордонслужба проводять відповідно до компетенції у місячний строк після надходження таких запитів перевірку з метою виявлення осіб, яким дозвіл на імміграцію не надається. Про результати перевірки інформується орган, який надіслав запит.
Пунктом 9 Порядку № 1983 передбачено, що МВС, органи Національної поліції, СБУ та її регіональні органи, Держприкордонслужба відповідно до компетенції вживають у місячний строк за зверненням ДМС, її територіальних органів та територіальних підрозділів заходів:
до виявлення серед осіб, які подали заяву про надання дозволу на імміграцію, таких, яким дозвіл на імміграцію не може бути наданий відповідно до статті 10 Закону України "Про імміграцію";
до встановлення відомостей, що можуть бути підставою для скасування дозволу на імміграцію згідно із статтею 12 Закону України "Про імміграцію".
Із аналізу наведених норм права вбачається, що прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції відповідних державних органів, які на підставі заяви іммігранта, аналізу отриманої інформації, матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу. Встановлення органом державної міграційної служби однієї з обставин, передбачених статтею 10 Закону України "Про імміграцію" є підставою для не надання дозволу на імміграцію.
Таким чином, приписами Закону України "Про імміграцію" та Порядку № 1983 регламентований перелік документів та порядок їх розгляду. У той же час, оскільки відповідні територіальні органи і підрозділи, які забезпечують провадження у справах з питань імміграції, можуть затребувати інші документи, що уточнюють наявність підстав для надання дозволу на імміграцію, з огляду на що, перелік документів не є вичерпним та може бути розширений на розсуд відповідного суб'єкта владних повноважень.
Також суд зауважує, що виходячи з аналізу наведених норм чинного законодавства можна дійти висновку, що прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції відповідних державних органів, які на підставі заяви іммігранта, аналізу отриманої інформації, матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу. Встановлення органом державної міграційної служби однієї з обставин, передбачених статтею 10 Закону України "Про імміграцію" є підставою для не надання дозволу на імміграцію.
Як встановлено судом, відмова у наданні дозволу на імміграцію позивачу обумовлена зазначенням свідомо неправдивих відомостей щодо адреси місця реєстрації та проживання позивача (пункти 4 частини першої статті 10 Закону України "Про імміграцію").
Оцінюючи доводи сторін і надані ними докази щодо наявності чи відсутності підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 10 Закону України "Про імміграцію", для відмови позивачу у наданні дозволу на імміграцію, суд зазначає таке.
Суд встановив, що рішенням від 29.04.2024 №63014300022105 "Про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну" було відмовлено позивачу у наданні дозволу на імміграцію в Україну.
У свою чергу, з аналізу матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення стала інформація, що позивачка не мешкає за місцем проживання, вказаним у заяві, що підтверджується копією рапорту Ст. ДОП відділу поліції №1 Харківського РУКП №1 ГУ НП в Харківській області капітана поліції Онацького О. (а.с. 69), рапорту заступника начальника 1 відділу ГВ КР УСБУ в Харківській області підполковника Стояна Д. від 26.04.2024 р. (а.с. 110-111).
Як було зазначено вище, у разі виявлення факту, що особа, яка подавала заяву про надання дозволу на імміграцію, зазначила свідомо неправдиві відомості чи подала підроблені документи, то у контролюючого органу наявні підстави для відмови у наданні дозволу на імміграцію.
Відтак станом на момент прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію особам або відмови у наданні такого дозволу ДМС аналізує отриману від уповноважених, відповідно до Порядку № 1893, органів інформацію та на підставі матеріалів справи приймає рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем було дотримано вказаного порядку та прийнято оскаржуване рішення з урахуванням всіх обставин, що мають значення для його прийняття.
Суд звертає увагу, що статтею 10 Закону України "Про імміграцію" встановлений вичерпний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на імміграцію в Україну, зі змісту якого вбачається, що підставами для відмови в наданні дозволу на імміграцію можуть бути лише доведені та обґрунтуванні докази.
Отже, беручи до уваги викладене вище у сукупності, за наведених обставин суд приходить до висновку, що оскільки на час проведення перевірки уповноваженими органами було встановлено обставини щодо не проживання позивача за вказаною нею адресою проживання, відповідач обґрунтовано та правомірно прийняв рішення про відмову позивачу у наданні дозволу на імміграцію в Україну.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління служби безпеки України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 26 серпня 2024 року.
Суддя Бадюков Ю.В.