Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
26 серпня 2024 року № 520/10326/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д. розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Андрія Саєнка, буд. 10,м. Фастів,Фастівський р-н, Київська обл.,08500, код ЄДРПОУ22933548) , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, 3 під.2 пов.,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61022, код ЄДРПОУ14099344) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, після уточнення позовних вимог, просить суд :
-визнати протиправним та скасувати Рішення про відмову у призначенні пенсії № 203040017988 від 23 січня 2024 року Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області ОСОБА_1 ;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Київській області врахувати у страховий стаж ОСОБА_1 періоди роботи за даними трудової книжки НОМЕР_2 з 14.05.1992 року по 29.11.1996 рік та призначити пенсію з дати звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України - з 17.01.2024 року.
-стягнути з Головного управління Пенсійного Фонду України в Київській області судові витрати.
Ухвалою суду від 23.04.2024 року відкрито спрощене провадження у справі.
Суддя Кухар М.Д. з 19.06.2024 по 21.06.2024 та з 04.07.2024 по 05.07.2024 перебувала у відрядженні, з 08.07.2024 по 09.08.2024 перебувала у щорічній відпустці.
Дослідивши надані матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), 22 жовтня 2023 року виповнилося 60 років, у січні 2023 року з заявою про призначення пенсії за віком звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України.
У відповідь на звернення, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області направило Рішення про відмову у призначенні пенсії № 203040017988, яке було прийняте 23 січня 2024 року начальником відділу призначення пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області.
Згідно Рішення № 203040017988 від 23 січня 2024 року про відмову у призначенні пенсії:
-дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України - 17 січня 2024 року.
-пенсійний вік, визначений ст. 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 60 років.
-вік заявника - 60 років.
-необхідний страховий стаж, визначений ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 30 років.
-страховий стаж особи становить 27 років 7 місяців 16 днів.
-за результатами розгляду документів, доданих до заяви до стажу не зараховано періоди роботи з 14.02.1992 року по 29.11.1996 рік, оскільки в записах трудової книжки дата зарахування (14.05.1992) не відповідає даті наказу на зарахування (14.05.1993);
Для зарахування періоду з 14.05.1992 року по 29.11.1996 рік запропоновано надати уточнюючу довідку про період роботи видану підприємством , на якому працював заявник, на підставі первинних документів за час виконання роботи та перейменування підприємства.
-е працює.
-право на отримання пенсійної виплати з 23.10.2026 року.
Позивач незгоден з висновком, викладеними у Рішенні про відмову у призначенні пенсії № 203040017988 від 23 січня 2024 року, зроблені начальником відділу призначення пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області та вважає, що цей висновок не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку вищенаведеному, суд вказує наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІУ.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІУ право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягай встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання, чинності цим Законом. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Матеріалами справи підтверджено, що Позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішеннями від 20.10.2023 № 203040017988 та від 23.01.2024 № 203040017988 заявнику було відмовлено в призначенні пенсії відповідно до ст. 26 Закону України «Прозагальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог вказаного закону, за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» необхідний страховий стаж становить 30 років. Необхідний вік становить 60 років.
Вік заявника на час звернення складав 60 роки.
У разі відсутності страхового стажу, передбаченого частинами першою статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років мають особи, за наявності страхового стажу з 01 січня 2026 по 31 грудня 2026 від 23 до 33 років.
Згідно наданих матеріалів справи, страховий стаж ОСОБА_1 - 27 років 7 місяців 16 днів.
Суд вказує, що статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788- XII (далі - Закон № 1788-ХІІ) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 (далі по тексту - Інструкція № 58) усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У пункті 2.6 пункту 2 Інструкції № 58 зазначено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
За результати розгляду документів, доданих до заяви до загального страхового стажу не зараховано періоди роботи з 14.05.1992 по 29.11.1996, оскільки в записах трудової книжки дата зарахування - 14.05.1992 не відповідає даті наказу на зарахування - 12.05.1993, що підтверджено копією наданої трудової книжки позтвача.
Для зарахування періоду з 14.05.1992 по 29.11.1996 запропоновано надати уточнюючу довідку про період роботи, видану підприємством, на якому працював заявник, на підставі первинних документів за час виконання роботи та перейменування організації.
Таким чином, проаналізувавши наведене, суд приходить до висновку про правомірність винесеного Рішення, так як право на призначення пенсії позивача відсутнє у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Таким чином, проаналізувавши наведене, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення позову відсутні.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Андрія Саєнка, 10,м. Фастів,Фастівський р-н, Київська обл.,08500, код ЄДРПОУ22933548) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Кухар М.Д.