Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
26 серпня 2024 року № 520/5167/24
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Держпром, під.3, пов.2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 25.01.2024 року № 203950009784 про відмову у призначенні ОСОБА_1 , пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 , період періоди роботи з 10.06.1997 року по 20.12.2004 року та з 20.12.2004 року по 20.08.2012 року у Пасажирському вагонному депо на станції Харків-Сортувальний Південної залізниці;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 , пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі пункту 2 частини 2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з 23.10.2023 року;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду у Харківській області, на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 2 422,4 грн. та витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 12000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на безпідставність відмови відповідача у призначенні пенсії на пільгових умовах за списком №2 з огляду на наявність у нього відповідного стажу роботи, що дає право на державну пенсію на пільгових умовах у відповідності до списку №2.
Відповідач надав відзив на позов, в якому заперечував проти позовних вимог. Зазначив, що діяв згідно діючого законодавства.
Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.
17.01.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до територіального управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
З 01.04.2021р. органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсій бек-офісами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер. Можливість застосування екстериторіального призначення та перерахунку пенсій передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 р. №25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 за № 339/35961. За правилами екстериторіальності Головного управління Пенсійного фонду України Пенсійного фонду України в Харківській області визначене для її розгляду.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області винесено рішення від 25.01.2024 № 203950009784 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Підставою для відмови є відсутність необхідного пільгового стажу передбаченого п.п. 2 п.2 ст. 114 Закрну України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 обов'язково необхідно наявність трьох складових, а саме: досягнення віку 55 років, страхового стажу 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах (п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058).
Вік позивача на час звернення ( з необхідних 55 років) становить : 55 років 02 місяці 26 днів. Страховий стаж заявника (з необхідних 30 років) становить - : 35 років 22 дні. Пільговий стаж (з необхідних 12 років 6 місяців) становить 0 років 0 місяців 0 днів. За результатом розгляду документів, доданих до заяви, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 30.07.1987 до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 07.04.1990 по 27.12.1990, оскільки відсутня інформація про встановлений мінімум трудової участі у господарстві та фактично відпрацьовані вихододні. Не зарахований період роботи з 01.01.1992 по 21.07.1992. До пільгового стажу не зараховано періоди роботи відповідно пільгової довідки № 115 від 08.12.23, з 20.12.04 по 20.08.12, тому що відсутній підпис начальника відділу кадрів, посада електрозварювальник 5 разряду в період з 10.06.1997 по 20.02.2004 не передбачена р. ХХХІІІ постанови КМ України № 36 від 16.01.2003.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Вирішуючи справу по суті позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Гарантії громадянам України права на пенсії встановлено Законом України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 №1788-XII (далі по тексту - Закон №1788-XII).
Відповідно до ч.1 ст.114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту 2 частини 2 ст.114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до статті 48 Кодекс законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудова книжка ведеться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів, тобто перебувають у трудових відносинах. На позаштатних працівників трудова книжка ведеться за умови, якщо вони підлягають
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі Порядок №637) визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно п.20 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Отже, зміст наведених норм дає підстави стверджувати, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи.
Вказане узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 31 січня 2022 року у справі № 620/1178/19.
Відповідно до частини 3 статті 44 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Таким чином, у разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами, проте Відповідач таким правом не скористався.
Одночасно, суд зазначає, що згідно Штатного розпису виробничого підрозділу пасажирське вагонне депо Харків - Сортувальний філії "Пасажирська компанія" акціонерного товариства «Українська залізниця» від 30.06.2023 року у штаті працівників відсутня посада начальника відділу кадрів, натомість наявна посада Менеджер з персоналу (1477.1), підпис якого міститься у Довідці №115 від 08.12.2023 року.
Суд наголошує, що певні недоліки в оформленні довідок про підтвердження пільгового стажу не можуть бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу Позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки працівник не може відповідати за перелік наявних посад у штаті працівників. Відповідно підпис менеджера з персоналу замість начальника відділу кадрів (який за штатом підприємства відсутній) не може бути підставою для позбавлення Позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання про призначення пенсії. Натомість, зазначений факт не змінює характер виконуваної роботи та факту роботи Позивача на вказаних у Довідці посадах.
Також, Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2019 року у справі № 638/18467/15-а констатував, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
У Довідці №115 від 08.12.2023 року, відомості якої не враховані Відповідачем, зазначено наступне: ОСОБА_1 працював повний робочий день на (в) Пасажирському вагонному депо на станції Харків-Сортувальний Південної залізниці. - і за період з 10.06.1997 року (наказ № 166 від 09.06.1997р.), по 20.12.2004 року (наказ №360 від 20.12.2004 року) працював за професією, посадою електрогазозварник 5 розряду; - з 20.12.2004 року (наказ №360 від 20.12.2004 року) по 20.08.2012 року (наказ №184 від 20.08.2012р.) за професією, посадою електрогазозварник, зайнятий на різанні і ручному зварюванні на напівавтоматичних машинах, а також автоматичних машинах із застосуванням флюсів: що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки.
Ця професія передбачена Списком №2 розділ ХХХІІІ Загальні професії (у всіх галузях господарства), код професії 33.
Підстава: постанова Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №36. Всього за період з 10.06.1997 року по 20.08.2012 року стаж роботи складає 14 років 07 місяців 21 день (Підстава: лист Міністерства праці та соціальної політики України від 16.12.1999 року №01-3/25900-10-6 «Про порядок обчислення стажу роботи для призначення пільгової пенсії результатами атестації робочих місць». Працював повний робочий день. Простоїв з вини підприємства та з ініціативи працівника не було.
Підстава для видачі: книга наказів; особова картка працівника форма № П-2 особистий рахунок про виплату заробітної плати.
Вперше атестація робочих місць за умовами праці була проведена в 1999 році (наказ №143 від 20.12.1999 р.), згідно закріплення за робочими місцями (Наказ №525 від 29.12.2000 року), робоче місце №2, дільниці №25.
Друга атестація проведена в 2004 році (наказ №360 від 20.12.2004 р.), згідно закріплення за робочими місцями (Наказ 372 від 27.12.2004 року), робоче місце №4 дільниці №25. Третя атестація проведена в 2009 році (наказ №774 від 18.12.2009 р.), згідно закріплення за робочими місцями (Наказ 804 від 28.12.2009 року), робоче місце №6 дільниці №25. Умови праці і характер роботи за цей період не змінювались.
Втрати робочого часу (простої, відпустки без оплати) не було.
Також у довідці зазначена додаткова інформація, якою підтверджується факт реорганізації, зміна назви юридичної особи роботодавця та інші відомості, які не оспорюються Відповідачем.
Відповідні Накази, на які міститься посилання у довідці долучені до позовної заяви.
Відомості, які містяться у довідці, не врахованій Відповідачем, узгоджуються із записами у трудовій книжці Позивача.
Зокрема, у трудовій книжці, містяться наступні записи щодо спірного періоду: - запис №15 від 10.06.1997 року «Принят электрогазосварщиком 5 р.» (пр.166 от 9.6.97);
- запис №16 від 02.11.1998 року «Присвоєно 6 р. електрогазозварювальника» (Н. №464 від 20.11.1998 р.); - запис №17 від 20.12.2004 року « За результатами атестації робочих місць за умовами праці переведений електрогазозварювальником 6 р., зайнятим різанням та ручним зварюванням на напівавтоматичних машинах із застосуванням флюсів, які містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки, дільниці ремонту та виготовлення запасних частин і деталей пасажирських вагонів» (Н.№360 від 20.12.2004 р.); - запис №18 від 05.12.2005 року « Переведений електрогазозварювальником 5 р., зайнятим різанням та ручним зварюванням на напівавтоматичних машинах із застосуванням флюсів, які містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки, тієї ж дільниці у відповідності до виконуваної роботи» (Н.№309/ОС від 28.11.2005 року);
- запис №19 від 15.04.2011 року «Переведений електрогазозварювальником, зайнятим різанням та ручним зварюванням на напівавтоматичних машинах із застосуванням флюсів, які містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки 5 розряду в бригаду з виконанням електрогазозварювальних робіт дільниці ремонту та виготовлення запасних частин і деталей пасажирських вагонів 1 групи №25» (Н. №107/ОС від 15.04.2011); - запис №22 від 20.08.2012 року «Звільнений у зв'язку з переведенням в відокремлений підрозділ «вагонного вантажного депо Харків-Сортувальний» державного підприємства «Південна залізниця» за домовленістю між керівниками п.5 ст.36 КЗпП України» (Наказ №184/ОС від 20.08.2012 р.) Щодо атестації робочих місць У трудовій книжці Позивача відсутній запис про проведення атестації робочих місць в 1999 році (наказ №143 від 20.12.1999 р.).
Одночасно, із довідки №115 від 08.12.2023 року та копії наказу №143 від 20.12.1999 р., згідно закріплення за робочими місцями (Наказ №525 від 29.12.2000 року), робоче місце №2, дільниці №25, вбачається, що атестація була проведена.
Правові наслідки відсутності атестації робочих місць в контексті пенсійних прав громадян проаналізовані Великою Палатою Верховного Суду у справі №520/15025/16, за висновками якої, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18.11.2005 №383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 №1451/11731), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Згідно п.4.2. Порядку №383 Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.
Згідно п.4.4. Порядку №383 Якщо атестація була вперше проведена після 21.08.97, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.92, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Як зазначалося вище, у даному випадку, вперше атестація робочих місць за умовами праці проведена в 1999 році (наказ №143 від 20.12.1999 р.), згідно закріплення за робочими місцями (Наказ №525 від 29.12.2000 року), робоче місце №2, дільниці №25. У подальшому, атестації проведена через 5 років.
Таким чином, до пільгового стажу Позивача підлягають зарахуванню усі періоди, зазначені у Довідці №115 від 08.12.2023 року.
Щодо висновків відповідача про не передбачення посади електрогазосварювальник 5 розряду за період роботи з 10.06.1997 по 20.02.2004 розділом ХХХІІІ постанови КМ УКРАЇНИ № 36 від 16.01.2003, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18.11.2005 №383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 №1451/11731), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
У період з 10.06.1997 року по 20.08.2012 року були чинними списки, затверджені: - Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 р. N 162, згідно якої професія «електрогазозварники, зайняті на різанні і ручному зварюванні, на напівавтоматичних машинах, а також на автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки» передбачена Списком №2 розділ ХХХІІІ Загальні професії, код професії 23200000-19756. - Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №36, згідно якої професія «електрогазозварники, зайняті різанням та ручним зварюванням, на напівавтоматичних машинах, а також автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки» передбачена Списком №2 розділ ХХХІІІ Загальні професії (у всіх галузях господарства), код професії 33.
У зв'язку з зазначеним, Відповідач прийшов до необгрунтованих висновків про непередбачення посади електорогазозварювальник 5 розряду за період роботи з 10.06.1997 по 20.02.2004 розділом ХХХІІ постанови Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 та протиправно не зарахував до пільгового стажу Позивача 14 років 07 місяців 21 день на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а саме наступні періоди роботи у Пасажирському вагонному депо на станції Харків-Сортувальний Південної залізниці: - з 10.06.1997 року по 20.12.2004 року; - з 20.12.2004 року по 20.08.2012 року.
На підставі викладеного суд зазначає, що рішення відповідача про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах не відповідає вимогам щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх поданих документів, отже є необґрунтованим та протиправним, а тому підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача призначити позивачу, пенсію за віком на пільгових умовах, суд зазначає наступне.
Враховуючи, що відповідачем в даному випадку стаж позивача, який дає право на призначення пенсії не обраховувався, а суд не може перебирати на себе функцій суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта, суд вважає, за необхідне, на підставі ч. 2 ст. 9 КАС України для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, вийти за межі позовних вимог шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.01.2024р. та за результатами її розгляду зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 , період роботи з 10.06.1997 року по 20.12.2004 року та з 20.12.2004 року по 20.08.2012 року.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо відшкодування понесених позивачем витрат на правничу допомогу при розгляді даної справи у розмірі 12000 грн. суд зазначає наступне.
Частинами 1 та 2 статті 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Види адвокатської діяльності перелічені у статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 10 частини третьої статті 2 КАС України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв'язку із реалізацією права на судовий захист або у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Частиною 1 статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За змістом статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, в свою чергу, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі статтею 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
При цьому для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, провадження №12-171гс19).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Наведене дає підстави для висновку, що сторона, на користь якої ухвалено судове рішення, має право на відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, у разі, якщо доведено, що останні були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Судом встановлено, що 07.02.2024 року між Адвокатом Мироненко Світланою Миколаївною та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги. На підтвердження понесених витрат представником позивача надано додаток 1 до договору, акт виконання робіт, ордер про надання правничої (правової) допомоги, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Суд зазначає, що представником позивача не надано до суду доказів оплати за надані за цим договором послуги.
Отже, саме поведінка позивача, яка виразилася у ненаданні доказів понесення судових витрат на правничу допомогу, а так само у неповідомленні суду про їх надання після ухвалення судового рішення, дає підстави вважати про відсутність обґрунтованих підстав вважати, що такі понесені позивачем, та як наслідок необхідності їх відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Вищевказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 25 липня 2023 року у справі №340/4492/22.
Таким чином, вказане вище дає підстави для висновку, про відмову в задоволенні заяви позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничої допомоги.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст.4-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 236, 293, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Держпром, під.3, пов.2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 25.01.2024 року № 203950009784 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.01.2024р. та за результатами її розгляду зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 , період роботи з 10.06.1997 року по 20.12.2004 року та з 20.12.2004 року по 20.08.2012 року.
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Рубан В.В.