Справа № 500/3899/24
26 серпня 2024 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб'юка П.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №067007 від 04.06.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та ОСОБА_2 10.04.2024 укладено цивільно-правову угоду на перевезення товару. Цього ж дня ОСОБА_2 було зупинено працівником Державної служби України з безпеки на транспорті та за виявлені порушення ст.37 Закону України "Про автомобільний транспорт" складено акт перевірки, в якому ФОП ОСОБА_1 вказаний як перевізник.
Проте позивач вказує, що не здійснює діяльність з перевезення вантажів, а ОСОБА_2 не на час перевірки не був його найманим працівником. Лише з 17.04.2024 ОСОБА_2 оформлений водієм у ФОП ОСОБА_1 . Тому, позивач вважає, що він не є автомобільним перевізником в розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт", оскільки не здійснював перевезення вантажу як особисто, так і через його працівників, не має відповідної ліцензії на перевезення вантажів чи КВЕДу такої діяльності.
Ухвалою судді від 01.07.2024 позовну вимогу прийнято до провадження та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Щодо клопотання позивача про допит ОСОБА_2 (водія) як свідка, то суд зазначає, що предметом розгляду у даній справі є правомірність винесеної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, а не дій водія. При цьому, відсутність у водія індивідуальної контрольної книжки під час перевірки не заперечується позивачем. Крім того, з 17.04.2024 між позивачем та ОСОБА_2 оформлено трудові відносини, а тому, останній є зацікавленою особою.
16.07.2024 до суду від Державної служби України з безпеки на транспорті надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог та вказує, що 10.04.2024 при проведенні рейдової перевірки (перевірки на дорозі), перевірено транспортний засіб марки RENAULT MASTER н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво реєстрації т/з СТО№ НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , посвідчення водія НОМЕР_3 . Транспортний засіб належить ОСОБА_1 . Відповідно до наданої товарно-транспортної накладної №1276 від 09.04.2024 здійснювалися перевезення вантажу.
Під час перевірки встановлено що у водія відсутня індивідуальна контрольна книжка водія або копія графіка змінності водіїв.
Вказує, що зважаючи на виявлене порушення було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом АР №042753 від 10.04.2024. В акті зафіксовано порушення вимог абз.3 ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону. Водій ознайомився з актом від підпису відмовився, копію отримав. Будь-яких заперечень чи зауважень водієм надано не було.
Зазначає, що відповідно до наданої під час перевірки товаро-транспортної накладної №1276 від 09.04.2024 здійснювалися перевезення вантажів, вказана товаро-транспортна накладна заповнена ФОП ОСОБА_1 , графа автомобільний перевізник не заповнена.
Вказує, що матеріали справи не містять відомостей про передання позивачем належного останньому транспортного засобу, у користування іншій особі, зокрема третій особі або водію, який був присутній під час перевірки транспортного засобу (ні договору оренди, ні договору позички, ні тимчасового реєстраційного талону).
При цьому, транспортний засіб є вантажним, а тому, у разі передачі його у користування іншим особам позивач мав передбачити його використання, втому числі, і для перевезення вантажів, та оформити вказану передачу належним чином.
Зазначає, що під час проведення перевірки цивільно-правовий чи будь який інший договір працівникам Укртансбезпеки не надавався, отже підстав вважати, що автомобільним перевізником являлася особа відмінна від позивача не було. Також, водій не надав будь-яких пояснень під час перевірки.
19.07.2024 до суду від представник відповідача надійшла відповідь на відзив, в якій серед іншого зазначено, що під час розгляду справи позивач надав цивільно-правову угоду, однак її не взяли до уваги відповідачем.
Ухвалою судді від 15.08.2024 замінено неналежного відповідача у справі № 500/3899/24 Відділ державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті на належного - Державну службу України з безпеки на транспорті.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
Посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок від 05.04.2024 №28308/27/27-24 та направлення на рейдову перевірку №000357 від 05.04.2024 проведено рейдову перевірку (перевірку на дорозі) на А/Д Н-18 км 12, Івано-Франківська область.
10.04.2024 при проведенні рейдової перевірки, перевірено транспортний засіб марки RENAULT MASTER н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво реєстрації т/з СТО№ НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , посвідчення водія НОМЕР_3 .
Вищезазначений автомобіль, згідно свідоцтва реєстрації транспортного засобу належить ОСОБА_1 .
Відповідно до наданої товарно-транспортної накладної №1276 від 09.04.2024, під час перевірки встановлено, що вказаним транспортним засобом здійснювалися вантажні перевезення, однак у водія відсутня індивідуальна контрольна книжка, чим було порушено вимоги статті 48 Закону України від 05.04.2001 року № 2344-III "Про автомобільний транспорт", відповідальність за що передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ.
Зважаючи на виявлене порушення було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом АР №042753 від 10.04.2024.
У вказаному акті зазначено, що водій транспортного засобу від підпису та пояснень відмовився.
На розгляд справи по зазначеному акту позивачем було надано відповідачу довідку про працевлаштування ОСОБА_2 , наказ про прийняття ОСОБА_2 на роботу водієм до ФОП ОСОБА_1 , товарно-транспортну накладну №1276 від 10.04.2024, індивідуальну контрольну книжку водія ОСОБА_2 .
За результатами розгляду акта АР №042753 від 10.04.2024, начальником Відділу було винесено постанову №067007 про застосування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн за порушення вимог статті 48 Закону № 2344-ІІІ, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статі 60 Закону № 2344-ІІІ, а саме за відсутність індивідуальної контрольної книжки водія.
Не погоджуючись з таким рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.
При цьому, позивачем не заперечується наявність порушення, однак, вказує що останній не є перевізником в розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт", а тому, не має відповідати за вказане правопорушення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість рішення відповідача на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд виходить з наступного.
Щодо доводів позивача про те, що у спірних правовідносинах він не є автомобільним перевізником в розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт".
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ).
Вказаний закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст. 3 Закону № 2344-ІІІ).
У відповідності до ст.1 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Так, обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач, серед іншого вказує, що сам діяльність з перевезення вантажів не здійснює, а ОСОБА_2 не є його найманим водієм. Акцентує увагу на тому, 10.04.2024 між позивачем та ОСОБА_2 укладено цивільно-правову угоду на перевезення товару.
Як слідує зі змісту п.1.1 вказаної угоди №1 від 10.04.2024 замовник (ФОП ОСОБА_1 ) доручає, а виконавець ( ОСОБА_2 ) бере на себе зобов'язання виконати такі роботи (надати послуги): перевезти товар з АДРЕСА_1 .
Поряд із цим, суд зауважує, що у даному випадку, оформлення цивільно-правової угоди зводиться до виконання ОСОБА_2 функцій водія Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , оскільки
вантаж належав Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 ;
доставка вантажу здійснювалася в межах господарської діяльності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ;
доставка здійснювалася з використанням транспортного засобу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Тому, суд приходить до переконання, що ОСОБА_2 виконував роботу для Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , як найманий працівник (водій) без оформлення трудових відносин (на підставі цивільно-правової угоди).
Також, не є вказана цивільно-правова угода договором перевезення в розумінні Глави 64 Цивільного кодексу України оскільки не дотримано передбачених істотних умов договору.
Зокрема, відповідно до ч.1 ст.917 ЦК України перевізник зобов'язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором.
Однак, транспортний засіб належить замовнику (ФОП ОСОБА_3 ) і в оренду (позичку) ОСОБА_2 не передавався. При цьому, договори оренди чи позички транспортного засобу фізичній особі підлягають нотаріального посвідчення. Також, як підтвердження передання ОСОБА_2 в користування вказаного транспортного засобу, відсутній тимчасовий реєстраційний талон, як це передбачено Порядком внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого постановою КМУ від 8 жовтня 2022 р. №1145.
Отже, виконати таку основну умову договору перевезення як надання транспортного засобу під завантаження водій ніяк не міг.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_2 на підставі вказаної цивільно-правової угоди міг лише виконувати роботи (надавати послуги) для ФОП ОСОБА_3 як водій, а не автомобільний перевізник.
При цьому, в товарно-транспортній накладній №1276 від 09.04.2024 ОСОБА_2 вказаний саме як водій, а не перевізник, а графа "автомобільний перевізник" не заповнена.
Враховуючи наведене, в даному випадку автомобільним перевідником, у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт" виступає саме Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 .
Крім цього, в подальшому (з 17.04.2024) ОСОБА_2 було прийнято Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на роботу водієм автотранспортних засобів, тобто належно оформлено трудові відносини.
Щодо встановленого порушення та винесення оскаржуваної постанови.
Постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок №1567), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.
Згідно з п.15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Пунктом 21 Порядку №1567 передбачено, що у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Відповідно до абз.1 п.25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення..
Згідно абз.2 п.27 Порядку №1567 за наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
У відповідності до ч.1 ст.34 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
Абзацом 3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За змістом ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Зокрема, документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року N 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух" розроблено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340 (далі - Положення №340).
За умовами п.6.3 Положення №340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.
Згідно з п.7.1 Положення №340, органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.
Системний аналіз вищенаведених законодавчих норм свідчить, що вказаний у ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" перелік документів не є вичерпним, тобто законодавцем передбачено можливість доповнити цей перелік іншими визначеними законодавством документами. Одним із таких документів є індивідуальна контрольна книжка водія або копію графіка змінності водіїв, в разі не обладнання транспортного засобу тахографом.
Як зазначалося вище, актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом АР№042753 від 10.04.2024 зафіксовано, що у водія при здійсненні перевезень вантажу відсутня індивідуальна контрольна книжка водія.
Встановлені судом обставини свідчать про вчинення 10.04.2024 правопорушення -перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", за що абз.3 ч.1 ст.60 цього Закону передбачена відповідальність автомобільного перевізника у вигляді адміністративно-господарського штрафу.
При цьому, наявність правопорушення не заперечується позивачем у позовній заяві.
Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому, згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду достатніх доказів на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, про що описано вище.
Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов до задоволення не підлягає.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд
В задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 26 серпня 2024 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 );
відповідач:
- Державна служба України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: вул. Фізкультури, 9, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ/РНОКПП 39816845).
Головуючий суддя Баб'юк П.М.