26 серпня 2024 року Справа № 480/3570/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Воловика С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу №480/3570/24 за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої військовослужбовцем за час проходження служби,
Позивач, Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить суд:
- стягнути з відповідача на користь позивача вартість завданої державі шкоди в сумі 159 983 грн. 41 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок самовільного залишення відповідачем військової частини, за фактом чого відкрито кримінальне провадження, здійснено перерахунок грошового забезпечення, внаслідок чого утворилася переплата, за стягненням у судовому порядку якої і звернувся позивач.
Ухвалою суду від 13.05.2024 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі № 480/3570/24, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
Відповідач наданим правом не скористався та будь-яких пояснень з приводу заявлених позовних вимог на адресу суду не надіслав. Про ухвалу суду повідомлений належним чином. У встановлений судом строк відзиву на позов не подано.
Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №116 від 23.04.2023 солдата ОСОБА_1 , призначено стрільцем-помічником гранатометника протитанкового взводу роти вогневої підтримки 4-го штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Починаючи з 23.12.2023 виявлено, що солдат ОСОБА_1 не прибув із лікувального закладу у АДРЕСА_1 .
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 26.01.2024 №753 призначено проведення службового розслідування за фактом відсутності військовослужбовця у Військовій частині НОМЕР_1 з 23.12.2023.
Відповідно до акту службового розслідування від 23.02.2024 за фактом самовільного залишення (неповернення з лікувального закладу), установлено наступне: солдат ОСОБА_1 , стрілець-помічник гранатометника протитанкового взводу роти вогневої підтримки 4-го штурмового батальйону Військової частини НОМЕР_1 відсутній із 23.12.2023 по теперішній час на військовій службі без поважних на те причин, від відповідного дозволу командирів, і до місця служби не повернувся, чим допустив порушення вимог статей 11, 16, 37, 49, 127-128 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, що підтверджується Витягом із Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 18.03.2024 № 1727.
Таким чином, відповідач з 23.12.2023 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 без зброї та до теперішнього часу не повернувся і не приступив до виконання обов'язків військової служби. Про неприбуття до військової частини нікого не повідомляв та відповідних дозволів командування на це не отримував.
Згідно Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 18.03.2024 №1727 «Про результати проведеного службового розслідування відносно солдата ОСОБА_1 у зв'язку із неповерненням після лікування останнім до розташування підрозділу», встановлено, що відповідач залишив самовільно військову службу та відсутній на військовій службі без поважних причин із 23.12.2023.
Також згідно цього наказу відповідачу було припинено виплату грошового забезпечення та визначено, що військовій частині НОМЕР_1 завдані збитки із боку відповідача, сума яких становить 159 983,41 грн., які віднесено на рахунок солдата ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 у повному обсязі.
Сума збитків підтверджується також довідкою-розрахунком переплати грошового забезпечення та премії солдата ОСОБА_1 за період з 22.12.2023 по 31.12.2023, від 03.02.2024 № 3533. Станом на дату притягнення відповідача до матеріальної відповідальності, відповідач вже не отримував грошове забезпечення у військовій частині НОМЕР_1 , у зв'язку із цим кошти відповідачем не відшкодовувалися позивачу, у встановленому чинним законодавством України порядку.
Згідно даних бухгалтерського обліку військової частини НОМЕР_1 та довідки розрахунку переплати грошового забезпечення та премії від 03.02.2024 №3533, відповідачу було нараховано та виплачено грошове забезпечення на загальну суму 159 983,41 грн., що підтверджується довідкою розрахунком переплати грошового забезпечення та премії солдата ОСОБА_1 за період з 22.12.2023 по 31.12.2023.
При вирішені спору суд виходить із того, що приписи ст. 1215 ЦК України передбачають, що не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Верховний Суд висловив правову позицію в постанові від 02.07.2014 у справі № 6-91цс14, що безпідставно набуті особою кошти, що належать до виплат, встановлених абзацом 2 ч. 1 ст. 1215 ЦК України, за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, та факту недобросовісності набувача, не підлягають поверненню.
Аналіз ст. ст. 1212, 1215 ЦК України, та наведеної правової позиці Верховного Суду свідчить про те, що у разі виплати особі без необхідності чи без правової підстави грошової допомоги, або якщо відпала підстава для такої виплати, то платнику ці кошти поверненню не підлягають, крім випадків наявності рахункової помилки з боку платника і недобросовісності з боку набувача.
Відповідно, законодавство передбачає виключні випадки поверненню набутих особою платежів, у тому числі, заробітної плати та/або грошового забезпечення, а однією із них є те, що ця виплата є результатом недобросовісності з боку набувача.
Відповідно до ст.14 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі", старший за службовим становищем командир (начальник) не рідше одного разу на квартал перевіряє законність і обґрунтованість притягнення осіб до матеріальної відповідальності та розмір сум, які підлягають стягненню.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 цього ж Закону, дійсна шкода - це збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано;
Згідно із статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 31.03.1989 "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна", суд має виходити з установленого законом правила про те, що шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.
У рамках судового розгляду судом встановлено, що заявлені до стягнення кошти є грошовим забезпечення відповідача за період з 22.12.2023 по 31.12.2023, разом з відповідними податками та зборами.
Матеріалами справи підтверджується, що 23.12.2023 відповідачем самовільно залишено військову частину, а тому суд погоджується з твердження позивача, що нарахування у цей період грошового забезпечення відбулось внаслідок недобросовісності з боку набувача, що за приписами наведених вище норм є підставою для їх повернення.
З означених підстав суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої військовослужбовцем за час проходження служби - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідент. номер НОМЕР_2 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) вартість завданої державі шкоди в розмірі 159 983,41 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Воловик