Справа № 420/10244/24
26 серпня 2024 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним дії та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 17 липня 2020 року, яким скасовано рішення ВГІРФО УМВС України в Одеській області про набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 08.04.2024 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 22.04.2024 року поновлено позивачу строк звернення до суду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Справу розглянуто з урахуванням перебування судді Токмілової Л.М. у відпустці.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що у 2005 році переїхала з Вірменії до України, набула громадянство України за територіальним походженням та отримала паспорт громадянки України. З отриманої відповіді відповідача на адвокатський запит позивачу стало відомо, що 17 липня 2020 року ГУДМС в Одеській області було прийнято рішення про припинення громадянства України за територіальним походженням позивачу у зв'язку з тим, що в матеріалах справи відсутні документи, які є підставою для набуття громадянства України. Позивач звернулась до відповідача з заявою щодо скасування оскаржуваного рішення, однак отримала відмову. Вказує, що в оскаржуваному рішенні вказані підстави його прийняття, які стаття 21 Закону України "Про громадянство України" взагалі не містить, а саме: «у зв'язку з тим, що в матеріалах справи відсутні підстави з якими Закон пов'язує належність особи до громадянства України». Крім того, що суб'єктом владних повноважень не зазначено, які саме порушення допущено позивачем під час подання документів для оформлення набуття громадянства за територіальним походженням. ГУДМС в Одеській області не надано належних доказів на підтвердження факту надання позивачкою неправдивих відомостей або фальшивих документів. На думку позивача, рішення ГУ ДМС України в Одеській області від 17.07.2020 року, яким було скасовано рішення ВГІРФО УМВС України в Одеській області від 03.02.2005 року про набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_1 відповідає ознакам свавільного рішення, оскільки згідно з принципом «належного урядування» ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу і такі помилки, за загальним правилом, не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
15.05.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов відзив, в якому відповідач не погоджується з викладеними у позовній заяві підставами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне. При перевірці особової справи громадянки Вірменії Самвелян Наріне ГУ ДМС було встановлено, що в матеріалах особової справи №289972 відсутні, визначені Законом України "Про громадянство України" підстави для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, що було підставою для прийняття оскаржуваного рішення. А саме, при перевірці особової справи не встановлено, що позивач до 24.08.1991 року проживала на території, яка стала територією України, а також інших територіях, що входили до складу УНР, ЗУНР, Української Держави, УРСР, оскільки документи, що підтверджують зазначений факт, позивачем надані не були. Представник відповідача також звернув увагу на те, що саме відділом ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області 03.02.2005 на підставі ст.8 Закону ОСОБА_1 набула громадянства України. Однак, постановою КМУ від 28.03.2011 за №346 було ліквідовано Державний департамент у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, функції якого відповідно до Указу Президента України від 06.04.2011 за №405/2011 передані ДМСУ. На думку представника відповідача ГУ ДМС України в Одеській області не є правонаступником Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, не несе відповідальності за прийнятим ним рішенням, не може підтвердити набуття громадянства, якщо дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
20.01.2005 до ВГІРФО УМВС України в Одеській області звернулася із заявою про набуття громадянства за територіальним походженням громадянка Вірменії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням ВГІРФО УМВС України від 03.02.2005 громадянка Республіки Вірменія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 набула громадянства України.
04 лютого 2005 року в Іллічівському МВ УМВС України в Одеській області ОСОБА_1 отримала паспорт громадянки України серії НОМЕР_1 .
З метою уточнення інформації щодо прийняття рішення про скасування громадянства України позивачу, представником позивача було направлено адвокатський запит № 6 від 15.02.2024 року до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області.
Зі змісту вказаного адвокатського запиту вбачається, що питання щодо наявності такого рішення про скасування громадянства України у позивача виникло внаслідок набрання законної сили рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року по справі № 420/6024/21 за позовом ОСОБА_2 до ГУ ДМС в Одеській області, а також рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.02.2023 по справі № 420/18289/22 за позовом ОСОБА_3 до ГУ ДМС в Одеській області, якими визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 17.07.2020 року, яким скасовано рішення УМВС України в Одеській області від 03.02.2005 року про набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Зазначені особи є дітьми позивача.
У відповідь на адвокатський запит листом ГУ ДМС в Одеській області від 23.02.2024 року повідомило позивача, що в ході перевірки встановлено, що в матеріалах справи відсутні документи, які є підставою для набуття громадянства України. В зв'язку з чим, згідно рішення ГУ ДМС України в Одеській області від 17.07.2020 р. оформлено припинення громадянства України гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до ст. 21 Закону України “Про громадянство України”.
Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Вирішуючи даний публічно-правовий спір, суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основними нормативно-правовим актами з питань громадянства України є Закон України “Про громадянство України” від 18.01.2001 № 2235-III, та Указ Президента України “Про затвердження Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства та виконання прийнятих рішень” від 27 березня 2001 року № 215 (далі - Порядок № 215).
Згідно з преамбулою до Закону України “Про громадянство України” цей Закон визначає правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб.
Статтею 1 Закону України “Про громадянство України” встановлено, що у Законі терміни вживаються в такому значенні, зокрема, громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках; особа - фізична особа; громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України; законні представники - батьки, усиновителі, батьки-вихователі, прийомні батьки, патронатні вихователі, опікуни, піклувальники, представники закладів, які виконують обов'язки опікунів і піклувальників; дитина - особа віком до 18 років.
Відповідно до п.2 ст.6 Закону України “Про громадянство України” громадянство України набувається за територіальним походженням.
Частиною 1 ст.8 Закону України “Про громадянство України” встановлено, що особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.
Судом встановлено, що позивач набула громадянство України за територіальним походженням згідно з прийнятим рішенням УМВС України в Одеській області від 03.02.2005 року.
Статтею 21 Закону України “Про громадянство України” встановлено, що рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 8 та 10 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.
Відповідно до п.88 Порядку №215 для скасування рішень про оформлення набуття громадянства України відповідно до статті 21 Закону України “Про громадянство України” територіальними органами Державної міграційної служби України, дипломатичними представництвами чи консульськими установами України готуються такі документи:
а) подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України;
б) документи, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням (стаття 8 Закону) або була поновлена у громадянстві України (стаття 10 Закону) шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянства України (довідка територіального органу Державної міграційної служби України, дипломатичного представництва чи консульської установи про те, що іноземець, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, не подав документ про припинення цього громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації його громадянином України, а незалежні від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства не існують (частина п'ята статті 8 та частина друга статті 10 Закону); інформація територіального органу Державної міграційної служби України про те, що іноземець, який подав декларацію про відмову від іноземного громадянства, не повернув паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави (частина восьма статті 8 та частина сьома статті 10); інформація про те, що на момент реєстрації громадянином України існували підстави, за наявності яких особа не поновлюється у громадянстві України (частини перша та друга статті 10 з урахуванням частини п'ятої статті 9 Закону; частина п'ята статті 10 Закону); інформація про інші неправдиві відомості та фальшиві документи, які були подані для набуття громадянства України відповідно до статей 8 та 10 Закону, або інформація про приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України відповідно до статей 8 та 10 Закону.
Як вбачається з Подання від 17.07.2020 року, яким оформлено оскаржуване рішення, рішення УМВС України в Одеській області від 03.02.2005 року про набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_1 скасовано у зв'язку з тим, що в матеріалах справи відсутні підстави для оформлення набуття громадянства України, громадянство України було набуто шляхом обману. Інші мотиви прийняття такого рішення в ньому відсутні.
Отже, дослідивши оскаржуване рішення, суд доходить висновку, що воно є необґрунтованим та невмотивованим.
Враховуючи набуття позивачем громадянства України на підставі рішення УМВС України в Одеській області від 03.02.2005 року, скасування вказаного рішення відносно неї без чіткого зазначення підстав, визначених ст.21 Закону України “Про громадянство України” для припинення громадянства України, суд вважає неправомірним, таким, що прийняте без урахування всіх обставин, без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Крім того, суд зауважує, що ст. 21 Закону України “Про громадянство України” не містить такої підстави, як набуття громадянства шляхом оману, а містить такі підстави, як подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, у тому числі невиконання зобов'язання, взятого особою у зобов'язанні припинити іноземне громадянство (підданство), в декларації про відмову від іноземного громадянства або в декларації про відсутність іноземного громадянства.
Водночас, представником відповідача у відзиві також не зазначено та не надано до відзиву доказів в обґрунтування наявності підстав визначених ст.21 Закону України “Про громадянство України” для прийняття оскаржуваного рішення. Не зазначено, які саме неправдиві відомості або фальшиві документи долучено позивачем до заяви про оформлення громадянства України за територіальним походженням, та не надано доказів цьому.
Також суд звертає увагу, що у зв'язку з початком воєнного стану, позивач 26 лютого 2022 року виїхала за межі України, питань щодо недійсності паспорту громадянки України не виникало, позивач на підставі паспорту громадянина України перетнула кордон України. На теперішній час позивач мешкає в Швеції, де в Податковому управлінні як громадянка України отримала координаційний номер 19630489-0749, який дійсний до 31.12.2027 року.
Суд зазначає, що станом на момент набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_1 чинним законодавством України встановлення наявності підстав для набуття громадянства було покладено на територіальні органи МВС України.
На момент звернення позивача з заявою про набуття громадянства України за територіальним походженням жодних недоліків у поданих документах та недостовірних відомостей в них уповноваженим органом встановлено не було, доказів протилежного не надано.
Суд вважає необхідним урахувати правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 31.03.2020 року по справі №826/15115/17, від 14.11.2018 року у справі №820/1293/16, від 24.04.2019 року у справі №2040/5642/18 та від 19.12.2019 року у справі №815/3575/15, в яких Верховний Суд зазначив, що з системного аналізу наведених правових норм слідує, що скасування рішення про оформлення набуття громадянства відбувається на підставі подання органів міграційної служби, дипломатичними представництвами чи консульськими установами України та на підставі документів, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.
Тобто, необхідною та обов'язковою умовою для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України відповідно до ст.21 Закону №2235-ІІІ є встановлення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, факту набуття особою громадянства України шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.
Вказані обставини повинні бути підтверджені відповідними документами, які свідчать, зокрема, про факт подання особою свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів. Крім того, встановленню підлягають також факти, підтверджуючі провину або злочинний намір, подачу завідомо хибних відомостей, обман заявника при отриманні ним паспорта громадянина України.
Разом з цим, відповідачем по даній справі не надано відповідних належних доказів.
Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріпляє у собі право на повагу до приватного і сімейного життя. Так, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
У рішенні по справі “Ахмедов проти Азербайджану” від 30.01.2020 ЄСПЛ вказав, що поняття "приватне життя" в сенсі статті 8 Конвенції є широким поняттям, яке охоплює різні аспекти фізичної та соціальної ідентичності (див. Дженовезе проти Мальти, § 30, 11 жовтня 2011 року та Рамадан Ст. Мальта , § 62, 21 червня 2016 року). Хоча право на громадянство як таке не гарантується Конвенцією або протоколами до неї, не можна виключати, що свавільне позбавлення громадянства при певних обставинах є порушенням статті 8 Конвенції, оскільки наслідки такої відмови мають вплив на приватне життя окремих осіб (див. Карасьов проти Фінляндії, 31414/96, ЄСПЛ 1999-II; в Дженовезе, згадане вище, § 30; і K2 проти Сполученого Королівства, 42387/13, § 49, 7 лютого 2017 року).
Суд також визнав, що ці ж принципи повинні застосовуватися до позбавлення уже отриманого громадянства, так як це може призвести до аналогічного, якщо не більшого - втручання у право особи на повагу до сімейного та приватного життя (див. Рамадан, згадане вище, § 85; К2, згадане вище, § 49; і Алпеева і Джалагония проти Росії,№. 7549/09 і 33330/11, § 108, 12 червня 2018 року).
При визначенні самоуправства, суд взяв до уваги, чи скасування відбулось згідно із законом; чи супроводжувалось необхідними процедурними гарантіями, в тому числі, чи мала особа, позбавлена громадянства, можливість оскаржити рішення в суді шляхом надання відповідних гарантій; і влада діяли старанно і швидко (див. Рамадан, згадане вище, §§ 86-89; К2, згадане вище, § 50; і Алпеева і Джалагония, згадане вище, § 109).
Хоча заявником не зазначено, що вищезазначеним рішенням внутрішніх органів, зробили його особою без громадянства, стає ясно, що рішення на цей рахунок спричинили за собою значні негативні наслідки для здійснення прав заявником у його повсякденному житті. Це рішення також створює невизначеність у відношенні правового статусу перебування заявника в Азербайджані, напряму пливає на його соціальну ідентичність. Тому суд вважає, що оскаржувана постанова була втручанням у право заявника на повагу до приватного життя відповідно до статті 8 (див. Алпеева і Джалагония, згадане вище, § 115).
Таким чином, застосовуючи принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку про наявність порушення статті 8 Конвенції стосовно заявника, оскільки спірне рішення має вплив на приватне життя позивача та його родини, а також створює значні негативні наслідки для здійснення прав позивачем у його повсякденному житті.
На переконання суду, органами міграційної служби України не дотримано принципу пропорційності, балансу між несприятливими наслідками прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, що призводить для настання несприятливих та без перебільшення катастрофічних наслідків для позивача та його усталеного життя.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, а саме з визначення критерію “необхідності у демократичному суспільстві”, суд оцінює пропорційність обмежень, застосованих до права на повагу сімейного життя, по відношенню до легітимної мети, якої прагнуть сторони при застосуванні таких обмежень.
Отже за встановлених судом обставин, мало місце непропорційне втручання з боку держави у фундаментальне право позивача, передбачене статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке не може вважатися необхідним у демократичному суспільстві.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Також, суд вважає необхідним у відповідності до вимог ст.139 КАС України стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 12, 139, 242-246, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (65045, м. Одеса, вул. Преображенська, 44, код ЄДРПОУ 37811384) про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 17.07.2020 року, яким скасовано рішення УМВС України в Одеській області від 03.02.2005 року про набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (65045, м. Одеса, вул. Преображенська, 44, код ЄДРПОУ 37811384) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя Токмілова Л.М.