Справа № 420/11458/24
26 серпня 2024 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про відшкодування завданої шкоди,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Департаменту патрульної поліції, у рахунок відшкодування завданої шкоди 9 224,39 грн. (дев'ять тисяч двісті двадцять чотири гривні тридцять дев'ять копійок).
Ухвалою суду від 17.04.2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Справу розглянуто з урахуванням перебування судді Токмілової Л.М. у відпустці.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що наказом Департаменту патрульної поліції від 14.03.2024 року № 434 о/с відповідача за п. 6 ч. 1 ст.77 Закону України “Про Національну поліцію” звільнено з поліції. Цим же наказом встановлено, що сума відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився, становить 3457,85 грн. Крім того, на момент подання позовної заяви наявний ще борг відповідача, у вигляді зайво виплаченого грошового забезпечення, перед позивачем, який складає 5 766,54 грн. Однак до теперішнього часу в добровільному порядку відповідач не відшкодував вартість предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився, а також зайво виплаченого грошового забезпечення, що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Про відкриття провадження у справі №420/11458/24 відповідача повідомлено оголошенням на офіційному веб-сайті Одеського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 року, оскільки адреса реєстрації відповідача знаходиться на тимчасово окупованій території України.
Суд зазначає, що відповідачем до суду не подано відзиву на адміністративний позов.
Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 проходив службу в поліції з 28.08.2017 по 14.03.2024 року на посаді командира роти №1 батальйону старшого лейтенанта поліції управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції.
Наказом Департаменту патрульної поліції від 14.03.2024 року № 434 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби з поліції) з 14.03.2024 року з виплатою грошової компенсації за 14 діб невикористаних щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток за 2023 рік та з відрахуванням грошового забезпечення за 12 діб надмірно нарахованої частини щорічної відпустки за час невідпрацьованої частини 2024 року, установивши премію за березень 2024 року в розмірі 0,00 %.
Згідно з цим наказом та довідкою про отримані поліцейським предмети однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився №АЇ/5 від 29.02.2024 року сума відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився, складає 3457,85 грн.
Відповідно до розрахунку зайво виплаченого грошового забезпечення, заборгованість за надмірно нараховану частину щорічної відпустки за 2024 рік складає 5766,54 грн.
У зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився, а також зайво виплаченого грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний публічно-правовий спір, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь Департаменту патрульної поліції вартості предметів однострою, строк експлуатації яких не закінчився, в сумі 3457,85 грн. суд зазначає таке.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02.07.2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII).
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 20 Закону № 580-VIII поліцейські мають єдиний однострій. Поліцейський отримує однострій безоплатно. Зразки предметів однострою поліцейських затверджує Кабінет Міністрів України.
Правила носіння та норми належності однострою поліцейських затверджує Міністр внутрішніх справ України (ч. 4 ст. 20 Закону № 580-VIII).
Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (ч. 1 ст. 59 Закону № 580-VIII).
Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України (ч. 3 ст. 59 Закону № 580-VIII).
Опис і зразки предметів однострою поліцейських затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 823 "Про однострій поліцейських".
Механізм забезпечення поліцейських одностроєм згідно з нормами належності однострою поліцейських (у мирний час), організацію його використання та обліку визначає Порядок забезпечення поліцейських одностроєм (у мирний час), затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України 12 вересня 2017 року № 772 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 24 грудня 2019 року № 1100), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03 жовтня 2017 року за № 1224/31092 (далі - Порядок № 772).
Відповідно до п. 2 Розділу І Порядку № 772 однострій загальна назва форменого одягу поліцейського, що складається з предметів, які видаються в тимчасове користування для виконання службових завдань, тренувань, навчань, занять тощо (інвентарне майно), та предметів особистого користування, які видаються в постійне користування і не використовуються як інвентарне майно; строк носіння (експлуатації) предметів однострою - час, установлений нормами належності, протягом якого предмет має носитися або перебувати в експлуатації.
Згідно з п. 3 Розділу І Порядку № 772 одностроєм згідно із цим Порядком забезпечуються поліцейські, зокрема, які проходять службу на відповідних посадах у Національній поліції України.
Використання предметів однострою, які не відповідають описам та зразкам, затвердженим Кабінетом Міністрів України, забороняється. Рішення щодо подальшого обліку, використання або списання таких предметів однострою приймається керівником відповідного органу поліції, ЗВО, інших державних органів, установ та організацій у встановленому законодавством порядку (п. 4 Розділу І Порядку № 772).
Забезпечення одностроєм у поліції здійснюється централізовано структурним підрозділом центрального органу управління поліцією з питань матеріально-технічного та ресурсного забезпечення (п. 1 Розділу ІІІ Порядку № 772).
Отримання предметів однострою здійснюється на підставі відповідного рішення керівництва поліції (п. 4 Розділу ІІІ Порядку № 772).
Строк носіння (експлуатації) предметів однострою починає обчислюватися з дня фактичної видачі їх у користування (експлуатацію). Час зберігання предметів однострою на складі не зараховується до строку їх носіння (експлуатації). На кожного поліцейського для здійснення контролю за станом використання ним предметів однострою згідно з нормами належності та за строками їх носіння (експлуатації) оформлюється арматурна картка. Облік предметів однострою в арматурній картці ведеться з дати призначення поліцейського на відповідну посаду або зарахування на навчання до ЗВО згідно з наказом по особовому складу (пункти 1, 2, 3 Розділу IV Порядку № 772).
Предмети однострою особистого користування передаються поліцейським безоплатно. Предметами однострою особистого користування забезпечуються поліцейські, визначені в пункті 3 розділу I цього Порядку, із дня призначення на посаду або зарахування на навчання до ЗВО. Предмети однострою особистого користування видаються поліцейським на майбутній термін служби або з урахуванням навчання у ЗВО та на строк, що передбачений нормами належності. Чергова видача поліцейським однострою особистого користування проводиться після закінчення строків його експлуатації (носіння). Дострокова видача предметів однострою дозволяється тільки у випадках, передбачених цим Порядком. Предмети однострою, що належать до видачі поліцейським за декількома нормами, видаються за тією, строк носіння (експлуатації) за якою менший (пункти 1, 2, 3, 4 Розділу V Порядку № 772).
Однострій, що знаходиться в органах (закладах, установах) поліції, ЗВО, підлягає обов'язковому обліку. Облік здійснюється шляхом оформлення відповідних документів, правильного та своєчасного занесення записів до книг, карток та інших облікових документів усіх операцій з руху та змін якісного стану предметів однострою (абзац перший пункту 2 Розділу VII Порядку № 772).
Книги та інші документи з обліку однострою оформлюються та ведуться згідно з вимогами цього Порядку і зберігаються згідно з вимогами законодавства. Упровадження облікових документів невстановленої форми заборонено (п. 3 Розділу VII Порядку № 772).
Підставою для оформлення арматурної картки є наказ про призначення на посаду (зарахування на навчання) в орган (заклад, установу) поліції, ЗВО, а на поліцейського, якого переведено з іншого органу (закладу, установи), ЗВО, крім наказу, атестат на предмети однострою (абз. 1 п. 11 Розділу VII Порядку № 772).
Арматурні картки обліковуються в реєстрі арматурних карток. Реєстр арматурних карток нумерується, прошнуровується, скріплюється печаткою, підписується керівником підрозділу забезпечення та реєструється згідно з вимогами діловодства (п.13 Розділу VII Порядку № 772) .
Для видачі однострою поліцейським на підставі облікових даних арматурних карток оформлюється в одному примірнику роздавальна відомість на предмети однострою (додаток 12). З метою уникнення безпідставної видачі предметів однострою зазначений у роздавальній відомості на предмети однострою список поліцейських перевіряється посадовою особою підрозділу кадрового забезпечення. Роздавальна відомість на предмети однострою вважається виконаною, якщо згідно з нею здійснено видачу предметів однострою вказаним у ній поліцейським, повністю або частково відповідно до зазначеної кількості, її підписано всіма передбаченими посадовими особами, а дані про видачу внесено до арматурних карток поліцейських, яким було видано предмети однострою. Виконана роздавальна відомість на предмети однострою має бути передана до бухгалтерської служби органу (закладу, установи) поліції, ЗВО у строк не більше 30 днів з моменту здійснення в ній первинного запису про видачу предметів однострою поліцейським, але не пізніше останнього дня звітного місяця. Роздавальна відомість на предмети однострою, оформлена під час видачі поліцейським предметів однострою особистого користування, є підставою для складання акта списання встановленої форми та відображення інформації про проведену господарську операцію в бухгалтерському обліку відповідного органу (закладу, установи) поліції, ЗВО. Після видачі предметів однострою особистого користування забезпечується їх управлінський облік. Виконана роздавальна відомість на предмети однострою є підставою для складання акта введення в експлуатацію предметів однострою, що використовуються як інвентарне майно. В акті за потреби зазначається зведена інформація з однієї або декількох роздавальних відомостей на предмети однострою з посиланням на тотожну інформацію, що відображена в роздавальній(их) відомості(ях) на предмети однострою (пункт 16 Розділу VII Порядку № 772).
Згідно з п. 10 розділу 5 Порядку № 722 відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився, здійснюється з урахуванням термінів його експлуатації та у випадку втрати, пошкодження та/або звільнення поліцейського зі служби з таких підстав:
- у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України;
- за власним бажанням;
- у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення;
- у зв'язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави;
- через службову невідповідність.
Керівник відповідного органу поліції не пізніше ніж за 5 робочих днів до звільнення поліцейського зі служби видає наказ про відшкодування особою вартості предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився.
Поліцейському видається під розписку належно завірена копія наказу про відшкодування вартості предметів однострою особистого користування.
Відрахування з грошового забезпечення поліцейського здійснюються виключно за його письмової згоди або в судовому порядку.
Матеріали справи свідчать про підтвердження факту отримання відповідачем відповідних предметів однострою відповідно до строків їх експлуатації та на час звільнення відповідача строк експлуатації цих предметів не закінчився.
Так, відповідно довідки від 29.02.2024 року № АЇ/5 «Про отримані поліцейським предмети однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився» (далі - Довідка № АЇ/5), складеною управлінням 29.02.2024, відповідачу було видано наступні предмети однострою: 1. Куртка спеціальна - ціною 2600,34 грн. 2. Напівкомбінезон зимовий з плащової тканини темно-синього кольору - ціною 1068,00 грн. 3. Черевики чорного кольору - ціною 988,44 грн. 4. Поясне спорядження - ціною 966,96 грн. 5. Костюм (сорочка, брюки) сорочка брюки спеціальний в колористиці «камуфляж» - ціною 2975,00 грн. 6. Кепі в колористиці «камуфляж» - ціною 144,00 грн. 7. Сорочка трикотажна з короткими рукавами кольору хакі - ціною 459,96 грн. 8. Сорочка спеціальна кольору хакі з рукавами в колористиці «камуфляж» - ціною 870,00 грн. Загальна вартість відшкодування становить 3457,85 грн. Відповідне підтверджується також наявними в матеріалах справи роздавальними відомостями.
Наказом Департаменту патрульної поліції від 14.03.2024 року № 434 о/с визначено, що сума коштів, яка підлягає відшкодуванню відповідачем за предмети однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився, складає 3457,85 грн.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати вартість предметів однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився.
Щодо позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь Департаменту патрульної поліції зайво виплаченого грошового забезпечення у сумі 5 766,54 грн., суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 92 Закону № 580 поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.
Згідно із частинами першою, другою статті 93 Закону № 580 тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються.
Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки.
Відповідно до частини четвертої статті 93 Закону № 580 тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.
Частиною сьомою статті 93 Закону № 580 визначено, що чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року.
Відповідно до абзаців першого, другого частини дев'ятої статті 93 Закону № 580 поліцейським, які звільняються зі служби в поліції за власним бажанням, за віком, за станом здоров'я (через хворобу) або у зв'язку зі скороченням штатів чи проведенням організаційних заходів, у році звільнення, за їх бажанням, надається щорічна основна відпустка з наступним звільненням, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. Датою звільнення поліцейського в цьому разі є останній день відпустки.
При звільненні поліцейського зі служби в поліції проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини щорічної відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.
Критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції України, у тому числі здобувачам вищої освіти, яким присвоєно спеціальне звання поліції (далі - здобувачі), закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі - ЗВО), визначені Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, які затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799 (далі Порядок № 260).
Відповідно до пункту 8 розділу І Порядку № 260 за час відсутності поліцейського на службі без поважних причин грошове забезпечення не виплачується.
Підставою припинення виплати грошового забезпечення поліцейському є наказ керівника (начальника) органу поліції, у якому вказується, за який період припиняється виплата грошового забезпечення.
Пунктом 15 розділу І Порядку № 260 визначено, що при прийнятті на службу до Національної поліції грошове забезпечення поліцейським нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення поліцейським виплачується по день їх звільнення зі служби в поліції включно.
Відповідно до абзацу першого пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260 поліцейським, які відповідно до законодавства України мають право на відпустку зі збереженням грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, що вони одержували на день вибуття у відпустку, з розрахунку посадового окладу, установленого за основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії за поточний місяць.
Абзацом шостим пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260 визначено, що при звільненні поліцейського зі служби в поліції проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. Кількість днів надмірно нарахованої частини щорічної відпустки вказується в наказі про звільнення.
Згідно із абзацом дев'ятим пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260 при звільнені поліцейського зі служби в поліції розрахунок суми грошового забезпечення, яка підлягає відрахуванню за надмірно нараховану частину щорічної відпустки, здійснюється, виходячи з розміру грошового забезпечення, яке отримав поліцейський за дні чергової відпустки.
Суд відзначає, що зазначені вище правові норми є нормами спеціального законодавства і підлягають застосуванню при визначенні структури, порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейських та у випадку виникнення спорів з цього приводу.
Непоширення на поліцейських норм Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) стосується тільки норм, якими врегульована оплата праці (виплата грошового забезпечення) вказаних осіб та спорів щодо цього забезпечення, таких як: спорів щодо розміру посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, порядку їх нарахування та виплати.
Однак питання повернення зайво виплаченого грошового забезпечення поліцейському не врегульовано положеннями спеціального законодавства. Водночас такі питання унормовано положеннями КЗпП України.
За правилами частини шостої статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.
За таких обставин суд вважає, що до спірних правовідносин субсидіарно підлягають застосуванню норми КЗпП України.
Статтею 127 КЗпП України визначено, що відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України.
Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу:
1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми;
2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5, 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв'язку з переходом на пенсію;
3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136).
Суд встановив, що згідно з наказом Департаменту патрульної поліції від 14.03.2024 року № 434 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби з поліції) з відрахуванням грошового забезпечення за 12 діб надмірно нарахованої частини щорічної відпустки за час невідпрацьованої частини 2024 року.
Згідно з Розрахунком зайво виплаченого грошового забезпечення заборгованість ОСОБА_1 по грошовому забезпеченню за надмірно нараховану частину щорічної відпустки за час невідпрацьованої частини 2024 року (12 діб) становить 5766,54 грн.
Отже, оскільки відповідач безпідставно отримав грошові кошти (надмірно нараховані та виплачені), та вже не проходить службу в Департаменті патрульної поліції, суд вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми статті 136 КЗпП України, статей 1212, 1215 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).
Частинами першою та другою статті 136 КЗпП України визначено, що покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника.
Розпорядження власника або уповноваженого ним органу, або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством.
Частинами першою та другою статті 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц зазначила, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і, відповідно, тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Оскільки обидва випадки набуття грошового забезпечення без достатніх підстав в цьому спорі присутні, суд дійшов висновку, що у відповідача виник обов'язок у поверненні безпідставно набутого ним грошового забезпечення позивачу у розмірі 5766,54 грн.
Загальна сума відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився, а також зайво виплаченого грошового забезпечення становить 9224,39 грн. (3457,85 грн. + 5766,57 грн.).
Оскільки станом на час подання позову та судового розгляду справи відповідач не відшкодував вартість предметів однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився, а також зайво виплаченого грошового забезпечення, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, розподіл судових витрат зі сплати судового збору на користь позивача не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 12, 139, 242-246, 255, 262, 263, 295, 297 КАС України, суд,-
Адміністративний позов Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про відшкодування завданої шкоди, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646) у рахунок відшкодування завданої шкоди 9224,39 грн. (дев'ять тисяч двісті двадцять чотири гривні тридцять дев'ять копійок).
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя Токмілова Л.М.