Справа № 420/21277/24
26 серпня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі судді Іванова Е.А., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 шляхом заборони вчиняти певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03.05.2024 року про визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби;
- зобов'язати Військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_2 направити ОСОБА_1 на стаціонарне обстеження у неврологічне та психіатричне відділення;
- зобов'язати Військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно провести медичний огляд ОСОБА_1 для визначення ступеня придатності до військової служби;
- зобов'язати Військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняти нову постанову відповідно до вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, якою визнати ОСОБА_1 придатним до служби у військових частинах забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 , ВВНЗ. навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділ ах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони, відповідно до ст. 22 Розкладу хвороб, станів га фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби.
Ухвалою суду від 08.07.2024 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
05.08.2024 року (під час знаходження судді у черговій відпустці) від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову.
Одеський окружний адміністративний суд повідомив позивача про те, що вищевказана заява буде розглянута після повернення судді ОСОБА_2 з відпустки.
В обґрунтування заяви представник позивача зазначив, що за цей час, з моменту прийняття протиправного та безпідставного рішення ВЛК відносно ОСОБА_1 , його вже декілька разів перенаправляли до інших областей та інших військових частин, що підтверджується військовим квитком. В зв'язку з чим постає питання про негайне забезпечення позову шляхом заборони відповідній військовій частині НОМЕР_1 , в якій перебуває ОСОБА_1 , та іншим компетентним особам, вчиняти будь-які дії, пов'язані з мобілізацією ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", видавати накази (рапорти): про направлення ОСОБА_1 для виконання завдань в зоні бойових дій; про безпосередню участь ОСОБА_1 у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф, а також переміщення ОСОБА_1 для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, до прийняття судом рішення у справі. Невжиття заходів щодо забезпечення позову на думку представника позивача призведе до неможливості відновлення порушеного права позивача у зв'язку із вчиненням дій по мобілізації. Забезпечення позову сприятиме збереженню існуючого становища прав та обов'язків позивача до розгляду справи по суті, оскільки відносно останнього може бути прийняте рішення про переміщення до військової частини, в тому числі в зону бойових дій, що може унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав та значно ускладнить виконання рішення суду.
Перевіривши зазначені у заяві про забезпечення позову доводи позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Приписами ч.1 ст.151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено шляхом, зокрема, забороною відповідачу та іншим особам вчиняти певні дії, що стосуються предмету спору.
Частиною 2 цієї статті визначено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду у разі задоволення позову; для задоволення судом заяви про забезпечення позову заявник має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви, подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову, а також довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.
Передумовою для вжиття таких заходів, з урахуванням положень ч.2 ст.151 КАС України, є існування та встановлення судом обставин, визначених ч.2 ст.150 Кодексу.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Водночас, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Предметом спору у даній справі є оскарження постанови Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03.05.2024 року про визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби.
Тобто, фактично ОСОБА_1 не погоджується з висновком ВЛК про його придатність до військової служби.
Суд зазначає, що сама ж лише незгода позивача із діями (рішеннями) суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов'язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Варто зазначити, що з матеріалів адміністративної справи вбачаються, що дії відповідача та їх рішення не є очевидно протиправними, а є оскаржуваними, про що подано відповідний позов в даній адміністративній справі. Обставини та підстави для застосування заходів забезпечення позову, про які просить позивач, без з'ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред'явленого позову і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову.
При цьому, питання обґрунтованості чи необґрунтованості оскаржуваного рішення, на цей час є спірним, і ще повинно бути ретельним чином досліджено, такі обставини не можуть бути підставою для забезпечення позову.
Подібного висновку дійшов П'ятий апеляційний адміністративний суд у постанові від 13.08.2024 року у справі №400/6545/24.
З урахуванням вищевикладеного, на думку суду заява про вжиття заходів забезпечення позову є необґрунтованою, а тому у задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст.ст.150-154, 241-244, 248, 256 КАС України, суд -
У задоволенні заяви про забезпечення позову представника ОСОБА_1 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки встановлені ст.256 КАС України.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Іванов Е.А.