Справа № 420/17400/24
26 серпня 2024 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Радчука А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , у якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану”, у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, з 01.10.2023 року по 31.10.2023 року та пропорційно перебуванню у відпустці, фактично виплачених сум;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану”, у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, за період з 01.10.2023 року по 31.10.2023 року, фактично виплачених сум.
Адміністративний позов поданий за допомогою системи “Електронний суд”.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач - солдат ОСОБА_1 проходить службу у військовій частині НОМЕР_2 .
Відповідно до Довідки від 12.10.2023 року №7598, ОСОБА_1 в період з 01.07.2023 по 10.09.2023 брав (брала) участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Запорізькій області.
Відповідно до Довідки № 80 від 31.10.2023 року, солдат ОСОБА_1 10.09.2023 року одержав відкриту черепно-мозкову травму, за обставин: «при виконанні бойового завдання у складі підрозділу військової частини НОМЕР_2 НГУ …».
Як зазначено у позові, у зв'язку з отримання бойового поранення (10.09.2023 року) позивач проходив довготривале лікування та перебував на стаціонарному лікуванні, зокрема:
Відповідно до Виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 15124, ОСОБА_1 перебував у стаціонарі з 10.09.2023 року по 12.09.2023 рік.
Відповідно до Виписки із історії хвороби № 23/1691-6455, ОСОБА_1 перебував у стаціонарі з 13.09.2023 року по 15.09.2023 рік.
Відповідно до Виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 15399, ОСОБА_1 перебував у стаціонарі з 15.09.2023 року по 26.09.2023 рік.
Відповідно до Виписки із історії хвороби № 23/1789-675, ОСОБА_1 перебував у стаціонарі з 26.09.2023 року по 09.10.2023 рік.
Відповідно до Виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 620/629, ОСОБА_1 перебував у стаціонарі з 10.10.2023 року по 30.10.2023 рік.
Відповідно до Довідки № 875/С від 03 листопада 2023 року, Травма, ТАК, пов'язана з проходженням військової служби. Потребує відпустки для лікування після травми на 30 календарних днів. Травма «тяжка» відповідно до класифікатора наказу МОЗУ від 04.06.2002 № 370.
Проте, як стверджується у позові, у період з 01.10.2023 року по 31.10.2023 року позивачу не здійснювалась виплата додаткової грошової винагороди відповідно до постанови КМУ від 25.02.022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за періоди стаціонарного лікування внаслідок бойового поранення пов'язаного із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів.
При цьому, як вказує позивач, в досудовому порядку відповідач листом від 05.04.2024 надав довідку про доходи ОСОБА_1 за весь період служби з 25.06.2023 року по 31.03.2024 року, із аналізу якої вбачається, що за жовтень 2023 року позивачу не було виплачено додаткову винагороду у повному розмірі.
У позові зазначено, що відповідно до вимог пункту 1 Постанови КМУ № 168, для виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України у розмірі, збільшеному до 100 000 грн є встановлення таких обставин, як, зокрема: - перебування на військовій службі у період дії воєнного стану; - перебування на військовій службі у статусі військовослужбовця Національної гвардії України; - перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з отриманням поранення, пов'язаним із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів/ перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, пов'язаного із захистом Батьківщини.
Посилаючись на те, що кожна з цих обставин існувала протягом періоду стаціонарного лікування позивача з 01.10.2023 року по 31.10.2023 року, що підтверджується належними та допустимими доказами, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 10.06.2024 року позовну заяву залишено без руху, а позивачу надано десятиденний строк на усунення недоліків.
13.05.2024 року до суду від представника позивача надійшла заява, якою недоліки позовної заяви було усунуто шляхом надання читабельної копії виписки із медичної карти стаціонарного хворого №15124 на підтвердження перебування ОСОБА_1 у стаціонарі.
Разом із позовною заявою позивачем подано клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, обґрунтоване тим, що він є військовослужбовцем та проходить службу у військовій частині НОМЕР_2 , а також проходив довготривале лікування. Відтак, позивач, як військовослужбовець, втратив можливість вільно переміщуватись територією України та не мав можливості своєчасно скористатись правовою допомогою, оскільки не міг покинути територію військової частини та за обставинами здоров'я.
Ухвалою суду від 26.06.2024 року поновлено позивачу пропущений з поважних причин строк звернення до суду із цим позовом; прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України у письмовому провадженні.
Відповідачу копія ухвали суду про відкриття провадження у справі від 26.06.2024 року доставлена до електронного кабінету в підсистемі “Електронний суд”, що підтверджується довідкою про доставку документа до електронного кабінету від 28.06.2024 року (а.с. 58).
Однак, у встановлений судом строк, відповідач відзив на адміністративний позов не надав, з клопотаннями/заявами щодо продовження строку на подання відзиву до суду не звертався.
Згідно вимог ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Інші заяви по суті справи та додаткові докази до суду не надходили.
З огляду на зазначене, суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходить військову службу по мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України; військовий квиток серії НОМЕР_4 (а.с. 24).
Згідно Довідки від 12.10.2023 року №7598, у період з 01.07.2023 по 10.09.2023 рр. солдат ОСОБА_1 дійсно брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Запорізькій області (а.с. 16 зворот.стор.).
Згідно Довідки від 30.10.2023 року №80 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), солдат по мобілізації ОСОБА_1 10.09.2023 року одержав відкриту черепно-мозкову травму. Струс головного мозку. Акубаротравму. Вогнепальне осколкове сліпе поранення правої скроневої привушної ділянки садно-тім'яної ділянки. За обставин: «при виконанні бойового завдання у складі підрозділу військової частини НОМЕР_2 НГУ в районі населеного пункту Мала Токмача, внаслідок обстрілу з ФПН з боку противника, та безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, виконанні обов'язків військової служби, участі у заходах з національної безпеки та оборони, відсічі та стримувані збройної агресії російської федерації на території Запорізької області, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. Погіршення стану здоров'я не пов'язане з алкогольним чи наркотичним сп'янінням, вживанням токсичних та отруйних речовин, станом, зброї, устаткування, інструментів та матеріалів, транспортних засобів, які належать військовій частині або використовуються нею, навимсним заподіянням військовослужбовцем шкоди своєму здоров'ю. Перебував в засобах індивідуального захисту (бронежилет, захисний шолом) (а.с. 17).
У зв'язку з отриманим пораненням, позивач перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується наступним:
Відповідно до Виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 15124, ОСОБА_1 перебував у стаціонарі з 10.09.2023 року по 12.09.2023 року;
Відповідно до Виписки із історії хвороби № 23/1691-6455, ОСОБА_1 перебував у стаціонарі з 13.09.2023 року по 15.09.2023 року;
Відповідно до Виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 15399, ОСОБА_1 перебував у стаціонарі з 15.09.2023 року по 26.09.2023 року;
Відповідно до Виписки із історії хвороби № 23/1789-675, ОСОБА_1 перебував у стаціонарі з 26.09.2023 року по 09.10.2023 року;
Відповідно до Виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 620/629, ОСОБА_1 перебував у стаціонарі з 10.10.2023 року по 30.10.2023 року (а.с. 17-22).
Згідно Довідки ДУ «ТМО МВС України по Запорізькій області» № 875/С від 03.11.2023 року, солдат за мобілізацією ОСОБА_1 пройшов медичний огляд у медичній (військово-лікарській) комісії ДУ «ТМО МВС України по Запорізькій області» 03.11.2023 року. Діагноз: Мінно-вибухова травма (10.09.2023). … Постанова комісії: Травма, ТАК, пов'язана з проходженням військової служби.
На підставі статті 81, 13г та графи ТДВ Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом МОЗ України № 402 від 14.08.08 р., зі змінами, Потребує відпустки для лікування після травми на 30 календарних днів. Травма «тяжка» відповідно до класифікатора наказу МОЗУ від 04.06.2002 № 370. Постанова прийнята у період воєнного стану без актів про нещасний випадок (а.с. 23).
В інтересах позивача його представником було направлено до військової частини НОМЕР_2 заяву від 17.01.2024 року з проханням: Нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , додаткову винагороду у збільшеному до 100 тис. грн. розмірі згідно Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 р. пропорційно періодам перебування: 1) на стаціонарному лікуванні з 10.10.2023 року по 30.10.2023 рік; 2) у відпустці за станом здоров'я, рекомендованій Довідкою № 875/С від 03 листопада 2023 року (а.с. 25-26).
У відповідь на вказане звернення листом військової частини НОМЕР_2 від 05.04.2024 року вих. № 3/29/13/1-47/6 представнику позивача надіслано Довідку про доходи ОСОБА_1 за весь період служби з 25.06.2023 року по 31.03.2024 року.
Відповідно до змісту Довідки про доходи ОСОБА_1 за період служби з 25.06.2023 року по 31.03.2024 року (а.с. 27), у вказаний період позивачу було нараховано та виплачено додаткову грошову винагороду, передбачену постановою КМУ від №168 від 28.02.2022 року, у таких місяцях та розмірах:
Серпень 2023 року - 100 000, 00 грн.;
Вересень 2023 року - 106 000, 00 грн.;
Жовтень 2023 року - 100 000, 00 грн.;
Листопад 2023 року - 29 032, 26 грн.;
Грудень 2023 року - 90 000, 00 грн.;
Січень 2024 року - 6451,61 грн.
Звернення позивача до суду з даним позовом обумовлено тим, що за жовтень 2023 року ОСОБА_1 не було повністю виплачено додаткову винагороду у збільшеному до 100 тис. грн. розмірі, згідно Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 року.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
За визначенням ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 3 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Стаття 40 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначає, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.2 ст.1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з положенням ч.4 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за N 745/32197 (далі - Порядок №260).
Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку №260, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Пунктом 3 Порядку №260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
У подальшому (і станом на час спірних правовідносин) відповідними Указами Президента України воєнний стан в Україні продовжувався.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 “Про введення воєнного стану в Україні” та № 69 “Про загальну мобілізацію” Кабінетом Міністрів України прийнята постанова від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).
Пунктом 1 Постанови №168 (у редакції із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 217 від 07.03.2022, № 350 від 22.03.2022, № 400 від 01.04.2022, № 754 від 01.07.2022, № 793 від 07.07.2022, № 1066 від 27.09.2022, № 1146 від 08.10.2022, № 43 від 20.01.2023, № 836 від 09.08.2023, № 1001 від 15.09.2023) установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно пункту 1-2 Постанови №168, виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;
захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);
загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини (виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).
Постанову доповнено пунктом 1-2 згідно з Постановою КМ № 836 від 09.08.2023 - у частині виплати додаткової винагороди застосовується з 1 червня 2023 року.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 вересня 2023 року № 729 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04 вересня 2023 р. за № 1544/40600) затверджено ОСОБЛИВОСТІ виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України (надалі - Особливості виплати №729).
Ці Особливості визначають процедуру здійснення виплати на період воєнного стану військовослужбовцям Національної гвардії України (далі - військовослужбовці) додаткової винагороди, передбаченої пунктами 1-1, 1-2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», встановлюють перелік бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Національну гвардію України.
Відповідно до п. 13 Особливостей виплати №729, відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень, до таких наказів включаються військовослужбовці, зазначені в пункті 2 цих Особливостей, у тому числі такі, які:
1) у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- з дня отримання такого поранення та за час стаціонарного лікування, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (у тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або за час такої відпустки;
2) захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі якщо зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення),- за час перебування в полоні, заручниках, та до дня звільнення включно або за час перебування в інтернуванні та до дня повернення до України, або за час безвісної відсутності;
3) загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини,- виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).
Додаткова винагорода на період воєнного стану є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців (п. 14 Особливостей виплати №729).
Згідно наявної у матеріалах справи Довідки ДУ «ТМО МВС України по Запорізькій області» № 875/С від 03.11.2023 року, солдат за мобілізацією ОСОБА_1 пройшов медичний огляд у медичній (військово-лікарській комісії) ДУ «ТМО МВС України по Запорізькій області» 03.11.2023 року. Діагноз: Мінно-вибухова травма (10.09.2023). … Постанова комісії: Травма, ТАК, пов'язана з проходженням військової служби.
Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (надалі - Положення №402).
Згідно пункту 1.1 глави 1 розділу I Положення №402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Відповідно до пункту 1.3 глави 1 розділу I Положення №402, основними завданнями військово-лікарської експертизи є, зокрема: визначення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.
Главою 21 розділу II Положення №402 визначений порядок встановлення причинного зв'язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, які призвані на збори, та колишніх військовослужбовців зі службою у Збройних Силах України.
Згідно пункту 21.1 глави 21 розділу II Положення №402, у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв'язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення.
Відповідно пункту 21.2 глави 21 розділу II Положення №402, причинний зв'язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов'язаних і резервістів, призваних військовими комісаріатами на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.
Згідно пункту 21.5 глави 21 розділу II Положення №402, постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:
а) “Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини”;
б) “Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби”;
в) “Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби”;
г) “Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії”;
ґ) “Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини”;
д) “Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов'язане з проходженням військової служби”;
е) “Захворювання, НІ, не пов'язане з проходженням військової служби”;
є) “Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН”;
ж) “Захворювання, ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової - служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН”;
з) “Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби у складі Миротворчих Сил ООН”;
и) “Поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби у складі миротворчого персоналу”;
к) “Поранення(травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби у складі Миротворчих Сил ООН”.
Підпункт “а” пункту 21.5 глави 21 розділу II Положення №402 передбачає: "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов'язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни), при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Вирішуючи цей спір, суд констатує, що матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем 10.09.2023 року поранення та травми, що пов'язана із захистом Батьківщини.
Отримання травми підтверджується Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), згідно якої солдат по мобілізації ОСОБА_1 10.09.2023 року одержав відкриту черепно-мозкову травму. Струс головного мозку. Акубаротравму. Вогнепальне осколкове сліпе поранення правої скроневої привушної ділянки садно-тім'яної ділянки. За обставин: «при виконанні бойового завдання у складі підрозділу військової частини НОМЕР_2 НГУ в районі населеного пункту Мала Токмача, внаслідок обстрілу з ФПН з боку противника, та безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, виконанні обов'язків військової служби, участі у заходах з національної безпеки та оборони, відсічі та стримувані збройної агресії російської федерації на території Запорізької області, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. Погіршення стану здоров'я не пов'язане з алкогольним чи наркотичним сп'янінням, вживанням токсичних та отруйних речовин, станом, зброї, устаткування, інструментів та матеріалів, транспортних засобів, які належать військовій частині або використовуються нею, навимсним заподіянням військовослужбовцем шкоди своєму здоров'ю. Перебував в засобах індивідуального захисту (бронежилет, захисний шолом) (а.с. 17).
Відповідно до змісту Довідки про доходи ОСОБА_1 за період служби з 25.06.2023 року по 31.03.2024 року (а.с. 27), у вказаний період позивачу було нараховано та виплачено додаткову грошову винагороду, передбачену постановою КМУ від №168 від 28.02.2022 року, у таких місяцях та розмірах:
Серпень 2023 року - 100 000, 00 грн.;
Вересень 2023 року - 106 000, 00 грн.;
Жовтень 2023 року - 100 000, 00 грн.;
Листопад 2023 року - 29 032, 26 грн.;
Грудень 2023 року - 90 000, 00 грн.;
Січень 2024 року - 6451,61 грн.;
Тобто, у спірний період з 01.10.2023 року по 31.10.2023 року позивачу виплачувалась додаткова грошова винагорода у розмірі збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні (Жовтень 2023 року - 100 000, 00 грн.).
Тому підстави для задоволення позовних вимог щодо оскарження бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану”, у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, з 01.10.2023 року по 31.10.2023 року та пропорційно перебуванню у відпустці - відсутні.
Згідно позовної заяви, позивач не оскаржує суми нарахувань за Листопад 2023 року (29 032, 26 грн.) та не надає доказів перебування у цей період на стаціонарному лікуванні та/або у відпустці за станом здоров'я.
Отже, у межах розглянутих судом матеріалів справи та заявлених позовних вимог, відсутнє порушене право позивача.
Інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин, судом не встановлено.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позивач, звільнений від сплати судового збору, та у позові відмовлено, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалось.
Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 262, 291, 295, 297 КАС України,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук
.