щодо повернення заяви без розгляду
22 серпня 2024 року № 320/3471/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Колеснікова І.С., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Апарату Верхової Ради України
про зобов'язання вчинити певні дії, -
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 (далі - позивач) із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову відповідача здійснити переведення позивача з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця;
- зобов'язати відповідача призначити та здійснити нарахування виплати позивачу з 31 січня 2020 року пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-X11 «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XІІ у розмірі 60 відсотків від суми заробітної плати, зазначеної в довідці про складові заробітної плати № 06-44/497 від 3 березня 2020 року та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця № 06-44/497 від 3 березня 2020 року.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06.10.2020 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у здійсненні переведення ОСОБА_2 з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити та здійснити нарахування і виплату ОСОБА_2 з 31 січня 2020 року пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-X11 «Про державну службу» у розмірі 60 відсотків від суми заробітної плати, вказаних в довідках про складові заробітної плати за 2019-2020 роки, наданих листом № 06-44/497 від 3 березня 2020 року, з урахуванням висновків суду, які зазначені в цьому рішенні.
20.06.2024 року до суду надійшла заява представника позивача про встановлення судового контролю у справі №320/3471/20 з вимогами:
- встановити судовий контроль шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення Київського окружного адміністративного суду від 06.10.2020 у справі №320/3471/20;
- встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України у Київській області строк для подачі звіту про виконання судового рішення Київського окружного адміністративного суду від 06.10.2020 у справі №320/3471/20.
Згідно з частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Частиною 8 статті 382 КАС України визначено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.
Ознайомившись з поданою заявою та доданими до неї матеріалами, суд дійшов такого висновку.
Так, за правилами ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.
При цьому, суд зауважує, що встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Висновок аналогічного змісту викладений у постанові Верховного Суду від 18.01.2024 у справі №160/2888/23.
В силу положень частини 4 статті 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
А за правилами частини 1 статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
В свою чергу, виконавчі листи, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, є виконавчими документами, які підлягають примусовому виконанню відповідно до Закону України Про виконавче провадження №1404-VIII від 02.06.2016.
Стаття 1 вказаного Закону визначає виконавче провадження як завершальну стадію судового провадження і примусове виконання судових рішень, що передбачає сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень, які проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Частиною 1 статті 5 Закону №1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
В силу вимог частини 1 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частини 3 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Частиною 1 статті 63 Закону № 1404-VIII встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Згідно статті 63 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Верховним Судом у постанові від 21 березня 2019 року у справі №805/1458/17-а сформовано правову позицію відповідно до якої, повноваження щодо вчинення дій щодо примусового виконання рішення суду, в тому числі і щодо перевірки його виконання, належать передусім до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України є виключною мірою, якщо позивачем було вичерпано усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.
Вказаний висновок суду підтримано Верховним Судом у постанові від 27 червня 2019 року у справі №807/220/18.
Аналогічний підхід застосовано в ухвалах Верховного Суду від 05 липня 2021 року у справі № 260/636/19, від 18 грудня 2020 року у справі № 200/5793/20-а та від 13 вересня 2021 року у справі №9901/235/20.
Таким чином, держава забезпечує виконання судових рішень, що виявляється у існуванні окремого державного інституту, який передбачає виконання рішень суду, що набрали законної сили у примусовому порядку у випадку невиконання боржниками таких рішень у добровільному порядку.
Як встановлено судом, з виконання рішення суду у справі №320/3471/20 за виданим судом виконавчим листом державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження №74356533.
Доказів закінчення виконавчого провадження сторонами суду не надано та матеріали справи не містять.
У постанові Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №802/357/17-а зазначено, що звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов'язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення.
Суд наголошує, що позивачем не надано жодних доказів тому, що державним виконавцем використано всі передбачені чинним законодавством засоби щодо належного та повного виконання судового рішення у справі, а відтак, звернення позивача із заявою в порядку статті 382 КАС України є передчасним, оскільки повнота та правомірність виконання рішення суду у порядку Закону України Про виконавче провадження №1404-VIII від 02.06.2016 першочергово підлягає контролю зі сторони державного виконавця.
Поряд з цим, жодних доказів, що державним виконавцем накладалися на Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області штрафи за виконання рішення суду у справі №320/3471/20 чи доказів надсилання до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення заявником до заяви не долучено.
Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання визначені статтею 167 КАС України. В силу вимог частини 2 цієї статті, якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
Зважаючи на встановлені обставини в їх сукупності, заява представника позивача підлягає поверненню йому без розгляду як така, що є очевидно безпідставною та необґрунтованою.
Керуючись статтями 167, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд
Заяву представника позивача про про встановлення судового контролю у справі №320/3471/20 - повернути заявнику без розгляду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Колеснікова І.С.