26 серпня 2024 року №320/48001/23
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Білоноженко М.А.,
розглянувши у приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 )
доБоярського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (02152, м. Київ, вул. Березняківська, буд. 4-А, код ЄДРПОУ 42552598)
провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
встановив:
ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Боярського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, в якому просила суд:
- визнати протиправним рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області в особі Боярського відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області про відмову оформити та видати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт громадянина України у формі книжечки, зразка 1994 року, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII;
- зобов?язати Центральне міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області в особі Боярського відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області оформити та видати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт громадянина України у формі книжечки, зразка 1994 року, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503- XIІ.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач має законне право на отримання паспорта громадянина України у формі книжечки, проте відповідачем на заяву щодо видачі паспорта у формі книжечки протиправно відмовлено у його видачі. Позивач вказує на необхідність застосування до спірних правовідносин правових висновків Великої Палати Верховного Суду по зразковій справі № 806/3265/17, оскільки він не надає згоду на обробку його персональних даних в зв'язку з релігійними переконаннями.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому він просить в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування власної правової позиції відповідач зазначив, що позивач звернувся із заявою, складеною у довільній формі, в якій просив видати йому паспорт громадянина України у вигляді паспорта книжечки. Реалізація волевиявлення громадянина на отримання (обмін) паспорта, незалежно від форми такого, здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства.
Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій останній заперечив проти висновків, викладених у відзиві на позовну заяву, та просив задовольнити позовні вимоги.
Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об'єктивно оцінивши докази в їх сукупності, зазначає наступне.
Після досягнення сином позивача шістнадцятирічного віку, він особисто та безпосередньо 06.06.2023 звернувся до Боярського відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, що являється територіальним підрозділом, структури Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, з проханням надати адміністративну послугу - оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки, зразка 1994 року.
До заяви було додано всі необхідні документи, а саме: дві фотокартки розміром 3,5х4,5 см.; копія свідоцтва про народження; копія довідки на підтвердження місця проживання неповнолітньої та копію мого паспорта як законного представника, що підтверджується копією заяви доданої до заяви.
Відповідно до листа Боярського районного відділу управління Державної міграційної служби в Київській області від 28.06.2023 позивачу було відмовлено у видачі неповнолітній доньці паспорта у вигляді книжечки, зразка, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» встановлено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами».
Згідно ст.ст.22, 32 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Конституційне та законодавче регулювання права на невтручання в особисте та сімейне життя також узгоджується із міжнародно-правовими актами: Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), була ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Стаття 8 Конвенції передбачає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Приватне життя «охоплює право особи формувати та розвивати відносини з іншими людьми, включаючи відносини професійного чи ділового характеру» (див. п.25 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «C. проти Бельгії» від 07 серпня 1996 року (Reports 1996). Стаття 8 Конвенції «захищає право на розвиток особистості та право формувати і розвивати відносини з іншими людьми та навколишнім світом» (див. п.61 рішення ЄСПЛ у справі «Pretty проти Сполученого Королівства» (справа № 2346/02, ECHR 2002 та п.65 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» (заява №21722/11).
Будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснювалося «згідно із законом», не переслідувало легітимну ціль або цілі згідно з пунктом 2 та було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було пропорційним цілям, які мали бути досягнуті (див. рішення ЄСПЛ у справі «Ельсхольц проти Німеччини» (Elsholz v. Germany) [ВП], заява № 25735/94, п.45, ECHR 2000-VIII).
Згідно пп. «а» п.1 ч.1 ст.13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 р. № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI) документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: паспорт громадянина України.
Як передбачено ч.3 ст.13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 4 ст.14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації.
За приписами ч.ч.1-4 ст.21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Паспорт громадянина України оформляється особам, які не досягли вісімнадцятирічного віку, на чотири роки, а особам, які досягли вісімнадцятирічного віку, - на кожні 10 років. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Разом з тим, на даний час діє Положення № 2503-ХІІ, пунктом 3 якого передбачено, що бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1 - 3 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 (далі - Постанова № 302), передбачено, що паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт.
Також суд бере до уваги те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.09.2018 р. за результатами розгляду зразкової справи № 806/3265/17 дійшла висновку, що норми Закону № 5492-VI на відміну від норм Положення № 2503-XII не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря. Законодавець, приймаючи Закон № 1474-VIII, яким внесено зміни до Закону № 5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України.
Відтак, дії відповідача щодо відмови позивачу видати паспорт громадянина України у формі книжечки визнані Великою Палатою Верховного Суду у вказаній зразковій справі протиправними.
Суд наголошує, що реалізація волевиявлення особи на отримання паспорта, незалежно від його форми, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу разом із об'єктивно необхідними для цього документами, зокрема, для паспорта зразка 1994 року - двома фотокартками і свідоцтвом про народження.
Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суд від 21.11.2018 у справі №821/1974/17, від 26.06.2019 у справі №840/3992/18, від 19.07.2019 у справі №2340/2876/18, від 25.07.2019 у справі №807/85/18, від 07.08.2019 у справі №520/11053/18, від 29.11.2019 у справі №260/1414/18, від 10.12.2020 у справі №240/575/20.
Вказані вимоги були виконані позивачем, що не заперечувалось відповідачами в листі-відмові.
Отже, враховуючи вищевикладене, та аналізуючи встановлені судом обставини по даній справі, суд вважає, що відповідач в даному випадку своїми діями порушив права неповнолітньої особи, передбачені ст.9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, оскільки неоформлення їй паспорта громадянина України у формі книжечки обмежує її права, що встановлені законом, і не є необхідними в демократичному суспільстві.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку що належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправними дії відповідача щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки позивачу та зобов'язання відповідача оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки позивачу.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 7 частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір», у зв'язку з чим підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд -
Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Боярського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (02152, м. Київ, вул. Березняківська, буд. 4-А, код ЄДРПОУ 42552598) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправним рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області в особі Боярського відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області про відмову оформити та видати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт громадянина України у формі книжечки, зразка 1994 року, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII.
Зобов?язати Центральне міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області в особі Боярського відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області (02152, м. Київ, вул. Березняківська, буд. 4-А, код ЄДРПОУ 42552598) оформити та видати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт громадянина України у формі книжечки, зразка 1994 року, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503- XIІ.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Білоноженко М.А.