14 серпня 2024 року м. Ужгород№ 260/1519/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Гаврилка С.Є.,
з участю секретаря судового засідання - Онисько Н.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 - не з'явився;
представник позивача - адвокат Бобрушко Любов Юріївна - не з'явився;
відповідач - Головне управління ДПС у Закарпатській області - представник - Тегза Антоніна Василівна,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги, -
18 березня 2024 року до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом звернулася ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, Ужгород, вул. Волошина,52, код ЄДРПОУ ВП 44106694), в якому просить суд: "1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.09.2023 року № 0471909-2412-0713UА21080010000097427 прийняте Головним управлінням ДПС у Закарпатській області; 2. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 21.12.2023 року № 0005265-1307-0716 прийняту Головним управлінням ДПС у Закарпатській області.".
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року даний позов було залишено без руху .
19 квітня 2024 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року було призначене судове засідання у режимі відеоконференції.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 липня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду по суті.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваними податковим повідомленням-рішенням від 06 вересня 2023 року № 0471909-2412-0713UА21080010000097427 та податковою вимогою від 02 грудня 2023 року №0005265-1307-07164 на підставі статті 54 пункту 54.3 підпункту 54.3.3 та статті 266 пункту 266.7 підпункту 266.7.2 Податкового кодексу України, позивача зобов'язано сплатити податок на нежитлову нерухомість, відмінну від земельної ділянки, в сумі 74707,50 грн за 2021 рік. Позивач вказує, що податковим органом не враховано, що об'єкти нерухомості, зокрема об'єкт промисловості, знаходиться у зруйнованому стані та не підлягає експлуатації, не є об'єктами оподаткування у розумінні приписів статті 266 Податкового кодексу України. Посилаючись на приписи статті 266 пункту 266.2 підпункту 266.2.2 підпункту "є" Податкового кодексу України, зазначає, що контролюючим органом помилково віднесено належну йому частину нежитлової будівлі до категорії об'єктів оподаткування, що не мають пільг із сплати податку. Вважає, що належна позивачу об'єкт нерухомості, як будівля промисловості не є об'єктом оподаткування в силу імперативних приписів закону і податок на нерухоме майно на неї не повинен нараховуватись, а відтак, оскаржувані рішення відповідача є протиправними.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти заявлених позовних вимог. Зазначає, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що об'єкт нерухомого майна - нежитлова будівля площею 996,1 м2, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , закрито 08 листопада 2021 року. Підстава - знищення об'єкта нерухомого майна. У зв'язку із чим, ОСОБА_1 проведено перерахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за результатами якого сформовано податкове повідомлення-рішення від №0471909-2412-0713-UA21080010000097427 на суму 74707,50 грн. за звітний період 2021 рік з 01 січня 2021 року по 31 жовтня 2021 року.
Розгляд даної справи відкладався (оголошувалась перерва) у зв'язку з існуванням на те об'єктивних законодавчо встановлених підстав, у тому числі й за клопотаннями представників сторін.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, хоча судом вживалися заходи щодо виклику учасників справи, що передбачені Главою 7 Розділу І КАС України.
Судом вживалися заходи направлення представнику позивача повістки про виклик в судове засідання призначене на 14 серпня 2024 року, яку було надіслано з використанням системи ЄСІТС та доставлено в його електронний кабінет 22 липня 2024 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, у зв'язку з чим представник позивача вважається належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання (а.с. 86).
У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пунктів 1, 2 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.
Суд, враховуючи наявність достатньої кількості доказів у справі, а також строки розгляду вказаної справи, наявність правової позиції учасників справи щодо спірних правовідносин судом вирішено проводити розгляд справи у відсутності учасників справи, які не з'явилися в судове засідання. Відповідна ухвала зафіксована у протоколі судового засідання.
Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрованого в реєстрі за № 7011 від 04 грудня 2009 року, ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі овочесховища - літера "М", загальною площею - 996.10 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 11).
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон, було встановлено, що 08 листопада 2021 року держаним реєстратором було зареєстровано знищення нежитлової будівлі овочесховища - літера "М", загальною площею - 996.10 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , яка належала ОСОБА_1 (а.с. 10).
Судом встановлено, що податковим повідомленням-рішенням від 06 вересня 2023 року № 0471909-2412-0713-UA21080010000097427 на підставі статті 54 пункту 54.3 підпункту 54.3.3 та статті 266 пункту 266.7 підпункту 266.7.2 Податкового кодексу України, позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості" в сумі 74707,50 грн, за звітний період 2021 рік (а.с. 8 (на звороті)).
Судом також встановлено, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення, яке оскаржує позивач, стосується нежитлової будівлі овочесховища - літера "М", загальною площею - 996.10 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , яка належала ОСОБА_1 . Зазначене податкове зобов'язання визначене відповідачем за 2021 рік, а саме за період з 01 січня 2021 року по 31 жовтня 2021 року).
На підставі вказаного податкового зобов'язання Головним управлінням ДПС у Закарпатській області було виставлено позивачу податкову вимогу від 21 грудня 2023 року № 0005265-1307-0716 на суму податкового боргу в розмірі 74707,50 грн (а.с. 13).
Не погоджуючись із вказаними податковим повідомленням-рішенням та податковою вимогою, вважаючи, що у позивача відсутній обов'язок щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статті 19 частиною 2 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У свою чергу, статтею 67 Конституції України встановлено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України (далі по тексту - ПК України).
Згідно із статтею 10 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є місцевим податком.
Сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів (стаття 12 пункт 12.3 ПК України).
Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору. Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (стаття 12 пункт 12.2 підпункт 12.3.1, 12.3.2, 12.3.3 ПК України).
Відповідно до статті 266 пункту 266.5 підпункту 266.5.1 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
В розумінні норм статті 265 пункту 265.1 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є складовою частиною податку на майно.
Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено статтею 266 ПК України.
Зокрема, нормою статті 266 ПК України регламентовано елементи податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно із статтею 266 пункту 266.1 підпункту 266.1.1, 266.1.2 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
За приписами статті 266 пункту 266.3 підпункту 266.3.1, 266.3.2 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно норми статті 30 ПК України податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
Статтею 266 пунктом 266.2 підпунктом 266.2.2 ПК України встановлено пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Так, відповідно до статті 266 пункту 266.2 підпункту 266.2.2 підпункту "є" ПК України (в редакції, яка діяла після 23.05.2020 року) не є об'єктом оподаткування: будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку; будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку (підпункт "ж").
Умовою звільнення таких об'єктів від оподаткування законодавець визначив цільове призначення їх фактичного використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку.
При цьому, позивачем не надано ні відповідачеві, ні до суду доказів здійснення на площі зазначеної будівлі господарської діяльності, яка відповідно до норм ПК України підпадає під пільги у спірний період 2021 року.
З урахуванням викладеного та з огляду на встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку про те, що позивач не підпадає під преференції, що визначені статтею 266 пунктом 266.2 підпунктом 266.2.2 підпунктами "є", "ж" ПК України.
Згідно правил статті 266 пункту 266.3 підпункту 266.3.2 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо: об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним) (стаття 266 пункт 266.7 підпункт 266.7.3 ПК України).
Оскільки позивач не звертався до податкового органу для проведення звірки даних щодо об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, тому відповідачем вірно визначено класифікацію належних позивачу споруд/будівель, а також проведено обчислення податкових зобов'язань.
Надаючи правову оцінку представленим позивачем доказам, що вказують на перебування оподатковуваних будівель і споруд в незадовільному (аварійному) стані, суд виходить з наступного.
Офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав є державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Статтею 14 частиною 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що у разі знищення об'єкта нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості (у тому числі у зв'язку із зміною проектної документації на будівництво) або скасування державної реєстрації земельної ділянки відповідний розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються, а реєстраційний номер цього об'єкта скасовується.
Згідно приписів статті 349 Цивільного кодексу України за заявою власника нерухомого майна, права на яке підлягало державній реєстрації, припиняється право власності на знищене нерухоме майно з моменту внесення змін до Державного реєстру.
Як судом було встановлено, що відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон, було встановлено, що 08 листопада 2021 року держаним реєстратором було зареєстровано знищення нежитлової будівлі овочесховища - літера "М", загальною площею - 996.10 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , яка належала ОСОБА_1 (а.с. 10).
При цьому, оскаржуване податкове повідомлення-рішення стосується нежитлової будівлі овочесховища - літера "М", загальною площею - 996.10 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , яка належала ОСОБА_1 за 2021 рік, а саме за період з 01 січня 2021 року по 31 жовтня 2021 року (а.с. 8 (на звороті)).
Водночас позивач не надав контролюючому органу доказів того, що реєстраційний номер об'єкта оподаткування скасований у період, за який нараховано оспорюване ППР.
Тобто, належний позивачу об'єкт нерухомості у період з 01 січня 2021 року по 31 жовтня 2021 року є об'єктом оподаткування в силу імперативних приписів закону, відтак на такий повинен нараховуватись податок на нерухоме майно.
Таким чином, належна позивачу нежитлова будівля овочесховища є об'єктом оподаткування в силу імперативних приписів закону і на них повинен нараховуватись податок на нерухоме майно.
Будь-яких інших підстав відсутності обов'язку позивача сплачувати податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за спірними об'єктами нерухомості під час судового розгляду в межах заявленого позову не встановлено.
Виходячи з вищенаведеного, підстави для скасування податкового повідомлення- рішення по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки стосовно вказаного об'єкта нежитлової нерухомості відсутні, оскільки відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вищенаведений об'єкт нерухомого майна у зв'язку зі знищенням об'єкту нерухомого майна закрито 08 листопада 2021 року.
Окрім цього, у частині звільнення позивача від сплати податків та інших обов'язкових платежів до бюджету суд враховує, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, визначення переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, регламентовані окремим законодавчим актом - ПК України.
Згідно із статтею 5 ПК України поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу (пункт 5.1.).
У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу (пункт 5.2.).
Таким чином, пріоритетним для регулювання податкових правовідносин є саме приписи ПК України.
Звідси, норми інших законодавчих актів не регулюють податкових правовідносин і не можуть бути підставою для звільнення від оподаткування.
Вказані відносини врегульовані спеціальним актом - ПК України, що має пріоритет у застосуванні в сфері регулювання податкових правовідносин.
З огляду на викладене, спірне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначені суми податкових зобов'язань за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за податковий період 2021 рік, прийнято відповідачем відповідно до вимог закону, а тому позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Необхідно зазначити, що аналогічна ситуація між цими ж сторонами та зі схожим предметом була предметом судового дослідження у справі за № 260/5340/23, у якій Восьмий апеляційний адміністративний суд дійшов аналогічного висновку.
Відповідно до статті 59 ПКУ у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Оскільки, за результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем відповідно до вимог закону то податкова вимога 21 грудня 2023 року не підлягає скасуванню.
За правилами встановленими статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, Ужгород, вул. Волошина,52, код ЄДРПОУ ВП 44106694) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 14 серпня 2024 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 26 серпня 2024 року.
СуддяС.Є. Гаврилко