Україна
Донецький окружний адміністративний суд
26 серпня 2024 року Справа№200/3959/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Голошивця І.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати дії Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області щодо повернення до Першотравенського відділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області її заяви від 20.03.2024 року про оформлення набуття громадянства України за народженням ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про громадянство України» протиправними;
- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області прийняти рішення про оформлення набуття ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянства України відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про громадянство України».
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначила, що 20.03.2024 року вона подала до Першотравневого відділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області заяву про оформлення набуття громадянства її сином - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач зауважила, що за приписами ч.1 ст.7 Закону України «Про громадянство» її син ОСОБА_3 , набув громадянства України за народженням, оскільки вона як його матір на момент його народження була та є громадянкою України. Позивач зазначила, що відповідно до Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень затвердженим Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 (далі - Порядок), заяву з питань громадянства дитини підписує один з її батьків або інший законний представник дитини. Для оформлення набуття громадянства України за народженням особою, батьки (один із них) якої на момент її народження були громадянами України подають такі документи: заяву про оформлення набуття особою громадянства України за народженням; копію свідоцтва про народження особи; копію паспорта громадянина України або іншого передбаченого статтею 5 Закону документа, що підтверджує факт перебування одного з батьків особи у громадянстві України на момент її народження. Позивач зауважила, що Порядком встановлено вичерпний перелік документів, які подаються спільно з заявою про оформлення набуття особою громадянства України за народженням. Позивачем зокрема до заяви було додано: копію свідоцтва про народження, копію свого паспорту громадянина України, копію свідоцтва про шлюб (зміна прізвища з ОСОБА_4 на ОСОБА_5 ) та рішення суду про розірвання шлюбу після якого її прізвище залишено ОСОБА_5 . Позивач зазначила, що нею було надано усі необхідні документи до заяви про оформлення набуття громадянства її сином ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , які визначені Порядком. З урахуванням наведеного 29.05.2024 року, вона звернулася до Головного управління ДМС у Дніпропетровській області (далі відповідач) з заявою, в якій зауважила, що у другій половині березня 2024 року вона звернулася до Першотравенського відділу ГУ ДМС України у Дніпропетровській області з заявою про набуття громадянства України її сином ОСОБА_2 та пояснила, що її син народився в Україні, постійно проживав на території України. Для позитивного вирішення питання були надані усі необхідні документи. Першотравенський відділ ГУ ДМС у Дніпропетровській області не надає громадянство України її сину та відмовляє у видачі паспорту громадянина України. Позивач просила надіслати їй копію рішення про відмову у наданні громадянства України її сину, та про відмову у видачі паспорта громадянина України. Позивач зауважила, що відповідач надав відповідь від 05.06.2024 року, в якій повідомив її, що під час розгляду матеріалів Головним управлінням було встановлено, що матеріали справи не відповідають вимогам Порядку. Управлінням було зазначено, що згідно Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 25.09.2008, складеного Печерським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) складений актовий запис 1650, згідно якого П.І.Б. мати на момент народження дитини - ОСОБА_7 , підстава запису відомостей про батька актовий запис про реєстрацію шлюбу №64 від 05.03.2007, складений Шаріатським судом м. Дамаск Сирійської Арабської Республіки (Державна реєстрація проведена відповідно до статті 133 Сімейного кодексу України). Свідоцтво про розлучення або рішення суду про розірвання шлюбу в матеріалах справи відсутнє. Головним управлінням було зазначено, що 10.05.2024 позивачем було надано письмове пояснення, що вона дійсно перебувала в шлюбі з громадянином Сирійської Арабської Республіки - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 05.03.2007, але з 2015 року стосунків з ним не підтримує, одночасно документ підтверджуючий розірвання шлюбу до територіального підрозділу надано не було. Головне управління зазначило, що 21.05.2024 у зв'язку з викладеними вище розбіжностями ним відповідно до п.94 Порядку, матеріали справи ОСОБА_2 повернуті до Першотравенського відділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області. Головним управлінням також було зазначено, що Територіальний підрозділ надіслав позивачу письмове повідомлення про необхідність звернутись до органів РАЦС для приведення документів відповідно до вимог чинного законодавства та усунення недоліків. Станом на 05.06.2024 позивач вищевказані недоліки не усунула, рішення про припинення провадження за її заявою територіальним підрозділом не приймалось. Позивач зауважила, що відповідач визнає, що вона є матір'ю ОСОБА_2 , також визнає, що її син народився в Україні (м. Київ) та визнає, що вона є громадянкою України та відповідно до приписів ч.1 ст.7 Закону України «Про громадянство» її син ОСОБА_3 набув громадянства України за народженням, оскільки вона, як його матір, як на момент його народження була громадянкою України та є громадянкою України, але при цьому відповідач протиправно вважає, що матеріали справи не відповідають вимогам Порядку. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки нею, відповідно до Порядку було надано усі необхідні документи, при цьому посилання Головним управлінням на те, що вона вдруге уклала шлюб не розірвавши перший, не є підставою вважати про будь-які недоліки та через протиправність дій відповідача її син не може набути громадянства України.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив наступне, що 20.03.2024 року ОСОБА_1 (далі позивач) подала до Першотравенського відділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області заяву №1238-000065427 про оформлення набуття особою громадянства України за народженням її дитині - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про громадянство України». Разом з вищезазначеною заявою позивачем було подано: свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 видане Відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві 25.09.2008; свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 видане Мирноградським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) 26.09.2020; паспорт громадянина України № НОМЕР_3 виданий 15.10.2020, орган, що видав 1444. Також позивачем були надані пояснення, згідно яких, зазначено, що вона з 2006 року проживала у громадському шлюбі з батьком дитини громадянином Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідач зауважив, що в ході проведення перевірок Головним управлінням було виявлено недоліки, а саме, під час розгляду матеріалів справи за заявою позивача №1238-000065427 про оформлення набуття особою громадянства України за народженням, Головним управлінням було встановлено, що дата видачі свідоцтва про народження ОСОБА_2 зазначено 25 вересня 2008 року, в той же час, відповідно до Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, відомості про видане свідоцтво внесеного до реєстру зазначено 15 лютого 2014 року. Отже, запис у свідоцтві про народження ОСОБА_2 не співпадає з Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, у зв'язку з чим, 03.05.2024 року документи було повернуто до Першотравенського відділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області з метою усунення недоліків. Відповідач зазначив, що 10.05.2024 Першотравенським відділом ГУ ДМС у Дніпропетровській області доопрацьовано заяву №1238-000065427 та додано до заяви додатково свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 видане Новомосковським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 08.05.2024. Враховуючи викладене, справу щодо оформлення набуття особою громадянства України за народженням дитині - ОСОБА_2 , було повторно направлено до Головного управління для подальшого розгляду. Відповідач зауважив, що під час повторного розгляду матеріалів справи за заявою позивача про оформлення набуття особою громадянства України за народженням, Головним управлінням встановлено, що матеріали справи не відповідають вимогам Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень затверджено Указом Президента України від 27 березня 2001 №215 (далі Порядок), а саме, до матеріалів справи долучено пояснення позивача від 20.03.2024, у якому зазначено, що вона з 2006 року проживала у громадському шлюбі з батьком дитини громадянином Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_2 , складеного від 25.09.2008, Печерським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), номер актового запису 1650, відомості про матір, а саме, П.І.Б. мати на момент народження дитини ОСОБА_7 , підстава запису відомостей про батька актовий запис про реєстрацію шлюбу №64 від 05.03.2007, складений Шаріатським судом м. Дамаск Сирійської Арабської Республіки (Державна реєстрація проведена відповідно до статті 133 Сімейного кодексу України). Відповідно до статті 133 Сімейного кодексу України, якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини. Виходячи з вищезазначеного, позивач перебуває в зареєстрованому шлюбі з гр. Сирійської Арабської Республіки - ОСОБА_9 . Відповідно до статті 25 Сімейного кодексу України, жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі. Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу. Згідно з інформацією з наявних державних та єдиних реєстрів, а саме з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, відомості щодо розірвання шлюбу ОСОБА_7 з гр. Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_9 - відсутні. Свідоцтво про розірвання шлюбу позивача з гр. ОСОБА_9 або рішення суду в матеріалах справи також відсутнє. Жодних відомостей щодо розірвання шлюбу не надано. Відповідач закцентував свою увагу на тому, що 26.09.2020 ОСОБА_7 уклала шлюб з ОСОБА_10 та згідно Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №105 складений Мирноградським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Харків після реєстрації шлюбу позивач змінила прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 » та згідно повного витягу, відомості про сімейний стан зазначено, що на момент укладання шлюбу з ОСОБА_10 - у шлюбі не перебувала. Під час укладання шлюбу заявницю попереджено про правові наслідки недійсності шлюбу у разі повідомлення завідомо неправдивих даних щодо свого сімейного стану. Відповідач зазначив, що ОСОБА_7 змінила своє прізвище на ОСОБА_1 без достатньої правової підстави, адже її шлюб з гр. ОСОБА_10 вважається недійсним у зв'язку з тим, що вона не розірвала перший шлюб з громадянином Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_9 . Відповідач зауважив, що 10.05.2024 позивачем на ім'я начальника Головного управління були надані письмові пояснення, що дійсно вона перебувала в шлюбі з громадянином Сирійської Арабської Республіки - ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 з 05.03.2007 року, але з 2015 року стосунків з ним не підтримує. Одночасно з тим, до територіального підрозділу документ підтверджуючий розірвання шлюбу позивача та ОСОБА_9 не надано. 21.05.2024 у зв'язку з викладеними вище розбіжностями Головним управлінням відповідно до п.94 Порядку, матеріали справи сина позивача за її заявою були повторно повернуті до Першотравенського відділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області для усунення недоліків, цим же відділом надіслано позивачу письмове повідомлення про необхідність звернутись до органів РАЦС для приведення документів відповідно до вимог чинного законодавства та усунення недоліків. На теперішній час, позивач вищевказані недоліки не усунула, рішення про припинення провадження за її заявою територіальним підрозділом не приймалось. Відповідач зауважив, що ним жодного рішення про припинення провадження не приймалось, а навпаки Першотравенським відділом ГУ ДМС у Дніпропетровській області повідомлено позивача про розбіжності в документах та зазначено про необхідність звернутись до органів РАЦС для приведення документів відповідно до вимог чинного законодавства, та після усунення зазначених недоліків звернутись до Першотравенського відділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області для подальшого оформлення. Відповідач просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Позивач надала відповідь на відзив, в якій зазначила наступне, що надруковані пояснення від 20.03.2024 були надруковані не нею та прочитані не були, їй лише надавали документи на підпис. Щодо таких пояснень її повідомили, що треба перевірити її батьків. Позивач звернула увагу, що норми ч.1 ст.7 Закону України «Про громадянство України» та Порядку - не встановлюють будь якого порядку щодо надання пояснень щодо підстав набуття дитиною громадянства України за народженням. Позивач зауважила, що відповідно до доповідної записки Заступника начальника ОСОБА_11 на ім'я начальника Головного управління було зокрема зазначено, що згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про громадянство України» в редакції 2001 року, гр. ОСОБА_12 , є громадянкою України, оскільки на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживала на території України, тобто було встановлено та підтверджено, що вона є громадянкою України. Позивач звернула увагу, на те, що в матеріалах 2 частини, відповідачем було надано копію про прийняте рішення, в якому зазначено: «Оформити набуття громадянства України за народженням відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про громадянство України» ОСОБА_2 з моменту його народження» та підписано заступником начальника Першотравенського відділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області, але таке рішення не містить підписів посадових осіб відповідача про погодження та затвердження такого рішення. Позивач вважає, що за наданими нею документами, було прийнято рішення оформити набуття громадянства України за народженням ОСОБА_2 з моменту його народження. Позивач зауважила, що відповідач надає повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 4 липня 2024 року, який отриманий ним тільки після відкриття провадження у справі № 200/3959/24 та такий витяг лише підтверджує, що її син ОСОБА_2 народився у м. Києві 03.09.2008 року. Також відповідачем надано лист - справа №020139774, де зазначено облік осіб, які набули громадянство України за народженням та зазначено, що її син ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в Україні, Громадянство: України та встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 . Крім цього додано Інформацію про особу ОСОБА_2 , де вказано, що він громадянин України та зазначено статус «Повернено на доопрацювання до територіального підрозділу». Позивач зазначила, що відповідач надав матеріали справи за її заявою з яких встановлено, що її син ОСОБА_2 народився в Україні, є громадянином України, але відповідач діючи протиправно вказує недоліки в документах які не визначені Законом України «Про громадянство України» та такі обставини щодо її шлюбів та зміни прізвища не спростовують того факту, що її син ОСОБА_2 є громадянином України, тому відповідач мав усі законні підстави погодити та затвердити рішення про оформлення набуття громадянства України за народженням. Щодо батька її сина, позивач зауважила, що він є громадянином Сирійської Арабської Республіки та перевірити інформацію про укладення та/або розірвання шлюбу у Сирії не має можливості, оскільки дипломатичні відносини між Україною та Сирією розірвані. Щодо питання про те, чи можна визнати недійсним розірваний шлюб, позивач зазначила, що це було предметом розгляду КЦС Верховного Суду у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 756/8186/17, де суд зазначив, що згідно із ч. 2 ст. 43 Сімейного кодексу України, якщо шлюб розірвано за рішенням суду, позов про визнання його недійсним може бути пред'явлено лише після скасування рішення суду про розірвання шлюбу. Це зумовлено тим, що не може існувати два рішення суду з приводу спору між тим самим подружжям як про розірвання шлюбу, так і про визнання цього шлюбу недійсним. Також позивач зазначила, що відповідач посилається у відзиві на її пояснення від 10.05.2024 року, але жодних пояснень вона 10.05.2024 року не надавала. Позивач зауважила, що наразі її син без оформленого громадянства України позбавлений низки прав, зокрема право отримати статусу вимушено переміщеної особи, права на освіту (за відсутності паспорту громадянина України син не зміг у цьому році вступити до професійного навчального закладу після 9 класу). Позивач вважає відзив поданий відповідачем необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Позивач просила відмовити відповідачу у задоволенні відзиву на позовну заяву.
Відповідач надав заперечення на відповідь на відзив позивача, в яких зазначив наступне, що Головним управлінням відповідно до п.94 Порядку, матеріали справи ОСОБА_2 за заявою позивача повернуті до Першотравенського відділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області для усунення недоліків. В свою чергу, 29.05.2024 Першотравенським відділом ГУ ДМС у Дніпропетровській області надіслано позивачу письмове повідомлення про необхідність звернутись до органів РАЦС для приведення документів відповідно до вимог чинного законодавства та усунення недоліків. На теперішній час, позивач вищевказані недоліки не усунула. Відповідач звернув увагу, що позивач надала відповідні пояснення, дані пояснення були зафіксовані заступником начальника територіального підрозділу, після фіксації вищезазначених пояснень, позивачу було надано можливість перевірити їх правильність. Позивачем було прочитано пояснення від 20.03.2024 та від 10.05.2024 року та підтверджено правильність записаних пояснень своїм підписом. Отже, дані доводи позивача є безпідставними та необґрунтованими з огляду на те, що позивачем було ознайомлено з даними поясненнями та власним підписом підтверджено правильність внесених відомостей що містяться у поясненнях. Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21.06.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Звільнено позивача від сплати судового збору. Витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії: матеріалів справи за заявою ОСОБА_1 від 20.03.2024 року про оформлення набуття громадянства України за народженням її сина - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про громадянство України».
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26.08.2024 у задоволенні клопотання представника Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області щодо розгляду справи за правилами загального позовного провадження за участю представника Головного управління відмовлено.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, про що свідчить наявність реєстрації кабінету електронного суду у позивача та відповідача із відповідною відміткою в графі «доставлено» та графі «дата встановлення статусу» зазначено - 21.06.2024.
Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -
Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , є громадянкою України, про що свідчить наявна копія в матеріалах справи паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_3 , виданого 15.10.2020, орган що видав 1444, місце народження в якому зазначено - м. Жданівка, Донецька область.
Вищенаведене, а саме дата і місце народження, адреса реєстрації підтверджується наявною копією довідки про реєстрацію місця проживання особи №08-05/17062 від 22.10.2020 за відомостями Центру надання адміністративних послуг м. Покровськ.
Відповідач: Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ: 37806243) - в даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.
Як встановлено судом, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами по справі, ОСОБА_1 20.03.2024 звернулася із заявою №1238-000065427 до Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області про оформлення набуття її сином - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянства України за народженням відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про громадянство України».
В вищенаведеній заяві було зазначено, дата народження дитини - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; місце народження дитини - Україна, м. Київ; громадянство батька на момент народження дитини - ОСОБА_13 ; громадянство матері на момент народження дитини - Україна; прізвище, ім'я, по батькові батька дитини та наявність у нього законних підстав для проживання на території України в момент народження дитини - ОСОБА_9 , посвідка на постійне чи тимчасове проживання або дозвіл на імміграцію (зазначити дату) - 30.05.2006; прізвище, ім'я, по батькові матері дитини та наявність у неї законних підстав для проживання на території України в момент народження дитини - ОСОБА_7 , наявність відмітки про реєстрацію в національному паспорті - Так; місце проживання та номер телефону особи, яка подає заяву - АДРЕСА_2 , телефон - НОМЕР_6 ; документи, які додаються до заяви: свідоцтво про шлюб НОМЕР_2 виданий 26.09.2020 Мирноградський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), свідоцтво про народження НОМЕР_1 виданий 25.09.2008 Відділ реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м.Києві, паспорт громадянина України № НОМЕР_3 виданий 15.10.2020 1444.
Відповідно до копії службових відміток від 20.03.2024 наявних в матеріалах справи, в яких зазначено, що особа яка подала заяву про оформлення набуття дитиною громадянства України за народженням, має - паспорт громадянина України серії № НОМЕР_3 виданий 15.10.2020 1444, заяву прийняв правильність її заповнення та всі необхідні документи додані до заяви, перевірив заступник начальника Першотравенського відділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області.
Судом з наданих позивачем до заяви від 20.03.2024 року документів було встановлено, що відповідно до:
- копії свідоцтва про шлюб виданого Мирноградським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 26.09.2020 серія НОМЕР_2 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєструвала шлюб з громадянином ОСОБА_10 , прізвище після державної реєстрації шлюбу - дружини - ОСОБА_5 ;
- копії свідоцтва про народження виданого повторно Новомосковським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 08.05.2024 серія НОМЕР_7 , в якому зазначено, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце народження - місто Київ, про що 25 вересня 2008 року складено відповідний актовий запис №1650; батько - ОСОБА_8 громадянин Сирійської Арабської Республіки, мати - ОСОБА_7 громадянство Україна, місце державної реєстрації Печерський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ);
- копії паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_3 виданого від 15.10.2020, орган що видав 1444, на ім'я ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що заступником начальника територіального відділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області були відібрані від ОСОБА_1 пояснення на ім'я начальника ГУ ДМС у Дніпропетровській області від 20.03.2024, в яких по суті було зазначено, що позивач народилася в Донецькій області та з народження постійно проживала на території України. Позивач зазначила, що під час реєстрації та отримання свідоцтва про народження дитини вона була заявником та надавала свій паспорт громадянина України серії НОМЕР_8 виданого Жданівським МВ УМВС України в Донецькій області від 29.04.2006. Позивач зазначила, з батьком дитини ОСОБА_9 не проживає та зв'язок не підтримує з 2015 року. 11.03.2024 позивач звернулася до УСЗН Межівської об'єднаної територіальної громади Дніпропетровської області з заявою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи за адресою фактичного проживання: АДРЕСА_3 , але їй було видано довідку про взяття на облік як ВПО, а її сину було відмовлено у зв'язку з тим, що йому на момент звернення виповнилося 15 років, а з 14 річного віку він повинен мати паспорт громадянина України.
Також позивачем до заяви про набуття громадянства України її сином, були додані:
- копія заочного рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13.07.2023 справа №204/7574/23, відповідно до якого шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_10 було розірвано;
- копія паспорту з перекладом ОСОБА_8 , батька її сина.
Судом з наявної в матеріалах справи копії доповідної записки заступника начальника територіального відділення на ім'я начальника ГУ ДМС України у Дніпропетровській області було встановлено, що в резолютивній частині даної записки зазначено - «Таким чином, гр. ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 були документовані паспортом громадянина України на законних підставах, тому що відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про громадянство України», громадянами України є всі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991) постійно проживали на території України. Враховуючи зазначене, згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про громадянство України» в редакції 2001 року, гр. ОСОБА_12 , є громадянкою України, оскільки на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживала на території України.».
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії прийнятого рішення про оформлення набуття громадянства України за народженням відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про громадянство України» ОСОБА_2 з моменту його народження, заступником начальника Першотравенського відділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області засвідчено особистим підписом, але в інших графах «погоджено» Начальник відділу з питань громадянства ГУ ДМС у Дніпропетровській області та «затверджую» Начальник ГУ ДМС у Дніпропетровській області відповідні особисті підписи посадових осіб відповідача відсутні.
Заступником начальника Першотравенського відділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області від 21.03.2024 на адресу ГУ ДМС у Дніпропетровській області за вихідним листом було надіслано справу про оформлення набуття особою громадянства України за народженням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про громадянство України» на 15 аркушах. Дану справу було отримано відповідачем, про що свідчить у нижньому лівому куті вхідний штамп кореспонденції в якому зазначено - №5232/1/1201-24 від 25.03.2024.
Судом встановлено, що також зазначено відповідачем у його відзиві: - «В ході проведення перевірок Головним управлінням ДМС у Дніпропетровській області було виявлено недоліки, а саме, під час розгляду матеріалів справи за заявою ОСОБА_1 №1238-000065427 про оформлення набуття особою громадянства України за народженням відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про громадянство України» її сину - ОСОБА_2 , ГУ ДМС у Дніпропетровській області встановлено, що дата видачі свідоцтва про народження ОСОБА_2 зазначено 25 вересня 2008 року, в той же час, відповідно до Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, відомості про видане свідоцтво внесеного до реєстру зазначено 15 лютого 2014 року. Отже, запис у свідоцтві про народження ОСОБА_2 не співпадає з Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, у зв'язку з чим, 03.05.2024 року документи були повернуто до Першотравенського відділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області з метою усунення недоліків. 10.05.2024 Першотравенським відділом ГУ ДМС у Дніпропетровській області доопрацьовано заяву №1238-000065427 про оформлення набуття особою громадянства України за народженням дитині - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та додано до заяви додатково свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 видане Новомосковським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) 08.05.2024. Враховуючи викладене, справу щодо оформлення набуття особою громадянства України за народженням дитині - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було повторно направлено до ГУ ДМС у Дніпропетровській області для подальшого розгляду.».
Як встановлено судом та підтверджується наявною в матеріалах справи копією листа ГУ ДМС у Дніпропетровській області №1201.4.4-7088/12.3-24 від 22.05.2024 скерованого на адресу Першотравенського відділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області, відповідно до якого відповідачем були повернуті матеріали справи за заявою від 20.03.2024 ОСОБА_1 про оформлення набуття громадянства України за народженням своїй дитині ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцю м. Київ відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про громадянство України», в зв'язку з тим що матеріали справи не відповідають вимогам «Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень», затвердженого Указом президента України від 27.03.2001 №215. Під час розгляду справи встановлено, що згідно Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження 25.09.2008 Печерським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) складений актовий запис 1650, згідно якого П.І.Б. мати на момент народження дитини - ОСОБА_7 , підстава запису відомостей про батька актовий запис про реєстрацію шлюбу №64 від 05.03.2007, складений Шаріатським судом м. Дамаск Сирійської Арабської Республіки (Державна реєстрація проведена відповідно до статті 133 Сімейного кодексу України). Свідоцтво про розлучення або рішення суду про розірвання шлюбу в матеріалах справи відсутнє. 26.09.2020 ОСОБА_7 уклала шлюб з ОСОБА_10 та згідно Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №105 складений Мирноградським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) після реєстрації шлюбу змінила прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 » та зазначений її сімейний стан на момент укладання шлюбу - у шлюбі не перебувала. В зв'язку з викладеними вище розбіжностями пропонуємо заявниці звернутись до органів РАЦС для приведення документів відповідно до вимог чинного законодавства.
На підставі вищенаведеного, Першотравенським відділом ГУ ДМС у Дніпропетровській області від 29.05.2024 на адресу позивача був надісланий лист, в якому було запропоновано звернутись до органів РАЦС для приведення документів відповідно до вимог чинного законодавства.
Позивачем 29 травня 2024 року на адресу відповідача було скеровано заяву в якій вона просила надіслати на її електронну скриньку копію рішення про відмову у наданні громадянства України її сину ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 та про відмову видати її сину паспорт громадянина України.
Відповідачем було надано відповідь від 05.06.2024 року на заяву позивача, в якій він зазначив, що Головним управлінням ДМС України у Дніпропетровській області розглянуто звернення позивача стосовно оформлення набуття громадянства України її дитині ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцю м. Київ. Проведеною перевіркою встановлено, що позивач 20.03.2024 подала заяву про оформлення набуття громадянства України за народженням ОСОБА_2 відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 до Першотравенського відділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області. За заявою сформовано справу, яку направлено для подальшого розгляду до ГУ ДМС у Дніпропетровській області. Під час розгляду матеріалів ГУ ДМС у Дніпропетровській області встановлено, що матеріали справи не відповідають вимогам «Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень» (далі -Порядок), затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 № 215. До матеріалів справи долучено пояснення позивача від 20.03.2024, що позивач з батьком дитини - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 2006 року перебувала в громадянському шлюбі. Згідно Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 25.09.2008, складеного Печерським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) складений актовий запис 1650, згідно якого П.І.Б. мати на момент народження дитини ОСОБА_7 , підстава запису відомостей про батька актовий запис про реєстрацію шлюбу №64 від 05.03.2007, складений Шаріатським судом м. Дамаск Сирійської Арабської Республіки (Державна реєстрація проведена відповідно до статті 133 Сімейного кодексу України). Свідоцтво про розлучення або рішення суду про розірвання шлюбу в матеріалах справи відсутнє. 26.09.2020 позивач уклала шлюб з ОСОБА_10 та згідно Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №105 складений Мирноградським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків після реєстрації шлюбу змінила прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 » та зазначений позивача сімейний стан на момент укладання шлюбу - у шлюбі не перебувала. Під час укладання шлюбу позивача попереджено про правові наслідки недійсності шлюбу у разі повідомлення завідомо неправдивих даних щодо її сімейного стану. 10.05.2024 позивач надала письмове пояснення, що дійсно перебувала в шлюбі з громадянином Сирійської Арабської Республіки - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 05.03.2007, але з 2015 року стосунків з ним не підтримує. Одночасно документ підтверджуючий розірвання шлюбу до територіального підрозділу не надала. 21.05.2024 в зв'язку з викладеними вище розбіжностями ГУ ДМС у Дніпропетровській області відповідно до п.94 Порядку матеріали справи ОСОБА_2 повернуло до Першотравенського відділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області. 29.05.2024 за вих. №1238-929/1238.4-24 територіальний підрозділ надіслав позивачу письмове повідомлення про необхідність звернутись до органів РАЦС для приведення документів відповідно до вимог чинного законодавства та усунення недоліків. Станом на 05.06.2024 позивач вищевказані недоліки не усунула, рішення про припинення провадження за заявою позивача територіальним підрозділом не приймалось.
Судом встановлено, що відповідно до наявної в матеріалах справи копії справи №020139774 сформованої територіальним підрозділом ГУ ДМС України у Дніпропетровській області за заявою позивача про набуття її сином ОСОБА_2 громадянства України за народженням відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про громадянство України», станом на 21.05.2024 заяві надано статус - «Повернуто на доопрацювання до територіального підрозділу».
Позивач вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернулася до суду за захистом прав свого сина ОСОБА_2 .
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до статті 4 Конституції України, в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначено Законом України «Про громадянство України» від 18.01.2001 № 2235-III (далі - Закон № 2235).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про громадянство України» вбачається, що громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках; громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.
Статтею 6 Закону України «Про громадянство України» передбачено, що громадянство України набувається: 1) за народженням; 2) за територіальним походженням; 3) внаслідок прийняття до громадянства; 4) внаслідок поновлення у громадянстві; 5) внаслідок усиновлення; 6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров'я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім'ю або передачі на виховання в сім'ю патронатного вихователя; 7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; 8) у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; 9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства; 10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
Відповідно до статті 1 Конвенції про скорочення без громадянства (дата підписання 30.08.1961; дата приєднання Україною 11.01.2013; дата набрання чинності для України 23.06.2013) Договірна Держава надає своє громадянство народженій на її території особі, яка в іншому разі була б апатридом. Таке громадянство надається: (а) при народженні, в силу закону або (b) при порушенні перед належним органом влади клопотання відповідною особою або від її імені в порядку, встановленому національним законодавством. За умови дотримання положень частини 2 цієї статті жодне подібне клопотання не може бути відхилене.
Відповідно до статті 7 Конвенції про права дитини, дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов'язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.
Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, чи здійснюються вони державними, приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними або законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, має бути наданий такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя (ураховуючи при цьому права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, що відповідають за неї за законом), і для цього використовують всі відповідні законодавчі й адміністративні заходи.
Ці положення Конвенції про права дитини втілюють так званий принцип «найкращих інтересів дитини».
Комітетом ООН із прав дитини принцип «найкращих інтересів дитини» був розтлумачений у Зауваженні загального порядку № 14 (2013) «Про право дитини на приділення першочергової уваги якнайкращому забезпеченню її інтересів». Зокрема, Комітет акцентує увагу на тому, що призначенням концепції найкращих інтересів дитини є забезпечення повномасштабної та ефективної реалізації всіх прав, проголошених у Конвенції, усебічний розвиток дитини (п. 4), оцінка найкращих інтересів дитини в кожному окремому випадку при дотриманні балансу «усіх елементів, необхідних для прийняття рішення в конкретній ситуації для конкретної дитини або групи дітей» (п. 46). Визначення того, яке саме рішення буде прийнято в «найкращих інтересах дитини», має починатися з оцінки конкретних обставин, що роблять дитину унікальною. Це означає врахування судом одних та ігнорування інших елементів, а також впливає на те, яким чином вони будуть ураховані один щодо одного (п. 49).
Так, відповідно до положень ст. 2, п. 2 ст. 6, ч. 1, 5, 8 ст. 8, ч. 6 ст. 9 Закону № 2235 законодавство України про громадянство ґрунтується на таких принципах:
єдиного громадянства - громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України;
запобігання виникненню випадків без громадянства;
неможливості позбавлення громадянина України громадянства України;
визнання права громадянина України на зміну громадянства;
неможливості автоматичного набуття громадянства України іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу з громадянином України або набуття громадянства України його дружиною (чоловіком) та автоматичного припинення громадянства України одним з подружжя внаслідок припинення шлюбу або припинення громадянства України другим з подружжя;
рівності перед законом громадян України незалежно від підстав, порядку і моменту набуття ними громадянства України;
збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина України.
Громадянство України набувається, зокрема, за народженням, що судом вже було зазначено.
Відповідно до приписів ч.1 ст.7 Закону України № 2235, набуття громадянства України за народженням - особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України.
Приписами ч.8 ст.7 Закону України №2235, передбачено, що особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.
Разом з тим, Указом Президента України від 27.03.2001 № 215 затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок № 215), яким визначено перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.
Відповідно до п.1 Розділу І Порядку, для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, виходу з громадянства України особа подає заяву, а також інші документи, передбачені розділом II цього Порядку.
Відповідно до п.2 Розділу І Порядку, заяви з питань громадянства оформлюються, зокрема: про оформлення набуття громадянства України особою, яка проживає на території України, - на ім'я керівника територіального органу Державної міграційної служби України за місцем проживання особи.
Приписами п.3 Розділу І Порядку, заява з питань громадянства подається у письмовій формі з зазначенням дати її складання та підписується заявником. Заяву з питань громадянства дитини підписує один з її батьків або інший законний представник дитини.
Відповідно до приписів п.5 Розділу І Порядку, заяву та інші документи з питань громадянства заявник подає особисто. Заява та інші документи з питань громадянства дитини подаються одним з її батьків або іншим законним представником дитини за місцем проживання дитини або одного з її батьків чи іншого законного представника.
Відповідно до п.6 Розділу І Порядку, згода на набуття громадянства України або на вихід з громадянства України дитини віком від 14 до 18 років надається нею у формі письмової заяви, подається у присутності дитини. За наявності поважних причин (хвороба дитини, стихійне лихо тощо) така заява може подаватися за відсутності дитини.
Приписами розділу ІІ Документи, що подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, а також виходу з громадянства України, підрозділу, Документи, що подаються для оформлення набуття громадянства України за народженням, п.17 передбачено - для оформлення набуття громадянства України за народженням особою, батьки (один із них) якої на момент її народження були громадянами України (частина перша статті 7 Закону), один з її батьків подає такі документи:
а) заяву про оформлення набуття особою громадянства України за народженням;
б) копію свідоцтва про народження особи;
в) копію паспорта громадянина України або іншого передбаченого статтею 5 Закону документа, що підтверджує факт перебування одного з батьків особи у громадянстві України на момент її народження.
Отже враховуючи вищенаведене, Порядком встановлений вичерпний перелік документів необхідних для подання заяви одним із батьків про набуття її дитиною громадянства України за народженням, якщо один з батьків на момент народження цієї дитини був громадянином України.
Судом було встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 на момент подачі нею заяви №1238-000065427 від 20.03.2024 до Першотравенського відділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області про оформлення набуття особою громадянства України за народженням від імені свого сина ОСОБА_2 є громадянкою України, що підтверджується наявними доказами в матеріалах справи: копією паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_3 , на час народження її дитини у м.Києві - сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 та була громадянкою України, що підтверджується свідоцтвом про народження виданого повторно від 08.05.2024 серія НОМЕР_7 де в графі мати зазначено - ОСОБА_7 , громадянство Україна, що також підтверджується копією Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження сформованого відповідачем в якості перевірки станом на 04.07.2024 року.
Наявність громадянства України у позивача ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_4 на момент її народження підтверджується доповідною запискою заступника начальника Першотравенського відділу ГУ ДМС України у Дніпропетровській області на ім'я начальника ГУ ДМС України у Дніпропетровській області, в якій він зазначив, що: «Таким чином, гр. ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 були документовані паспортом громадянина України на законних підставах, тому що, відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про громадянство України», громадянами України є всі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991) постійно проживали на території України. Враховуючи зазначене, згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про громадянство України» в редакції 2001 року, гр. ОСОБА_12 , є громадянкою України, оскільки на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживала на території України.».
Зміна прізвища « ОСОБА_16 , підтверджується копією свідоцтва про шлюб виданого Мирноградським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) від 26.09.2020 серія НОМЕР_9 .
Отже, все вищенаведене у сукупності дає суду підстави для висновку, що на момент народження ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_7 , на час народження її сина - ОСОБА_2 03 вересня 2008 року так і на час звернення з відповідною заявою про оформлення набуття особою громадянства України за народженням її сина, позивач була та є громадянкою України.
Отже, відповідно до приписів п.17 Розділу ІІ Порядку позивачем були надані усі необхідні документи для оформлення набуття громадянства України за народженням відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про громадянство України» її сину - ОСОБА_2 з моменту його народження.
Суд зауважує відповідача, що відповідно до приписів ч.8 ст.7 Закону України №2235, передбачено, що особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.
Відповідач повертаючи позивачу заяву про оформлення набуття громадянства України її сином, посилається на п.94 Порядку, зазначивши при цьому: «Під час розгляду матеріалів ГУ ДМС у Дніпропетровській області встановлено, що матеріали справи не відповідають вимогам «Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень» (далі - Порядок), затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 № 215. До матеріалів справи долучено Ваше пояснення від 20.03.2024, що Ви з батьком дитини - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 2006 року перебували в громадянському шлюбі. Згідно Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 25.09.2008, складеного Печерським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) складений актовий запис 1650, згідно якого П.І.Б. мати на момент народження дитини - ОСОБА_7 , підстава запису відомостей про батька актовий запис про реєстрацію шлюбу №64 від 05.03.2007, складений Шаріатським судом м. Дамаск Сирійської Арабської Республіки (Державна реєстрація проведена відповідно до статті 133 Сімейного кодексу України). Свідоцтво про розлучення або рішення суду про розірвання шлюбу в матеріалах справи відсутнє. 26.09.2020 Ви уклали шлюб з ОСОБА_10 та згідно Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №105 складений Мирноградським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків після реєстрації шлюбу змінили прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 » та зазначений Ваш сімейний стан на момент укладання шлюбу - у шлюбі не перебувала. Під час укладання шлюбу Вас попереджено про правові наслідки недійсності шлюбу у разі повідомлення завідомо неправдивих даних щодо свого сімейного стану. 10.05.2024 Ви надали письмове пояснення, що дійсно перебували в шлюбі з громадянином Сирійської Арабської Республіки - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 05.03.2007, але з 2015 року стосунків з ним не підтримуєте. Одночасно документ підтверджуючий розірвання шлюбу до територіального підрозділу не надали. 21.05.2024 в зв'язку з викладеними вище розбіжностями ГУ ДМС у Дніпропетровській області відповідно до п.94 Порядку матеріали справи ОСОБА_2 повернуті до Першотравенського відділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області. 29.05.2024 за вих. №1238-929/1238.4-24 територіальний підрозділ надіслав Вам письмове повідомлення про необхідність звернутись до органів РАЦС для приведення документів відповідно до вимог чинного законодавства та усунення недоліків. Станом на 05.06.2024 Ви вищевказані недоліки не усунули, рішення про припинення провадження за Вашою заявою територіальним підрозділом не приймалось.».
Відповідно до приписів п.92 Порядку, Територіальні органи Державної міграційної служби України приймають рішення про оформлення набуття громадянства України, зокрема за народженням.
Приписами п.94 Порядку встановлено, що Територіальний орган Державної міграційної служби України перевіряє відповідність оформлення документів з питань громадянства вимогам законодавства України та підтвердження ними наявності фактів, з якими Закон пов'язує набуття особою громадянства України.
Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не оформлені відповідно до вимог законодавства України, зазначені документи повертаються до територіального підрозділу Державної міграційної служби України, до якого документи були подані заявником. Територіальний підрозділ Державної міграційної служби України не пізніш як у тижневий строк з дня повернення документів надсилає їх заявникові для усунення недоліків. Якщо заявник у двомісячний строк з дня повернення йому документів не усуває недоліки та не подає документи повторно, керівник територіального підрозділу Державної міграційної служби України приймає рішення про припинення провадження за цією заявою.
Суд зауважує, якщо дослівно тлумачити п.94 в частині на яку посилається відповідач в якості відмови, а саме - якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не оформлені відповідно до вимог законодавства України, зазначені документи повертаються до територіального підрозділу Державної міграційної служби України, до якого документи були подані заявником.
В даному випадку, документами на підставі яких подається заява про оформлення набуття особою громадянства України за народженням передбаченого саме Порядком та відповідно до якого виключно є - заява про оформлення набуття особою громадянства України за народженням; копію свідоцтва про народження особи; копія паспорта громадянина України або іншого передбаченого статтею 5 Закону документа, що підтверджує факт перебування одного з батьків особи у громадянстві України на момент її народження.
Отже суд дійшов до висновку, що документи, на які посилається відповідач в частині не належного оформлення відповідно до вимог законодавства України не відносяться до документів, які подаються для набуття громадянства України за народженням.
В даному випадку свідоцтво про народження ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 та паспорт громадянина України з електронним безконтактним носієм його матері ОСОБА_1 оформлені згідно чинного законодавства України, судом не визнані не дійсними, таким чином посилання відповідача на п.94 Порядку є не сприйнятим за змістом.
В той же час, відповідно до приписів п.94 Порядку, якими передбачено, якщо документи оформлені належним чином і підтверджують наявність фактів, з якими Закон пов'язує набуття особою громадянства України, а стосовно поновлення особи у громадянстві України також відсутні передбачені Законом підстави, за наявності яких поновлення у громадянстві України не допускається, керівник територіального органу Державної міграційної служби України або його заступник приймає рішення про оформлення набуття особою громадянства України.
В даному випадку суд дійшов до висновку, що документи надані позивачем оформлені належним чином і підтверджують наявність фактів, з якими Закон пов'язує набуття особою громадянства України, керівник Державної міграційної служби України або його заступник повинен був прийняти рішення про оформлення набуття особою громадянства України, а не повертати до територіального підрозділу заяву позивача.
З урахуванням вищенаведеного, позовні вимоги позивача в частині визнання дій Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області щодо повернення до Першотравенського відділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області її заяви від 20.03.2024 року про оформлення набуття громадянства України за народженням ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про громадянство України» протиправними підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог позивача в частині зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області прийняти рішення про оформлення набуття ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянства України відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про громадянство України», суд зазначає наступне.
Як вже було встановлено судом рішення про припинення провадження за заявою позивача територіальним підрозділом не приймалось.
Відповідно до приписів ч.2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
З цього приводу суд зауважує позивача, що відповідно до приписів ч.4 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до приписів ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням наведеного, а також відсутністю прийнятого рішення Головним управлінням ДМС України у Дніпропетровській області за заявою поданою позивачем від 20.03.2024 про оформлення набуття громадянства її сином ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , суд дійшов до висновку, зобов'язати відповідача розглянути заяву позивача від 20.03.2024 року про оформлення набуття громадянства України за народженням її сина - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про громадянство України» з урахуванням висновків суду по цій справі.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Таким чином, з урахуванням викладеного та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області щодо повернення до Першотравенського відділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області заяви позивача від 20.03.2024 року про оформлення набуття громадянства України за народженням ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про громадянство України» та як похідна вимога зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області розглянути заяву позивача від 20.03.2024 року про оформлення набуття громадянства України за народженням її сина - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про громадянство України» з урахуванням висновків суду по цій справі.
Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 21.06.2024 року позивача було звільнено від сплати судового збору, таким чином суд дійшов до висновку, що підстави для розподілу судового збору в даній справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (адреса: 49000, м. Дніпро, вул. В. Липинського, буд.7, ЄДРПОУ: 37806243) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ: 37806243) щодо повернення до Першотравенського відділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області заяви ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) від 20.03.2024 року про оформлення набуття громадянства України за народженням ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про громадянство України».
Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ: 37806243) розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) від 20.03.2024 року про оформлення набуття громадянства України за народженням її сина - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про громадянство України» з урахуванням висновків суду по цій справі.
В решті позовних вимог відмовити.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 26 серпня 2024 року.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.О. Голошивець