Справа№592/6208/24
Провадження №2/592/1487/24
26 серпня 2024 року м.Суми
Ковпаківський районний суд міста Суми у складі головуючої судді Корольової Г.Ю., за участю секретаря судового засідання Панасовської В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради про визначення місця проживання дитини з матір'ю,
18.04.2024 року позивач через свого представника - адвоката Попович Ю.О. звернулась до суду з позовом і вимоги обґрунтовує тим, що з 20.07.2018 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 01.04.2024 року шлюб між ними було розірвано. Донька з самого свого народження постійно проживає разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 . Періодично разом з ними проживає батько позивача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідач проживає окремо. З початком повномасштабного вторгнення російської федерації в кінці березня 2022 року відповідач разом зі своєю матір'ю виїхав до Польщі. Деякий період спілкування підтримували, але на 30 тижні вагітності, коли позивач вирішила переїхати до чоловіка у Польщу. Відповідач сказав, щоб дружина залишалася в м. Суми. Батько жодного разу не бачив свою дочку ОСОБА_5 , не спілкувався з нею, не цікавився її вихованням. Відповідач в житті дитини безпосередньої участі не приймає періодично сплачує аліменти, після того як позивач звернулась до суду про стягнення аліментів. Станом на сьогодні донька мешкає разом з позивачем та її вихованням займається виключно вона. 05.02.2024 року ОСОБА_1 через додаток «Дія», згодом через Центру надання адміністративних послуг з заявою про реєстрацію малолітньої доньки ОСОБА_3 , про те їй було відмовлено у зв'язку з відсутністю згоди батька на зміну реєстрації неповнолітньої дитини. Відповідач не надав в додатку «Дія» своєї згоди на реєстрацію місця проживання доньки. Відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків по вихованню дочки, не спілкується з дитиною, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, не виявляє до неї батьківської уваги. Відповідач вже два роки перебуває за кордоном. Також відповідач чинить перешкоди у реєстрації місця проживання доньки, не надаючи своєї згоди на це. Тому позивач просить суд ухвалити рішення, яким визначити місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю - ОСОБА_1 , а також стягнути з відповідача судові витрати.
Ухвалою суду від 24.04.2024 року по справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження з участю сторін.
30.05.2024 року підготовче провадження у цивільній справі закрите, призначене судове засідання для розгляду справи по суті.
У судове засідання позивач не з'явилась, її представник надала до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала повністю з зазначених в позові підстав та просила їх задовольнити, а справу розглядати без їх участі.
Відповідач ОСОБА_2 повідомлявся про час та місце розгляду справи,однак до суду не з'явився, про причини своєї неявки суд не сповістив, відзив на позовну заяву, письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову не надав.
Представник Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради повідомлявся про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився. Надано висновок про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 .
Суд, дослідивши докази по справі, дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що з 20.07.2018 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 01.04.2024 року розірвано.
Від шлюбу мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 разом з донькою ОСОБА_5 проживають за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч.ч. 1, 2 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789 ХІІ(78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умови життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини, частинами сьомою, восьмою статті 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей. В усіх діях щодо дітей незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У статті 18 Конвенції про права дитини зазначено про необхідність докладання всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної і однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
За змістом положень частин 7, 8 статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Відповідно до статті 3, статті 18 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року (набрала чинності для України 02 вересня 1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Стаття 141 СК України визначає, що мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо.
Відповідно до частини 2 статті 141 СК України, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно із статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Конвенція про права дитини, виходячи із рівності прав матері та батька, у пункті 1 статті 9 проголосила правило, за яким дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини.
Частиною 2 статті 150 СК України передбачено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно із частиною 4 статті 150 СК України, батьки зобов'язані поважати дитину.
Відповідно до статті 153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Частиною 2 статті 155 СК України передбачено, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує кожному право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції (пункт 1). При цьому зазначена стаття містить застереження, згідно з яким органи державної влади не можуть утручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (пункт 2).
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Частинами 1, 2 стаття 161 СК України визначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Отже, найкращі інтереси дітей повинні мати першочергове значення. При цьому найкращі інтереси дитини можуть залежно від їх характеру та серйозності перевищувати інтереси батьків (правовий висновок Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року в справі № 6-1945цс17).
При визначенні місця проживання дитини судами необхідно встановлювати не лише наявність або відсутність виняткових обставин, коли дитина має бути розлучена зі своєю матір'ю, а крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку іншим обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Таким чином, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи, при цьому, сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Згідно висновку про визначення місця проживання дитини від 21.08.2024 року №1284/27.1-26 Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради вбачається, що дитина проживає у 3-х кімнатній квартирі. В квартирі зроблено ремонт, наявна уся необхідна побутова техніка та меблі. Для дитини є окреме спальне місце, наявне місце для ігор, наявні необхідні дитячі меблі, іграшки. Мілана доглянута, забезпечена повноцінним харчуванням, необхідним одягом та взуттям відповідно до сезону. Ще до ОСОБА_6 її батько покинув територію України. Вихованням доньки займається вона, інколи їй допомагає її батько ОСОБА_4 (дідусь ОСОБА_5 ), який і є власником житла за адресою: АДРЕСА_1 . Засобами телефонного зв'язку з ОСОБА_2 зв'язатись не вийшло. Тому Управління вважає за можливе визначити місце проживання малолітньої дитини разом з матір'ю.
Таким чином, суд, розуміючи, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, керуючись положеннями Конвенції про права дитини (в якій реалізовано принцип домінанту інтересів дитини над усіма іншими), ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, з урахуванням встановлених обставин справи, зокрема, ставлення матері та батька до своїх батьківських обов'язків, інтересів дитини, уваги і турботи батьків, розвитку дитини в спокійному та стійкому середовищі, в атмосфері любові, емоційної стабільності та матеріальної забезпеченості, суд приходить до висновку про необхідність визначення місця проживання дитини за місцем проживання матері.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений при подачі позову у розмірі 1211,20 грн.
Згідно з ч.3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, витрати на професійну правничу допомогу оплачену позивачем адвокату становить 6000 грн 00 коп.
Враховуючи наведене, приймаючи до уваги те, що факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та сума таких витрат підтверджується матеріалами справи, суд приходить до висновку про необхідність відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з відповідача на користь позивача 6000 грн.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд
Задовольнити позов ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з матір'ю.
Визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1211 грн 20 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 6000 грн 00 коп.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Третя особа - Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради, м.Суми, вул.Харківська, 35, код ЄДРПОУ 34743343.
Суддя Г.Ю. Корольова