Справа № 947/26123/24
Провадження № 1-кс/947/11258/24
23.08.2024 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про арешт майна в рамках кримінального провадження 62024150020000902 від 10.06.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1, ч. 5 ст. 361 КК України,-
Як вбачається з поданого клопотання, прокурор звернувся до слідчого судді із клопотанням, в якому просить накласти арешт на майно, вилучене 21.08.2024 під час обшуку в приміщеннях ІНФОРМАЦІЯ_1 .
21.08.2024 на пілставі постанови слідчого вилучене майно було визнано речовими доказами в рамках даного кримінального провадження.
Дослідивши клопотання та матеріали додані в його обґрунтування, слідчий суддя прийшов до висновку про необхідність повернення даного клопотання прокурору для усунення недоліків з наступних підстав.
Згідно ч. 3 ст. 132 КПК України - застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно положень ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ст. 98 КПК країни речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
На переконання слідчого судді клопотання слідчого про арешт майна не відповідає вимогам ст. 171 КПК України, з огляду на наступні обставини.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень ст. 170 Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до ч. 6 ст. 170 цього Кодексу.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
В порушення зазначених вимог кримінального процесуального закону, прокурором не було зазначене відповідне обґрунтування необхідності накладення арешту на вилучене майно.
Прокурор у клопотанні визначив метою накладення арешту на вказане вилучене майно його збереження як речових доказів, хоча при цьому конкретно мету арешту майна не обґрунтував, а лише поверхнево послався на положення ст. 170 КПК України, які загалом визначають поняття арешту майна.
Вказані обставини позбавляють слідчого суддю можливості в повній мірі дослідити обставини, якими обґрунтовані доводи клопотання та прийняти рішення по суті.
Згідно з ч. 3 ст. 172 КПК України слідчий суддя, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
З урахуванням вищенаведеного, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність повернення клопотання про арешт майна прокурору для усунення вказаних в ухвалі слідчого судді недоліків, надавши для цього прокурору строк 72 години з моменту отримання копії цієї ухвали.
На підставі викладеного, керуючись ст. 170-172, 372 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання прокурора Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про арешт майна в рамках кримінального провадження 62024150020000902 від 10.06.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1, ч. 5 ст. 361 КК України- повернути прокурору.
Встановити строк для усунення недоліків в сімдесят дві години.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1