Справа № 947/22073/24
Провадження № 1-кс/947/9790/24
21.08.2024 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі клопотання прокурора Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12024162480000707 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, -
І. ВИКЛАД ФАКТИЧНИХ ОБСТАВИН ДАНОГО КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:
Слідчим відділом Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області здійснюється досудове розслідування по матеріалам кримінального провадження №12024162480000707 від 01.06.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України .
01.06.2024 до ЧЧ Одеського районного управлінняполіції №1 ГУНП в Одеськійобластінадійшлазаявагромадянина ОСОБА_4 про те, щогромадянин ОСОБА_5 разом з іншиминевстановленими особами налагодили схему незаконного переправлення через державний кордон Україниосіб, якимтимчасово заборонено перетин державного кордону в умовах правового режиму воєнного стану, на території м. Одеси з корисливихмотивів. (ЄО 10101).
Вказані відомості 01.06.2024 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочате досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024162480000707 за фактом вчинення кримінального правопорушення, пов'язаного із незаконним переправленням через державний кордон Україниосіб, яким тимчасово заборонено перетин державного кордону в умовах правового режиму воєнного стану з корисливих мотивів.
З метою встановлення осіб, причетних до вчинення вказаного кримінального правопорушення 01.06.2024 слідчим слідчого відділу Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області було надано доручення оперативним співробітникам 26 прикордонного загону Державної прикордонної служби України та працівникам УСР ГУНП в Одеській області ДСР Національної поліції України про проведення слідчих (розшукових) дій в порядку ст. 40 КПК України з метою встановлення осіб, причетних до вчинення вказаного кримінального правопорушення.
Cпівробітниками26 прикордонного загону Державної прикордонної служби України та працівникам УСР ГУНП в Одеській області ДСР Національної поліції України отримано інформацію щодо особи ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на території м. Одеси та Одеської області налагодив схему незаконного переправлення через державний кордон Україниосіб, якимтимчасово заборонено перетин державного кордону в умовах правового режиму воєнного стану.
Згідно отриманих слідством доказів та відповідно до інформації отриманої співробітниками 26 прикордонного загону Державної прикордонної служби України та працівникам УСР ГУНП в Одеській області ДСР Національної поліції України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
15.07.2024 суддею Київського районного суду м. Одеси надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .
18.07.2024 проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «MF150» в корпусі чорного кольору з наявним мобільним номером: НОМЕР_1 та наявним IMEI1: НОМЕР_2 та IMEI1: НОМЕР_3 , який вилучено до сейф пакету НПУ RIС2009372; 2 скетч-картки мобільного оператора «Київстар» та сім-картку мобільного оператора «Київстар», які вилучено до сейф пакету НПУ RIС2009386.
19.07.2024 вищевказані предмети визнано речовими доказом у кримінальному провадженні.
ІІ. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОДАНОГО КЛОПОТАННЯ:
Сторона обвинувачення зазначає, що вищезазначені речі можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також за зазначеними критеріями відповідають ст. 98 КПК України.
З урахуванням викладеного у своїй сукупності, сторона обвинувачення просить дане клопотання задовольнити та накласти арешт на зазначене у клопотанні майно.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СУДОВОГО ЗАСІДАННЯ:
Прокурор та слідчий у судове засідання не з'явилися, проте від слідчого до суду надійшла заява про розгляд вказаного клопотання за його відсутності, в якій він зазначив, що подане клопотання підтримує у повному обсязі та просить задовольнити.
Власник майна ОСОБА_6 у судове засідання також не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та дату розгляду вказаного клопотання про арешт майна, що підтверджується наявним в матеріалах клопотання корінцем судової повістки.
IV. ВИСНОВКИ СЛІДЧОГО СУДДІ:
Дослідивши подане клопотання та долучені в його обґрунтування матеріали, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступних зроблених висновків, а також звертає увагу на наступні правові підстави для прийнятого рішення.
(1). Нормативно-правова основа при вирішенні даного клопотання:
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України).
Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (ч. ч. 1, 2 ст. 170 КПК України).
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).
Речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ст. 98 КПК України).
(2). Правова підстава та мета арешту майна:
Слідчий суддя враховує, що досудове розслідування в рамках такого кримінального провадження здійснюється за фактом можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Слідчий суддя враховує доводи слідчого у клопотанні та приходить до переконання з приводу того, що вилучені мобільний телефон та скетч-картки, належні ОСОБА_6 , можуть містити інформацію, яка може бути використана на підтвердження факту та обставин можливого вчинення кримінально-караних дій, у тому силі й зв'язків власника таких технічного пристрою з іншими, ймовірно причетними до вчинення кримінального правопорушення, особами.
У зв'язку з чим, таке майно відповідає категорії речових доказів, що власне підтверджується долученою до клопотання постановою про визнання речових доказів від 19.07.2024, а отже, вилучене майно потребує збереження, в цілях його подальшого дослідження.
Крім того, відносно вилученого майна слідчий суддя приходить до переконання, що вочевидь наразі існує необхідність в його додатковому дослідженні. Результати проведення огляду таких технічного пристрою можуть стати підставою для прийняття відповідних процесуальних рішень у кримінальному провадженні, оскільки можуть підтвердити або спростувати робочу наразі версію сторони обвинувачення.
З урахуванням наведеного, слідчий суддя зазначає, що підставою для арешту майна є відповідність вилученого майна до категорії речових доказів (абзац 1 ч. 1 ст. 170 КПК України), при цьому метою арешту майна є необхідність забезпечення збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України.
(3). Завдання, необхідність арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених абзацом 2 ч. 1 ст. 170 КПК України:
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Як вбачається з підстав та мети застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, вилучене майно відповідає критеріям речових доказів, передбачених ч. 1 ст. 98 КПК України.
Відтак, оскільки майно є речовими доказами в рамках кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що існує ризик його можливого зміни або знищення, в цілях подальшого ймовірного уникнення передбаченої законом відповідальності за ймовірно вчинені дії, у випадку підтвердження їх факту у встановленому законом порядку.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
У зв'язку з викладеним, з метою забезпечення досягнення завдань кримінального провадження наявна необхідність в накладенні арешту на вилучене майно, з встановленням заборони розпорядження та користування такого майна, з огляду на встановлені вище ризики.
(4). Розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження:
Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. The United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Слідчим суддею встановлено, що за обставинами даного кримінального провадження втручання у право власності зацікавлених осіб пов'язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речових доказів, а отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу (у вигляді досягнення завдань кримінального провадження) та вимогами захисту права власності окремих осіб, адже досягнення мети збереження речового доказу неможливо досягти в інший спосіб, ніж арешт майна.
Додатково, слідчий суддя акцентує увагу, що у випадку, якщо в рамках даного кримінального провадження буде спростовано відповідність зазначеного майна категорії речових доказів, зацікавлені особи в порядку ст. 174 КПК України мають процесуальне право на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.
Таким чином на підставі викладеного та керуючись ст. ст. 170, 171, 172, 173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12024162480000707 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України - задовольнити.
Накласти арешт із забороною розпорядження та користування на майно, вилучене 18.07.2024 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:мобільний телефон марки «MF150» в корпусі чорного кольору з наявним мобільним номером: НОМЕР_1 та наявним IMEI1: НОМЕР_2 та IMEI1: НОМЕР_3 , який вилучено до сейф пакету НПУ RIС2009372; 2 скетч-картки мобільного оператора «Київстар» та сім-картку мобільного оператора «Київстар».
Виконання ухвали про арешт майна покласти на прокурора Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1