Справа № 947/25117/24
Провадження № 1-кс/947/10885/24
20.08.2024 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді застави в рамках кримінального провадження № 12023160000001557 від 21.12.2023 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Березівка Одеської області, громадянина України, українця, із вищою освітою, неодруженого, офіційно не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 361-2 КК України, -
Як вбачається з клопотання, Слідчим управлінням ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023160000001557 від 21.12.2023 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 361-2 КК України.
Як зазначає у клопотанні слідчий, досудовим розслідуванням в рамках вказаного кримінального провадження встановлено, що в невстановлений органами досудового розслідування час, у ОСОБА_4 виник прямий умисел, направлений на несанкціонований збут інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах або на носіях такої інформації, створеної та захищеної відповідно до чинного законодавства.
З метою реалізації свого прямого умислу, ОСОБА_4 діючи за попередньою змовою з невстановленими в ході досудового розслідування особами, розуміючи, що не має законних підстав для збирання, зберігання та поширення інформації з обмеженим доступом, в порушення вимог ст. ст. 2, 5, 14 Закону України «Про захист персональних даних», ст. ст. 11, 20, 21 Закону України «Про інформацію» та ст. 31 Конституції України, невстановленим органами досудового розслідування способом, отримав в своє розпорядження текстову інформацію (базу даних), яка відповідно статті 21 Закону України «Про інформацію» відноситься до інформації з обмеженим доступом.
В подальшому, для реалізації свого прямого умислу, ОСОБА_4 , використовуючи мобільний додаток «Телеграм», створив обліковий запис з ім'ям « ОСОБА_7 », user-ID: НОМЕР_1 та нік-нейми « НОМЕР_2 », « НОМЕР_3 », «Ssoloveyyy», контактний номер телефону « НОМЕР_4 ».
Так, у невстановлений досудовим розслідуванням дату та час ОСОБА_4 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів за допомогою вищезазначеного мобільного додатку та облікових записів «@1solovey1», « НОМЕР_3 » user-ID: НОМЕР_1 розмістив в групі «Доска обьявлений…» за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_2 » повідомлення щодо продажу баз даних, що містять інформацію з обмеженим доступом.
Так, 12 грудня 2023 року приблизно о 16:35 годині, ОСОБА_4 , перебуваючи в невстановленому органами досудового розслідування місці, використовуючи мобільний додаток «Телеграм», обліковий запис з ім'ям « ОСОБА_7 » user-ID: НОМЕР_1 в листуванні з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обліковий запис з ім'ям « ОСОБА_9 » повідомив останньому про наявність бази даних контактних номерів, прізвище, ім'я по батькові, адреси відділень ТОВ «Нова Пошта» в кількості 100 000 номерів, зазначивши ціну 0,15 копійок за один номер.
Після чого, 22 грудня 2023 року в період часу з 18:08 години до 18:12 години ОСОБА_4 , знаходячись за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , використовуючи мобільний додаток «Телеграм», обліковий запис з ім'ям « ОСОБА_7 » user-ID: НОМЕР_1 в листуванні з ОСОБА_8 , обліковий запис з ім'ям « ОСОБА_9 » повідомив останньому про ціну в розмірі 500 гривень за збут бази даних та для здійснення оплати надіслав повідомлення ОСОБА_8 з номером банківської картки АТ «Універсал Банк» № НОМЕР_5 , яка належить ОСОБА_4 .
В подальшому, 22 грудня 2023 року о 18:51 годині, ОСОБА_4 , реалізуючи раніше виниклий прямий умисел, направлений на несанкціонований збут інформації з обмеженим доступом, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, переслідуючи корисливу мету, отримавши від ОСОБА_8 оплату в розмірі 500 гривень на вище вказаний номер банківської карти, знаходячись за місцем свого мешкання за вищезазначеною адресою, надіслав користувачу «Vladimir» зображення з назвою «б2.PNG» та «б1.PNG», інформаційне наповнення яких, містило інформацію, що згідно статті 21 Закону України «Про інформацію» містить конфіденційну інформацію відносно 50 (п'ятдесяти) фізичних осіб, а саме їх персональні дані: прізвище, ім'я по батькові, номери мобільних телефонів, поштові скриньки (відомості про фізичних осіб, яких ідентифіковано або може бути конкретно ідентифіковано), збирання, зберігання, використання та поширення якої згідно статті 11 Закону України «Про інформацію» не допускається, чим здійснив збут інформації з обмеженим доступом користувачу «Vladimir».
За викладених обставин, 06.08.2024 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 361-2 КК України за кваліфікуючими ознаками: несанкціонований збут інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах або на носіях такої інформації, створеної та захищеної відповідно до чинного законодавства, вчинений за попередньою змовою групою осіб.
Сторона обвинувачення звертається до слідчого судді з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді застави відносно підозрюваного ОСОБА_4 , обґрунтовуючи його тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого йому злочину, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України та жоден з більш м'яких запобіжних заходів ніж застава не може запобігти зазначеним ризикам.
У судовому засіданні -
Прокурор вимоги поданого клопотання підтримав у повному обсязі та просив клопотання задовольнити.
Захисник підозрюваного заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на своє письмове заперечення проти клопотання. Зазначив про те, що розмір застави є надмірним для підозрюваного, підозра пред'явлена його підзахисному є необґрунтованою, а ризики не доведені стороною обвинувачення, так як його підзахисний не ухилявся від слідства та має міцні соціальні зв'язки. Просив відмовити у задоволенні клопотання та обрати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, а у випадку задоволення клопотання визначити менший розмір застави. Долучив документи характеризуючі підозрюваного.
Підозрюваний підтримав думку свого захисника.
Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальних рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно матеріалів поданого клопотання, 06.08.2024 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 361-2 КК України за кваліфікуючими ознаками: несанкціонований збут інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах або на носіях такої інформації, створеної та захищеної відповідно до чинного законодавства, вчинений за попередньою змовою групою осіб.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 361-2 КК України повністю підтверджується зібраними у кримінальному проваджені матеріалами, а саме: протоколом огляду предметів від 22.12.2023 року, відповідно до якого в додатку «Телеграм» зафіксовано, користувача з ім'ям « ОСОБА_7 », user-ID: НОМЕР_1 , який розмістив в групі «Доска обьявлений…» за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_2 » повідомлення щодо продажу баз даних; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 25.12.2023 року, відповідно до якого користувач з ім'ям « ОСОБА_7 » збуває інформацію з обмеженим доступом, оплата здійснюється на банківську карту № НОМЕР_5 ; протоколом огляду предметів від 25.01.2024 року, відповідно до якого оглянуто мобільний телефон ОСОБА_8 та в додатку «Телеграм» зафіксовано, користувача з ім'ям « ОСОБА_7 », user-ID: НОМЕР_1 , який збуває інформацію з обмеженим доступом; протоколом обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 від 31.01.2024 року, відповідно до якого у останнього вилучається ноутбук та мобільний телефон; протоколом огляду предметів від 05.02.2024 року, відповідно до якого оглянута інформація, яка знаходилася в мобільному телефоні «iPhone 15 Pro», який належить ОСОБА_4 , в листуванні між акаунтами « ОСОБА_7 » та «Vladimir» в додатку «Телеграм» виявлено збут бази даних у вигляді зображень з назвою «б2.PNG» та «б1.PNG» за 500 гривень на банківську карту № НОМЕР_5 ; висновком експерта від 27.06.2024 року № 24-780 за результатами судової експертизи комп'ютерної техніки та програмних продуктів, згідно висновку інформаційне наповнення файлів з назвами «б2.PNG» та «б1.PNG» виявлених у листуванні між акаунтами « ОСОБА_7 » та «Vladimir» у програмному забезпеченні «Telegram» терміналу зв'язку «iPhone 15 Pro» містить дані, що асоціюються у експерта як: номери телефонів, адреси, ПІБ, e-mail, адреси, дати; протоколом огляду предметів від 30.07.2024 року, відповідно до якого оглянута інформація отримана від посадових осіб АТ «Універсал Банк» та встановлено, що банківська карта № НОМЕР_5 належить ОСОБА_4 .
Зважаючи на дані, які містяться в наданих слідчому судді матеріалах, а також приймаючи до уваги п. 175 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.07.2011 року, згідно якого термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, слідчий суддя вважає доведеним у судовому засіданні наявність обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 361-2 КК України.
При цьому, слідчий суддя акцентує увагу сторони захисту на тому, що слідчий суддя не вирішує питання винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину, а лише на підставі долучених до клопотання доказів вирішує питання наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення останнім кримінально-протиправних дій.
Обставини здійснення підозрюваним ОСОБА_4 конкретних дій та доведеність/спростування його винуватості потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Вирішуючи питання наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які в своєму клопотанні зазначає сторона обвинувачення, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий суддя має право зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 , тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у його вчиненні, що хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, враховуючи, що підозрюваний з пред'явленою йому підозрою не погоджується та заперечує обставини викладені у повідомленні про підозру, що суттєво збільшує ризик його втечі, враховується слідчим суддею при оцінюванні ризику, слідчий суддя вважає доведеним прокурором існування ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику можливого переховування підозрюваного ОСОБА_4 від органу досудового розслідування та суду.
Одночасно, враховуючи те, що досудове розслідування триває вже більше півроку, за даний час підозрюваний ОСОБА_4 не ухилявся від органу досудового розслідування, відомості про його намагання виїхати за межі України або переховуватися від слідства прокурором не доведено та на підтвердження таких обставин жодних матеріалів не надано, слідчий суддя, з огляду також на те, що підозрюваний раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, прийшов до висновку, що ризик переховування підозрюваного є незначного ступеня дії.
Слідчий суддя вважає також обґрунтованим посилання сторони обвинувачення на існування в рамках кримінального провадження ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику можливого впливу підозрюваним ОСОБА_4 на свідка в рамках кримінального провадження, на показання якого сторона обвинувачення посилається в обґрунтування пред'явленої йому підозри, який в подальшому буде допитуватися безпосередньо судом, у випадку направлення обвинувального акту до суду, оскільки є достатні підстави вважати, що підозрюваний може на нього впливати з метою схилення його не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації можливої кримінальної відповідальності за вчинення інкримінованого злочину, адже свідок безпосередньо судом допитаний не був, а показання, що надаються на досудовому розслідуванні не можуть лягти в обґрунтуванні судових рішень, зважаючи на положення ч. 4 ст. 95 КПК України.
Так, посилання сторони захисту на відсутність ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України в рамках даного кримінального провадження спростовуються наведеними вище доводами.
Проте, в частині посилання сторони обвинувачення на існування в рамках кримінального провадження ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, у вигляді того, що підозрюваний ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню, шляхом невиконання або неналежного виконання обов'язків покладених на нього, як на підозрюваного у кримінальному провадженні, слідчий суддя погоджується зі стороною захисту та вважає, що стороною обвинувачення такий ризик необґрунтований, з огляду на те, що підозрюваний ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, з'явився за першим викликом до слідчого судді та з моменту повідомлення йому про підозру не порушував свої обов'язки, як підозрювана особа.
Вищевикладене свідчить про недоведеність стороною обвинувачення існування ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.
Слідчий суддя, враховуючи обставини вчинення злочину, у якому підозрюється ОСОБА_4 та встановлені ризики, передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК, вважає, що на даному етапі кримінального провадження запобіжний захід у вигляді застави буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та зможе запобігти встановленим ризикам.
При цьому враховується, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів, ніж застава, не може запобігти зазначеним ризикам. Так, особисте зобов'язання не може бути застосовано у зв'язку з тим, що це найбільш м'який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості вчиненого злочину та наслідкам, які були завдані його вчиненням. Особиста порука не може бути застосована в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
З огляду на викладене, оскільки єдиною мірою запобіжного заходу, яку відносно підозрюваного ОСОБА_4 на теперішній час можливо застосувати, з огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, є міра запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя приходить до переконання про обґрунтованість поданого клопотання та наявність правових підстав для його задоволення.
Згідно п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні нетяжкого злочину (до даної категорії відноситься підозрюваний ОСОБА_4 ) визначається від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (від 3028 грн. до 60 560 грн.).
Так, у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010р., суд зазначив: «п.78. Гарантії передбачені п. 3 статті 5 Конвенції покликані забезпечить не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, вказана сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, чи дій проти поручителів, у випадку його відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. П. 80. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого».
Така ж позиція щодо помірності розміру грошової застави міститься і в рішенні по справі «Єлоєв проти України»: «Закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватись слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави. Такими обставинами зокрема є майновий та сімейний стан підозрюваного. Європейський суд з прав людини, неодноразово наголошував на тому, що непомірний розмір застави з статками (майновим станом) підозрюваного, є лише формальним виконанням вимог Європейської конвенції з прав людини, тому у своїх рішення суди повинні керуватись також розмірами прибутків підозрюваного. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, що загроза її втрати утримувало підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язків, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людяного проживання».
При вирішенні питання щодо визначення розміру застави, слідчий суддя бере до уваги фактичні обставини кримінального провадження, характеризуючі підозрюваного ОСОБА_4 дані, його матеріальний стан, встановлені в рамках даного кримінального провадження ризики, передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України у вигляді можливого переховування підозрюваного та імовірного впливу на свідків, та вважає, що відносно підозрюваного слід визначити заставу у розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень, який на думку слідчого судді, в повній мірі забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного у випадку її внесення, під загрозою звернення застави в дохід держави, у випадку порушення покладених на нього процесуальних обов'язків.
На підставі вищевикладеного, надавши правову оцінку всім доводам як сторони обвинувачення, так і сторони захисту, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність задоволення поданого стороною обвинувачення клопотання.
Керуючись ст. ст. 176-179, 182, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді застави в рамках кримінального провадження № 12023160000001557 від 21.12.2023 року відносно підозрюваного ОСОБА_4 - задовольнити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строком до 06.10.2024 року, включно, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого (слідчих групи слідчих), прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, роботи, контактних номерів мобільного телефону;
- утримуватися від спілкування зі свідками в рамках кримінального провадження;
- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Застава може бути внесена підозрюваною або іншою фізичною або юридичною особою (заставодацем) на розрахунковий рахунок НОМЕР_6 , код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м. Київ, МФО - 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.
Роз'яснити підозрюваному, що він не пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов'язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 .
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1