Справа № 199/4192/24
(2/199/2291/24)
Іменем України
15.08.2024 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Мацак А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Дніпра цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування арешту з майна, третя особа - Амур-Нижньодніпровський відділу державної виконавчої служби у м.Дніпро Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса), -
Позивач звернулася до суду із позовом до відповідача про зняття арешту з майна, в якому зазначила, що відповідачем по даній справі є колишній, до 2011 року власник кв. АДРЕСА_1 .
Вказана квартира АДРЕСА_1 належить на праві особистої власності рідному нині покійному брату позивача - ОСОБА_3 , згідно з договору купівлі-продажу, укладеному 06 січня 2011 року між ним, як покупцем, та продавцем - нинішнім відповідачем ОСОБА_2 , та посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Біндюгіною М.О., зареєстрованим в реєстрі за № 7 від 16 січня 2011р.
У подальшому даний договір було зареєстровано братом позивача ОСОБА_3 в КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» 24.01.2011р., і ця дата реєстрації його права власності зазначена в отриманому позивачем у нотаріуса 08.05.2024р. Витягу з реєстрації права власності на нерухоме майно. Отже, через кілька днів після укладення договору купівлі-продажу квартири, остання була вчасно зареєстрована братом позивача в КП «БТІ», і відомості про неї були внесені до Єдиного держреєстру прав власності на нерухоме майно, та реєстру заборон відчуження.
Отже, брат позивача ОСОБА_3 став повноправним і цілком законним власником даної квартири в одній особі, був там постійно зареєстрований та проживав один, у шлюбі не перебував, дітей не мав. Він не мав будь-якої заборгованості та несплачених кредитів, ніхто за життя не пред'являв йому будь-яких матеріальних чи інших претензій.
Брат позивача ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заповіту за життя він не складав.
Після його смерті відкрилась спадщина, згідно з вимог ч.1 ст.1220 ЦК України. У встановлений вимогами ст. 1269 ЦК України шестимісячний строк позивач, як спадкоємиця другої черги - його рідна сестра, звернулась до приватного нотаріуса Тетерєвої М.М. Нотаріус повідомила їй, що згідно з ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 23.02.2011р. № 2-660/11, державним виконавцем АНД ВДВС м.Дніпра ГТУЮ Куліковським І.Є. було відкрито виконавче провадження № 25370089 та накладено арешт постановою від 23.03.2011р. на квартиру АДРЕСА_1 . Накладено таке обтяження на ту квартиру, яку ще 06.01.2011р. купив її брат ОСОБА_3 у відповідача ОСОБА_2 - тодішнього боржника у справі за позовом до нього ОСОБА_4 , жодним чином не знаючи про якісь борги у продавця цієї квартири - нинішнього відповідача.
Позивач зазначає, що станом на цей час тепер вже її право на спадкування нерухомого майна порушується. У зв'язку з чим просила суд скасувати арешт на квартиру АДРЕСА_1 , накладений державним виконавцем Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в рамках виконавчого провадження № 25370089, на підставі ухвали № 2-660/11 від 23.02.201року Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська.
У судове засідання позивач не з'явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала.
Представник відповідача до судового засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнала в повному обсязі.
Представник третьої особи до судового засідання не з'явився, про час, дату та місце слухання справи повідомлений належним чином.
Дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 24.03.2011 року державним виконавцем Амур- Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на підставі ухвали № 2-660/11 від 23.02.2011 року Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належала на праві власності ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 30.09.2008 року, реєстрований номер 3101.
06 січня 2011 року між рідним братом позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу вищевказаної квартири, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Біндюгіною М.О., зареєстрований в реєстрі за № 6.
Брат позивача ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . У встановлений вимогами ст. 1269 ЦК України шестимісячний строк позивач, як спадкоємиця другої черги - його рідна сестра, звернулась до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Тетерєвої М.М., якою позивачу було повідомлено, що згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить спадкодавцю ОСОБА_3 , зареєстровано арешт в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 10983277 від 24.03.2011 р., на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 25370089 від 24.03.2011 року Амур- Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського МУЮ.
Судом встановлено, що ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16.07.2024 року скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 23.02.2011 року, по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Яковлева І.М., про визнання довіреності та договору купівлі-продажу недійсними, скасування та поновлення реєстрації права власності, та скасовано арешт на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 .
Отже, зважаючи на вищевикладені обставини, а також наявність арешту на спірне нерухоме майно, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 02.08.2024 року, суд вважає права позивача, як спадкоємця після смерті свого брата - власника нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , порушеними та такими, що підлягають захисту в обраний позивачем спосіб шляхом зняття арешту з майна.
Відповідно до ст. ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Вимоги позивача, що ґрунтуються на його праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.
Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України №6-26цс13 від 15 травня 2013 року, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для суду.
Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з вимогами статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно із нормою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.
Частиною першою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття.
Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.
У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.
Частиною четвертою статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) виклала висновок про те, що … [вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції].
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Згідно зі ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу. Способами захисту свого цивільних прав та інтересів можуть бути, серед іншого, припинення дії, яка порушує.
Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої України приєдналась 17.07.1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач довела ті обставини, на які посилались, як на підставу своїх позовних вимог.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачена нею сума судового збору при зверненні до суду.
Керуючись ст.ст. 316, 317, 321 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 76, 81, 89, 141, 209, 229, 258-259, 263-265, 274-279, 280 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування арешту з майна, третя особа - Амур-Нижньодніпровський відділу державної виконавчої служби у м.Дніпро Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса), - задовольнити.
Зняти арешт з нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , який зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, тип обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: № 10983277 зареєстрованого 24.03.2011 о 13:57:22 за № 10983277 реєстратором: Дніпропетровська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, підстава обтяження: постанова про відкриття виконавчого провадження, ВП № 25370089, 24.03.2011, Амур-Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського МУЮ, власник: ОСОБА_2 , обтяжувач: Амур-Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, заявник: Амур-Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя В.В. Руденко