26 серпня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/3313/21
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Чернігівгаз" (далі - Товариство)
на рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2021 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2024
за позовом Товариства
до Антимонопольного комітету України
про визнання рішення недійсним в частині,
Товариство 05.08.2024 (згідно з поштовою відміткою на конверті) подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2024, а справу № 910/3313/21 направити на новий розгляд.
Також від Товариства 19.08.2024 (згідно з поштовою відміткою на конверті) до Верховного Суду надійшли доповнення до касаційної скарги, які подані в межах строків на касаційне оскарження.
Перевіривши матеріали касаційної скарги з урахуванням поданих доповнень, Суд дійшов висновку, що скарга підлягає залишенню без руху, виходячи з такого.
Відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках :
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Приписами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено, підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Зміст касаційної скарги (та доповнень до неї) свідчить, що як на підставу для касаційного оскарження судових рішень скаржник посилається на пункти 1, 3 та 4 частини другої статті 287 ГПК України та зазначає про те, що суди попередніх інстанцій застосували норму права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах, які скаржник наводить у скарзі, про відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування пункту 4 статті 52 Закону "Про захист економічної конкуренції", а також зазначає, що судові рішення оскаржуються з підстав, визначених пунктами 1, 3 та 4 частини третьої статті 310 ГПК України, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази, необґрунтовано відхилив клопотання учасника справи про призначення додаткової експертизи, та встановив обставини на підставі недопустимих доказів.
Розглянувши доводи скаржника щодо наведених підстав касаційного оскарження судових рішень, Суд дійшов висновку, що останнім належним чином не обґрунтовано підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1 та 4 частини другої вказаної норми, з огляду на таке.
Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
При цьому з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 цього Кодексу, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права (пункт, частина, стаття) судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Однак у поданій касаційній скарзі скаржником не конкретизовано норм права (пункт, частини стаття), порушення та/або неправильного застосування яких припустилися суди попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень, та стосовно застосування яких (норм) висновок Верховного Суду, викладений у наведених постановах, не був врахований судом апеляційної інстанції.
Також скаржник посилається на процесуальні порушення судом апеляційної інстанції, визначені, зокрема, пунктами 1 та 4 частини третьої статті 310 ГПК України, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази та встановив обставини на підставі недопустимих доказів.
У разі подання касаційної скарги з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах першій, третій статті 310 цього Кодексу.
При цьому якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, та/або зібрані у справі докази, які судом не були досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Однак у касаційній скарзі скаржник, посилаючись на пункти 1 та 4 частини третьої статті 310 цього Кодексу, не зазначив ні того, які саме докази у справі судом не були досліджені, ані обставин, які встановлені на підставі недопустимих доказів (яких саме) та обґрунтувань того, чому, на думку скаржника, останні є недопустимими.
З огляду на викладене, Суд доходить висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить належного обґрунтування підстав, на яких подається касаційна скарга .
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме:
- уточнити наведені підстави касаційного оскарження судових рішень та чітко зазначити норми права (пункт, частина, стаття) порушення яких, на думку скаржника, припустилися суди попередніх інстанцій та щодо застосування яких (норм) висновок Верховного Суду, викладений у наведених постановах, не був врахований судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень, а також зазначити які саме зібрані у справі докази, судом не були досліджені та обставини, які встановлені судами попередніх інстанцій на підставі недопустимих доказів (яких саме) та чому, на думку скаржника, такі докази є недопустимими, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, яке оскаржується з підстав, передбачених пунктами 1 та 4 частини третьої статті 310 ГПК України.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 174 ГПК України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Чернігівгаз" на рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 зі справи № 910/3313/21 залишити без руху.
2. Надати акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Чернігівгаз" строк для усунення недоліків касаційної скарги, який становить не більше 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему "Електронний суд" або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
3. Роз'яснити акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Чернігівгаз", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду І. В. Булгакова