Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
19.08.2024м. ХарківСправа № 922/5253/23
Господарський суд Харківської області у складі
судді Чистякової І.О.
за участю секретаря судового засідання Желтухіна А.М.
розглянувши за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, ідентифікаційний код 00100227)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЄК ТЕХНОЛОДЖІ" (61125, м. Харків, в'їзд Ващенківський, 16-А, ідентифікаційний код 30510656)
про стягнення 1135349,22 грн
за участю представників сторін:
позивача - адвоката Бови Я.О.
відповідача - не з'явився
13.12.2023 Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЄК ТЕХНОЛОДЖІ" (відповідач) про стягнення з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог заборгованості за послуги з передачі електричної енергії у розмірі 748 184,53 грн, штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язання у вигляді пені у розмірі 63 066,19 грн, штрафних санкцій у вигляді штрафу у розмірі 200 765,81 грн, 3% річних за несвоєчасне виконання зобов'язання у розмірі 32 619,10 грн, індексу інфляції за несвоєчасне виконання зобов'язання у розмірі 90 713,59 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 17 030,24 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0133-02024 від 13.05.2019 в частині оплати електричної енергії.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.12.2023 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/5253/23. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 15 січня 2024 року об 11:20. Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов. Встановлено відповідачу строк для подання заперечення - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.02.2024 задоволено клопотання представника позивача про участь у судових засіданнях по справі №922/5253/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх.№3215 від 05.02.2024).
В судовому засіданні 15.01.2024 без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання від 15.01.2024, про відкладення підготовчого засідання на 12.02.2024 о 10:20.
09.02.2024 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (вх.№3824), в якій він просив стягнути з відповідача 1 135 349,22 грн, з яких: заборгованість за послуги з передачі електричної енергії у розмірі 748 184,53 грн, штрафні санкції за несвоєчасне виконання зобов'язання у вигляді пені у розмірі 63 066,19 грн, штрафні санкції у вигляді штрафу у розмірі 200 765,81 грн, 3% річних за несвоєчасне виконання зобов'язання у розмірі 32 619,10 грн, індекс інфляції за несвоєчасне виконання зобов'язання у розмірі 90 713,59 грн.
11.02.2024 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшли додаткові пояснення, які зареєстровано 12.02.2024 за вх.№3826, в яких він просить суд відмовити в позові повністю, наполягаючи зокрема на тому, що відповідно до наданого розрахунку, виконаного на підставі актів коригування до актів прийому-передачі послуги з передачі за весь період з липня 2019 року по вересень 2023 року, а також актів прийому-передачі послуги передачі за 10, 11, 12 місяці 2023 року, що були надані відповідачем позивачу, а також витягу по оплаті послуги передачі з банку "Райффайзен Аваль" відповідач має переплату, а не заборгованість. Також, відповідачем зазначено, що оплати здійснювались ще з банку АТ "Ощадбанк". Відповідачем також зазначено, що через те, що у банка є ліміт по отриманню інформації з рахунків у 2 роки, по якій відповідач може сам зробити вибірку оплат, відповідач звернувся до банку із запитом, після чого відповідачем буде надано до суду розрахунок пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних.
11.02.2024 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про застосування позовної давності, яку зареєстровано 12.02.2024 за вх.№3827.
11.02.2024 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшли додаткові пояснення, які зареєстровано 12.02.2024 за вх.№ 3856, в яких він заперечує проти позову з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог та просить відмовити в позові повністю, наполягаючи на тому, що заборгованість за договором відсутня.
В судовому засіданні 12.02.2024 без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання від 12.02.2024, про прийняття до розгляду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог (вх.№ 3824 від 09.02.2024) та продовження розгляду справи з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, про прийняття до розгляду заяви відповідача про застосування строку позовної давності (вх. № 3827 від 12.02.2024), про прийняття до розгляду відповідно до вимог ч. 5 ст. 161 ГПК України додаткових пояснень відповідача (вх.№№ 3826, 3856 від 12.02.2024).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.02.2024 провадження у справі №922/5253/23 зупинено до закінчення перегляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в касаційному порядку справи №911/1359/22.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Харківської області від 12.02.2024 у справі №922/5253/23 залишено без змін.
23.05.2024 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання (вх.№13398) про поновлення провадження у справі № 922/5253/23 у зв'язку з усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження у цій справі, а саме закінченням перегляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в касаційному порядку справи №911/1359/22 та прийняттям об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду постанови від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.05.2024 клопотання позивача про поновлення провадження у справі № 922/5253/24 задоволено. Провадження у справі № 922/5253/23 поновлено. Продовжено провадження у справі зі стадії підготовчого провадження. Продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Підготовче засідання у справі призначено на 10 червня 2024 року об 11:50 год.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.06.2024 підготовче засідання у справі № 922/5253/23 відкладено на "01" липня 2024 р. о 14:00 год.
26.06.2024 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№16626), в якому він просить суд поновити процесуальний строк на подання нових доказів по справі №922/5253/23 та долучити до матеріалів справи № 922/5253/23 планові рахунки за планові обсяги за листопад 2023 р., та докази їх направлення.
Підготовче засідання 01.07.2024 о 14:00 год не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Чистякової І.О. з 30.06.2024 до 08.07.2024 у відрядженні та з 09.07.2024 до 12.07.2024 у відпустці.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.06.2024 знято справу № 922/5253/23 з розгляду. Призначено підготовче засідання у справі № 922/5253/23 на "15" липня 2024 р. о 14:00 год.
27.06.2024 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшли клопотання (вх.№16671) про закриття провадження у справі № 922/5253/23 в частині стягнення основної заборгованості за послуги з передачі електричної енергії за період з жовтня 2023 р. по грудень 2023 р. у розмірі 748 184,53 грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку з повним погашенням відповідачем платіжними інструкціями № 5258 від 24.02.2024, № 5286 від 21.03.2024, № 1222 від 27.03.2024, № 1223 від 28.03.2024, № 1260 від 22.04.2024.
10.07.2024 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання (вх.№ 17603) про залишення позову без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України в частині стягнення пені за період з 16.03.2022 по 25.04.2022 у розмірі 9003,10 грн та штрафу за період з 16.03.2022 по 20.04.2022 у розмірі 42 866,62 грн.
В судовому засіданні 15.07.2024 без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання від 15.07.2024, про поновлення пропущеного процесуального строку для подання доказів та прийняття доказів до розгляду, що були подані до суду 26.06.2024 за вх.№ 16626, а також про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 22.07.24 об 11:30 год.
22.07.2024 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі (вх.№ 18410), в яких зазначено, що розрахунок позивача є неправильним, що позивач не врахував оплату відповідача, що підтверджується випискою з банку, наданою відповідачем раніше, в розрахунку відсутні оплати 21.10.2019 - 50 123,34 грн, 31.10.2019 - 139 848,00 грн, 25.11.2019 - 119 206,94 грн, 16.04.2021 - 555 705,00 грн на загальну суму 864 883,28 грн. Крім того, відповідач вважає, що розрахунок не відповідає наданим позивачем первинним документам, аналіз зроблений вибірково, кілька актів коригування в розрахунку і самі акти не співпадає по сумах.
02.08.2023 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшли письмові пояснення (вх.№19467), в яких він просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та надав пояснення щодо правомірності розрахунків стягуваної суми на прикладі розрахунків грудня 2020 р. та січня 2021 р., з якими не погоджувався відповідач в судовому засіданні.
05.08.2024 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшли додаткові пояснення (вх.№19637), в яких він не погоджується з міркуванням позивача, що рахунок на оплату не є первинним документом як його визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Також, відповідач не погоджується, що рахунок має тільки платіжні реквізити та вважає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є неправильним.
В судовому засіданні 05.08.2024 без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання від 05.08.2024, про задоволення клопотання представника відповідача про оголошення перерви для врегулювання спору мирним шляхом та оголошення в судовому засіданні з розгляду справи по суті перерви до 19.08.2024 о 14:00 год.
19.08.2024 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява (вх.№20708) про відсутність у позивача правових підстав для підписання заяви про затвердження мирової угоди у цій справі.
Представник позивача в судовому засіданні 19.08.2024 просив задовольнити позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 54063,09 грн за період з 21.08.2019 по 21.12.2021, штрафу у розмірі 157899,19 грн за період з 28.01.2021 по 23.11.2021, 3% річних у розмірі 32619,10 грн за період з 21.08.2019 по 16.01.2024, індексу інфляції у розмірі 90713,59 грн за період з 30.04.2020 по 10.01.2024, а також просив задовольнити клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості за послуги з передачі електричної енергії за період з жовтня 2023 р. по грудень 2023 р. у розмірі 748 184,53 грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку з повним погашенням відповідачем платіжними інструкціями: № 5258 від 24.02.2024, № 5286 від 21.03.2024, № 1222 від 27.03.2024, № 1223 від 28.03.2024, № 1260 від 22.04.2024, та просив задовольнити клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України щодо стягнення пені за період з 16.03.2022 по 25.04.2022 у розмірі 9003,10 грн, штрафу за період з 16.03.2022 по 20.04.2022 у розмірі 42 866,62 грн.
Присутній в судовому засіданні 19.08.2024 представник відповідача під час судового засідання втратив технічну можливість участі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, у минулих судових засіданнях просив в позові відмовити повністю, наполягаючи, що здійснений позивачем розрахунок неправильний.
Суд зазначає, що згідно положень ч. 5 ст. 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву.
При цьому, суд вважає, що переривання зв'язку та неможливість участі представника відповідача в цьому судовому засіданні в режимі відеоконференції не перешкоджає продовженню судового засідання з розгляду справи по суті, а тому суд продовжив судове засідання за відсутності представника відповідача.
Розглянувши подані документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши думку представника позивача, господарський суд встановив наступне.
Як убачається з матеріалів справи, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - НЕК "Укренерго", Позивач, ОСП, Виконавець) є юридичною особою, що утворена 29.07.2019 як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 № 73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 829-р "Про погодження перетворення державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" у приватне акціонерне товариство".
НЕК "Укренерго" є правонаступником майна, усіх прав та обов'язків Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ДП "НЕК "Укренерго") відповідно до ст. 108 Цивільного кодексу України, п. 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 № 802, п. 3.2 Статуту НЕК "Укренерго" (публічно доступний за адресою https://ua.energy/pro_kompaniyu/statut/statut-ta-ustanovchi-dokumenty/).
НЕК "Укренерго" виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (п. 55 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з диспетчерського управління.
На виконання вимог законів України "Про ринок електричної енергії" та "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, своєю Постановою від 14.03.2018 № 312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" та Постановою від 14.03.2018 № 309 "Про затвердження кодексу системи передачі" затвердила типові форми договорів. Договори є публічними договорами приєднання.
13.05.2019 між позивачем (оператор системи передачі (ОСП) та відповідачем (Користувач) був укладений договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0133-02024 (далі - Договір).
У подальшому сторонами було прийнято нові редакції Договору шляхом укладення Додаткової угоди від 13.05.2019, № 2 від 14.08.2019, від 07.04.2023 та від 28.10.2023 про укладання договору шляхом приєднання Користувача до умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії з 01.01.2024, на підставі затвердженого Наказу НЕК "Укренерго" від 03.10.2023 №549 https://ua.energy/uchasnikam_rinku/reyestratsiya-uchasnykiv-rynku/dogovory/.
Згідно з п. 1.1. Договору за цим Договором ОСП зобов'язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - Послуга), а Користувач зобов'язується здійснювати оплату за Послугу відповідно до умов цього Договору.
Відповідно до п.п. 1 6.1. (п. 7.1.) Договору ОСП має право отримувати від Користувача своєчасну оплату послуг.
Згідно з пп. 3 п. 8.3. (п. 9.3.) Договору Користувач зобов'язаний здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за Послугу на умовах, визначених цим Договором.
Позивачем наголошено, що вказані вище пункти залежать від редакції Договору, що діяла у відповідний проміжок часу.
Згідно з п. 6.1. Договору розрахунковим періодом за цим Договором є 1 календарний місяць.
Відповідно до п. 6.2. Договору Користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості Послуги ОСП таким чином:
1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості Послуги, визначеної згідно з пунктом 4 цього договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості Послуг, яка визначена згідно з пунктом 4, у кожен з наступних періодів:
2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового періоду;
3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового періоду;
4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового періоду;
5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця.
При цьому, розмір оплати у вказані періоди повинен бути не меншим планової вартості послуг, яка визначена згідно з пунктом 4, на 5 днів наперед.
Відповідно до п. 6.5. Договору Користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг Послуги протягом 3 банківських днів з моменту та на підставі отримання акта приймання-передачі Послуги, який ОСП надає Користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих Виконавцем або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі - Сервіс), з використанням електронно-цифрового підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до п. 10.4. Договору акти приймання-передачі, акти звірки розрахунків, будь-які повідомлення за цим Договором повинні направлятися однією Стороною іншій електронною поштою або факсимільним повідомленням, а також повинні бути обов'язково підтверджені рекомендованим листом, іншим поштовим відправленням або доставлені кур'єром під розписку за адресою, зазначеною в цьому Договорі або отриманої з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Рахунки, акти приймання-передачі, акти звірки розрахунків, повідомлення вважаються отриманими Стороною: у день їх доставки кур'єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачеві, що підписується його уповноваженим представником; у день доставки рекомендованого листа або іншого реєстрованого поштового відправлення, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачеві або іншим повідомленню про вручення одержувачеві, що підписується його уповноваженим представником у день особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв'язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим листом); у день направлення за допомогою Сервісу/в електронному вигляді.
Відповідно до п. 6.6. Договору у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі Послуги, Користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі Послуги вартість Послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з моменту отримання акта. Процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов'язання у встановлений Договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дати отримання акта приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнято без розбіжностей.
Згідно з п. 6.1. Додаткової угоди № 2 від 14.08.2019 до Договору розрахунковим періодом за цим Договором є 1 календарний місяць.
Відповідно до п. 6.2. Додаткової угоди № 2 від 14.08.2019 до Договору Користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості Послуги ОСП таким чином:
1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості Послуги, визначеної згідно з розділом 5 цього Договору.
Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості Послуг, яка визначена згідно з розділом 5, у кожен з наступних періодів:
2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового місяця;
3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового місяця;
4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового місяця;
5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця.
При цьому розмір оплати у вказані періоди повинен бути не меншим планової вартості Послуг, яка визначена згідно з розділом 5, на 5 днів наперед.
Згідно з п. 6.5. Додаткової угоди № 2 від 14.08.2019 до Договору Користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг Послуги протягом 3 банківських днів з дати отримання та на підставі акта приймання-передачі Послуги, який ОСП надає Користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі - Сервіс), з використанням кваліфікованого електронного підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до п. 6.6. Додаткової угоди № 2 від 14.08.2019 до Договору у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі Послуги Користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі Послуги вартість Послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з моменту отримання акта. Процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов'язання у встановлений Договором термін. Якщо Користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дати отримання акта приймання-передачі Послуги, то вважається, що цей акт прийнято без розбіжностей.
Згідно з п. 5.1. Додаткової угоди від 07.04.2023 до Договору розрахунковим періодом за цим Договором є 1 календарний місяць.
Відповідно до п. 5.2 Додаткової угоди від 07.04.2023 до Договору Користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості Послуги ОСП таким чином:
1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі 1/5 від планової вартості Послуги, визначеної згідно з розділом 3 цього Договору.
Подальша оплата здійснюється шляхом сплати 1/5 від планової вартості Послуги, яка визначена згідно з розділом 3 цього Договору, відповідно до такого алгоритму:
2 платіж - до 10 числа розрахункового місяця
3 платіж - до 15 числа розрахункового місяця;
4 платіж - до 20 числа розрахункового місяця.
5 платіж - до 25 числа розрахункового місяця.
Відповідно до п. 5.5 Додаткової угоди від 07.04.2023 до Договору Користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг Послуги до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання Послуги, наданих Виконавцем (ОСП), або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі - СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису тієї особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.
Вартість наданої Послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються Адміністратором комерційного обліку (далі - АКО). Акти приймання-передачі Послуги направляються Користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).
Коригування обсягів та вартості наданої Послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в СУР, що здійснюється згідно з Правилами ринку.
Оплату вартості Послуги, після коригування обсягів та вартості Послуг, Користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі Послуги (включно).
Акти приймання-передачі Послуги та акти коригування до актів приймання-передачі Послуги у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє Користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає Користувачу два примірники в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі Послуги та актів коригування до актів приймання-передачі Послуги відповідного розрахункового періоду протягом трьох робочих днів та повертає їх ОСП.
Відповідно до п. 5.6 Додаткової угоди від 07.04.2023 до Договору у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі Послуги Користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі Послуги вартість Послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов'язання у встановлений Договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі Послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей.
За твердженням позивача, позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, надав відповідачу послуги з постачання електричної енергії, що підтверджується наявними у справі актами приймання-передачі наданих Послуг та актами коригування до актів приймання-передачі Послуги.
Проте як зазначено позивачем, внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору щодо оплати наданих послуг з постачання електричної енергії у відповідача перед позивачем з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог утворилась заборгованість за послуги з передачі електричної енергії у розмірі 748 184,53 грн за період з жовтня 2023 р. по грудень 2023, яка складається з суми заборгованостей по періодам: жовтень 2023 - 157 933,47 грн, листопад 2023 - 264 836,08 грн, грудень 2023 - 325 414,98 грн, а також за прострочення відповідачем оплати спожитої електричної енергії позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеню у розмірі 63 066,19 грн за період з 21.08.2019 по 25.04.2022, штрафних санкцій у вигляді штрафу у розмірі 200 765,81 грн за період з 28.01.2021 по 20.04.2022, 3% річних у розмірі 32619,10 грн за період з 21.08.2019 по 16.01.2024 та індекс інфляції у розмірі 90713,59 грн за період з 30.04.2020 по 10.01.2024.
Як вище зазначено судом, 27.06.2024 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшли клопотання (вх.№16671) про закриття провадження у справі № 922/5253/23 в частині стягнення основної заборгованості за послуги з передачі електричної енергії за період з жовтня 2023 р. по грудень 2023 р. у розмірі 748 184,53 грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку з повним погашенням відповідачем платіжними інструкціями № 5258 від 24.02.2024, № 5286 від 21.03.2024, № 1222 від 27.03.2024, № 1223 від 28.03.2024, № 1260 від 22.04.2024.
10.07.2024 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання (вх.№ 17603) про залишення позову без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України в частині стягнення пені за період з 16.03.2022 по 25.04.2022 у розмірі 9003,10 грн та штрафу за період з 16.03.2022 по 20.04.2022 у розмірі 42 866,62 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до положень статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи передачі має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з передачі.
Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За змістом ст. 13, 74 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених ст. 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Верховний Суд зауважує, принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення Європейського Суду від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS").
Верховний Суд також звертає увагу, що обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Матеріалами справи підтверджено, що у відповідача станом на 28.01.2024 утворилась заборгованість за послуги з передачі електричної енергії у розмірі 748 184,53 грн за період з жовтня 2023 р. по грудень 2023, яка складається із суми заборгованостей по періодам: жовтень 2023 - 157 933,47 грн, листопад 2023 - 264 836,08 грн, грудень 2023 - 325 414,98 грн, що не спростовано відповідачем.
Щодо клопотання позивача (вх.№16671 від 27.06.2024) про закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення основної заборгованості за послуги з передачі електричної енергії за період з жовтня 2023 р. по грудень 2023 р. у розмірі 748 184,53 грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку з погашенням відповідачем вказаної суми платіжними інструкціями: № 5258 від 24.02.2024, № 5286 від 21.03.2024, № 1222 від 27.03.2024, № 1223 від 28.03.2024, № 1260 від 22.04.2024 суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.
При цьому суд роз'яснює позивачу, що ч. 3 ст. 231 ГПК України визначено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Приймаючи до уваги, що після відкриття провадження у справі відповідачем повністю погашено основну заборгованість за послуги з передачі електричної енергії за період з жовтня 2023 р. по грудень 2023 р. у розмірі 748 184,53 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: № 5258 від 24.02.2024, № 5286 від 21.03.2024, № 1222 від 27.03.2024, № 1223 від 28.03.2024, № 1260 від 22.04.2024, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення основної заборгованості за послуги з передачі електричної енергії за період з жовтня 2023 р. по грудень 2023 р. у розмірі 748 184,53 грн суд вважає за необхідне закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Щодо вимог про стягнення 3% річних у розмірі 32619,10 грн за період з 21.08.2019 по 16.01.2024 та індексу інфляції у розмірі 90713,59 грн за період з 30.04.2020 по 10.01.2024, суд зазначає наступне.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Ураховуючи, що матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем строків оплати електричної енергії, суд дійшов висновку, що у позивача виникло право вимагати сплати відповідачем 3% річних та індексу інфляції, нарахованих на суми простроченої заборгованості.
Перевіривши розрахунок 3% річних та індексу інфляції, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 32 619,10 грн та індексу інфляції у розмірі 90 713,59 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення пені у розмірі 54063,09 грн за період з 21.08.2019 по 21.12.2021 та штрафу у розмірі 157899,19 грн за період з 28.01.2021 по 23.11.2021, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Так, відповідно до статей 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 статті 549 ЦК України).
Згідно з ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п. 6.7 Договору, п. 6.7 Додаткової угоди № 2 від 14.08.2019 до Договору та п. 5.7 Додаткової угоди від 07.04.2023 до Договору у випадку порушення Користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1 % (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання Користувачем своїх зобов'язань. За прострочення зазначеного терміну понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.
Ураховуючи, що матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем строків оплати електричної енергії, суд дійшов висновку, що у позивача виникло право вимагати сплати відповідачем пені та штрафу, нарахованих на суми простроченої заборгованості.
При цьому суд зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 викладено правову позицію, що чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
В той же час, розглянувши клопотання позивача (вх.№ 17603 від 10.07.2023) про залишення без розгляду позовних вимог щодо стягнення пені за період з 16.03.2022 по 25.04.2022 у розмірі 9003,10 грн та штрафу за період з 16.03.2022 по 20.04.2022 у розмірі 42 866,62 грн на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України, суд зазначає наступне.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Приймаючи до уваги те, що на час подання вказаного клопотання (вх.№ 17603 від 10.07.2023), суд не розпочав розгляд справи по суті, зазначене клопотання позивача підлягає задоволенню.
Перевіривши розрахунок в частині стягнення пені за період з 21.08.2019 по 21.12.2021 та штрафу за період з 28.01.2021 по 23.11.2021, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 54063,09 грн за період з 21.08.2019 по 21.12.2021 та штрафу у розмірі 157899,19 грн за період з 28.01.2021 по 23.11.2021 є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.
Разом із цим, суд зазначає, що суд з власної ініціативи може зменшити розмір неустойки (пені) до розумного розміру, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості й пропорційності (постанова Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №902/538/18).
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Положенням ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов'язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.
Статтею 546 ЦК України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов'язань.
Як вказано судом вище, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
Згідно з приписами частини 1 ст. 230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Отже неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Відтак застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.
Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 ГПК, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір пені саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.
При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховуються такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 916/3211/16, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20):
- ступінь виконання зобов'язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов'язання та загальною сумою зобов'язання);
- причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання;
- тривалість прострочення виконання;
- наслідки порушення зобов'язання для кредитора;
- поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора);
- поведінку кредитора;
- майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати);
- негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника;
- статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров'я населення);
- майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.
Втім закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.
Суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені та штрафу. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення штрафних санкцій, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст. 86, 236-238 ГПК України).
В даному випадку наявними у справі доказами підтверджено факт погашення відповідачем заборгованості з оплати електричної енергії під час розгляду справи.
Суд також враховує, що виконання зобов'язання з оплати електричної енергії здійснювалось відповідачем в складних умовах воєнного стану, прострочення з оплати електричної енергії не мало систематичного характеру та тривало не значний час.
Позивач не надав суду жодних доказів понесення будь-яких збитків внаслідок прострочення виконання відповідачем свої зобов'язань щодо оплати електричної енергії за вказаним Договором.
За таких обставин та враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених ст. 3 ЦК України, суд з власної ініціативи зменшує суму пені та штрафу на 50 %, що становить 27 031,55 грн пені та 78 949,60 грн штрафу.
Підсумовуючи вищенаведене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково у розмірі 229 313,84 грн, з яких: пеня у розмірі 27 031,55 грн, штраф у розмірі 78 949,60 грн, 3% річних у розмірі 32 619,10 грн та індекс інфляції у розмірі 90 713,59 грн.
В частині позовних вимог про стягнення основної заборгованості за послуги з передачі електричної енергії за період з жовтня 2023 р. по грудень 2023 р. у розмірі 748 184,53 грн закрити провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України
В частині позовних вимог щодо стягнення пені за період з 16.03.2022 по 25.04.2022 у розмірі 9003,10 грн та штрафу за період з 16.03.2022 по 20.04.2022 у розмірі 42 866,62 грн залишити позов без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
В іншій частині позову щодо стягнення пені у розмірі 27 031,55 грн та штрафу у розмірі 78 949,60 грн - відмовити.
Щодо заяви відповідача про застосування до позовних вимог позовної давності, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
У ст. 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Водночас, згідно з п. 12 Постановою Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Також, відповідно до п. 7 Прикінцевих положень ГК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2" №211 від 11.03.2020 (зі змінами та доповненнями), а також постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами та доповненнями) №1236 від 09.12.2020, в Україні встановлено карантин з 12.03.2020.
У той же ж час, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" №651 від 27.06.2023, на всій території України відмінено карантин з 24 год. 00 хв. 30.06.2023, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Отже, карантин на території України діяв у період з 12.03.2020 по 30.06.2023 та станом на момент звернення позивачем до суду з цим позовом (13.12.2023), карантин відмінений.
Разом з цим, 24.02.2022 Російська Федерація розпочала воєнні дії на території України. Згідно із Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 на усій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховна Рада України доповнила розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України пунктом 19, згідно із яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257, 258, 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Ураховуючи викладене, позовна давність за заявленими позовними вимогами з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, яка була продовжена на строк дії карантину, після завершення карантину є продовженою на строк дії правового режиму воєнного стану.
Оскільки станом на дату звернення позивача до суду з цим позовом (13.12.2023) правовий режим воєнного стану на території України продовжує свою дію, то на момент пред'явлення цього позову не сплив строк позовної давності щодо позовних вимог про стягнення, а тому відповідна заява відповідача про застосування позовної давності не підлягає задоволенню.
При цьому, суд звертає увагу відповідача, що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК України, не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК України, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою в будь-якому випадку не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3 % річних та інфляційних витрат. Стягнення 3 % річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов'язання і обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.
Щодо розподілу судового збору суд зазначає наступне.
За приписами п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно зі ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір, що складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 встановлено у розмірі 3028,00 грн.
Позивачем у позовній заяві, поданій через підсистему Електронний суд ЄСІТС заявлено позовні вимоги майнового характеру на загальну суму 1 135 349,22 грн, отже за подання до суду зазначеної позовної заяви справляється судовий збір у розмірі, встановленому ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (з урахуванням подання її в електронній формі, внаслідок чого має застосовуватись коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору), а саме: у розмірі 13 624,20 грн.
Однак як убачається з матеріалів справи, позивачем за подання позовної заяви до Господарського суду Харківської області сплачено судовий збір у розмірі 17 030,24 грн згідно платіжних інструкцій № АУ.терм.8868 від 12.12.2023 у розмірі 15 870,76 грн та №В-429 від 09.02.2024 у розмірі 1 159,48 грн, всього: 17 030,24 грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Згідно з ч. 5 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
Зважаючи на те, що в частині позовних вимог щодо стягнення пені за період з 16.03.2022 по 25.04.2022 у розмірі 9003,10 грн та штрафу за період з 16.03.2022 по 20.04.2022 у розмірі 42 866,62 грн залишено позов без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України за клопотанням позивача, то відповідно до положень пункту 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачений позивачем за розгляд цього спору судовий збір у розмірі 622,45 грн згідно платіжної інструкції № АУ.терм.8868 від 12.12.2023 позивачу не повертається.
Крім того, п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Ураховуючи те, що після відкриття провадження у цій справі відповідач повністю сплатив суму основного боргу за послуги з передачі електричної енергії за період з жовтня 2023 р. по грудень 2023 р. у розмірі 748 184,53 грн та в цій частині позову закрито провадження у справі за відсутністю предмета спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, суд вважає за можливе задовольнити клопотання позивача та повернути позивачу з Державного бюджету судовий збір у розмірі 8 978,21 грн, сплачений при поданні позову згідно платіжної інструкції № АУ.терм.8868 від 12.12.2023, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Ураховуючи вищезазначене, часткове задоволення позовних вимог та те, що у разі зменшення розміру пені та штрафу судовий збір підлягає стягненню саме з відповідача, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви до суду розподіляються наступним чином: 4023,54 грн покладається на відповідача згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України.
Решта суми сплаченого судового збору у розмірі 3406,04 грн може бути повернута позивачу за клопотанням згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 3, 6, 11, 253, 257, 261, 267, 509, 525, 526, 530, 546, 549, 551, 610-614, 617, 625, 626-629, 655, 712, 714 Цивільного кодексу України, ст. 193, 230 Господарського кодексу України та ст. 4, 13, 20, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 126, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, п. 5 ч. 1 ст. 226, ст. 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Зменшити розмір штрафу та пені на 50%.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЄК ТЕХНОЛОДЖІ" (61125, м. Харків, в'їзд Ващенківський, 16-А, ідентифікаційний код 30510656) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, ідентифікаційний код 00100227) пеню у розмірі 27 031,55 грн, штраф у розмірі 78 949,60 грн, 3% річних у розмірі 32 619,10 грн та індекс інфляції у розмірі 90 713,59 грн, а також судовий збір у розмірі 4023,54 грн.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.
В частині позовних вимог про стягнення основної заборгованості за послуги з передачі електричної енергії за період з жовтня 2023 р. по грудень 2023 р. у розмірі 748 184,53 грн закрити провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Залишити без розгляду позовні вимоги в частині стягнення пені за період з 16.03.2022 по 25.04.2022 у розмірі 9003,10 грн та штрафу за період з 16.03.2022 по 20.04.2022 у розмірі 42866,62 грн на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.
В іншій частині позову відмовити.
Управлінню державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова повернути Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, ідентифікаційний код 00100227) з Державного бюджету судовий збір у розмірі 8 978,21 грн, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплаченого згідно платіжної інструкції № АУ.терм.8868 від 12.12.2023 у розмірі 15 870,76 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Повне рішення складено "26" серпня 2024 р.
Суддя І.О. Чистякова