ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.08.2024Справа № 910/7070/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (вул. Гната Хоткевича, 20, м. Київ, 02094; ідентифікаційний код 37739041)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Валприм» (вул. Кловський узвіз, буд. 9/2, офіс 23, м. Київ, 01021; ідентифікаційний код 37449096)
про стягнення 52 099, 76 грн,
без виклику представників учасників справи,
1. Стислий виклад позиції Позивача
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (далі за текстом - ТОВ «Євро-Реконструкція», Позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Валприм» (далі за текстом - ТОВ «Компанія з управління активами «Валприм», Відповідач) про стягнення заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії / централізованого опалення та гарячого водопостачання в розмірі 49 075, 26 грн, інфляційні втрати - 2 641, 29 грн, 3 % річних - 383, 21 грн.
В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначає, що ним надано Відповідачу послуги з постачання теплової енергії за період з січня 2020 та з березня 2021 послуги гарячого водопостачання, що призвело до виникнення заборгованості та підстав для звернення до суду з позовом.
2. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
09.07.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.
Суд зазначає, що ухвала від 10.06.2024 згідно повідомлення Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 доставлена Відповідачу до електронного кабінету 10.06.2024 о 13:35.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до частини 6 вказаної статті якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відтак, судом встановлено, що 10.06.2024 ухвала суду від 10.06.2024 належним чином вручена Відповідачу.
За приписами частини 8 статті 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Пунктом 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 у справі № 910/7070/24 встановлено Відповідачу п'ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву у зв'язку з чим відзив на позовну заяву мав бути поданий у строк до 25.06.2024 включно.
Однак, як зазначено судом вище відзив на позовну заяву зареєстрований канцелярією суду 09.07.2024, тобто з пропуском процесуального строку у зв'язку з чим в силу положень частини 2 статті 118 ГПК України відзив (разом із додатками) залишається судом без розгляду, разом з доданими до нього додатками.
При цьому судом враховано відсутність клопотання Відповідача про поновлення процесуального строку на подання до суду відзиву на позовну заяву.
16.07.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив.
Приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Згідно інформаційної довідки від 06.05.2024 № 377286848 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна станом на 06.05.2024 та з 15.07.2014 Відповідач є власником квартири 7-569, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Регенераторна, буд. 4.
Відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10.04.2014 № 1198-VІІ, з 1.07.2014 виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
Надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до будинку № 4 по вулиці Регенераторна у місті Києві (далі - будинок) здійснюється Позивачем на підставі ліцензії від 1.06.2012 № 198 (переоформленої рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 21.06.2016 № 1159).
Звертаючись з даним позовом до суду, Позивач вказує на те, що Відповідач не оплачує надані Позивачем послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії з січня 2020 року та з березня 2021 року - послуги з гарячого водопостачання, що призвело до виникнення станом на 30.04.2024 заборгованості.
На підтвердження факту постачання послуг Відповідачу за спірний період Позивачем до позову додано наступні документи:
- Акт постановки на комерційний облік приладів теплової енергії споживача від 20.12.2012;
- Акт № 788 від 19.06.2019 про готовність вузла комерційного обліку Споживача (ТОВ «Комфорт - таун» ж/б № 7, особистий рахунок № 460271) до роботи в опалювальний період 2019-2020.
- Акт № 788 від 11.09.2020 про готовність вузла комерційного обліку Споживача (ТОВ «Комфорт - таун» ж/б № 7, особистий рахунок № 460271) до роботи в опалювальний період 2020-2021.
- Акт № 788 від 10.09.2021 про готовність вузла комерційного обліку Споживача (ТОВ «Комфорт - таун» ж/б № 7, особистий рахунок № 460271) до роботи в опалювальний період 2021-2022.
- Акт № 788 від 21.07.2022 про готовність вузла комерційного обліку Споживача (ТОВ «Комфорт - таун» ж/б № 7, особистий рахунок № 460271) до роботи в опалювальний період 2022-2023.
- Акт № 788 від 13.07.2023 про готовність вузла комерційного обліку Споживача (ТОВ «Комфорт - таун» ж/б № 7, особистий рахунок № 460271) до роботи в опалювальний період 2023-2024.
- Відомості обліку теплових навантажень споживача теплової енергії - ТОВ «Комфорт -таун», вул. Регенераторна, 4, ж.буд. 7 за період з 21.10.2020 по 24.04.2024.
- Наряди на підключення та відключення теплової енергії в опалювальний сезон за спірний період з жовтня 2020 по березень 2024.
23.07.2014 року ТОВ «Євро-Реконструкція» у газеті Хрещатик № 103(4503) розміщено повідомлення, із публічною пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації із зазначенням відповідної адреси.
При цьому Позивач звертає увагу суду на те, що договір про надання послуг, який передбачений чинним нормативно-правовими актами між Позивачем та Відповідачем не укладався, а заява - приєднання до умов індивідуальних типових договорів Відповідачем не надавалась.
За твердженням Позивача Відповідачем споживалися послуги з централізованого опалення / постачання теплової енергії та послуги з гарячого водопостачання, однак останні належним чином споживачем не оплачувалися, що призвело до виникнення станом на 30.04.2024 заборгованості в розмірі 39 100, 04 грн та 9 975, 22 грн (відповідно).
Претензій щодо якості отриманих послуг, відмови від отримання послуг від Відповідача не надходило, а також відсутні заперечення щодо обсягів наданих послуг до квартири останнього площею 108,3 кв.м.
Згідно доводів Позивача, які викладені у відповіді на відзив, після звернення до суду з даним позовом Відповідачем здійснено оплату суми основного боргу у зв'язку з чим стягненню підлягають нараховані відсотки річних та інфляційні втрати.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частин 1, 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За нормами частини 4 статті 319 ЦК України власність зобов'язує.
Згідно статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Так, суд зазначає, що Відповідач в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в спірний період є індивідуальним споживачем житлово-комунальних послуг, а саме послуг постачання теплової енергії та гарячого водопостачання.
Належних доказів зворотного матеріали справи не містять.
За приписами статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Згідно приписів статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Однак, судом встановлено, що договір про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води між Позивачем та Відповідачем не був укладений.
Згідно зі статтею 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Частиною 4 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або внесення змін до нього може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.
Якщо протягом 30 днів після отримання проекту договору (змін до нього) виконавець комунальної послуги, який одержав проект договору (змін до договору) від споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), не повідомив про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього і при цьому не припинив надання комунальної послуги цьому споживачу (або в інший спосіб засвідчив свою волю до надання відповідної комунальної послуги споживачу), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій споживачем (іншою особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), якщо інше не передбачено цим Законом.
Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.
Правила надання послуги з постачання теплової енергії, затверджено постановою КМУ від 21.08.2019 № 830, які регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці виміру обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.
Пунктом 13 вказаних правил визначено, що послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до частини 2 статті 14 Закону України «Про комунальні послуги» співвласники багатоквартирного будинку (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначену частиною першою цієї статті, за кожним видом комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії). У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.
Пунктом 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджено постановою КМУ від 21.08.2019 № 830 (в редакції від 01.10.2021) закріплено, що індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
Як було встановлено вище, Позивачем було вчинено дії та здійснено заходи, направлені на укладання з Відповідачем договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: м. Київ, вул. Регенераторна, 4, що підтверджується розміщеним ТОВ «Євро-Реконструкція» у газеті Хрещатик повідомленням із публічною пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Матеріали справи не містять докази не споживання Відповідачем теплової енергії Позивача за спірний період, що відповідно свідчить про виникнення між сторонами зобов'язальних правовідносин.
Пунктом 1 та 5 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що індивідуальний споживач зобов'язаний, серед іншого укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов'язаний готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.
Так, суд зазначає, що законодавством передбачений двосторонній обов'язок щодо укладення договору про надання житлово-комунальних послуг
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Так, суд зазначає, що відсутність письмово оформленої двосторонньої угоди про надання житлово-комунальних послуг не позбавляє споживача обов'язку з щомісячної оплати фактично спожитих послуг до укладення відповідного договору.
Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.09.2018 у справі № 750/12850/16-ц, від 06.11.2019 у справі № 642/2858/16.
Зазначене свідчить про виникнення у Відповідача обов'язку здійснювати оплату за отримані комунальні послуги (теплопостачання).
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, відповідно до яких централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.
Згідно з частиною 3 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв, визначених відповідно до частини 3 статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до пункту 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Зазначені Правила втратили чинність на підставі постанови КМУ від 02.02.2022 № 85, а натомість затверджено редакцію Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в редакції постанови КМУ від 02.02.2022 № 85, пунктом 37 яких також закріплено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитих послуг є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиті послуги), якщо інший порядок та строки не визначені договором.
Крім того вказаними правилами в редакції від 02.02.2022 закріплено:
споживач здійснює оплату спожитих послуг щомісяця в порядку та строки, визначені договором (пункт 38);
споживач не звільняється від оплати послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (пункт 39).
Пунктом 19 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджено постановою КМУ від 21.08.2019 № 830 закріплено, що комерційний облік послуги здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку, що забезпечує (забезпечують) загальний облік споживання послуги у будівлі, її частині (під'їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.
Зазначене кореспондується із пунктом 20 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.
Пунктом 20 зазначених правил в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8.09.2021 № 1022 визначено, що до встановлення вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії обсяг споживання теплової енергії у будівлі визначається відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.11.2018 № 315.
Пунктом 3 Розділу 1 зазначеної Методики визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначеного на розрахункову дату споживання (фактичного, розрахункового або середнього) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.
Розподіл обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, та власниками майнових прав на об'єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.
Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.
Відповідно до пункту 4 Розділу 1 Методики для розподілу приймаються показання вузлів розподільного обліку або приладів-розподілювачів теплової енергії станом на кінцеву дату розрахункового періоду, отримані виконавцем відповідної комунальної послуги або визначеною власником (співвласником) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги (далі - виконавець розподілу), у спосіб, визначений договором про надання комунальної послуги.
Пунктом 21 Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 № 630 у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства; з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим.
Згідно доводів Позивача та що вбачається з матеріалів справи облік теплової енергії на потреби централізованого опалення та гарячого водопостачання до буд. 7 по вул. Регенераторній, 4 в місті Києві здійснюється приладом комерційного обліку - Multical - заводський номер 7259780, який забезпечує загальний облік теплової енергії (централізоване опалення та гаряче водопостачання), спожитої споживачами вказаного будинку.
З моменту укладання публічних договорів приєднання про надання послуг з постачання гарячої води, у порядку встановленому Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а саме з 13.11.2021, розподіл та нарахування вартості наданих послуг здійснюється згідно вимог Методики.
Методика передбачає, що в кожному розрахунковому періоді Виконавцем послуг визначається обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи ГВП, в залежності від місця приготування гарячої води - місця встановлення водопідігрівача (в будівлі або поза будівлею) та наявності рушникосушарок у будівлях, який складає відповідну частку (%) від загального обсягу теплової енергії спожитої на потреби ГВП.
Обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи ГВП розподіляється між усіма співвласниками будівлі пропорційно до опалювальних площ їх квартир та нежитлових приміщень, без урахування фактичних обсягів споживання гарячої води споживачами (куб. м.).
Відповідно, усі співвласники будинку, сплачують за теплову енергію, витрачену на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи ГВП (функціонування рушникосушарок та будинкових систем ГВП).
Дані нарахування регламентуються пунктом 39 «Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води» затверджених постановою КМУ від 11.12.2019 №1182.
Так, з листопада 2021 по особовому рахунку Відповідача також нараховуються витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи гарячого водопостачання.
Пунктом 2 Методики визначено, що обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) - втрати теплової енергії у трубопроводах та в обладнанні внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (далі - ГВП), у тому числі в індивідуальному тепловому пункті.
Пунктом 1 Розділу ІІ Методики визначено, що розподіл втрат теплової енергії у трубопроводах та в обладнанні внутрішньобудинкової системи опалення, поза межами опалюваних приміщень, опалюваних МЗК та допоміжних приміщень будівлі здійснюється серед визначених категорій приміщень згідно з додатком 1 до цієї Методики пропорційно до їх загальних/опалюваних площ/об'ємів.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що Відповідачем порушено зобов'язання в частині строків оплати послуг з постачання теплової енергії / централізованого опалення та гарячого водопостачання за заявлений період, у зв'язку з чим вимоги Позивача в часині суми основного боргу є обґрунтованими.
Водночас, враховуючи викладене Позивачем у відповіді на відзив, згідно наданого розрахунку заборгованості за Відповідачем по квартирі 569, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Регенераторна, 4, корп. 7, по о/р 211053 вбачається, що Відповідачем сплачено 40 448, 13 грн та 9 975, 22 грн, що становить 50 423, 35 грн, тобто перевищує суму заявленого до стягнення основного боргу.
Зазначений розрахунок підписано начальником Позивача відділу розрахунків з населенням.
Зазначені обставини Відповідачем не заперечуються та не спростовуються.
Відтак, суд дійшов висновку закрити провадження у справі в частині суми основного боргу в розмірі - 49 075, 26 грн у відповідності до вимог пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України з огляду на відсутність предмету спору в цій частині.
Що стосується фактичної переплати в розмірі 1 348,09 грн то наразі судом не вбачається можливості на власний розсуд зарахувати у якості погашення Відповідачем частини нарахованих 3 % річних та інфляційних втрат оскільки суд не вбачає підстав для втручання у господарську діяльність Позивача, знову ж таки оскільки така переплата може бути зарахована у якості подальших платежів.
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Що стосується нарахованих Позивачем 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає., що постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» № 206 від 05.03.2022 установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.
Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України і станом на дату ухвалення даного рішення встановлений до 09.11.2024.
Відтак, із врахуванням зазначеного, не нарахування Позивачем 3 % річних та інфляційних втрат починаючи з 24.02.2022 та по 30.04.2024 є правомірним.
Що стосується періоду до 24.02.2022, то суд зазначає, що згідно зазначеного вище положення пункту 18 (37) Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць.
Відтак, оплата має здійснюватися за фактично надані та спожиті послуги.
Позивачем не доведено існування іншого порядку здійснення оплати згідно договірного порядку.
Із надано Позивачем розрахунку вбачається, що нарахування 3 % річних та інфляційних втрат ним фактично здійснюється в тому числі з урахуванням нарахованого платежу щодо якого допущено прострочення сплати, однак за такий же розрахунковий період (наприклад за нараховані в березні послуги 1 921, 59 грн вже здійснюється нарахування за цілий місяць березня 2021 року), що на переконання суду є неправомірним.
При цьому, у вказаному розрахунку не вбачається дат початку та кінця періоду, за який нараховуються 3 % річних та інфляція, що унеможливлює суд належним чином перевірити останній у зв'язку з чим такий розрахунок на переконання суду є некоректним та незрозумілим, а тому за сукупністю зазначеного вимоги про стягнення з Відповідача 3 % річних та інфляційних втрат є необґрунтованими, а відтак не підлягають стягненню з Відповідача.
Частинами 1-2 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
З огляду на встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що Позивачем доведено фактичне надання Відповідачу послуг за спірний період, які всупереч вимогам чинного законодавства не сплачувалися.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір пропорційно частині вимог, провадження в якій судом закрито відповідно до частини 9 статті 129 ГПК України покладається на Відповідача оскільки спір в цій частині виник виключно з огляду на неправомірні дії Відповідача (не здійснення вчасної оплати).
Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, пунктом 2 частини 1 статті 231, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Провадження у справі № 910/7070/24 в частині суми основного боргу в розмірі 49 075, 26 грн - закрити.
2. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» - відмовити.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Валприм» (вул. Кловський узвіз, буд. 9/2, офіс 23, м. Київ, 01021; ідентифікаційний код 37449096) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (вул. Гната Хоткевича, 20, м. Київ, 02094; ідентифікаційний код 37739041) судовий збір - 2 852 (дві тисячі вісімсот п'ятдесят дві) грн 22 коп.
4. В задоволенні іншої частини судових витрат - відмовити.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано: 26.08.2024
Суддя Антон ПУКАС