61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
26.08.2024 Справа №905/904/24
Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.,
розглянувши матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Дніпро
до відповідача: Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», м.Покровськ, м.Родинське
про стягнення 90805,00 грн
без виклику представників сторін
Суть спору: Позивач, Акціонерне товариство «Українська залізниця», м. Київ в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Дніпро, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», м.Покровськ, м.Родинське про стягнення штрафу у сумі 90805,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в накладній №49095631 від 03.01.2024 відповідачем невірно зазначена маса вантажу у вагоні №63469969, у зв'язку з чим позивачем нарахований штраф у розмірі 90805,00 грн, який він просить стягнути з відповідача.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 01.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/904/24; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалу про відкриття провадження від 01.07.2024 у справі було направлено відповідачу на його юридичну адресу за допомогою поштового зв'язку. В матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про отримання 10.07.2024 ухвали суду від 01.07.2024.
Ухвала суду від 01.07.2024 була направлена позивачу та відповідачу на електронні поштові скриньки, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.
Ухвала суду від 01.07.2024 була направлена позивачу та відповідачу до їх електронних кабінетів у підсистему "Електронний суд", що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку документу до електронного кабінету.
12.07.2024 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 12.07.2024, за змістом якого останній просить суд відмовити повністю у задоволенні позовних вимог, а у разі задоволення позовних вимог просить зменшити розмір штрафу до однієї провізної плати. У відзиві відповідач зазначив, що залізниця прийняла вагон з вантажем до перевезення без будь-яких зауважень; зважування вагонів відповідачем проводилося на справних і перевірених до та після переважування вагах, приписаних до залізниці; вагон було завантажено у вологому стані; вагон було промарковано двома продольними бороздами шириною 50 мм, вантаж зарівняний планером; на шляху прямування спірний вагон прослідував пункт комерційного огляду поїздів вагонів (ПКО) на станції Красноармійськ без будь-яких зауважень щодо розміщення вантажу, маси вантажу; результатів перевірки визначення маси усієї партії залізницею не зазначено в документі; акт загальної форми від 06.01.2024 № 11 та комерційний акт № 450003/1 від 06.01.2024 є неналежними доказами у даному спорі.
16.07.2024 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву б/н від 16.07.2024 за змістом якої останній просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Позивач наполягає, що станом на дату складання комерційного акту засіб вимірювальної техніки був повірений належним чином; порядок зважування (із зупинкою і розчепленням вагонів або із зупинкою без розщеплення для даного типу вантажу) залежить від типу використаних вагонних ваг, при цьому, вимог щодо використання однотипних ваг та ідентичного порядку зважування при визначенні/перевірки маси вантажу на станції відправки та станції призначення (на шляху прямування) нормативні документи не містять; при підписанні комерційного акту з боку позивача було дотримано усі імперативні вимоги обов'язкової участі та підпису трьох визначених її представників, передбачені п.10 Правил складання актів. Позивач заперечує щодо зменшення розміру штрафу, так як відсутні для цього правові підстави.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд встановив:
03.01.2024 зі станції Родинська Донецької залізниці, згідно залізничної накладної №49095631, Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська» (надалі - вантажовідправник, відповідач) відправило вантаж - вугілля кам'яне, вантаж у вологому стані із визначенням станції призначення - Лиман Південної залізниці.
При оформленні залізничної накладної №49095631 у вагоні №63469969 відповідачем вказано масу вантажу - 69000 кг.
Згідно з розділу 26 вищезазначеної накладної, маса вантажу визначена на вагонних вагах (150т) заводський № 541 №ЗВВВЭТ-150.
Правильність внесених відомостей до вищезазначеної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.
На станції відправлення вантаж прийнятий до перевезення без зауважень.
Як встановлено ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Згідно ч.5 ст.307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються кодексами, законами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Як зазначено в ст.6 глави 1 Статуту залізниць України, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Зазначена залізнична накладна оформлена у встановленому законом порядку та за своєю правовою природою є двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу і підтверджує укладення договору перевезення вантажу залізничним транспортом.
З огляду на положення статей 11 Цивільного кодексу України та 174 Господарського кодексу України вона є підставою для виникнення у сторін цієї угоди визначених в ній прав та обов'язків.
Згідно з п.40 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Перевізник має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення (п.40 Правил приймання вантажів до перевезення).
Таким чином, позивач не зобов'язаний здійснювати перевірку маси та кількості вантажу завантаженого відправником, при цьому він не позбавлений права перевірити правильність відомостей про вантаж визначених у накладній, зокрема під час перевезення.
Відповідно до ч.1 ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Пунктом а) ч. 2 ст. 129 Статуту залізниць України встановлено, що для засвідчення невідповідності маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.
Таким чином, підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника є обставини, викладені у комерційному акті.
04.01.2024 на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці складений акт загальної форми №4487т в якому зазначено, що вагон №63469969 «відчеплений від групи на ваги».
06.01.2024 на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці на підставі акту загальної форми № 11, було проведено контрольне зважування вагону №63469969, за наслідками чого було виявлено, що маса у вагоні не відповідає масі, вказаній відправником у накладній №49095631.
На станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці складено комерційний акт №450003/1 від 06.01.2024 в розділі Д "Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку" якого зазначено, 06.01.2024 проводилось контрольне зважування вагону №63469969, що прибув за відправкою, вказаною на звороті цього акту. За документом значиться вантаж «Вугілля кам'яне марки г-газове, Г (Г2) (0-100)», насипом, вантаж у вологому стані, марковано двома повздовжніми борознами, поверхня вантажу ущільнена та розрівняна нижче бортів на 300 мм, вага брутто - не вказана, тара - 23200кг, вага нетто - 69000кг. При зважуванні вагону в статичному режимі у присутності ДСЗ Опанасюка, агента комерційного Плітченко, приймальника поїздів Кокошинської на справних вагонних 150тн. електронно-тензометричних вагах ст. Нижньодніпровськ-Вузол заводський №032, що пройшли держповірку 19.12.2023 виявилось: вага брутто - 98000кт, тара за документом - 23200кг, вага нетто - 74800кг, що більше ваги, вказано в документі на 5800кг, понад вантажопідйомність вагона на 4800кг. Навантаження вантажу нижче бортів на 20-60см. трапецієвидне, марковано повздовжніми борознами, поглиблень немає, маркування не порушене. Вагон бездверний, розвантажувальні люки закриті. Просипання вантажу немає. В технічному відношенні вагон справний. Зав. вантажним двором за штатним розкладом немає. Вагон затриманий для відвантаження надлишку вантажу.
Станцією призначення Лиман Південної залізниці у розділі "Є" комерційного акту №450003/1/5 зроблено відмітку, що під час перевірки вантажу різниця проти даного акту не виявлено.
Надлишок вантажу вагою 5800кг був відвантажений у вагон №60625704, що зазначено в акті загальної форми №39 від 15.01.2024.
Судом встановлено, що комерційний акт складено з дотриманням чинного законодавства.
Відповідно до пункту 22 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. Зважування вантажів на вагонних вагах провадиться в порядку, передбаченому Правилами приймання вантажів до перевезення.
Пунктом 17 Правил приймання вантажів до перевезення встановлено, що загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. До розрахункових способів визначення маси вантажу належать: за трафаретом (підсумовування маси вантажу, зазначеної на кожному вантажному місці), за стандартом (множення суми стандартної маси вантажного місця на кількість місць вантажу), за заміром висоти наливу (з подальшим визначенням густини та об'єму вантажу за таблицею калібрування цистерн, розробленою заводом-виробником цистерни). За домовленістю відправника, залізниці та одержувача вантажу можуть бути встановлені інші способи визначення маси вантажу. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов'язаний зазначити в накладній. Усі зважувальні прилади, які використовуються для визначення маси вантажів, повинні мати справний технічний стан та повинні відповідати вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність.
Згідно з відомостями у графі 26 залізничної накладної №49095631 від 03.01.2024 зважування вантажу на станції відправлення здійснено на вагонних вагах (150 т), заводський № 541 №ЗВВВЭТ-150. Аналогічним способом визначалась маса вантажу й позивачем на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці.
Згідно технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки (зввт) №14 станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці заводський №032, якими було здійснено переважування, дата прийняття ЗВВТ в експлуатацію - 26.12.2012, міжпровірочний інтервал ЗВВТ становить 12 місяців, інтервал між оглядами-перевірками - 6 місяців, відміткою у паспорті підтверджено, що державна повірка ваг здійснена 19.12.2023.
Таким чином, станом на дату складання комерційного акту засіб вимірювальної техніки був повірений належним чином.
В матеріалах справи відсутні докази, що ставили б під сумнів достовірність показників зазначеного засобу ваговимірювальної техніки.
Пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, надлишок вантажу порівняно з масою, вказаною в накладній, вважається таким, що не перевищує норму, якщо він не виходить за межу граничного розходження визначення маси нетто, яке становить 0,2%. Норма надлишку за спірним перевезенням становить 138 кг, що є меншою виявленого надлишку 5800 кг, таким чином заперечення відповідача викладені у відзиві не приймаються судом до уваги.
Пунктом 10 Правил складання актів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 року №334, передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акту можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Отже, пунктом 10 Правил складання актів на виконання статті 129 Статуту залізниць України (далі - Статут) визначено імперативно частину суб'єктного складу працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів: начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також передбачено можливість участі в складенні комерційного акта одержувача вантажу, якщо він брав участь у перевірці, або інших працівників залізниці.
Відповідно до частин 1, 3 статті 64 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство, як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис.
Таким чином, якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів, і такими доказами можуть підтверджуватися повноваження осіб на підписання комерційного акта.
Комерційний акт №450003/1 від 06.01.2024 підписаний: ДСЗ Опанасюком О.М., агентом комерційним ОСОБА_1 та приймальником поїздів Кокошинською В.М.
На підтвердження наявності у осіб, які підписали комерційний акт від залізниці, повноважень на вчинення таких дій позивач надав наказ №425 від 01.09.2023 начальника станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, за змістом якого у зв'язку з відсутністю в штатному розкладі станції посади начальника вантажного району, завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи відповідальними особам, які мають право підпису комерційних актів призначено, зокрема, агента з розшуку вантажу та багажу ОСОБА_1 та приймальника поїздів ОСОБА_2 .
Наказом №428 від 06.09.2023 начальника станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, у пункті 1 наказу №425 від 01.09.2023 «Про призначення відповідальних осіб, які мають право підписувати комерційні акти» виключено наступне речення: «- агента з розшуку вантажу та багажу ОСОБА_1 »; у переліку агентів комерційних доповнено « ОСОБА_1 ».
ОСОБА_3 є заступником начальником станції, а отже є підписантом, який має повноваження на підписання комерційних актів в силу прямої вказівки в п.10 Правил складання актів.
Судом встановлено, що наказ №425 від 01.09.2023 про призначення відповідальних осіб, які мають право підписувати комерційні акти, а також посадові інструкції ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є належними доказами на підтвердження наявності у таких осіб повноважень на підписання комерційних актів.
З огляду на наведене, приймаючи до уваги зміст пункту 10 Правил складання актів, суд дійшов висновку, що комерційний акт №450003/1 від 06.01.2024 підписаний особами, повноваження яких підтверджені належним чином.
Разом з цим, вказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правилам складання актів, внаслідок чого приймається судом в якості належного доказу на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, фактичній масі вантажу.
Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно ч.2 ст.908 Цивільного кодексу України та ч.5 ст.307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст.2 Статуту).
На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).
Правилами перевезень вантажів затверджені наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, а саме п.1.1 Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №863/5084, а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Маса вантажу згідно ст.37 Статуту залізниць України та п.17 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082, визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом.
Так, статтею 37 Статуту залізниць України встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п.2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджено представником відправника - ОСОБА_4 .
Крім того, судом враховано, що спірний вантаж прибув у завантажених засобами відправника вагонах, в комерційному відношенні без порушень. Викладені обставини підтверджують факт неправильного зазначення маси вантажу в накладній саме відправником. При цьому, відповідачем не доведено, а судом не встановлено наявності обставин оскарження відправником відомостей, які відображені у комерційному акті.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Згідно із ст.122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.
Відповідно до ст.118 Статуту залізниць України штраф підлягає стягненню у п'ятикратному розмірі плати за користування вагонами.
При застосуванні статей 118 та 122 Статуту залізниць України слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитків.
Згідно з п. 5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 №863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складено комерційний акт.
Наведений комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає положенням Статуту залізниць України і Правилам складання актів (ст. 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що невідповідність фактичної маси вантажу масі вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній, засвідчено належним та допустимим доказом - комерційним актом №450003/1 від 06.01.2024, який є підставою для покладання відповідальності на відправника, передбаченої ст.122 Статуту залізниць України.
Провізна плата за перевезення вантажу у вагоні №63469969 складає 18161,00 грн.
Згідно приписів ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України, до стягнення заявлений штраф у розмірі 90805,00 грн (18161,00 грн х 5), що відповідає п'ятикратному розміру вказаної плати по відповідному вагону.
Судом встановлено, що розрахунок суми штрафу є арифметично вірним.
Таким чином, вимоги щодо стягнення штрафу у розмірі 90805,00грн є правомірними, а заперечення відповідача, викладені у відзиві, не приймаються судом до уваги як необґрунтовані.
Щодо клопотання відповідача про зменшення суми штрафу за невірно вказану масу, суд зазначає наступне.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
При вирішенні питання щодо можливості зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню, слід враховувати майнові інтереси відповідача та інтереси позивача, які полягають у належному виконанні покладених законодавством завдань, у тому числі забезпечення безпеки усіх учасників залізничного перевезення та їх майнових інтересів, які в силу специфіки правовідносин, були поставлені відповідачем під загрозу через свою неправомірну поведінку.
В чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, необхідно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Отже, звертаючись з клопотанням про зменшення розміру штрафу, відповідач повинен довести наявність обставин, які зумовлюють застосування зазначеної норми.
Зазначені відповідачем обставини передусім є наслідком господарської діяльності відповідача, його власного комерційного розрахунку та ризику, та не виникли в силу об'єктивних та незалежних від відповідача обставин.
Суд також враховує, що відповідно до пункту 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниці надане право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин, а також визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).
Відтак, недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена статтями 118, 122 Статуту залізниць України.
При цьому, зазначений штраф, відповідно до статтей 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків.
Нарахування штрафу у п'ятикратному розмірі провізної плати встановлено законодавчо в п.118 Статуту залізниць України, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України. У суду відсутні підстави оцінювати цей розмір штрафу, як надмірно великий.
Згідно з ч. 2 Вступу Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 №411, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.02.1997 за № 50/1854 (далі - правила), виконання правил забезпечує злагодженість усіх ланок залізничного транспорту, чітку та безперебійну роботу залізниць і безпеку руху. Відповідно до п.15.27 Правил забороняється ставити в поїзди, зокрема, вагони, що завантажені понад їх вантажопідйомність.
Тобто, невиконання вимог вказаних Правил, зокрема, завантаження вагонів понад їх вантажопідйомність, загрожує безпеці руху поїздів, а відтак, створює умови для виникнення аварійних ситуацій на залізниці.
Штраф за неправильно зазначену масу вантажу у випадку перевищення вантажопідйомності дисциплінує учасників даних відносин та має кінцеву мету забезпечення безпеки на транспорті.
Відповідачем жодних доказів на підтвердження обставин зазначених у клопотанні надано не було.
Отже, господарський суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафу.
На підставі вищевикладеного, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Судовий збір, у відповідності до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 74, 76, 129, 236-241, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця», м.Дніпро до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», м.Покровськ, м.Родинське про стягнення штрафу у сумі 90805,00 грн - задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», м.Покровськ, м.Родинське (85310, Донецька область, м.Покровськ, м.Родинське, вул.Перемоги, буд.9, код ЄДРПОУ 31599557) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680 м.Київ, вул.Єжи Ґедройця, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» (49602, м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, буд.108, код 40081237) штраф у сумі 90805,00 грн та судовий збір у сумі 3028,00грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 26.08.2024.
Суддя Г.Є. Курило