вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
13.08.2024м. ДніпроСправа № 904/624/19 (904/1699/24)
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Соловйової А.Є., за участю секретаря судового засідання Сулими Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ", м. Дніпро
до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФЕКТІНВЕСТ-2015", м. Дніпро
відповідача-2 Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК", м. Київ
про визнання недійсними пунктів кредитного договору
Представники:
від позивача: Сидоренко Р.В., трудовий договір (контракт) №б/н від 24.03.2020
від відповідача-1: не з'явився
від відповідача-2: Куценко О.В., ордер серія СВ №1089682 від 30.05.2024
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФЕКТІНВЕСТ-2015", відповідача-2 Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" про визнання недійсними пунктів кредитного договору, в якому позивач просить суд:
1. Визнати частково недійсним договір №DNHSLKI03017 (з усіма змінами та доповненнями) укладений 04.01.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕФЕКТІНВЕСТ-2015» (ідентифікаційний код юридичної особи: 34903257, місцезнаходження: 49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 32) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (ідентифікаційний код юридичної особи: 14360570, місцезнаходження: вул. Грушевського, 1д, м. Київ, 0І001) в частині сплати винагороди за користування кредитом, зокрема:
- пункт А. 12. з урахуванням змін, внесених додатковими угодами - повністю;
- пункт 1.1. в частині винагороди;
- пункт 2.2.5. в частині винагороди відповідно до п. 4.7.;
- пункт 2.2.6. в частині винагороди;
- пункт 2.4.1. в частині винагороди за користування кредитом;
- пункт 4.7. з урахуванням змін, внесених додатковими угодами - повністю;
- пункт 4.8. в частині винагороди;
- пункт 4.9. в частині винагороди;
- пункт 4.10. в частині винагороди;
- пункт 4.14. в частині винагороди;
- пункт 5.1. в частині винагороди відповідно до п. 4.7.;
- пункт 5.7. в частині винагороди.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФЕКТІНВЕСТ-2015» (ідентифікаційний код юридичної особи: 34903257, місцезнаходження: 49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 32) та Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (ідентифікаційний код юридичної особи: 14360570, місцезнаходження: вул. Грушевського, 1д, м. Київ, 01001) витрати за подання цього позову.
Судом за допомогою автоматизованої системи документообігу суду встановлено, що 10.07.2019 Господарським судом Дніпропетровської області відносно відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФЕКТІНВЕСТ-2015", (49094, м.Дніпро, Соборний район, вул. Набережна Перемоги, буд.32, код ЄДРПОУ 34903257) відкрито провадження у справі про банкрутство №904/624/19, що перебуває на розгляді судді Господарського суду Дніпропетровської області Соловйової А.Є.
21.10.2019 року набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
Враховуючи вказану норму про концентрацію спорів, та з огляду на характер спору, а також з огляду на те, що предмет спору безпосередньо пов'язаний із предметом справи про банкрутство, оскільки стосується майна боржника, суд вважає, що такий спір, а отже і ця позовна заява підлягають розгляду саме в межах справи № 904/624/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФЕКТІНВЕСТ-2015".
Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, на підставі положень частини 3 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства матеріали справи №904/624/19(904/1699/24) передані до розгляду судді Соловйовій А.Є.
Ухвалою суду від 22.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті, яке відбудеться 15.05.2024 о 11:00 год.
07.05.2024 від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву б/н від 07.05.2024, в якому АТ КБ "ПриватБанк" заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.
14.05.2024 від відповідача-1 надійшло клопотання б/н від 13.05.2024 про розгляд справи без участі ліквідатора.
14.05.2024 від відповідача-2 надійшло клопотання б/н від 14.05.2024.
14.05.2024 від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву б/н від 13.05.2024, в якому ліквідатор ТОВ "ЕФЕКТІНВЕСТ-2015" заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.
15.05.2024 позивачем подано заяву б/н від 15.05.2024 із запереченням проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та продовження строку на подання відзиву.
Суд долучив подані документи до матеріалів справи.
У судове засідання, призначене на 15.05.2024, представники відповідачів1,2 не з'явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлені належним чином.
У підготовче засідання, призначене на 15.05.2024, з'явився представник позивача, який підтримав подане заперечення проти розгляду справи а правилами спрощеного позовного провадження, а також про продовження строку для подання відповіді на відзив.
Ухвалою суду від 15.05.2024 заяву б/н від 15.05.2024 Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ" проти розгляду справи №904/624/19(904/1699/24) у порядку спрощеного провадження задоволено. Постановлено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 18.06.2024 об 11:40 год. Заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ" б/н від 15.05.2024 щодо продовження строку для подання відповіді на відзив відповідачів-1,2 задоволено. Продовжено Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ" строк на подання відповіді на відзив відповідачів-1,2 до 27.05.2024.
06.06.2024 позивачем подано відповідь б/н від 06.06.2024 на відзив відповідачів-1,2 на позовну заяву.
14.06.2024 відповідачем-1 подано клопотання щодо розгляду справи без участі представника.
17.06.2024 від відповідача-2 надійшло заперечення б/н від 14.06.2024 в порядку ст. 167 Господарського процесуального кодексу України.
Суд долучив подані документи до матеріалів справи.
У підготовче засідання, призначене на 18.06.2024, представник відповідача-2 не з'явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлений належним чином.
У підготовче засідання, призначене на 18.06.2024, з'явився представник позивача та представник відповідача-2.
Представник відповідача-2 оголосив зміст поданого заперечення на відповідь на відзив.
Представник позивача зазначив про необхідність у наданні додаткового часу для ознайомлення з запереченнями Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК".
Представник відповідача-2 не заперечив проти задоволення усного клопотання позивача та відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 18.06.2024 відкладено підготовче засідання на 10.07.2024 о 10:00 год.
09.07.2024 від відповідача-1 надійшло клопотання б/н від 09.07.2024 про розгляд справи без участі представника.
Суд долучив поданий документ до матеріалів справи.
У підготовче засідання, призначене на 10.07.2024, представник відповідача-1 не з'явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлений належним чином.
У підготовче засідання, призначене на 10.07.2024, з'явився представник позивача та представник відповідача-2, які не заперечили проти розгляду справи без участі відповідача-1.
Присутні у підготовчому засіданні зазначили про відсутність заяв, клопотань, пояснень, які мають бути розглянуті в порядку підготовчого провадження.
Ухвалою суду від 10.07.2024 закрито підготовче провадження. Справу призначено до розгляду по суті в засіданні на 23.07.2024 о 11:40 год.
22.07.2024 від відповідача-1 надійшло клопотання б/н від 22.07.2024 про розгляд справи без його участі.
Суд долучив подане клопотання до матеріалів справи.
У судове засідання, призначене на 23.07.2024, представник відповідача-2 не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
У судовому засіданні, призначеному на 23.07.2024, в режимі відеоконференції приймав участь представник відповідача-2.
Суд заслухав вступне слово учасників справи.
Представник позивача підтримав позовну заяву в повному обсязі.
Представник відповідача-2 заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Суд здійснив дослідження доказів
Суд поставив присутнім учасникам справи питання, а саме, чи є необхідність звернути увагу суду на певні докази.
Представник позивача заперечив проти доказу - висновку експерта №009-21 за результатами проведення експертного економічного дослідження складеного 07.12.2021. Просив не приймати зазначений доказ до розгляду, оскільки висновок експерта №009-21 за результатами проведення експертного економічного дослідження від 07.12.2021 не має відношення до справи, що розглядається, а був складений в межах іншої справи.
Ухвалою суду від 23.07.2024 відкладено судове засідання на 13.08.2024 о 12:30 год.
У судове засідання, призначене на 13.08.2024, представник відповідача-2 не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
У судовому засіданні, призначеному на 13.08.2024, в режимі відеоконференції приймав участь представник відповідача-2.
В судовому засіданні 13.08.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши присутніх у судовому засіданні, господарський суд
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.07,2019 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФЕКТІНВЕСТ-2015" (49094, м.Дніпро, Соборний район, вул. Набережна Перемоги, буд.32, код ЄДРПОУ 34903257) (надалі - Відповідач-1, Боржник).
Визнано грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (надалі Відповідач-2), до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФЕКТІНВЕСТ-2015" на загальну суму 15 547 354,12 грн - 4 черга задоволення та на суму 19 210,00 грн (судовий збір) - 1 черга задоволення.
Ухвалою суду від 10.09.2019 визнано грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФЕКТІНВЕСТ-2015" на суму 3 842,00 грн - 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 10 820 199,14 грн - 4 черга задоволення вимог кредиторів, з яких станом на теперішній час додаткові конкурсні вимоги, які не визнані Господарським судом Дніпропетровської області складають суму у розмірі 10 820 199,14 грн:
- 6 521 684, 50 грн - заборгованість за процентами;
- 4 298 514, 64 грн - заборгованість за винагородою.
Ухвалою суду від 01.10.2020 було визнано грошові вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ" (надалі - Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФЕКТІНВЕСТ-2015" на суму 4 204, 00 грн (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 1000 000,00 грн - 4 черга задоволення вимог кредиторів (без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів). Таким чином, ПРАТ СК "ІНГОССТРАХ" є кредитором у справі №904/624/19 про банкрутство ТОВ "ЕФЕКТІНВЕСТ-2015".
Між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПРИВАТБАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕФЕКТІНВЕСТ-2015" укладено Кредитний Договір №DNHSLKI03017 від 04.01.13 (далі - Кредитний договір).
Відповідно до п.п. А1., А2, 1.1., 2.1.2 якого АТ КБ "ПриватБанк" за наявності вільних грошових коштів зобов'язався надати ТОВ "Ефектінвест-2015" кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії з лімітом 1 641 833,20 гривень на поповнення обігових коштів.
Пунктом А.6. Кредитного договору передбачено, що за користування кредитом ТОВ «Ефектінвест-2015» сплачує проценти у розмірі 11 (одинадцять) % річних. У випадку не виконання та/або неналежного виконання ТОВ «Ефектінвест-2015» зобов'язань, передбачених п. 2.2.13 цього Договору, Банк збільшує процентну ставку на 5 (п'ять) % річних за кожен випадок невиконання та/або неналежного виконання. При цьому Банк направляє ТОВ "Ефектінвест-2015" письмове повідомлення із зазначенням підстави -порушення зобов'язань, передбачених п. 2.2.13. цього Договору та дати початку нарахування підвищених процентів. За умови відновлення виконання ТОВ «Ефектінвест-2015» зобов'язань, передбачених п. 2.2.13. цього Договору, ТОВ «Ефектінвест-2015» за користування кредитом сплачує проценти у розмірі 11 (одинадцять) % річних. При цьому Банк направляє письмове повідомлення ТОВ «Ефектінвест-2015» із зазначенням процентної ставки у розмірі 11 (одинадцять) % річних та дати початку їх нарахування.
Пунктом А. 12. Кредитного договору передбачено, що ТОВ «Ефектінвест-2015» сплачує Банку винагороду за користування кредитом. Розмір винагороди розраховуються за формулою, наведеною у п.4.7. цього Договору.
Пунктом 2.2.5. Кредитного договору передбачено, що ТОВ "Ефектінвест-2015" зобов'язується сплатити Банку винагороду відповідно до п.п. 2.3.5, 4.4., 4.5., 4.6., 4.7., 4.14.цього Договору.
Пунктом 2.2.6. Кредитного договору передбачено, що ТОВ «Ефектінвест-2015» доручає банку списувати ... для виконання зобов'язань з погашення нагороди, а також неустойки...
Пунктом 2.41. Кредитного договору передбачено, що ТОВ «Ефектінвест-2015» має право за узгодженням з Банком здійснити дострокове (як повне так і часткове) погашення кредиту. При цьому ТОВ «Ефектінвест-2015» зобов'язаний одночасно сплатити Банку суму процентів відповідно до п. 4.1., 4.2. цього Договору, суму винагороди відповідно до п.п. 2.3.5.,4.4., 4.5., 4.6., 4.7., 4.14. цього Договору, неустойку (штраф, пеню), у випадку якщо на момент дострокового погашення кредиту (частини кредиту) у Банку виникли підстави для стягнення неустойки згідно з п.п. 5.1, 5.2, 5.3. цього Договору, а також інші платежі за цим Договором. Черговість погашення заборгованості зазначена у п. 4.10 цього Договору.
Винагорода за користування кредитом розраховується на дату, передбачену п. 1.2. цього Договору для остаточного повернення кредитних коштів у день дострокового повного виконання зобов'язань за цим Договором або у день повного фактичного виконання зобов'язань за цим Договором.
У випадку дострокового повного погашення зобов'язань за Договором (кредиту, процентів, винагороди за користування кредитом) подальший розрахунок винагороди за користування кредитом відбувається згідно зазначеною формулою, де подальші обороти, після повного погашення зобов'язань розглядаються, як початкові, "п" та "і" отримують нові первинні значення. Сплата винагороди за користування кредитом здійснюється в українській гривні.
Сума винагороди за користування кредитом сплачується понад суму процентів, що належить до сплати згідно з цим Договором, у строк, встановлений п .1.2. цього Договору, або у день дострокового повного виконання зобов'язань за цим Договором. У випадку не сплати винагороди за користування кредитом у зазначений термін винагорода вважається простроченою.
Відповідно до п. 4.8. Кредитного договору передбачено, що у випадку, якщо дата погашення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки згідно з цим договором припадає на вихідний або святковий день, зазначені платежі повинні бути здійснені у банківський день, що передує вихідному або святковому дню...
Відповідно до п. 4.9. Кредитного договору передбачено, що погашення винагороди здійснюється за цим Договором у гривні відповідно до умов цього Договору.
Відповідно до п. 4.10. Кредитного договору передбачено, що зобов'язання за цим Договором виконуються у такій послідовності:... далі - простроченої винагороди, далі -винагороди...
У випадку не сплати винагороди, процентів у відповідні їм дати сплати, визначені у цьому Договорі вони вважаються простроченими ...
Пунктом 4.14. Кредитного договору передбачено, що у випадку здійснення договірного списання..., Позичальник сплачує Банку винагороду у сумі та у терміни, встановлені тарифами Банку на момент оплати.
Відповідно до п. 5.1. Кредитного договору передбачено, що у випадку порушення Позичальником будь-якого із зобов'язань... винагороди, передбаченої п.п. 2.2.5, 4.4., 4.5., 4.6., 4.7. цього Договору, Позичальник сплачує Банку пеню...
Відповідно до п. 5.7. Кредитного договору передбачено, що терміни позовної давності по вимогах про стягнення ... винагороди...
04.02.2013 АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ТОВ "Ефектінвест-2015" уклали Договір про внесення змін №1 до Кредитного договору №DNHSLKI03017 від 04.01.13. Відповідно до п. 1 сторони домовилися внести зміни та доповнення в Кредитний договір №DNHSLKI03017 від 04.01.13, шляхом викладення змісту тексту цього договору в новій редакції.
22.10.2015АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ТОВ "Ефектінвест-2015" уклали Договір про внесення змін №3 до Кредитного договору №DNHSLKI03017 від 04.01.13. Відповідно до п.1 сторони домовилися внести зміни та доповнення в Кредитний договір №DNHSLKI03017 від 04.01.13, шляхом викладення змісту тексту цього договору в новій редакції.
25.07.2016 АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ТОВ "Ефектінвест-2015" уклали Договір про внесення змін №3 до Кредитного договору №DNHSLKI03017 від 04.01.13. В даному Договорі сторони домовилися викласти п. 4.7 Кредитного договору в наступній редакції:
Кредитного договору передбачено, що Позичальник сплачує Банку винагороду за користування кредитом у розмірі, згідно формули, де:
V - сума винагороди за користування кредитом;
П - числове значення фіксованої процентної ставки згідно цього договору (п.А.6., п.А.7.);
Д - базіс днів у році для розрахунку процентів - 360 днів;
Кпог - офіційний курс української гривні до долару США на день розрахунку;
n - порядковий номер дня розрахунку в історії цього договору, що відповідає 31.07.2016 року;
і - порядковий номер дня в історії цього договора (за період з дати списання коштів з позичкового рахунку по 31.07.2016 року);
Аі - різниця між сумою видачі та сумою погашення кредиту за визначену дату, що відповідає порядковому номеру дня "і";
Рі - сума погашених процентов «Р» за визначену дату, що відповідає порядковому номеру дня "і";
Кі - офіційний курс гривні до долара США на визначену дату, що відповідає порядковому номеру дня "і";
Sn - вхідне сальдо на день розрахунку.
При негативному значенні, сума винагороди «V» сплаті не підлягає.
При достроковому повному погашенні зобов'язань за договором (кредиту, відсотків, винагороди за користування кредитом), подальший розрахунок винагороди за користування кредитом відбувається згідно зазначеної формули, де наступні обороти, після повного погашення зобов'язань розглядаються, як початкові, "n" та "і" набувають нові первинні значення.
Відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові Верховного суду від 28.11.2019 по справі №910/8357/18, суд наголошує:
"Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16 тощо.
Отже правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи".
Тому, в кожній справі про визнання правочину недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.
Суд наголошує, що визначальну роль у процедурі банкрутства відіграє дотримання принципу конкурсного імунітету кредиторів, який спрямований на попередження та усунення будь-яких переваг одних кредиторів на шкоду інших. Важливе значення у дотриманні цього принципу має формування конкурсної маси, її реалізація та задоволення вимог кредиторів в установленій законом черговості.
З огляду на те, що позивач та Відповідач 1 є кредиторами у справі № 911/1152/18 про банкрутство ТОВ "Євроальянс Ріалті", результати розгляду позову у даній справі мають безпосередній вплив на права та інтереси АТ "Сбербанк", оскільки результат прийнятого рішення у цій справі безпосередньо впливає на формування конкурсної маси боржника, а отже, і розміру задоволення вимог кредиторів.".
Відтак Позивач є конкурсним кредитором ТОВ «Ефектінвест-2015», а тому є заінтересованою особою стосовно Кредитного договору, у зв'язку з чим має право звернутись з позовом про визнання недійсними пунктів кредитного договору, що впливає на формування конкурсної маси та її реалізації та задоволення вимог кредиторів в установленій законом черговості, з наступних підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦКУ, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно із ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Умовами оспорюваного Кредитного договору встановлено оплату за користування кредитом двома паралельними способами, а саме проценти за користування кредитом, виходячи з процентної ставки в розмірі 11 % (пункту А.б) (Договором про внесення змін №3 від 2210.2015 процентну ставку було збільшено до 12% річних) та винагорода за користування кредитом згідно пунктів А. 12., пункт 2.2.5. в частині винагороди відповідно до п. 4.7.; пункт 2.2.6. в частині винагороди; пункт 2.4.1. в частині винагороди за користування кредитом; пункт 4.7.; пункт 4.8. в частині винагороди; пункт 4.9. в частині винагороди; пункт 4.10. в частині винагороди; пункт 4.14. в частині винагороди; пункт 5.1. в частині винагороди відповідно до п. 4.7.; пункт 5.7. в частині винагороди, сплата якої визначена у формулі та залежить від коефіцієнта зміни курсу гривні до долара США, що в свою чергу не відповідає вимогам змінюваної процентної ставки, встановленої ст. 1056-1 ЦКУ.
Позивач вважає, що оскільки за користування Кредитним договором встановлений фіксований розмір процентів, то умови кредитного договору щодо оплати за користування кредитом, які визначено відповідним формулами та залежить від коефіцієнта зміни курсу гривні до долара США, по суті встановлюють інший спосіб оплати за користування кредитом, ніж нарахування процентів на основну суму боргу, що суперечить статтям 1048,1054,1056-1 ЦКУ.
Крім того Позивач зазначив, що сума винагороди за користування кредитом є надзвичайно високою, практично дорівнює розміру процентів весь час користуванням кредиту та Кредитним договором не визначено, за які саме послуги банку встановлена винагорода, оскільки кредитним договором передбачено, що саме за користування кредитом боржник вже сплачує річні відсотки.
Так, з ухвали, якою затверджено грошові вимоги АТ КБ »ПРИВАТБАНК» вбачається, що заборгованість ТОВ «Ефектінвест-2015» за Кредитним договором складає 26 137 789,41 грн, з яких:
- 15 3177 590,27 грн - заборгованість за кредитом (визнано ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.07. 2019);
- 6 521 684,50 грн - заборгованість за процентами;
- 4 298 514,64 грн - заборгованість за винагородою.
На думку Позивача АТ КБ "ПРИВАТБАНК" шляхом встановлення винагороди (комісії) умовами оспорюваного Кредитного договору, було штучно збільшено розмір кредиторської заборгованості ТОВ «Ефектінвест-2015» перед АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на суму 4 298 514,64 грн з метою збільшення кредиторської заборгованості АТ КБ «ПРИВАТБАНК», що впливає на формування конкурсної маси та її реалізації та задоволення вимог кредиторів в установленій законом черговості у справ про банкрутство ТОВ "Ефектінвест-2015".
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ" також, зазначило, що ТОВ «Ефектінвест-2015» уклавши з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» договір №DNHSLKI03017 від 04 січня 2013 року з додатковими угодами, в частині винагороди за користування кредитом; пункт 4.7.; пункт 4.8. в частині винагороди; пункт 4.9. в частині винагороди; пункт 4.10. в частині винагороди; пункт 4.14. в частині винагороди; пункт 5.1. в частині винагороди відповідно до п. 4.7.; пункт 5.7. в частині винагороди (пункти 2 та 4.7., а також пункти А.9., 4.10. змін до договору №DNHSLKI03017 від 04 січня 2013 року) про сплату додаткової винагороди та прийнявши нові грошові зобов'язання за оспорюваними правочинами, ТОВ «Ефектінвест-2015» діяв недобросовісно, збільшуючи свої фінансові зобов'язання з метою ухилення від виконання своїх зобов'язань.
При цьому, грошова винагорода:
- не підлягала точному вирахуванню під час її встановлення у кредитному договорі, є вкрай та очевидно невигідною для боржника;
- спотворює кредитні правовідносини, оскільки збільшує боргові зобов'язання боржника у геометричній прогресії;
- грошова винагорода відповідно до кредитного договору передбачена за користування кредитом, як і проценти річних, а тому має місце прихована подвійна плата за кредитні кошти;
- розмір грошової винагороди залежить від невиконаного зобов'язання, а тому має очевидно каральний, а не компенсаторний характер;
- змістом та економічним наслідком оспорюваного положення кредитного договору є штучне збільшення існуючих боргових зобов'язань боржника перед банком;
- формула винагороди надає прибуток лише банку, у випадку сумлінного виконання зобов'язань боржник не отримує жодного позитивного економічного результату, сторони навіть не домовились про визначення показників у формулі (максимальний розмір ставки і т.д.).
Тобто винагорода за оспорюваним договором АТ КБ «ПРИВАТБАНК» складає 1/3 частину від тіла кредиту і ненабагато менша заборгованості за кредитом, які нараховано за весь час користування кредитом. В зв'язку з чим Позивач дійшов висновку, що:
- укладення Кредитного договору було зроблено Відповідачем-1 та Відповідачем-2, з метою штучного збільшення кредиторської заборгованості Відповідача-1 та недопущення погашення кредиторських вимог інших кредиторів;
- правочин не є реальним, не має економічної мсти;
- правові наслідки є зловживання правами та викликають порушення прав кредиторів, а саме унеможливлює задоволення вимог інших осіб.
В матеріалах справи міститься відзив Відповідача-1, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕФЕКТІНВЕСТ-2015" заперечує проти задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ" в повному обсязі, зазначивши, що на кожну із сторін, яка підписує договір, покладається обов'язок узгодження всіх спірних питань, які виникають під час укладення договору, до моменту його підписання, та самостійного аналізу можливих негативних наслідків при підписанні такого договору, а також кожна сторона не позбавлена права відмовитись від підписання договору, якщо його умови чи частина суперечить інтересам сторони або нормам чинного законодавства.
Відповідач-1 вважає, що шляхом підписання додаткових угод до кредитного договору, сторони неодноразово свідомо вчиняли дії щодо схвалення окремих пунктів договору, відповідно до яких позичальник зобов'язався сплатити банку винагороду відповідно до кредитного договору. Сторони погодили умови договору щодо сплати винагороди та встановили відповідні зобов'язання з урахуванням загальних принципів цивільного законодавства. А отже підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
В матеріалах справи міститься відзив Відповідача-2, в якому Акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" заперечує проти задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ" в повному обсязі, вважає, що винагорода передбачена п. 4.7 Кредитного договору є економічно доцільною та обґрунтованою платою, яка враховується у загальній вартості кредиту, виданого банком позичальнику.
Відносно невідповідності договірної винагороди положенню стаття 1056-1 Цивільного кодексу України Відповідач-2, зокрема зазначив, що визначена пунктом 4.7. кредитного договору винагорода не може ототожнюватись із змінюваною відсотковою ставкою (стаття 1056-1 Цивільного кодексу України), оскільки має зовсім іншу природу та фактичну й економічну мету.
Предметом доказування у даній справі є наявність обставин, з якими закон пов'язує недійсність пунктів укладеного договору.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з таких підстав.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Свобода договору як одна із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України) є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Однак, останні у договорі можуть відступити від положень актіи цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий у силу прямої вказівки акта законодавства, а також, якщо ці відносини врегульовані імперативними нормами.
Таким чином, сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов'язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (пункт б частини першої статті 3 ЦК України).
Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов'язку, як і його зміни та припинення.
Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням.
Також частиною третьою статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Беручи до уваги зазначені принципи, вбачається, що на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.
Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Банкам забороняється укладати договори з метою обмеження конкуренції та монополізації умов надання кредитів, інших банківських послуг, встановлення процентних ставок та комісійної винагороди.
Згідно ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1056-1 Цивільного кодексу України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника (ст. 1056-1 ЦК України).
Як визначено ч.ч. 5-6 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України індекс, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки, повинен відповідати таким вимогам:
1) поточне значення індексу повинно періодично, але не рідше одного разу на місяць, публікуватися в засобах масової інформації або оприлюднюватися через інші загальнодоступні регулярні джерела інформації. Кредитний договір повинен містити посилання на джерело інформації про відповідний індекс;
2) індекс повинен ґрунтуватися на об'єктивних індикаторах фінансової сфери, що дозволяють визначити ринкову вартість кредитних ресурсів;
3) значення індексу повинно встановлюватися незалежною установою з визнаною діловою репутацією на ринку фінансових послуг. У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.
Суд зазначає, що у даному випадку винагорода за користування кредитом за формулою, яка містяться в оспорюваному Кредитному договорі, залежить від коефіцієнта зміни курсу гривні до долара США, не відповідає вимогам змінюваної процентної ставки. Крім того, зазначена формула має значну кількість змінних величин, з яких не можливо визначити суму або відсоток, які мають бути в подальшому сплачені та фактичну кінцеву сукупну вартість кредиту.
Формула нарахування винагороди, також, не визначає максимальний розмір збільшення процентної ставки, що не відповідає ч. 6 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п. 3 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансовий кредит - кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент.
Кредитним договором (із внесеним змінами) не зазначено, за які саме послуги банку встановлена винагорода, оскільки кредитним договором визначено, що саме за користування кредитом позичальник сплачує річні відсотки по фіксованій ставці.
Суд погоджується з Позивачем, що зазначена в договорі формула має значну кількість змінних величин, з яких не можливо визначити точну суму або відсоток, які мають бути в подальшому сплачені та фактичну кінцеву сукупну вартість кредиту. Формула нарахування винагороди, також, не визначає максимальний розмір збільшення процентної ставки, що не відповідає частині б статті 1056-1 ЦК України.
Винагорода за користування кредитом за формулою, яка містяться в кредитному договорі та залежить від коефіцієнта зміни курсу гривні до долара США, не відповідає вимогам змінюваної процентної ставки.
Нарахування/виплата такої винагороди не може бути передбачена ні за що інше, як надання якихось послуг банком, і винагорода не може нараховуватися за належне виконання своїх обов'язків клієнтом (за користування кредитом), оскільки вона не може стосуватися чи враховувати проценти, які є самостійною платою за користування кредитними коштами.
Подібні правові позиції містяться в постановах Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі № 6-1746цс16 та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.07.2018 у справі №910/11436/16, відповідно до яких нарахування винагороди (комісії) за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок боржника, є незаконною.
Вказана правова позиція відображена також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.10.2019 у справі №904/8902/17 про банкрутство ПАТ "Авіаційна компанія "Дніпроавіа", відповідно до якої стаття 1056-1 ЦК України не передбачає можливості визначати у кредитному договорі одночасно фіксовану та змінювану кредитну ставку.
Цю позицію також не було спростовано Постановою об'єднаної палати Верховного суду у справі №910/12878/17 від 16.10.2020.
Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Тобто, принцип свободи договору не є безумовним, межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності, а погоджені сторонами умови договору повинні відповідати не лише вимогам цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а й засадам справедливості, добросовісності, розумності як складової елемента загального конституційного принципу верховенства права.
У цьому контексті варто зазначити, що принцип справедливості, добросовісності і розумності обмежує дію принципу свободи договору. Учасники цивільних правовідносин можуть, зокрема укладати договори і на свій розсуд визначати їх умови, але з урахуванням прав і інтересів контрагентів.
Вищевказану позицію висловив Конституційний Суд України у рішенні від 10.11.2011 у справі № 15-рп/2011 та у пункті 3.2 цього рішення вказав, що одним із фундаментальних принципів приватноправових відносин є принцип свободи договору, закріплений у пункті 3 статті 3 Кодексу (ЦК України - колегія суддів). Разом з тим зазначена свобода є обмеженою - межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності. Ця позиція викладена була безвідносно до суті розглянутого Конституційним Судом України питання, тому застосовується колегією суддів у цій справі.
Так. принципи справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Загалом зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.
Більше того, Верховний Суд неодноразово зазначав, що поведінка учасників правовідносин має відповідати іншим засадам цивільного законодавства таким, як справедливість, добросовісність, розумність.
Таку правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №920/418/19, від 07.04.2021 у справі №910/10514/20 та в низці інших справ.
Закріпивши принцип свободи договору у Цивільному кодексу України, законодавець разом із тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу другого частини третьої статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, зокрема, всупереч принципам справедливості, добросовісності, розумності.
Отже, при встановленні грошової винагороди має місце порушення вимог принципу справедливості, добросовісності і розумності, оскільки умовами договору в редакції додаткових угод фактично визначено додаткову плату, що створило ситуацію подвійної оплати за користування кредитом.
При цьому, свобода договору передбачає абсолютну прозорість всіх його елементів, чого не вбачається з редакції формули винагороди, яка залежить від коефіцієнта зміни курсу гривні до долара США, не відповідає вимогам змінюваної процентної ставки, має значну кількість змінних величин, з яких не можливо визначити точну суму або відсоток, які мають бути в подальшому сплачені та фактичну кінцеву сукупну вартість кредиту, а також, не визначає максимальний розмір збільшення процентної ставки. До аналогічних висновків прийшов ВС у постанові від 21 липня 2021 року у справі № 910/14918/20.
Винагорода банку за надані послуги має компенсаційний характер і її призначення полягає у тому, щоб покрити витрати банку, понесені ним у зв'язку з наданням кредиту. Це є безперечно дохід банку від проведення своєї банківської діяльності і поняття винагороди бачку відсутнє у договірному законодавстві, внаслідок чого правова природа такої винагороди залежить від індивідуальної правової регламентації кожного банку.
Нарахування/виплата такої винагороди не може бути передбачена ні за що інше, як за надання якихось послуг банком, і винагорода не може нараховуватися за належне виконання своїх обов'язків клієнтом (за користування кредитом), оскільки подібний підхід до визначення винагороди суперечить самій правовій природі «винагороди» та вона не може стосуватися чи враховувати проценти, які є самостійною платою за користування кредитними коштами.
Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовий кредит - кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент.
Згідно зі ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.
Дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Цей принцип є своєрідною межею здійснення учасниками цивільних правовідносин своїх прав і виконання обов'язків, яка відділяє дозволену поведінку від недозволеної, справедливі, добросовісні і розумні дії від вчинків, які не відповідають цим критеріям.
Свобода договору передбачає абсолютну прозорість всіх його елементів.
У ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частинами 1-3, 5, 6 ст.203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 20.05.2021 у справі №904/5748/18, в якій також зазначено, що оскільки встановлена в договорі винагорода значно перевищує розмір отриманого кредиту, а тому не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складової елемента загального конституційного принципу верховенства права, що є самостійною підставою для визнання пунктів кредитного договору в частині сплати винагороди за користування кредитом недійсними, апеляційний суд дійшов вірного висновку, що умови Кредитного договору від 09.10.2013 № 4313657И в редакції додаткової угоди від 14.08.2014, за якими підприємство повинно сплатити, крім відсотків за користування кредитом, ще й винагороду за користування кредитом, є несправедливими умовами договору та відповідно до статті 203 ЦК України ці умови договору є недійсними.
В постанові Касаційного господарського суду у складі ВС від 09.02.2021 у справі №908/1! 52/18 викладено наступні висновки щодо недійсності оскаржуваного правочину в силу порушення вимог добросовісності та справедливості:
« 11.8. Фраудаторним може виявитися будь-який правочин (договір), укладений між учасниками цивільних відносин, який не відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, що визначені ст. 203 ЦК України, зокрема: зміст правочину суперечить ЦК України, актам законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (власність використовується на шкоду іншим), волевиявлення боржника як учасника правочину є неправомірним, внутрішня воля націлена на обман, «на зло» іншої особи (кредитора); правочин не є реальним, не має економічної мети, правові наслідки є зловживання правами та викликають порушення прав кредиторів (боржник не отримує еквівалентних зустрічних майнових дій, кредитор втрачає забезпечення)».
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.12.2018 у справі №910/7547/17 наведено правовий висновок, згідно з яким з конструкції частини 3 ст. 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.
Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Боржник, який укладає правочин для уникнення виконання своїх грошових зобов'язань перед контрагентом, діє очевидно недобросовісно та порушує майнові інтереси кредитора.
З наведеного вбачається, що боржник має добросовісно виконати усі свої зобов'язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинен утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Як наслідок не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення виконання своїх обов'язків перед кредитором на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті З ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), про що йдеться в постанові КГС у складі ВС від 20.05.2020 року у справі №922/1903/19».
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2020 у справі №904/624/19 визнано грошові вимоги ПРАТ СК «ІНГОССТРАХ» до ТОВ «ЕФЕКТІНВЕСТ-2015» на суму 4 204,00 грн (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 1 000 000,00 грн - 4 черга задоволення вимог кредиторів (без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів).
Грошові вимоги ПРАТ СК «ІНГОССТРАХ» ґрунтуються на Договорі про відступлення права вимоги №06-07/2016-02 від 06.07.2016.
Отже на момент укладання Договору про внесення змін №3 від 25 07 2016 до Кредитного договору №DNHSLKI03017 віл 04.01.2013 у ТОВ «ЕФЕКТІНВЕСТ-2015» було невиконане грошове зобов'язання перед ПРАТ СК "ІНГОССТРАХ" за Договором про відступлення права вимоги № 06-07/2016-02 від 06.07.2016.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 03.03.2020 у справі №910/7976/17, від 03.03.2020 у справі №904/7905/16, від 03.03.2020 у справі №916/3600/15, від 26.05.2020 у справі №922/3796/16, від 04.08.2020 у справі №04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі №904/4262/17, від 22.04.2021 у справі №908/794/19 (905/1646/17) будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам.
Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в Постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16 тощо.
Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою и прав.
За загальним правилом майнова сутність господарювання полягає у відносно еквівалентному обміні матеріальними цінностями задля забезпечення росту у суб'єкта господарювання виробництва товарів, надання послуг. Таким чином навмисне зменшення майнової основи суб'єкта господарювання без наявності підстав вважати, що таке зменшення буде компенсовано відносно рівним еквівалентом з боку контрагента, знижує можливість такого суб'єкта відповідати перед своїми кредиторами належним йому майном, що і виступає безпосередньою ознакою фраудаторності та її економічною сутністю. При цьому поява у майбутньому кредиторів у справі про банкрутство не впливає на економічну сутність фраудаторного правочину і не міняє фраудаторної природи такого правочину.
Боржник має усвідомлювати повне виконання свого обов'язку перед кредитором. У зв'язку з цим можна розмежувати також критерії фраудаторності: об'єктивний - коли вчиняється правочин цілеспрямовано на ухилення від виконання обов'язку за наявності існуючої вже заборгованості: суб'єктивний - усвідомлення боржником появи боргу в результаті укладення правочину, що повинно аналізуватися через призму економічної мети договору, сумлінність та добросовісність дій боржника, які мають бути спрямовані на погашення боргу, а не навпаки, на неможливість виконання зобов'язання.
Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, яка передбачає, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов'язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.
З огляду на вищенаведене, вбачається, що в порушення принципів цивільного законодавства, а саме справедливості та добросовісності, на позичальника в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФЕКТІНВЕСТ-2015", покладено тягар у вигляді платежів в частині винагороди за користування кредитом, які практично дорівнюють розміру процентів за весь час користуванням кредитом, а також не визначено, за які саме послуги банку встановлена винагорода, оскільки кредитним договором передбачено, що саме за користування кредитом боржник вже сплачує річні відсотки.
Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статі 2 ГПК України).
Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1 рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).
Інші заперечення відповідача-1, викладені у відзиві на позовну заяву, спростовуються вищевикладеними встановленими судом обставинами.
Крім того, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), "Трофимчук проти України" (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ" (49100, м.Дніпро, Узвіз Кодацький, буд. 2, код ЄДРПОУ 33248430) до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФЕКТІНВЕСТ-2015" (49094, м.Дніпро, Соборний район, вул. Набережна Перемоги, буд.32, код ЄДРПОУ 34903257), відповідача-2 Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) про визнання недійсними пунктів кредитного договору - задовольнити.
Визнати частково недійсним договір №DNHSLKI03017 (з усіма змінами та доповненнями) укладений 04.01.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕФЕКТІНВЕСТ-2015» (ідентифікаційний код юридичної особи: 34903257, місцезнаходження: 49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 32) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (ідентифікаційний код юридичної особи: 14360570, місцезнаходження: вул. Грушевського, 1д, м. Київ, 0І001) в частині сплати винагороди за користування кредитом, зокрема:
- пункт А. 12. з урахуванням змін, внесених додатковими угодами - повністю;
- пункт 1.1. в частині винагороди;
- пункт 2.2.5. в частині винагороди відповідно до п. 4.7.;
- пункт 2.2.6. в частині винагороди;
- пункт 2.4.1. в частині винагороди за користування кредитом;
- пункт 4.7. з урахуванням змін, внесених додатковими угодами - повністю;
- пункт 4.8. в частині винагороди;
- пункт 4.9. в частині винагороди;
- пункт 4.10. в частині винагороди;
- пункт 4.14. в частині винагороди;
- пункт 5.1. в частині винагороди відповідно до п. 4.7.;
- пункт 5.7. в частині винагороди.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФЕКТІНВЕСТ-2015" (49094, м.Дніпро, Соборний район, вул. Набережна Перемоги, буд.32, код ЄДРПОУ 34903257) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ" (49100, м.Дніпро, Узвіз Кодацький, буд. 2, код ЄДРПОУ 33248430) 1 514,00 грн - судового збору.
Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ" (49100, м.Дніпро, Узвіз Кодацький, буд. 2, код ЄДРПОУ 33248430) 1 514,00 грн - судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, встановленому ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 26.08.2024.
Суддя А.Є. Соловйова