Справа № 635/11573/23 Головуючий 1 інстанції: Карасава І.О.
Провадження №33/818/1253/24 Доповідач: Шабельніков С.К.
23 серпня 2024 року м. Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., при секретарі Вакула Н.С., за участі захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - адвоката Ніколаєва В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 на постанову Харківського районного суду Харківської області від 13 червня 2024 року відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст. 130 КУпАП, -
Постановою Харківського районного суду Харківської області від 13 червня 2024 року
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 605 гривень 60 копійок.
Постановою встановлено, що 17 листопада 2023 року о 15 годині 45 хвилин водій в Харківській області, Харківському районі, смт Пісочин, Шосе Полтавське, 208 А керував транспортним засобом AUDI90, реєстраційний номер НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я відмовився у встановленому законом порядку під відеозапис, чим порушив вимоги п.2.5. ПДР, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, захисник Ніколаєв В.І. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції відносно ОСОБА_2 скасувати, а провадження закрити, у зв'язку з відсутністю події правопорушення. Захисник зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , який є військовослужбовцем, складений працівниками поліції без залучення посадової особи, уповноваженої на те начальником органу управління ВСП у ЗСУ або командиром військової частини, іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів. Крім того, судом першої інстанції не були допитані працівники поліції, які складали протокол щодо ОСОБА_2 та відбирали пояснення, що вказує на суттєву неповноту розгляду справи по суті. На думку апелянта, до протоколу про адміністративне правопорушення не долучено жодного доказу вчинення ОСОБА_2 дій, зазначених в протоколі, відсутні докази звернення поліцейських до ВСП для проведення медичного обстеження військовослужбовця на предмет перебування під дією наркотичних засобів. Захисник вказує на порушення судом першої інстанції право на захист, провевши розгляд справи за відсутності ОСОБА_3 та його представника.
Крім того, в суді апеляційної інстанції захисник ОСОБА_1 просив поновити йому пропущений строк апеляційного оскарження постанови Харківського районного суду Харківської області від 13 червня 2024 року, посилаючись на те, що повний текст оскаржуваного рішення він отримав поштою тільки 29 червня 2024 року, у зв'язку з чим не мав можливості у строк, передбачений чинним законодавством, подати апеляційну скаргу.
Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (ст.129 ч.1 п. 8 Конституції України), строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню.
За таких обставин, з метою належного дотримання конституційних засад забезпечення доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення, - відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 .
В судове засідання в суд апеляційної інстанції ОСОБА_2 не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 повідомлений належним чином. Причин неявки суду не повідомив.
Згідно довідки про доставку повідомлення у додаток «Viber», 06 серпня 2024 року судова повістка сформована та доставлена на номер мобільного телефону ОСОБА_2 , що відповідає вимогам Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасника судового процесу, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України №28 від 23 січня 2023 року (арк.63).
У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції захисник Ніколаєв В.І. повідомив, що ОСОБА_2 зараз знаходиться в зоні проведення бойових дій та не може приймати участь у судовому засіданні, однак, повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, правова позиція між ними узгоджена та не заперечував щодо розгляду апеляційної скарги без участі ОСОБА_2 .
Враховуючи наведене, а також вимоги ст. 268 КУпАП, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі ОСОБА_2 за обов'язковою участю його захисника.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши доводи захисника Ніколаєва В.І., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, акцентував увагу на тому, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем та проходить службу в зоні бойових дій, а отже, огляд повинні були проводити співробітники ВСП, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Згідно з вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_2 у порушенні Правил дорожнього руху, передбачених п. 2.5.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Так, приписами пункту 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється Правилами дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, пункт 1.3 яких передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
У пункті 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно п.1.10 Правил дорожнього руху, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія відповідної категорії.
За змістом п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП, об'єктивна сторона якої полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само і відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, ознаками об'єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є, зокрема, свідома відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Визнаючи ОСОБА_2 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції послався на відомості протоколу про адміністративне правопорушення, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 17 листопада 2023 року, а також на відомості відеозапису події за участю ОСОБА_2 .
Із відомостей, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, вбачається, що 17 листопада 2023 року о 15 годині 45 хвилин в Харківській області Харківського району, смт Пісочин, шосе Полтавське, 208а, водій керував транспортним засобом AUDI90, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я КНП ХОР «ОКНЛ» у лікаря нарколога відмовився в установленому законом порядку, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. Свідки не залучались, оскільки велась відеофіксація на бодікамеру 471722 (арк. 1).
Аналізуючи зміст цього протоколу, апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 був ознайомлений з відомостями цього протоколу, про що свідчить його власноручний підпис у цьому протоколі в графах: «Особа, яка ознайомлена з місцем та часом розгляду справи»; «Підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (зі змістом протоколу ознайомлений, копію протоколу отримав, внесені про мене дані - правильні)»; «Тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом отримав», «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності», де ОСОБА_2 зазначив, що «була нагальна необхідність вирушити по автомобіль, мало спав, готував авто до поїздки».
Будь-яких заперечень щодо відомостей, які зазначені в протоколі, або зауважень щодо незаконних дій працівників поліції, ОСОБА_2 не зазначив ані в протоколі про адміністративне правопорушення, ані в інших документах, доданих працівниками поліції до цього протоколу.
Також належить взяти до уваги, що відповідно до відомостей рапорту начальника блокпосту «Пісочин» старшого сержанта ОСОБА_4 , під час несення служби на стаціонарному пості «Пісочин», ним був зупинений транспортний засіб AUDI90, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час спілкуванням у водія були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння. Після чого звернувся до екіпажу 0312, з яким спільно несуть службу на стаціонарному посту «Пісочин», та повідомив екіпаж, що ним було зупинено автомобіль AUDI90, д.н.з. НОМЕР_1 , та під час спілкування з водієм ОСОБА_2 було виявлено ознаки наркотичного сп'яніння. У подальшому з водієм спілкувалась патрульна поліція, екіпаж 0312, які запропонували водію пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі, на що водій ОСОБА_2 відмовився (арк.5).
Згідно з відомостями рапорту інспектора взводу 2 роти 3 батальйону 2 УПП в Харківській області ДПП вбачається, що 17 листопада 2023 року за адресою: Харківська область, Харківський район, смт Пісочин, шосе Полтавське, 208 А, під час несення служби на стаціонарному посту «Пісочин», екіпаж 0312, до них звернувся Начальник блок посту «Пісочин», який повідомив, що було зупинено транспортний засіб AUDI90, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якого було виявлено ознаки наркотичного сп'яніння, після чого, підійшовши до водія було проведено огляд та виявлено ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я КНП ХОР ОКНЛ у лікаря нарколога відмовився. На гр. ОСОБА_2 було складено протокол: серії ААД 644342 за ч.1 ст.130 КУпАП за порушення п.2.5 ПДР України. Водія було відсторонено від керування, авто залишено без порушень ПДР (арк.6).
Апеляційний суд звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи, складені уповноваженими державними особами та дії цих посадових осіб, що їх складали, в порядку передбаченому чинним законодавством, ОСОБА_2 не оскаржувалися, тобто останній не звертався із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва, відповідно до ст.267 КУпАП, з метою ініціювання службової перевірки або притягнення цих осіб до дисциплінарної відповідальності.
Більш того, матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_2 подавалася заява у порядку, передбаченим чинним КПК України, до правоохоронних органів щодо фальсифікації цих матеріалів справи або про перевищення працівниками поліції своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов'язків при складанні адміністративного матеріалу відносно нього за ч.1 ст.130 КУпАП.
Також стороною захисту не надано відомостей про те, що він звертався до суду в порядку КАСУ щодо оскарження дій працівників поліції.
Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.
Отже, враховуючи відсутність будь яких скарг з боку ОСОБА_2 щодо дій працівників поліції під час проведення ними огляду останнього на стан наркотичного сп'яніння, а також складення ними протоколу, апеляційний суд дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення та рапортах відповідають дійсності.
Крім того, в матеріалах справи міститься направлення на огляд водія транспортного засобу до закладу охорони здоров'я КНП ХОР ОКНЛ, відповідно до якого, ОСОБА_2 під час події мав виражені ознаки сп'яніння: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, порушення мови, порушення координації рухів. Огляд на стан наркотичного сп'яніння не проводився (а.с.4).
У матеріалах справи також міститься відеозапис події від 17 листопада.2023 року, який був зафіксований на бодікамеру працівника поліції (акр. 3).
Зокрема, з відеозапису вбачається, що працівник поліції підходить до особи у військовій формі та питає, чи він водій транспортного засобу AUDI90, на що останній відповідає своєю згодою. Поліцейській пояснює водію, що його зупинила Національна Гвардія України, яка звернулись до працівників поліції, оскільки вбачає у водія ознаки наркотичного сп'яніння. Працівник поліції світить ліхтарем в очі ОСОБА_2 . На запитання поліцейського чи вживав щось ОСОБА_2 , останній повідомив, що вживав вчора під вечір, тому знає, що у нього будуть ознаки. Працівник поліції пропонує ОСОБА_2 проїхати до відповідного медичного закладу для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння або відмовитись, та роз'яснює водію наслідки, як проходження огляду на стан сп'яніння, так і наслідки відмови. ОСОБА_2 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі. Працівник поліції повідомляє водію, що зараз відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП, а саме п.2.5. ПДР, а також те, що водійське посвідчення буде вилучено, але буде наданий тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом. Крім того, працівник поліції роз'яснює ОСОБА_2 ст.63 КУ та ст.268 КУпАП. Поліцейський ознайомлює ОСОБА_2 із протоколом про адміністративне правопорушення, у якому останній ставить свої підписи та записує пояснення.
Зазначений відеозапис відтворює обставини події та хід спілкування ОСОБА_2 з працівниками поліції, виявлення у нього ознак наркотичного сп'яніння, законну вимогу працівника поліції на проходження в установленому законом порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, а також відмову водія від проходження зазначеного огляду.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що саме відмова від вимоги поліцейського пройти в установленому порядку огляду на стан сп'яніння у медичному закладі є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, незалежно від того, чи був водій в стані наркотичного сп'яніння чи ні.
Доводи захисника ОСОБА_1 про те, що оскільки водій є військовослужбовцем, дії поліції мали відбуватися в межах системного аналізу вимог ст.ст.266, 266-1 КпАП України, а саме огляд на стан сп'яніння повинен був проводитися працівниками ВСП, є необґрунтованими з наступних підстав.
Так, за змістом ст.266-1 КпАП України огляд на стан сп'яніння проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром, лише щодо військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин.
Також, відповідно до ст.266-1 КпАП України огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Аналіз положень ст.266-1 КУпАП свідчить про те, що даною нормою права не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом.
Тобто, положення ст.266-1КУпАП стосуються лише військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень.
Таким чином, для військовослужбовців, які керують транспортним засобом застосовується порядок проходження огляду, передбачений ст. 266 КУпАП, які проводять працівники Національної поліції.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до вимог ч.1 ст.15 КУпАП, військовослужбовці несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Як вбачається з матеріалів провадження та відеозапису подій від 17 листопада 2023 року, ОСОБА_2 17 листопада 2023 року в Харківській області, Харківському районі, смт Пісочин, Шосе Полтавське, 208 А керував транспортним засобом AUDI90, реєстраційний номер НОМЕР_1 , де був зупинений працівниками Національної Гвардії України та працівниками поліції на стаціонарному пості «Пісочин», тобто поза межами військової частини. Крім того, ОСОБА_2 не повідомив працівників поліції та не надав відповідних документів про те, що на час зупинки автомобіля під його керуванням, він виконував обов'язки військової служби.
Ні в суді першої інстанції, ні до апеляційної скарги стороною захисту не додано жодних відомостей про те, що вказаний автомобіль у встановленому порядку був закріплений за відповідною військовою частиною і про те, що 17 листопада 2023 року ОСОБА_2 , керуючи автомобілем AUDI90, як водій, виконував обов'язки військової служби.
Зокрема, відповідно до довідки ТВО командира військової частини від 03 травня 2024 року №34 (арк.46), яка надана сержанту ОСОБА_2 , командиру 3 міномета 1 мінометного взводу мінометної батареї 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , останній регулярно залучається до керування автотранспортними засобами підрозділу, у зв'язку з службовою необхідністю, жодним чином не свідчить про те, що останній дійсно був водієм та виконував обов'язки військової служби.
Поряд із цим, згідно довідки командира військової частини від 20 серпня 2024 року №137, надану в суді апеляційної інстанції, яка видана сержанту ОСОБА_2 , командиру 3 міномета 1 мінометного взводу мінометної батареї 3 мінометного батальйону військової частини НОМЕР_2 , вбачається, що він 17 листопада 2023 року, виконуючи усне розпорядження командира частини, був задіяний до отримання автомобіля після проведення ремонтних робіт, що виконувалися волонтерською організацією за попередньою домовленістю, однак, будь-яких підтверджуючих документів про те, що зазначений автомобіль закріплений за відповідною частиною не надано.
Натомість, з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що зазначений автомобіль AUDI 90, номерний знак НОМЕР_1 , належить ОСОБА_2 , що вочевидь спростовує твердження апелянта в суді апеляційної інстанції.
Таким чином, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які би давали підстави вважати, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом Збройних Сил України або інших військових формувань, або, як водій виконував обов'язки військової служби.
У пункті 1 ч.1 ст.255 КпАП України зазначено, що у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції (ст.130 КпАП України), у зв'язку з чим працівниками поліції правомірно складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 .
Поряд із цим, відповідно ч.2 ст.266 КпАП України огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Даний порядок визначає процедуру огляду водіїв, в той же час положення ст.266-1 КпАП України передбачають порядок огляду військовослужбовців. При цьому статус водія є спеціальною нормою для військовослужбовців і тому при проведенні огляду військовослужбовця водія таку процедуру проводить поліція, у випадку проведення огляду військовослужбовця пішохода такий огляд проводить військова служба правопорядку. Таким чином, під час процедури огляду на стан сп'яніння водія представники військової служби правопорядку не повинні залучатись. Отже, доводи сторони захисту з цього приводу є безпідставними.
Таким чином, на переконання апеляційного суду працівниками поліції було дотримано вимоги ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, Закону України «Про національну поліцію».
У матеріалах справи наявна довідка поліцейського УПП в Харківській області, відповідно до якої, ОСОБА_2 отримав посвідчення водія НОМЕР_3 , що свідчить про позитивне складення ним іспиту на знання вимог ПДР України, а тому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що останній знає ПДР України, в тому числі п. 2.5.
Отже, апеляційний суд вбачає, що ОСОБА_5 , з урахуванням його пояснень, які зафіксовані на бодікамеру працівника поліції, свідомо ігнорував ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст. 10 КУпАП.
Щодо доводів захисника ОСОБА_1 про порушення права на захист та недотримання судом першої інстанції права на справедливий суд, апеляційної суд зазначає наступне.
Згідно ст.129 Конституції України, розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Статтею 278 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема, питання чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.
Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Рішеннями Європейського суду, зокрема, у рішенні Пономарьов проти України від 03 квітня 2008 року, визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції ОСОБА_2 неодноразово належним чином повідомлявся про дату та час судового засідання шляхом надіслання судових повісток з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (арк.24, 26-27, 28-2941,43-44).
Крім того, під час судового розгляду захист інтересів ОСОБА_2 здійснював професійний захисник адвокат Ніколаєв В.І., який брав участь протягом судового розгляду.
Таким чином, враховуючи обізнаність ОСОБА_2 про дату і час судових засідань, представлення його інтересів у суді першої інстанції здійснювалось професійним захисником, апеляційний суд не вбачає порушень права на захист та справедливий суд в останнього, у зв'язку з розглядом судом першої інстанції справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Посилання захисника ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції розглянув справу відносно ОСОБА_2 за відсутністю захисника, є необґрунтованими, оскільки, з постанови Харківського районного суду Харківської області від 13 червня 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 був присутнім у судовому засіданні та надавав пояснення, що, вочевидь, спростовує доводи апелянта в цій частині.
Суд першої інстанції провів судовий розгляд, під час якого не залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, тому та обставина, що не були допитані працівники поліції, які оформляли матеріали справи відносно ОСОБА_2 , не впливає на повноту судового розгляду.
Таким чином, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння, відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи.
Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_2 п. 2.5 Правил дорожнього руху та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними.
Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.
У зв'язку з викладеним, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає.
Керуючись статтями 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Клопотання захисника ОСОБА_1 задовольнити, поновивши йому процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови Харківського районного суду Харківської області від 13 червня 2024 року.
Апеляційну скаргу захисника Ніколаєва В.І. залишити без задоволення.
Постанову Харківського районного суду Харківської області від 13 червня 2024 рокуу справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков