Провадження № 33/803/2163/24 Справа № 180/873/24 Суддя у 1-й інстанції - Янжула О. С. Суддя у 2-й інстанції - Піскун О. П.
26 серпня 2024 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Піскун О. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження та спільну апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його захисника Мунтяна Тимофія Івановича на постанову Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 17 травня 2024 року стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
за участю:
захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_2
Зміст оскарженого судового рішення.
Постановою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 17 травня 2024 року ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Згідно з постановою суду першої інстанції, 18.04.2024 о 01 год. 09 хв. в м. Марганець по вул. Проектна, буд. 7, водій ОСОБА_1 керував автомобілем SKODA OCTAVIA AS д.н.з " НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку із застосуванням технічного приладу ALKOTEST DRAGER 6810, результат -0,78%, тест № 3002, чим порушив вимоги п. 2.9 (а) ПДР України та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження захисник ОСОБА_2 просить поновити строк апеляційного оскарження та як на поважні причини пропуску строку, посилається на те, що ОСОБА_1 не брав участі в судовому засіданні, оскільки є військовим, отримав копію постанови тільки 01 серпня 2024 року, звернувся за правовою допомогою для складення та подання апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та його захисник просять постанову суду скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення.
В обґрунтування апеляційних вимог посилаються на те, що суд допустив порушення вимог процесуального закону, оскільки розглянув справу без участі ОСОБА_1 , чим позбавив його можливості давати пояснення та заявляти клопотання про допит свідків. Вважають, що суд жодним чином не мотивував обраний ним вид адміністративного стягнення, зокрема позбавлення права керування транспортним засобом, чим порушив вимоги ст. 33 КУпАП. Посилаються на порушення працівниками поліції порядку проведення огляду водіїв на стан сп'яніння, оскільки вони мали доставити ОСОБА_1 до закладу охорони здоров'я для забезпечення проведення медичного огляду. Тому вони не мали права складати протокол відносно ОСОБА_1 за результатами огляду водія на місці зупинки транспортного засобу, вилучати водійське посвідчення і відстороняти від керування до моменту отримання медичного висновку. Відеозапис долучений до протоколу вважають неналежним доказом, оскільки він не містить факту керування транспортним засобом та не є безперервним.
Позиції учасників апеляційного провадження.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу і з підстав, викладених в апеляційній скарзі просив її задовольнити, скасувати постанову суду та закрити провадження у справі.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про час, дату і місце проведення апеляційного провадження повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, що відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає проведенню розгляду без його участі.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування
практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «Скорик проти України» Європейський суд з прав людини нагадав, що відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені ст. 6 Конвенції. Мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.
Розглянувши клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, апеляційний суд зважає на те, що хоча ОСОБА_1 і був повідомлений про час та дату судового засідання, проте участі в судовому засіданні не приймав, враховуючи, що він є військовослужбовцем, а також враховуючи вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, апеляційний суд вважає, що для забезпечення його права ОСОБА_1 на апеляційне оскарження рішення суду, необхідно задовольнити клопотання та поновити строк апеляційного оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.
Перевіривши постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, які зводяться до відсутності доказів керування транспортним та порушення порядку проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння і його документування, апеляційний суд доходить наступних висновків.
Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
Апеляційний суд вважає, що вищезазначених вимог закону суд першої інстанції дотримався в повній мірі, а викладений в постанові висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на доказах, наявних в матеріалах справи та досліджених в суді першої інстанції, які перевірені в апеляційному порядку.
Обґрунтовуючи висновок про доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП суд першої інстанції правильно поклав в основу судового рішення відомості, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення Серії ААД № 590342 від 18.04.2024 в якому зафіксовано факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП; рапортами працівників поліції; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КП МЦМЛ від 18.04.2024 року, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів результат огляду на стан сп'яніння - 0,78% проміле, з результатом огляду ОСОБА_1 згодний, а також відеоматеріалом, оглянутим у судовому засіданні.
Ключовим та об'єктивним доказом у даній справі є відеозапис з нагрудної камери поліцейських, який долучений до справи на якому зафіксовані обставини, які підлягають доказуванню у даній категорії справ та пояснення ОСОБА_1 , який фактично визнав свою вину, оскільки пояснив, що дійсно напередодні перебував у сестри, з якою випив два літра пива та сидр, після чого йому подзвонив побратим і попросив допомоги з їх товаришем, на що він погодився і поїхав до нього. ОСОБА_1 не заперечував як факт вживання алкогольних напоїв, так і факт керування транспортним засобом, при цьому пояснював вид алкоголю, який вживав, його кількість, маршрут свого руху та причину поїздки.
Відеозаписом також зафіксовано, як ОСОБА_1 роз'яснили порядок проведення огляду водія на стан сп'яніння, він погодився пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу із використанням поліцейським спеціальних технічних засобів, з результатом якого він погодився. Також, йому роз'яснили, що у випадку незгоди, його можуть доставити до медичного закладу для підтвердження результату, на що він відмовився і поставив свій підпис в Акті огляду “З результатом згоден”.
Таким чином, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин, встановлених судом першої інстанції, підтверджується його ж поясненнями, наданих працівникам поліції та зафіксованих на відеозапис.
За змістом ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису...
Позиція захисника в апеляційній скарзі та в судовому засіданні зводилась до твердження, що у матеріалах справи відсутні докази керування останнім транспортним засобом, оскільки цей факт не підтверджується відеозаписом з нагрудного відеореєстратора працівника поліції.
З такими твердженнями захисту суд апеляційної інстанції погодитись не може, оскільки КУпАП не встановлює вимог, що ця обставина (керування транспортним засобом) встановлюється тільки відеозаписом або іншими певними видами доказів. Апеляційний суд зауважує, що факт керування може бути встановлений на підставі будь-яких доказів та їх сукупності відповідно до ст. 251 КУпАП.
Відхиляє апеляційний суд і доводи захисту про порушення порядку проведення огляду водії на стан сп'яніння, оскільки з відеозапису слідує, що працівники поліції діяли у відповідності до вимог ст. 266 КУпАП та «Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою спільним Наказом МВС та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року (далі - Інструкція), пояснивши йому два варіанти проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння та відмови від проходження такого огляду, і наслідки у разі відмови.
Диспозиція вказаної статті окреслює обставини, які підлягають доведенню в межах справи про адміністративне правопорушення і в даній справі такі обставини підтверджуються відеозаписом з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції та поясненнями на місці події самого ОСОБА_1 , тому будь-яких сумнівів у правильності та обґрунтованості висновку суду першої інстанції немає.
Відповідно до ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння... поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Вищезазначені положення статті 266 КУпАП кореспондуються з положеннями постанови Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року зі змінами та доповненнями «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також проведення такого огляду» (далі - Порядок), зокрема у пунктах 3 та 6, зазначено, що огляд проводиться:
поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом;
лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Аналогічні правила зазначені і в пунктах 6, 7 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року зі змінами та доповненнями (далі - Інструкція).
З вищевикладеного слідує, що законом передбачені два порядки проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп'яніння: поліцейським з використанням технічних засобів і лікарем в закладі охорони здоров'я.
Огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводиться в закладах охорони здоров'я в двох випадках, а саме: 1) у разі незгоди водія на проведення огляду поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів; 2) у разі незгоди водія з його результатами, тобто результатами огляду, проведеного поліцейським.
Виходячи з викладених нормативних положень, апеляційний суд вважає помилковими доводи апеляційної скарги, що працівники поліції мали доставити ОСОБА_1 до закладу охорони здоров'я для забезпечення проведення медичного огляду, тому вони не мали права складати протокол відносно ОСОБА_1 .
На відеозаписі зафіксовані всі обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, з початку спілкування з ним і до кінця оформлення матеріалів, тому твердження в апеляційній скарзі, що відеозапис не є безперервним є безпідставними, оскільки відомості про обставини, які передували початку подій з ОСОБА_1 та відбувались після оформлення матеріалів справи, знаходяться поза межами предмета доказування у даній справі та не мають доказового значення.
Доводи апеляційної скарги, що адміністративне стягнення накладено з порушенням ст. 33 КУпАП, оскільки суд не вказав жодного доводу, на підставі якого обирає стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, апеляційний суд вважає безпідставним, оскільки санкція за ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка передбачає стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортним засобом для осіб, які в установленому законом порядку отримували право керування транспортними засобами, є безальтернативною. ОСОБА_1 не відноситься до категорії «інших осіб», про яких зазначено в санкції статті 130 КУпАП, оскільки як встановлено матеріалами справи гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 отримував посвідчення водія Серії НОМЕР_2 , що і не заперечується останнім.
Крім того, за змістом ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху...
Отже, при розгляді справи порушень вимог статей 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд доходить висновку про залишення оскарженої постанови суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Задовольнити клопотання захисника ОСОБА_2 та поновити строк апеляційного оскарження.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його захисника Мунтяна Тимофія Івановича залишити без задоволення.
Постанову Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 17 травня 2024 року стосовно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя О. П. Піскун