Справа № 645/4979/24
Провадження № 3/645/1562/24
26 серпня 2024 року м. Харків
Суддя Фрунзенського районного суду м. Харкова Феленко Ю.В., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, військова частина НОМЕР_1 , командир відділення, старший сержант, військовий квиток НОМЕР_2 , виданий Старосамбірським РВК Львівської області 24.12.1989, місце реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1 , раніше протягом року до адміністративної відповідальності не притягувався,
за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, -
07.08.2024 о 10-00 год. старший сержант ОСОБА_1 був виявлений за адресою: АДРЕСА_2 , представниками Військової служби правопорядку з ознаками алкогольного сп'яніння під час виконання службових обов'язків в умовах особливого періоду. В подальшому, сержанта ОСОБА_1 було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 та проведено огляд на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу АЛКОНТ -М (№00251). Результат огляду 2,13 проміле. Відповідно до акту медичного обстеження солдат ОСОБА_1 знаходився в нетверезому стані під час виконання службових обов'язків в умовах особливого періоду.
Дії ОСОБА_1 особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення, кваліфіковано за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП. Складено протокол про військове адміністративне правопорушення № ДНХ -2/6703.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23.08.2024 визначено головуючого - суддю Феленко Ю.В.
Відповідно до ст. 3 Конституції України утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Наведені норми корелюють з положеннями, які з метою захисту прав людини визначені в міжнародно-правових документах (п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка була ратифікована Україною 17.07.1997 р.) і вказують на зобов'язання держав-учасниць забезпечити у національному законодавстві кожному «право на справедливий судовий розгляд».
Згідно ст. 9 Конституції України, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення визнав, не оспорював фактичних обставин, викладених у протоколі, щиро розкаявся.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши надані разом з протоколом про адміністративне правопорушення матеріали, суд установив наступне.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Приписами ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Диспозиція ч. 3 ст. 172-20 КУпАП передбачає відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, вчинені особою, в умовах особливого періоду.
Відповідно до ст. 1, ч. 8 ст. 4 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" з моменту оголошення мобілізації в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період - тобто період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Мобілізація - комплекс заходів здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Суд зазначає, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до Указу Президента України від 17.03.2014 р. № 303 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом № 1126-VII від 17.03.2014, в Україні з цього часу діє особливий період. Відповідне рішення уповноваженою особою про його скасування, як і рішення про демобілізацію військовослужбовців, прийнятих на військову службу за контрактом на строк до закінчення особливого періоду, не приймалося.
24 лютого 2022 року Україна зазнала чергового акту збройної агресії з боку російської федерації. Відбулося широкомасштабне вторгнення в Україну збройних сил рф, що триває і досі.
Згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено в Україні воєнний стан, який був неодноразово продовжений.
Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП підтверджується доказами, які наявні в матеріалах справи: протоколом про адміністративне правопорушення серії ДНХ -2/6703 від 07.08.2024; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу №3063, тестом Алконт М №2733, результат 2,13 проміле, копією військового квитка, заявою ОСОБА_1 про визнання вини.
Аналізуючи докази по справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, за відсутності будь-яких суперечностей, суд вважає вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, доведеною повністю.
При накладенні стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан.
Згідно ст. 34 КУпАП обставиною, що пом'якшує адміністративну відповідальність, суд вважає щире каяття притягуваного.
За ст. 35 КУпАП обставин, що обтяжують адміністративну відповідальність, під час судового розгляду не встановлено.
При обранні виду адміністративного стягнення ОСОБА_1 з метою дотримання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд дійшов до висновку, що необхідним та достатнім є адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Відповідно до п.12 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", військовослужбовці звільнені від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 24, 33-35, 40-1, ч. 3 ст. 172-20, п. 4 ч. 1 ст. 213, ст.ст. 221, 256, 268, 283-285 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп.
Відповідно до положень п. 12 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" ОСОБА_1 звільнити від сплати судового збору.
Відповідно до ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, встановлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про накладення штрафу.
Направити копію постанови суду до ІНФОРМАЦІЯ_1 - до відома.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Ю.В. Феленко