Справа № 638/11396/24
Провадження № 2/638/4795/24
Іменем України
26 серпня 2024 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Латки І.П.,
за участю секретаря судового засідання Мяснянкіної Г.П.,
учасники справи:
позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач - Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з майна,
У червні 2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з майна, в обґрунтування якого зазначили, що на правах сумісної власності є власниками двокімнатної квартири АДРЕСА_1 . Маючи намір отримати спадок, який залишився після смерті ОСОБА_3 , а саме 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 , а також здійснити реєстрацію права власності на житло, ОСОБА_1 звернулась до нотаріальної контори з заявою для оформлення спадщини. Проте у видачі свідоцтва про право на спадщину позивачці було відмовлено, оскільки на майно померлої накладено арешт. Раніше про цю обставину позивачам не було відомо.
Позивачі з'ясували, що ухвалою Дзержинського районного суду від 03 жовтня 2005 року за заявою позивача в особі ТОВ «С-Інвест» вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке належить на правах власності ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , в зв'язку з їх зверненням до суду 06 квітня 2005 року проти будівництва ТОВ «С-Інвест» житлового будинку на місті дитячого майданчика. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2005 року в задоволенні позовних вимог ТОВ «С-Інвест» до п'яти відповідачів було відмовлено і скасована ухвала про вжиття заходів забезпечення позову. За заявою ОСОБА_8 рішенням суду від 19 квітня 2012 року, справа №2-12336/05, відповідно до вимог ч. 6 ст. 154 ЦПК України, були скасовані самі заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Дзержинського районного суду від 03 жовтня 2005 року шляхом накладення арешту на майно, яке належить п'яти відповідачам на правах власності.
Через юридичну необізнаність ОСОБА_3 не звернулась у встановлений законом термін до Шевченківського ВДВС у м. Харкові з тим, щоб за рішенням суду від 19 квітня 2012 року справа №2-12336/05 були скасовані заходи забезпечення позову, тому позивача відмовили в закритті виконавчого провадження і порадили звернутися до суду.
Позивачі зазначають, що у зв'язку з тим, що рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 28 листопада 2005 року в задоволенні позову ТОВ «С-Інвест» було відмовлено, а 19 квітня 2012 року справа №2-12336/05, скасовані самі заходи забезпечення позову, то є всі правові підстави для звільнення майна з-під арешту і скасування заходів забезпечення позову. При цьому, обтяження у вигляді арешту майна, яке належить на правах сумісної власності ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , не дає останній можливості оформити спадщину належним чином, як це передбачено чинним законодавством України і створює перешкоди у здійсненні права володіти, користуватися та розпоряджатися майном, які гарантовані Конституцією України ст. 41, а також ст. 15,321 ЦК України.
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просили суд зняти арешт з нерухомого майна померлої ОСОБА_3 , який було накладено постановою Дзержинського районного суду 03 жовтня 2005 року, а саме з квартири АДРЕСА_1 , належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
Скасувати заходи забезпечення позову та зобов'язати виконавчу службу Шевченківського відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у місті Харкові внести інформацію в Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження 2535597 від 26 жовтня 2005 року.
Ухвалою суду від 11 липня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання. Встановлено відповідачу строк 15 днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження на подання відзиву на позовну заяву.
Копію ухвали від 11 липня 2024 року разом з копією позовної заяви та доданих до неї документів доставлено відповідачу до електронного кабінету 11 липня 2024 року о 15:0:23 год, що підтверджується Довідкою про доставку електронного документа за підписом помічника судді Комлєва Д.В.
У встановлений судом строк відповідач відзиву на позовну заяву не подав, у зв'язку з чим суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України розглядає справу на підставі наявних матеріалів.
Ухвалою суду від 14 серпня 2024 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, про що повідомлено сторін.
Позивачі в судове засідання не з'явилися, надали заяви про розгляд справи за їх відсутністю, позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про судове засідання відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю сторін на підставі наявних матеріалів.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності належить квартира загальною площею 50,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло від 12 червня 1998 року, виданим Відділом приватизації ВАТ «ТУРБОАТОМ».
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 03 листопада 2023 року № 352914191, 26 жовтня 2005 року Державним реєстратором: Першою Харківською міською державною нотаріальною конторою (колишня Перша Харківська ДНК) до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстраційним номером 2535597 внесено відомості про обтяження нерухомого майна за наступними параметрами: тип обтяження - арешт нерухомого майна; підстава обтяження - повідомлення, 10322, 19.10.2005 ВДВС Дзержинського району м. Харкова, держ. викон. Куманецький О.М.; об'єкт обтяження - невизначене майно, все майно; власник - ОСОБА_3 .
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2012 року у справі № 2-12336/05, яка набрала законної сили 25 квітня 2012 року, встановлено наступні обставини, які не підлягають доказуванню відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України:
«Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 03.10.2005 року за заявою уповноваженого представника позивача, вжито заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_9 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_3 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_5 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_6 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_5 , ОСОБА_7 , який мешкає за адресою; АДРЕСА_6 .
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.11.2005 року в задоволенні позову ТОВ "С-Інвест" до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про стягнення збитків, спричинених в наслідок порушення права користування земельною ділянкою, стягнення пральної шкоди - відмовлено».
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2012 року у справі № 2-12336/05, яка набрала законної сили 25 квітня 2012 року, скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 03.10.2005 року, шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, яке належить на праві власності: ОСОБА_9 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_3 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_7 , ОСОБА_5 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_6 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_5 , ОСОБА_7 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_6 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Харків у віці 97 років померла ОСОБА_3 , про що 07 січня 2023 року складено відповідний актовий запис № 288, що підтверджується Свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 від 07 січня 2023 року.
25 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 баби, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка була зареєстрована в АДРЕСА_2 .
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 25 квітня 2024 року за № 181/02-31 державний нотаріус Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори Сімакова О.Г. відмовила ОСОБА_1 , у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 баби, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка була зареєстрована в АДРЕСА_2 , з тих підстав, що при перевірці обтяжень шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було встановлено, що на все нерухоме майно гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був накладений арешт, на підставі повідомлення №10322, виданого 19.10.2005 року ВДВС Дзержинського р-ну м. Харкова, держ. викон. Куманецький О.М., обтяження №2535597.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України).
Згідно з положеннями статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Матеріали справи свідчать про те, що позивачі є власниками квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Вказана квартира перебуває під обтяженням на підставі повідомлення №10322, виданого 19.10.2005 року ВДВС Дзержинського р-ну м. Харкова, держ. викон. Куманецький О.М., обтяження №2535597.
При цьому рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.11.2005 року у справі, в якій ухвалою суду від 03.10.2005 року було вжито заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_3 , у задоволенні позову ТОВ «С-Інвест» до ОСОБА_3 відмовлено - відмовлено. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2012 року у справі № 2-12336/05, яка набрала законної сили 25 квітня 2012 року, скасовано заходи забезпечення позову, в тому числі щодо накладеного арешту на рухоме та нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_3 .
Проте, враховуючи, що ОСОБА_3 у визначений законом строк не пред'явила до органів державної виконавчої служби копію ухвали від 19 квітня 2012 року у справі № 2-12336/05, арешт майна не було знято, а відомості про чинність арешту належного ОСОБА_3 не вилучено з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
У відповідності до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) втручання держави в право власності на житло повинне відповідати критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном у розумінні Конвенції.
Зокрема, згідно з рішенням ЄСПЛ від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Якраз «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які у свою чергу мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним законній меті.
У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб'єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.
Згідно роз'яснень, наведених у пункті 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Наразі позивачі позбавлені можливості реалізувати своє право власності у повній мірі, в тому числі позбавлені можливості оформити спадкові права після смерті ОСОБА_3 на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки вищевказана квартира знаходиться під обтяженням на підставі повідомлення №10322, виданого 19.10.2005 року ВДВС Дзержинського р-ну м. Харкова, держ. викон. Куманецький О.М., обтяження №2535597. При цьому вказане повідомлення було здійснено на підставі ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 03.10.2005 року про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_3 . Тобто арешт майна на спірну квартиру накладено як захід забезпечення позову.
Забезпечення позову за своєю суттю є тимчасовим обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору.
Відповідно до частини першої статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Забезпечувальні заходи скасовуються судом шляхом постановлення процесуального рішення - ухвали. Наслідком скасування заходів забезпечення позову є зняття всіх обмежень, встановлених забезпеченням позову.
Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.
Питання, пов'язані із забезпеченням позову, зміною виду чи їх скасуванням вирішуються у порядку, передбаченому ЦПК України, і не можуть бути предметом розгляду в іншому провадженні.
Водночас за приписами частини першої статті 158 ЦПК України із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно) може звернутися виключно учасник справи. Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутися до суду з позовом про зняття з нього арешту. Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 25 травня 2023 року у справі № 334/1250/22 (провадження № 61-12728св22).
У справі, що розглядається, встановлено, що на підставі заяви ТОВ «С-Інвест» про забезпечення позову ухвалою суду від 03.10.2005 року вжито заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, яке належить на праві власності, зокрема ОСОБА_3 . В подальшому рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.11.2005 року в задоволенні позову ТОВ «С-Інвест» до ОСОБА_3 було відмовлено, а ухвалою суду від ід 19 квітня 2012 року у справі № 2-12336/05 скасовано заходи забезпечення позову, зокрема щодо належного ОСОБА_3 майна.
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не були учасником справи, в рамках якої було вжито заходи забезпечення позову.
З огляду на викладене, з урахуванням положень частини першої статті 158 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позивачі позбавлені можливості звертатися до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, оскільки для них чинним законодавством передбачено інший спосіб судового захисту, а саме звернення до суду з позовом про зняття арешту з майна.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі № 727/3071/23.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для зняття арешту з квартири за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві спільної власності, накладений на підставі повідомлення №10322, виданого 19.10.2005 року ВДВС Дзержинського р-ну м. Харкова, держ. викон. Куманецький О.М., обтяження №2535597.
Щодо позовних вимог про скасування заходів забезпечення позову, то вони задоволенню не підлягають, оскільки позивачі, які не були учасниками справи, в рамках якої вжито заходи забезпечення позову, позбавлені права звертатися до суду з цією вимогою.
Позовні вимоги про зобов'язання виконавчої служби Шевченківського відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у місті Харкові внести інформацію в Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження 2535597 від 26 жовтня 2005 року, є неналежним способом захисту, оскільки рішення суду про зняття арешту з майна є достатньою підставою для внесення відомостей про скасування обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів на нерухоме майно.
Виходячи з вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати слід віднести за рахунок позивачів.
Керуючись ст. 7, 10, 12, 13, 76, 81, 263-265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з майна - задовольнити частково.
Зняти арешт з нерухомого майна, а саме з квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладений на підставі повідомлення 10322, 19.10.2005 ВДВС Дзержинського району м. Харкова, держ. викон. Куманецький О.М.; об'єкт обтяження - невизначене майно, все майно; власник - ОСОБА_3 , реєстраційний номер обтяження 2535597 від 26 жовтня 2005 року.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 26 серпня 2024 року.
Суддя І.П. Латка